Постанова від 15.04.2025 по справі 926/794/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2025 р. Справа №926/794/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пентелейчука Івана

Маріновича від 20.12.2024 (вх.№ ЗАГС 01-05/3695/24, 01-05/3695/24 від 23.12.2024)

на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від 22.11.2024 (повний текст рішення складено та підписано 02.12.2024, суддя Миронюк С.О.)

та на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2024 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.12.2024, суддя Миронюк С.О.)

у справі№ 926/794/24

за позовом:Фізичної особи-підприємця Пентелейчука Івана Маріновича (надалі ФОП Пентелейчук І.М.), Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Волока

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю ДРОП ОЙЛ</a> (надалі ТзОВ ДРОП ОЙЛ), Чернівецька обл., Глибоцький р-н, смт. Глибока

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне підприємство ОІЛ СТАРТ (надалі ПП ОІЛ CТАРТ), Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Чагор

про:усунення перешкод в користуванні майном

з участю представників:

від позивача: Спасібухов Н.І.;

від відповідача: Тарновецький В.І.;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Пентелейчук Іван Марінович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТзОВ «Дроп Ойл» про витребування з володіння сталевих резервуарів ємністю 100 метрів кубічних у кількості 19 штук, які належать ФОП Пантелейчуку І.М. на підставі договору купівлі-продажу №01/04.01-23 від 04.01.2023.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що підставі договору купівлі-продажу від 04.01.2023 № 01/04/01-23, укладеного між позивачем та ПП ОІЛ CТАРТ, ФОП Пантелейчук І.М набув право власності на сталеві резервуари. 06.03.2023 ПП «Оіл Стар» передав позивачу по акту приймання-передачі оригінали технічних паспортів на резервуари у кількості 19 штук, 07.03.2023 повідомив по телефону, що резервуари можна буде забрати 14.03.2023 за адресою: 60400, Чернівецька область, Глибоцький район, смт. Глибока, вул. Першотравнева, 47-Г. За твердженням позивача, 14.03.2023 позивач прибув за вказаною продавцем адресою та у супроводі представника продавця почав здійснювати завантаження резервуарів, однак, здійснити це не вдалося, оскільки невідомі люди почали перешкоджати завантаженню та вивозу резервуарів, посилаючись на те, що позивач не має права знаходитися на їхній території та здійснювати вивезення будь-якого майна. Позивач зазначає, що один з невідомих чоловіків представився власником ТзОВ «ДРОП ОЙЛ» і повідомив, що земельна ділянка де знаходяться резервуари належать його товариству, а самі резервуари є власністю ТзОВ «ДРОП ОЙЛ». Отже, позивач стверджує, що відповідач без належної на те правової підстави утримує на своїй території резервуари. Зазначає, що ПП ОІЛ CТАРТ (продавець) запевняв, що резервуари тимчасово розміщені на території відповідача на підставі усної домовленості. Позивач просить витребувати з володіння відповідача на свою користь сталеві резервуари ємністю 100 м. куб у кількості 19 шт.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 926/794/24. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПП «Оіл Стар» (Т-1, а.с.100-101).

