Рішення

від 28.04.2025 по справі 212/3305/25

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/3305/25

2/212/2410/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що ДП «Криворізька теплоцентраль» 16 березня 2017 року було перетворено у ПАТ «Криворізька теплоцентраль», а потім було перейменовано на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», яке здійснює постачання теплової енергії населенню, яке відповідно до Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», Постанови Кабінету Міністрів України № 630 от 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зобов`язано щомісячно здійснювати плату за послуги з теплопостачання. Позивачем надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, від яких відповідачі не відмовлялись та за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів. Натомість, через несплату за користування тепловою енергією відповідачами по АДРЕСА_1 за період з 01.10.2013 року по 30.11.2024 року утворилась заборгованість на суму 27421,25 грн., а також за абонентське обслуговування в сумі 183,14 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК через несвоєчасне виконання зобов`язання щодо сплати спожитих послуг відповідачі мають сплатити на користь позивача також 3% річних в сумі 1852,66 грн. та інфляційні втрати в сумі 7347,35 грн., а також пеню в сумі 430,18 грн. На підставі переліченого просив суд стягнути з відповідачів суму боргу в загальному розмірі 37234,58 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

У відзиві на позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не погоджуючись із заявленими до них вимогами, вказували, що не надано доказів, що виконавцем послуги з теплопостачання по АДРЕСА_1 є позивач, яким не було надано суду акти про подачу та припинення подачі теплоносія до вказаного будинку, а долучені до справи розрахунки позивача необґрунтовані. Крім того вказували, що позивачем нарахована заборгованість за межами строку позовної давності, тому просили суд відмовити у позові повністю або застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача, заперечуючи проти відзиву, вказував, що послуги з теплопостачання надавались відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 безперервно, зокрема, в період з 01.11.2017 року по 30.04.2025 року, що підтверджується актами про подачу теплоносія та актами про припинення подачі теплоносія, відповідно на початку опалювального сезону, та в кінці опалювального сезону, тому позивач виконав свої зобов`язання, а відповідачі зобов`язані оплатити отримані послуги, які зареєстровані за такою адресою. Додавав, що за розрахунками, поданими до позовної заяви, відповідачами здійснювалось регулярно часткова оплата за послуги з централізованого опалення, тому перебіг позовної давності переривався вчиненням особами дій, що свідчили про визнання останніми боргу. Крім того в детальному розрахунку позивача за період з 01.10.2013 р. по 30.11.2024 р. відповідачам надавалась субсидія за адресою: АДРЕСА_1 , тобто споживачі звертались із заявою до АТ «Криворізька Теплоцентраль», на підставі інформації якого виконком виносив рішення щодо компенсування коштів. Отже, відповідачі були обізнані про свою заборгованість, шо свідчить про визнання ними боргу та переривання перебігу строку позовної давності. Також вказував, що позивачем надано детальний розрахунок заборгованості за період з 01.10.2013 р. по 30.11.2024 р., заперечуючи проти якого, відповідач власного розрахунку боргу не навів. Крім цього нарахування за спожиту теплову енергію відповідачам за спірний період здійснювалось за нормативно встановленими тарифами, інформація про які є публічною та доступною, зокрема, на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та виконкому Криворізької міської ради. Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідачів на свою користь 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати, а також пеня, які були нараховані за період до набрання чинності Постановою КМУ від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Крім того постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» скасовано мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлового-комунальних послуг населенню. При цьому з 1 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем, як споживачем послуги з постачання теплової енергії, фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, а оплата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Враховуючи викладене, просив задовольнити позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» в повному обсязі.

Ухвалою суду від 28 березня 2025 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Представник позивача, Ющенко В. В., не висловила заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи повідомленими про наявність даного позову АТ «Криворізька теплоцентраль» до них, не висловили заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі переліченого суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про можливість часткового задоволення поданого АТ «Криворізька теплоцентраль» позову, виходячи з наступного вмотивування.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов`язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) та ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання.

На підставі п. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, опалювана площа (об`єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об`єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.

За п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.

Згідно із особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що він відкритий по АДРЕСА_1 , опалювальна площа якої за розшифруваннями нарахування позивача становить 46,8 кв. м.

Як вбачається із розрахунків АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість споживачів з наданої останнім теплової енергії по АДРЕСА_1 за період з 01.10.2013 року по 01.12.2024 року становить 27421,25 грн. та борг за абонентське обслуговування за період з 1 лютого 2023 року по 1 грудня 2024 року становить 183,14 грн.

Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання підтверджується: Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 17 жовтня 2014 року та від 31 березня 2015 року, до якої були внесені зміни постановами від 11 червня 2015 року, від 9 червня 2016 року, 28 грудня 2017 року.

Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання також підтверджується: рішенням від 22.01.2019 року № 51 виконкому Криворізької міської ради, рішенням від 29.10.2020 року № 550 виконкому Криворізької міської ради, рішенням від 16.12.2020 року № 701 виконкому Криворізької міської ради, рішенням від 22.10.2021 року № 529 виконкому Криворізької міської ради, рішенням від 19.10.2022 року № 865 виконкому Криворізької міської ради.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що розмір несплачених споживачами послуг з теплової енергії підтверджено відповідними тарифами та розрахунком позивача по АДРЕСА_1 .

Отже, доводи відповідачів про те, що долучені до справи розрахунки позивача необґрунтовані, суд не приймає до уваги, оскільки жодних розрахунків ними не було надано суду на спростування розрахунків АТ «Криворізька теплоцентраль».

Також суд зазначає, що за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.

При цьому закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так на підставі розрахунків представника позивача 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК за період прострочення погашення заборгованості споживачів з 01.10.2013 року по 01.12.2024 року вбачається, що останні заборгували за спірний період позивачу з 3% річних в розмірі 7347,35 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 1852,66 грн., а також з пені в сумі 430,18 грн., що підтверджується п. 45 Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 1 листопала 2021 року.

