Рішення від 15.04.2025 по справі 307/33/24

Справа № 307/33/24

Провадження № 2/307/11/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Ком`яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну за позовом ОСОБА_1 до Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тячівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тячівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В позовній заяві зазначив, що після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно, до якого входили житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка, площею 0,04 га, розташовані в АДРЕСА_1 . За час життя батька заповіт ним не складався. Спадкоємцями першої черги після смерті батька являються він та його брат ОСОБА_3 , 1943 року народження. Інших спадкоємців після смерті не встановлено. Нересницька сільська рада не заявляла вимог щодо прийняття спадщини. Спадкове майно знаходиться в АДРЕСА_1 і являється суміжним з його домоволодінням за АДРЕСА_2 , а брат ОСОБА_3 проживає в м. Ужгороді, не має часу та можливості слідкувати за майном, а тому по усній домовленості, при наявності покупця, вони вирішили продати належне їм нерухоме майно. Брат позивача ОСОБА_3 запевнив, що необхідності подання до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини не має, так як спадкове майно він оформить по 1/2 частині через Тячівську державну адміністрацію, що ним і було зроблено. Позивач зазначив, що на початку 2021 року до нього звернувся односельчанин і поцікавився щодо можливості продажі спадкового житлового будинку в АДРЕСА_1 . 3 питанням реалізації належного їм нерухомого майна він звернувся до брата, на що отримав відповідь, що згідно свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно за №13 від 03.12.1997 року власником житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , являється він ( ОСОБА_3 ) одноосібно. В той же час, згідно інформації директора ТРП/ ОСОБА_4 йому стало відомо, що будинок АДРЕСА_1 , дійсно зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на нерухоме майно, згідно розпорядження голови Тячівської РДА від 03.12.1997 року за №1010. Таким чином, рідний брат позивача, ОСОБА_3 , шляхом сумнівних маніпуляцій, обманним шляхом, ввів в обману та незаконно виготовив і отримав у свою власність нерухоме майно, яке він отримав всупереч чинному законодавству про спадщину. Зазначене розпорядження Тячівської РДА від 02.12.1997 року за №1010 ним оскаржено в судовому порядку як незаконне та таке, що підлягає скасування. Рішенням Тячівського районного суду від 12.01.2023 року у справі №307/1595/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог по тій причині, що у встановленому законом порядку позивач не довів, що являється спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_2 , тобто не надав доказів, що оскаржуваними ним документами були порушені, невизнані або оспорювані його права, а саме: прийняття спадщини після смерті його батька, а також докази, визначені йому судом для додаткового строку для подання такої заяви. 18 січня 2023 року він звернувся до Тячівської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, після смерті батька ОСОБА_2 . Листом Тячівської державної нотаріальної контори від 03 лютого 2023 року за №23 його повідомлено, що у встановлений 6-місячний строк спадщину він не прийняв, з спадкодавцем не проживав і не був, у встановленому порядку зареєстрований по місцю проживання. Позивач зазначає, що являючись інвалідом 2-ї групи за захворюванням, проживаючи на відстані близько 50 км. від районного центру, він не мав можливості періодично з`являтись в районні інстанції з питаннями спадщини, права власності, а тому повністю покладався на свого рідного брата ОСОБА_3 , який зловживаючи довірою та необізнаністю, отримав правовстановлюючі документи на право власності на батьківське спадкове майно, що і призвело як до вибуття у позивача права власності на 1/2 частину житлового будинку, так і на право на спадщину за законом.

Просить суд визначити йому додатковий строк на подання заяви для прийняття спадщини на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Декет Ю.Ф. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.

Представник Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Тячівська державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Широкий Луг, Тячівського району, Закарпатської області, та з 28 березня 2012 року значиться зареєстрованим в АДРЕСА_2 , що стверджується його паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Широкий Луг, Тячівського району, Закарпатської області, про що виконавчи комітетом Широколузької сільської ради складено актовий запис №9 від 28 травня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

З архівного витягу Архівного відділу Тячівської РДА від 28 травня 2021 року за №07-04/120 встановлено, що 02 грудня 1997 року видано розпорядження голови Тячівської РДА Закарпатської області за №1010 про оформлення права власності на житловий будинок, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 , в цілому на ОСОБА_3 .

З свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно від 03 грудня 1997 року за №13, виданого Тячівською районною державною адміністрацією, встановлено, що житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , в цілому належить ОСОБА_3 .

Із заяви про прийняття спадщини від 18 січня 2023 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Тячівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , зазначивши, що на день смерті батька залишилось майно: будинок та прилегла земельна ділянка, які розташовані за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно листа державного нотаріуса Тячівської державної нотаріальної контори від 03 лютого 2023 року за №23/01-16 повідомлено ОСОБА_1 про те, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою АДРЕСА_1 , спадщину у встановлений законом шестимісячний строк він не прийняв, із спадкодавцем він не проживав та не був зареєстрований, правовстановлюючі документи відсутні. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що йому необхідно звернутися до суду з позовною заявою про продовження строку на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 та встановлення права власності на спадкове майно.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2023 року (цивільна справа №307/1595/22) ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Тячівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , де третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Широколужанська сільська рада про визнання недійсним та скасування розпорядження Тячівської районної державної адміністрації №1010 від 02.12.1997 року, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно №13 від 03 грудня 1997 року.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2023 року (справа №307/1046/23) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де третя особа Тячівська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишено без розгляду.

З актового запису про смерть №577 від 22 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер у віці 78 років, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно відповіді на запит Першої Ужгородської державної нотаріальної контори від 11 лютого 2025 року за №21/01-16 та інформаційної довідки №80051824 встановлено, що в Першій Ужгородській державній нотаріальній конторі відсутня спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 .

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2025 року виключено третю особу, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 зі складу учасників цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Нересницької сільської ради, де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору Тячівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у звязку з відсутністю спадкоємців, які прийняли спадщину після його смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.549 ЦК України, 1963 року, (в редакції станом на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Статтею 550 ЦК України, 1963 року, (в редакції станом на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ) визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи зазначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За змістом ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

У ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23.08.2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, від 17.10.2019 року у справі № 766/14595/16, від 30.01.2020 року у справі № 487/2375/18, від 31.01.2020 року у справі № 450/1383/18, від 17.08.2023 року у справі № 626/274/22. При цьому слід зауважити, що правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, самостійно формує заявлені ним вимоги, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Як встановлено вище, спадщина за померлим ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 18 січня 2023 року, через 25 років та 8 місяців, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надав та не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 656/399/19 (провадження № 61-633св20)., від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18), від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), від 01 червня 2022 року у справі № 148/1805/20( провадження № 61-16005св21,

У постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) зробив правовий висновок, згідно з яким при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 27 травня2020 року у справі № 336/1127/17

З врахуваннямвищенаведеного,оцінюючи належність,допустимість ідостовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язоку їхсукупності,суд приходитьдо висновку,що зазначеніпозивачем причинипропуску строкудля зверненнядо нотаріусаіз заявоюпро прийняттяспадщини неможуть бутивизнані поважними,оскільки вонине пов`язаніз об`єктивними,непереборними,істотними труднощамидля ньогона вчиненняцих дій,а відтакв задоволенні позову ОСОБА_1 до Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тячівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.549, 550 ЦК України, 1963 року, ст.ст. 1217, 1218, 1220, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тячівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_2 , України.

Відповідач Нересницька сільська рада Тячівського району Закарпатської області, адреса: с. Нересниця, вул. Грушевського, 25, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04351720.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тячівська державна нотаріальна, адреса: м. Тячів, вул. Незалежності, 30, Закарпатської області, України, код ЄДРПОУ 02884003.

Повний текст рішення суду складено 25 квітня 2025 року.

Головуючий В.І. Бобрушко