23.09.2024 позивачем подано заяву про зміну предмету позову (Т-2, а.с.24-27).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.09.2024 серед іншого, задоволено заяву позивача про зміну предмету позову від 23.09.2024, ухвалено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням наступного предмету позову (вимоги позивача): усунути перешкоди в користуванні майном, які чинить ФОП Пентелейчуку Івану Маріновичу ТзОВ «ДРОП ОЙЛ» шляхом зобов`язання ТзОВ «ДРОП ОЙЛ» забезпечити ФОП Пентелейчуку Івану Маріновичу або його уповноваженому представнику можливість доступу до нафтобази за адресою: 60400, Чернівецька обл., Глибоцький р-н., смт. Глибока, вул. Першотравнева, 47-Г та вивезення (з використанням відповідної техніки та транспорту) з її території сталевих резервуарів ємністю 100 метрів кубічних у кількості 19 штук, які належать ФОП Пентелейчуку Івану Маріновичу на підставі договору купівлі-продажу № 01/04.01-23 від 04 січня 2023 року (Т-2, а.с.33-35).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22 листопада 2024 року у справі № 926/794/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що на території ТзОВ «Дром Ойл» в смт. Глибока по вул. Першотравнева, 47-Г знаходяться металеві бочки (резервуари) об`ємом 100 м. куб. у кількості 19 штук, які позивач вважає своїм майном, а відповідач вважає їх своїм майном. Суд дійшов висновку, що сталеві резервуари, які є предметом спору, неможливо ідентифікувати та виділити з-поміж інших резервуарів, котрі перебувають на території нафтобази, з огляду на що у задоволенні позовних вимог відмовлено. Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи з метою ідентифікації сталевих резервуарів, а також у задоволенні заяви про забезпечення доказів шляхом огляду сталевих резервуарів.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року заяву відповідача про розмір витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з ФОП Пантелейчука Івана Маріновича на користь ТзОВ «ДРОП ОЙЛ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42 250,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 15 6250,00 грн. витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП Пантелейчук І.М. звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2024 у справі № 926/794/24, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник вважає оскаржуване судове рішення від 22.11.2024 прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції мав визначити , кому саме належать резервуари (бочки), які знаходяться на території відповідача. Вважає, що, якщо б суд дійшов висновку про те, що резервуари належать позивачу, очевидним був би той факт , що відповідач чинить перешкоди в реалізації права власності позивача, що свідчило б про наявність підстав для задоволення позовних вимог. На думку скаржника, суд не дав оцінку доказам, наявним в матеріалах справи та не вирішив питання про право власності. Зазначає також, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження знаходження інших резервуарів на території нафтобази та не врахував доводів позивача про те, що сталеві резервуари можливо ідентифікувати, оскільки наявними є технічні паспорти. Вважає, що внаслідок помилкового встановлення обставин справи внаслідок порушення норм процесуального права, суд першої інстанції не застосував норми п.3 ч. 2 ст. 16 та ч.1 ст. 391 ЦК України, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив як в задоволенні заяви про забезпечення доказів шляхом огляду сталевих резервуарів за місцем їх знаходження так і у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи з метою ідентифікації сталевих резервуарів, чим порушив право позивача на справедливий суд та принцип рівності сторін.

Щодо додаткового рішення від 09.12.2024, то звертає увагу на те, що наявним є порушення відповідачем процесуального порядку, передбаченого ГПК України щодо подання заяви про розподіл судових витрат. Вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є розумним, обґрунтованим та співмірним обсягу роботи, виконаної представником відповідача. Зазначає, що поданий відповідачем відзив на позовну заяву не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат і такий подано вже після подання відзиву на позовну заяву. Звертає увагу також на те, що відповідач не долучив до своєї заяви про попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу жодних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, не надав таких доказів і до судових дебатів. Відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість подання договору-доручення про надання правової допомоги від 15.05.2024 ані разом з відзивом на позовну заяву, ані разом з заявою про попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу, ані в будь-який інший момент до судових дебатів. Щодо не співмірності, то покликається на те, що вся робота адвоката Тарновецького В.І. полягала у складанні відзиву на позовну заяву та участі в судових засіданнях, що свідчить, на думку скаржника, про не співмірність заявленого ним розміру витрат на професійну правничу допомогу обсягом, наданих ним послуг та витраченому часу.

05.03.2025 від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі від 05.03.2025, в яких зазначає, що апеляційна скарга зводиться до переоцінки фактів. В своє обґрунтування вказує, що жодного майна позивача на території місцезнаходження ТзОВ «Дроп Ойл» немає. Позивачем придбано резервуари об`ємом 100 м. куб. у кількості 19 шт. у третьої особи ПП «Оіл Старт» згідно договору купівлі-продажу від 07.02.2023. На думку відповідача, вказаний договір не створює права власності у позивача на товар, який був реалізований продавцем відповідачу, оскільки ПП «Оіл Старт» не є його власником. З посиланням на ч.1 ст. 658 ЦК України вказує, що з моменту оплати та набуття ТзОВ «Дроп Ойл» права власності на товар ПП «Оіл Стар» не є його власником, а тому у нього відсутнє право продажу чи перепродажу такого товару. Відповідач зазначає, що спірне майно знаходиться на території ТзОВ «Дроп Ойл», воно об`єднано в цілісний майновий комплекс, пов`язане трубами, а не просто знаходиться на майданчику. Вважає , що дії позивача та третьої особи можна кваліфікувати як шахрайські дії, направлені на незаконне заволодіння майном ТзОВ «Дроп Ойл», за наслідками розгляду даної справи просить винести окрему ухвалу по діях позивача та засновника третьої особи і направити її до правоохоронних органів для відповідного реагування. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Третя особа ПП «Оіл Старт» участі уповноваженого представника в судових засіданнхя не забезпечила, відзиву на апеляційну скаргу не подала, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи ухвалами суду шляхом надіслання таких до електронного кабінету і такі отримано останнім, докази чого містяться в матеріалах справи.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Представники відповідача просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

