Вирок

від 28.04.2025 по справі 641/1587/25

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 1-кп/641/542/2025 Справа № 641/1587/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12025221150000193 від 14.02.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вікторополь Вейделевського району Бєлгородської області рф, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зі слів має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацевлаштованого, військовозобов`язаного, перебуваючого на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , приблизно в кінці січня - початку лютого 2025 року, маючи умисел на самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні, діючи всупереч вимогам статей 112, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також статей 60, 61 Земельного Кодексу України, в порушення ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», у порушення ст.ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, а також вказаними статями, передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, самовільно збудував споруду на самовільно зайнятій земельній ділянці розміром 2,90 х 2,20 х 2,15 м, в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі водного об?єкту - озеро «Кар?єр», що знаходиться поблизу мотелю «Дружба», який розташований за адресою: м. Харків, просп. Аерокосмічний (колишня назва Гагаріна), буд. 185, а саме на відстані 5 метрів 70 сантиметрів від дзеркала водойми розмістив в прибережній захисній смузі на даній земельній ділянці одноповерхову споруду, за відсутності відповідного рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї та державної реєстрації, чим порушив вимоги статей 60, 61 Земельного кодексу України щодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся та пояснив суду, що у кінці січня - початку лютого 2025 року з метою провадження підприємницької діяльності він вирішив встановити на березі озера "Кар`єр" кіоск для того, щоб здавати в оренду приладдя для ловлі риби. Кіоск він придбав у свого знайомого. ОСОБА_3 раніше працював у сфері будівництва, тому на вільному місці біля озера "Кар`єр" сам побудував фундамент, знайомий за допомогою крану допоміг йому установити кіоск на облаштований фундамент. Він розумів, що для встановлення кіоску потрібні дозвільні документи, однак до уповноважених органів він не звертався, будь-які документи на право користування земельною ділянкою або на здійснення будівництва у нього відсутні.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи та судом встановлено, що він вірно розуміє ці обставини, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, вислухавши думку учасників судового процесу та роз`яснивши їм правові наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, що відноситься до земель охоронної зони, вина ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 66 КК України визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він одружений, зі слів має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря нарколога або психіатра не перебуває, не працевлаштований, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання.

Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставину, що пом`якшує, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, негативне ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, думку прокурора, який вважав за доцільне призначення покарання у виді 2 років позбавлення волі, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 197-1 КК України.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи ступінь і характер суспільно небезпечного діяння, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства, а тому наявність підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком. На період іспитового строку суд покладає на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід під час досудового слідства обвинуваченому не обирався.

Судові витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.349,368,370,373,374, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1