Ухвала

від 24.04.2025 по справі 953/3552/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/3552/25

н/п 1-кс/953/3007/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42022220000000404 від 20.09.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.212 КК України, про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів,

В С Т А Н О В И В:

24 квітня 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42022220000000404 від 20.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.212 КК України, про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів (з можливістю копіювання), що перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , за період з 01.01.2020 по 15.11.2022, а саме: фінансово-господарські документи по взаємовідносинам з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , договори, додатки до них,додаткові договори (угоди, контракти), специфікації до них, акти приймання передачі, сертифікати (паспорти) якості, декларації відповідності якості, документи,що стосуються оплати вартості товарів чи послуг, товарно-транспортні накладні,видаткові накладні, податкові накладні, рахункифактури, листування, платіжні доручення, довіреності або інші фінансові документи, які підтверджують сплату отриманого товару; документи, які надавались ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 для аргументації внесення змін до договорів;- список власної чи орендованої техніки та список офіційно працевлаштованих працівників підприємства.

Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №42022220000000404 від 20.09.2022 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.212 КК України, за фактом того, що службові особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код НОМЕР_2 ), здійснюючи упродовж вересня 2020 року-березня 2021 року свою господарську діяльність та штучно завищуючи суми ліміту для реєстрації податкових накладних задля мінімізації податкових зобов`язань, вчинили пособництво суб`єктам реального сектору господарювання в умисному ухиленні від сплати податків в значних розмірах.

У кримінальному провадженні, з метою встановлення чи підтверджуються документально висновки аналітичного дослідження від 14.02.2022 №24/20-40-08-28/42873793, призначено судову економічну експертизу.

Під час проведення до судового розслідування, у порядку ст. 93 КПК України 15.12.2022 до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » код ЄДРПОУ НОМЕР_1 направлялась вимога щодо надання інформації та належним чином завірених копій документів (за період з 01.01.2020 по 15.11.2022) фінансово-господарські документи по взаємовідносинам з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Проте вище зазначену вимогу від 15.12.2022 підприємством виконано не було, запитувані документи та інформація, посилаючись на ст. 159 КПК України не надавалась.

Документи про господарські операції між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » код ЄДРПОУ НОМЕР_1 включають конфіденційну інформацію, в тому числі таку, що містить комерційну таємницю, яка, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 162 КПК України, належить до охоронюваної законом таємниці.

В данному кримінальному провадженні не можливо іншими способами довести обставини, які передбачається довести, без використання відомостей документів ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У зв`язку з цим, необхідно отримати тимчасовий доступ до інформації і копій документів, яка знаходиться у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

В судове засідання слідчий, прокурор не з`явився, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання. Прокурор надала заяву про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримала, долучила постанову про визначення підслідності та визначення групи прокурорів.

Представник особи, у володінні якої знаходиться інформація ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , не з`явився, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання.

На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 163 КПК України слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без участі особи, у володінні якої знаходиться інформація.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п.5 ч.2 ст. 131 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому слід враховувати, що обов`язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

Згідно ч.3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У відповідності до вимог ч.5 вказаної статті під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч.1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає в наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходиться такі речі і документи, можливості ознайомитись з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Відповідно до ч.5 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:

1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Частина 6 статті 163 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Згідно ст. 8 Європейської конвенції з прав людини право на повагу до приватного і сімейного життя, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країн, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Водночас КПК встановлює загальне положення, відповідно до якого для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Слідчим суддею встановлено, що 20 вересня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.5 ст.27, ч.1 ст. 212 КК України.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а саме: за фактом того, що службові особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код НОМЕР_2 ), здійснюючи упродовж вересня 2020року-березня2021року свою господарську діяльність та штучно завищуючи суми ліміту для реєстрації податкових накладних задля мінімізації податкових зобов`язань, вчинили пособництво суб`єктам реального сектору господарювання в умисному ухиленні від сплати податків в значних розмірах.

Стаття 212 КК України в редакції 17.04.021 року передбачає покарання за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За змістом ч. 4 ст. 12 КК України, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Таким чином строк притягнення до кримінальної відповідальності минув 31.03.2024 року.

Крім того, підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до витягу зазначено матеріали правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень.