04.01.2023 між ФОП Пентелейчуком І.М. (покупець) та ПП «Оіл Стар» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №01/04.01-23 (Т-1, а.с.7-10), згідно з п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця сталеві резервуари об`ємом 100 м. куб. у кількості 19 штук в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.3.2. договору ціною цього договору є загальна вартість товару, яка становить 2 850 000,00 грн., яка сплачується в наступному порядку:

3.2.1. 50% вартості товару у розмірі 1425000,00 грн. покупець зобов`язаний оплатити у строк до 28.02.2023.

3.2.2. 50% вартості товару у розмірі 1425000,00 грн. покупець зобов`язаний оплатити в строк до 04.10.2023.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що право власності на резервуари переходить до позивача з моменту здійснення позивачем оплати 50% вартості резервуарів в порядку, передбаченому п. 3.2.1 цього договору.

Позивачем до позовної заяви долучено квитанції до прибуткових касових ордерів, з яких вбачається, що позивач з 05.01.2023 по 27.02.2023 - 38 разів кожного дня вносив в касу ПП «Оіл Старт» кошти по 10 000 грн. на загальну суму 380 000 грн., а решту суми передоплати у розмірі 1 045 000 грн. позивач вніс у касу продавця 28.02.2023 (Т-1, а.с.14-23).

14.03.2023 сторонами укладено додаток до договору купівлі-продажу № 01/04.01-23 від 04.01.2023, яким складено акт приймання-передачі товару (Т-1, а.с.64), згідно з яким ПП «Оіл Стар» передав ФОП Пантелейчуку І.М. сталеві резервуари у кількості 19 штук, характеристики яких зазначені у специфікації №1 до договору. Підписанням цього акту покупець засвідчує, що прийняв товар у повному обсязі за якістю, кількістю і комплектністю. При цьому сторони погодили, що завантаження та перевезення товару з місця його приймання-передачі (с. Глибока, вул. Першотравнева) здійснюватиметься після його прийняття покупцем, за домовленістю спільними силами, уповноваженими представниками сторін. Даний акт підписано представникам сторін.

Окрім того, що 07.02.2023 між ПП «ОІЛ СТАРТ» ( продавець) та ТзОВ «ДРОП ОЙЛ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 07/02-01 (Т-1, а.с.148), згідно з п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця бочки металеві 100 м. куб. б/в у кількості 19 шт., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити отриманий товар на умовах, визначених в розділі 3 цього договору.

Згідно з п.2.1. даного договору продавець зобов`язаний передати покупцю товар протягом п`яти календарних днів після підписання цього договору.

Пунктами 3.1-3.2 договору встановлено, що договірна ціна за товар становить 190 000,00 грн. з ПДВ. Оплата товару здійснюється покупцем за визначеною відповідно до п.3.1. цього договору ціною протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання цього договору шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або іншим шляхом, який відповідає вимогам чинного законодавства.

Продавець та покупець після повної оплати за цим договором підписують акт приймання-передачі товару (п.3.3.)

07.02.2023 ПП «Оіл Старт» для здійснення покупцем оплати за товар виставив товариству «Дроп Ойл» рахунок №141 на загальну суму 190 000 грн. з ПДВ (Т-1, а.с.149).

09.02.2023 ТзОВ «Дроп Ойл» згідно платіжного доручення № 204 від 09.02.2023 сплатило на розрахунковий рахунок ПП «Оіл Старт» 190 000 грн. (Т-1, а.с.150).