Суд зазначає, що за інформацією від 27.03.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в м. Кривий Ріг зареєстровані по АДРЕСА_1 відповідно з 21.07.1981 року та від 24.06.2011 року.

Суд зауважує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За п. 6, 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води;

Натомість, за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Враховуючи викладене вмотивування, суд зазначає, що відповідачі, будучи зареєстрованими по АДРЕСА_1 та користуючись житлово-комунальними послугами з постачання централізованого опалення, несуть відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати, тому повинні відповідати за пред`явленим АТ «Криворізька теплоцентраль» до них позовом.

При цьому суд відхиляє посилання відповідачів на те, що до справи не надано доказів, що виконавцем послуги з теплопостачання по АДРЕСА_1 є позивач, на спростування чого до позовної заяви долучено акти про подачу та припинення подачі теплоносія до вказаного будинку за період з 2013 року по 2024 рік включно.

Таким чином суд не приймає до уваги посилання відповідачів на недоведеність заявлених до них вимог АТ «Криворізька теплоцентраль».

Також суд зазначає, що відповідачі у встановленому законом порядку не відмовлялись від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачами надано не було.

Отже, наявні законні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача суму заборгованості в солідарному порядку.

Натомість, суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 1, 5 ст. 261 ЦК перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що споживачі зобов`язані щомісячно сплачувати послуги позивача з надання теплової енергії по АДРЕСА_1 .

Отже, перебіг позовної давності щодо оплати послуг з надання теплової енергії обчислюється в такому випадку з дня настання строку виконання зобов`язання споживачем у частині проведення чергового щомісячного платежу.

При цьому суд зазначає, що в судовому засіданні не було встановлено доказів переривання строку позовної давності за вказаним спором.

Таким чином суд відкидає посилання представника позивача на те, що відповідачами визнавався борг шляхом проведення ними оплат наданих послуг з теплопостачання.

Так за ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Однак з наданого суду представниками АТ «Криворізька теплоцентраль» розрахунку не вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводили оплати по АДРЕСА_1 за отриману теплову енергію від позивача поза межами сум нарахування, тобто немає доказів того, що вони визнавали наявний у них борг проведенням поточних оплат за надані послуги.

Натомість, представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідачів 26 березня 2025 року, тобто поза межами строку позовної давності.

В цьому сенсі суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з 12.03.2017 року по 30.11.2024 року строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК щодо продовження строків за ст. 257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 1 грудня 2021 року по справі № 373/651/20.

В той же час вимоги позивача до відповідачів, які стосуються періоду нарахувань з 01.10.2013 року по 12.03.2017 року, то для них строки позовної давності спливли.

Отже, суд зауважує, що за ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також на підставі ст. 266 ЦК України зі збігом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла й до додаткових вимог, якими в даному випадку є вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат постачальника послуг.

При цьому невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц.

Таким чином, оскільки відповідачі письмово клопотали про застосування до вказаного спору строків позовної давності щодо заявлених АТ «Криворізька теплоцентраль» позовних вимог, то заявлені позивачем позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню в межах строків позовної давності, яка обраховується по даній справі, починаючи з 12 березня 2017 року.

На підставі викладеного вмотивування в суду відсутні правові підстави також для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нараховані позивачем по АДРЕСА_1 3% річних та інфляційних втрат поза межами строків позовної давності, тобто за період з 01.10.2013 року по 12.03.2017 року.

З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позов АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення заявлених сум боргу з теплової енергії з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 12 березня 2017 року по 1 грудня 2024 року, що відповідно до розрахунку позивача дорівнює 26578,14 грн. (27421,25 843,11 = 26578,14).

Також суд обрахував борг відповідачів перед позивачем зі сплати за абонентське обслуговування за період з 1 лютого 2023 року по 1 грудня 2024 року, що становить 183,14 грн.

Суд зазначає, що оскільки слід задовольнити заявлені вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 12 березня 2017 року по 1 грудня 2024 року, то на підставі наданого суду представником позивача розрахунку боргу відповідача судом за такий період було визначено заборгованість відповідачів перед АТ «Криворізька теплоцентраль» з інфляційних втрат в сумі 5602,58 грн. (7347,35 74,44 396,39 507,44 195,82 570,68 = 5602,58) та 3% річних в сумі 1642,74 грн. (1852,66 45,10 57,61 22,09 64,39 20,73 = 1642,74), а також з пені 430,18 грн.

На підставі переліченого вмотивування, суд дійшов переконання, що заявлені та підтвердженні в судовому засіданні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача боргу за період з 12 березня 2017 року по 1 грудня 2024 року з теплової енергії в загальному розмірі 34436,78 грн. (26578,14 + 183,14 + 5602,58 + 1642,74 + 430,18 = 34436,78).

Таким чином за ст. 141 ЦПК суд стягує з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати позивача з оплати судового збору на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто у розмірі 2800,48 грн. (34436,78 / 37234,58 х 3028 = 2800,48) в рівних частках, тобто по 1400,24 грн. з кожного.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК,

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 26578,14 грн., за абонентське обслуговування в розмірі 183,14 грн., з 3% річних в розмірі 1642,74 грн., з інфляційних втрат в розмірі 5602,58 грн., з пені в розмірі 430,18 грн., а загалом 34436,78 грн.

Стягнути в рівних часках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» витрати з оплати судового збору в сумі 2800,48 грн., тобто по 1400,24 грн. з кожної.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 28 квітня 2025 року.

Позивач: Акціонерне товариства «Криворізька теплоцентраль», ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Суддя: Д. О. Козлов