Зі змісту клопотання орган досудового розслідування посилається на висновок аналітичного дослідження від 14.02.2022 року № 24/20-40-08-28/42873793, складений працівником ІНФОРМАЦІЯ_5 , який складено на підставі доповідної записки відділу координації роботи, взаємодії з правоохоронними органами та за період роботи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 01.09.2020 року по 31.03.2021 року.

Статею 188, п.201.1 ст.201 ПК України врегульовано порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Згідно із вимогами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. 86.3 ст.86 ПК України Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначеностаттями 77і78цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Абзацами 1,2 та 4 п.86.7ст.86ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеномустаттею 58 цього Кодексудля надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що проведення документальної перевірки є процедурним заходом зі збору контролюючим органом інформації на підставі даних податкової звітності платника податків, щодо дотримання таким платником вимог законодавства. Встановлення за наслідками такого контрольного заходу факту порушення законодавства має наслідком складення податковим органом відповідного акта перевірки, на який платником податків можуть бути подані заперечення. У свою чергу, результати розгляду заперечень на акт перевірки викладаються у формі відповіді та підлягають врахуванню контролюючим органом при прийнятті рішення за результатами перевірки.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог законодавства платниками податків за результатами здійсненого контрольного заходу, а відповідь контролюючого органу за результатами розгляду заперечень на акт перевірки - інформації щодо оцінки доводів платника податків з приводу незгоди з висновками в акті перевірки.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки та у відповіді за результатами розгляду заперечень на акт перевірки обставини і власні висновки щодо таких обставин.

Акт перевірки, так само, як і відповідь за результатами розгляду заперечень на акт перевірки та інші листи контролюючого органу, направлені на адресу платника податків з приводу оскарження ним акта перевірки, є лише службовими документами контролюючого органу, пов`язаними із збирання податкової інформації, не створюють для платника податків правових наслідків у вигляді зміни (припинення) прав чи встановлення обов`язків, однак, в подальшому можуть враховуватися контролюючим органом при прийнятті актів індивідуальної дії.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом (в тому числі податкові повідомлення-рішення), можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. До таких рішень, зокрема, відноситься податкове повідомлення-рішення(п.п.14.1.157 п.14.1 ст. 14ПК України).

З огляду на зазначене, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, останній може спростувати такі висновки шляхом оскарження в адміністративному або судовому порядку рішення, прийняті контролюючим органом на підставі такого акту.

Зазначене узгоджується з позицією ВС, яка викладена у постанові від 31.05.2021 у справі №520/10718/19.

Відповідно до п.56.15 ст.56 ПК України, скарга подана із дотриманням строків, визначених п.56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржуються, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з п.56.8. ст.56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Відповідно до п.56.22 ст.56 ПК України, якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

Згідно з п. 61.1. ст. 61ПК України, визначено, що податковий контроль, це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

п. 61.2 ст. 61 ПК України передбачає, що податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

п. 61.3ст. 61 ПК України, містить застереження про те, що органи Служби безпеки України, Національної поліції України, прокуратури, інші правоохоронні органи та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у перевірках, що проводяться контролюючими органами, та проводити перевірки суб`єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Будь-яких інших доказів, на які б посилалась сторона обвинувачення, як на підставу для задоволення клопотання в частині наявності складу кримінального правопорушення суду не надано.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положення якої закріплює принцип невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

Відповідно до ст. 84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Враховуючи вище викладене, перелічені вище дані на які посилається сторона обвинувачення не є належним і допустимим доказом у кримінальному провадженні в розумінні ст. 84-86 КПК України.

Також орган досудового розслідування звернувся до суду поза межами строків передбачених ст. 49 КК України.

Всупереч вищезазначеному, слідчим не доведено наявність обставин, які свідчать про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З огляду на вище викладене, оскільки слідчим не надано жодного належного та допустимого доказу щодо необхідності надання тимчасового доступу до інформації про фінансово-господарські взаємовідносини що перебуває у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » код ЄДРПОУ НОМЕР_1 за період з 01.01.2020 по 15.11.2022 з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Таким чином, клопотання про надання доступу до документів обґрунтовано лише формально, до нього не додано жодного доказу на підтвердження викладених слідчим обставин.

Крім того, слідчим не доведено неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою документів, про які йдеться у клопотанні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Отже, з урахуванням викладеного, клопотання не є обґрунтованим та таким що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 26, 159, 163, 164, 372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42022220000000404 від 20.09.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.212 КК України, про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1