14.02.2023 ПП «Оіл Старт» надіслало на адресу ТзОВ «Дроп Ойл» лист за №14-02/1 (Т-1, а.с.151-152) про односторонню відмову від договору купівлі-продажу, у зв`язку з тим, що покупець не забрав товар.

21.02.2023 ТзОВ «Дроп Ойл» надіслало на адресу ПП «Оіл Старт» відповідь від 20.02.2023, а також письмове підтвердження про оплату за товар (платіжне доручення №204 від 09.02.2023) та два примірника акту приймання-передачі товару від 10.02.2023, які просив підписати, один екземпляр акту разом з податковою накладною та паспортами на бочки надіслати на адресу ТзОВ «Дроп Ойл» (Т-1, а.с.153-157).

З банківської виписки АТ «УкрСиббанк» вбачається, що ПП «Оіл Старт» 15.02.2023 повернув на рахунок ТзОВ «Дроп Ойл» кошти у розмірі 190 000 грн. із зазначенням причини повернення «повернення коштів згідно листа від 15.02.2023 року» (Т-1, а.с.159).

Лист - прохання від 15.02.2023 щодо повернення коштів в матеріалах справи відсутній.

22.02.2023 згідно з платіжною інструкцією №210 ТзОВ «Дроп Ойл» повернув на рахунок ПП «Оіл Старт» кошти у розмірі 190 000 грн., із зазначенням платежу «повернення помилково перерахованих коштів від 15.02.2023» (Т-1, а.с.160).

23.02.2023 ТзОВ «Дроп Ойл» надіслав ПП «Оіл Старт» листа, в якому зазначив, що ТзОВ «Дроп Ойл» не звертався до ПП «Оіл Старт» з проханням про повернення коштів (Т-1, а.с.158).

24.02.2023 ПП «Оіл Стар» на адресу ТзОВ «Дроп Ойл» надіслав листа, в якому зазначено, що між ПП «Оіл Стар» та ТзОВ «Дроп Ойл» відсутні договірні відносини, які б передбачали сплату коштів на рахунок ПП «Оіл Стар», і що кошти в сумі 190 000 грн. будуть повернуті ТзОВ «Дроп Ойл» протягом 3-х днів (Т-1, а.с.163).

Доказів повернення коштів з рахунку ПП «Оіл Стар» на рахунок ТзОВ «Дроп Ойл» матеріали справи не містять.

01.03.2023 ТзОВ «Дроп Ойл» надіслав на адресу ПП «Оіл Стар» відповідь на лист від 24.02.2024, в якому зазначив, що законодавством не передбачено право продавця в односторонньому порядку відмовлятися від договору купівлі-продажу, згідно з яким покупець своєчасно та у відповідності до умов договору виконав свої зобов`язання по оплаті за товар, у зв`язку з чим ТзОВ «Дроп Ойл» просив ПП «Оіл Стар» підписати акти прийому-передачі товару та один екземпляр акту разом з податковою накладною надіслати на адресу ТОВ «Дроп Ойл» (Т-1, а.с.164-165).

Окрім цього, з листа ЧРУП ГУ НП в Чернівецькій області відділення поліції №5 від 21.03.2023 та листа ГУ НП в Чернівецькій області від 29.09.2023 вбачається, що 14.03.2023 на території ТзОВ «ДРОП ОЙЛ» по вул. Першотравневій в смт. Глибока мала місце конфліктна ситуація відносно того, що позивач намагався вивезти з належної відповідачу території сталеві резервуари .

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом, з врахуванням уточнених позовних вимог про усунення перешкод в користуванні майном, які чинить ФОП Пантелейчуку І.М. ТОВ «Дроп Ойл» шляхом зобов`язання ТОВ «Дроп Ойл» забезпечити ФОП Пантелейчуку І.М. або його уповноваженому представнику можливість доступу до нафтобази за адресою: 60400, Чернівецька область, Глибоцький район, смт. Глибока, вул. Першотравнева, 47-Г та вивезення (з використанням відповідної техніки та транспорту) з її території сталевих резервуарів ємністю 100 метрів кубічних у кількості 19 штук, які належать ФОП Пантелейчуку І.М. на підставі договору купівлі-продажу №01/04.01-23 від 04.01.2023.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

У відповідності до вимог ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Згідно вимог ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ПП «Оіл Старт» укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2023 №01/04.01.23, згідно з яким ФОП Пантелейчук С.О. придбав у продавця сталеві резервуари об`ємом 100 м. куб. у кількості 19 штук за ціною 2 850 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору позивачем сплачено 50% вартості резервуарів у розмірі 1 425 000 грн. до 28.02.2023, як передбачено п.3.2.1 договору. Згідно з п.2.6. цього договору після сплати 50% вартості покупець набуває право власності на резервуари.

