Ухвала

від 25.04.2025 по справі 438/455/25

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/455/25

Провадження №2-с/438/4/2025

УХВАЛА

про скасування судового наказу

25 квітня 2025 року м. Борислав

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №438/455/25 від 03 квітня 2025 року, виданого Бориславським міським судом Львівської області, -

в с т а н о в и в:

03 квітня 2025 року Бориславським міським судом Львівської області видано судовий наказ про солідарне стягнення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Інвестиційна фірма «Ремус» у розмірі 2058 гривень 10 копійок заборгованості за період з 01.04.2022 року по 31.12.2025 року.

Також просить стягнути з Приватного підприємства «Інвестиційна фірма «Ремус» на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору 151,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

23 квітня 2025 року боржник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування вказаного вище судового наказу від 03 квітня 2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Слиша А.Т.

В обґрунтування заяви боржник ОСОБА_1 посилається на те, що вона не проживає та не зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , а також не є ні власником (співвласником) даної квартири. ОСОБА_1 , є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконкомом Бориславської міської ради 10.07.2003р. та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Дрогобицьким МЕТІ та БО 30.07.2003р., дана квартира належить на праві спільної сумісної власності її тітці ОСОБА_3 (а не ОСОБА_2 ), її сину ОСОБА_4 , бабусі ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ) та сестрі ОСОБА_8 .

Після смерті бабусі ОСОБА_5 , її тітка ОСОБА_3 (а не ОСОБА_2 ), та її мати ОСОБА_6 у заявника ПП «Інвестиційна фірма «Ремус» розділили оплату за послуги з вивезення побутових відходів на окремі особові рахунки. Зокрема, її мати ОСОБА_6 має особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 , де зазначено кількість зареєстрованих осіб 3, тобто заявниця, її мама та сестра ОСОБА_8 , що стверджується повідомленням-квитанцією.

Її тітка ОСОБА_3 ( а не ОСОБА_2 ) має особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 , де зазначено кількість зареєстрованих осіб 2, тобто вона, та її син ОСОБА_4 , що стверджується повідомленням-квитанцією.

Суддя, дослідивши матеріали справи вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першоїстатті 161 цього Кодексу.

З даного клопотання вбачається, що боржником не пропущено строк для звернення до суду з заявою про скасування судового наказу.

Приписами ч. 3 ст.171ЦПК України встановлено, що суддя не пізніше двох днів після подання заяви про скасування судового наказу постановляє ухвалу про скасування наказу, якщо відсутні підстави для повернення заяви про скасування судового наказу.

Суддя вважає, що підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні, а тому судовий наказ підлягає скасуванню.

Що стосується стягнення із Приватного підприємства «Інвестиційна фірма «Ремус» на користь заявника понесених судових витрат, то слід зазначити, що положення ст.164ЦПК України не передбачають порядку розподілу судових витрат, а саме - судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу. Частина друга вказаної статті процесуального закону передбачає лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.

Також норми ст. 171 ЦПК України, якими врегульовано порядок розгляду заяви про скасування судового наказу, не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення з заявника Приватного підприємства «Інвестиційна фірма «Ремус» судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при подачі клопотання про скасування судового наказу, підлягають залишенню без задоволення, оскільки відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, передбачено лише на користь заявника, який звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника. Водночас чинним процесуальним законодавством не передбачено відшкодування боржнику судових витрат у виді судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу.

Щодо стягнення з Приватного підприємства «Інвестиційна фірма «Ремус» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Зі змісту ст.161ЦПК вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій таке право належить.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості

Так, заявник ставить вимогу про стягнення з боржника, заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, що не суперечить вимогам ст. 161 ЦПК України.

У свою чергу, стягнення з Приватного підприємства «Інвестиційна фірма «Ремус» витрат на правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

Нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3-6 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, одна дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказані витрати входять до предмету доказування по справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.

Керуючись ст.ст. 170, 171 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

клопотання заявника ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 438/455/25 від 03 квітня 2025 року, виданого Бориславським міським судом Львівської області задовольнити частково.

Судовий наказ № 438/455/25 від 03 квітня 2025 року, виданий Бориславським міським судом Львівської області за заявою Приватного підприємства «Інвестиційна фірма «Ремус» про видачу судового наказу про солідарне стягнення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Інвестиційна фірма «Ремус» у розмірі 2058 гривень 10 копійок та судового збору в сумі 242,24 грн - скасувати.

В частині вимоги щодо стягнення з Приватного підприємства «Інвестиційна фірма «Ремус» судових витрат на користь ОСОБА_1 , а саме судового збору 151,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. - відмовити

Роз`яснити представнику Приватного підприємства «Інвестиційна фірма «Ремус» право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Андрій СЛИШ