Ухвала

від 28.04.2025 по справі 465/3328/25

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

465/3328/25

2/465/2660/25

У х в а л а

про залишення без руху

"28" квітня 2025 р. Суддя Франківського районного суду м. Львова Мартьянова С.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «ВУЛЕЦЬКЕ» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

22.04.2025 позивач звернувся через систему «Електронний суд» до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «ВУЛЕЦЬКЕ» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди.

Вивчивши матеріали вищезазначеної позовної заяви, суд приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбаченихст. 177 ЦПК України.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить суд: 1. Зобов`язати Львівське комунальне підприємство «Вулецьке» здійснити перерахунок щодо неправомірного нарахування фактично наданих послуг по періоду з 1 січня 2022 по 31 березня 2025 із наданням співвласникам будинку скоректованого «Повідомлення на оплату житлово-комунальних послуг».

2. Зобов`язати ЛКП «Вулецьке» здійснювати звітування щодо фактичних доходів та

витрат відповідно складовим тарифу Договору Управління

- Прибирання прибудинкової території;

- Прибирання сходових кліток;

- Технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливної каналізації;

- Дератизація та дезінсекція;

- Обслуговування димових та вентиляційних каналів;

- Обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, систем протипожежної автоматики та димовидалення;

- Поточний ремонт спільного майна.

- Електроенергія місць загального користування

3. Стягнути з відповідача, Львівське комунальне підприємство «Вулецьке», на користь позивача, ОСОБА_1 , суму моральної шкоди у розмірі 15 000 гривень 00 копійок.

Позивач при зверненні з вимогами до суду посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, уст. 5 Закону України «Про судовий збір»визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим, частиною 3статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ, у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому вст. 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а самеЗаконом України «Про захист прав споживачів».

Слід урахувати, що спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, передбачає, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 761/24672/15-ц від 19 червня 2018 року.

Пунктом 5 частини 1статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону. Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положеньст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01 січня 2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.

Згідно з ч. 3ст. 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Отже, вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Відповідно до ч. 4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.11.1950), Рекомендації щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про судовий збір»судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі. На підставі ст. 9 Закону України «Про судовий збір»Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 3ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має майновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних вимог майнового характеру.

Підпунктами 1.1., 1.2 пункту 1 частини 2статті 4Закону України«Про судовийзбір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211 грн. 20 коп.) та не більше п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140 грн. 00 коп.).

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на відповідний рахунок із зазначенням необхідних реквізитів, а саме: одержувач коштів ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313141206000013953, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101; судовий збір, за позовом «П.І.Б», Франківський районний суд м. Львова та надати суду оригінал квитанції.

У разі звільнення від сплати судового збору, позивач повинен в позовній заяві вказати підстави звільнення та надати відповідні докази.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, якщо позовна заява подана без додержання вимог, передбачених ст. ст.175,177 ЦПК України, вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «ВУЛЕЦЬКЕ» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. ст.175,177,185 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «ВУЛЕЦЬКЕ» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3ст.185ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменти її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Мартьянова С.М.