06.03.2023 продавець передав позивачу згідно з актом приймання передачі оригінали технічних паспортів на сталеві резервуари у кількості 19 штук, визначені в Специфікації до договору.

Як зазначає позивач, 07.03.2023 представник продавця по телефону повідомив, що резервуари можна буде забрати 14.03.2023 за адресою: 60400, Чернівецька область, Глибоцький район, смт. Глибока, вул. Першотравнева, 47-Г.

14.03.2023 між позивачем та ПП «Оіл Стар» підписано акт приймання-передачі товару, згідно з яким ПП «Оіл Стар» передав ФОП Пантелейчуку І.М. сталеві резервуари у кількості 19 штук, характеристики яких зазначені у специфікації №1 до договору. Підписанням цього акту покупець засвідчує, що прийняв товар у повному обсязі за якістю, кількістю і комплектністю. При цьому сторони погодили, що завантаження та перевезення товару з місця його приймання-передачі (с. Глибока, вул. Першотравнева) здійснюватиметься після його прийняття покупцем, за домовленістю спільними силами, уповноваженими представниками сторін.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ні в договорі купівлі продажу від 04.01.2023, ні в акті приймання-передачі технічної документації від 06.03.2023, ні в акті приймання-передачі товару від 14.03.2023 не зазначено такої адреси, на яку покликається позивач: 60400, Чернівецька область, Глибоцький район, смт. Глибока, вул. Першотравнева, 47-Г.

Як зазначалося вище, позивач не зміг забрати придбаний у третьої особи товар сталеві резервуари з тих підстав, що товар знаходився на території відповідача ТзОВ «Дроп Ойл», а останній вважає себе власником спірних резервуарів на підставі договору від 07.02.2023, який укладено між ним та ПП «Оіл Стар». Пунктами 3.1-3.2 договору від 07.02.2023 встановлено, що договірна ціна за товар становить 190 000,00 грн. з ПДВ.

07.02.2023 ПП «Оіл Старт» для здійснення покупцем оплати за товар виставив товариству «Дроп Ойл» рахунок №141 на загальну суму 190 000 грн. з ПДВ (Т-1, а.с.149).

09.02.2023 ТзОВ «Дроп Ойл» згідно платіжного доручення № 204 від 09.02.2023 сплатило на розрахунковий рахунок ПП «Оіл Старт» 190 000 грн. (Т-1, а.с.150).

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, дійшов правильного висновку, що металеві бочки (резервуари) об`ємом 100 м. куб. у кількості 19 штук, які є предметом спору, не є індивідуально визначеним майном, оскільки на них немає жодних індивідуальних ознак, які б давали можливість ідентифікувати їх з поміж інших аналогічних бочок. Спірне майно визначено родовими ознаками, а тому є замінним.

Згідно частини 1 статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Положеннями ч.2 ст. 184 ЦК України встановлено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Отже, як вбачається з обставин справи, на території ТзОВ «Дроп Ойл» в смт. Глибока знаходяться металеві бочки (резервуари) об`ємом 100 м. куб. у кількості 19 штук, які позивач вважає своїм майном, а відповідач своїм.

Як зазначалося вище, у змінених позовних вимогах позивач просить усунути перешкоди в користуванні майном, які чинить позивачу відповідач шляхом зобов`язання останнього забезпечити ФОП Пентелейчуку І.М. або його уповноваженому представнику можливість доступу до нафтобази за адресою: 60400, Чернівецька обл., Глибоцький р-н., смт. Глибока, вул. Першотравнева, 47-Г та вивезення з її території сталевих резервуарів ємністю 100 метрів кубічних у кількості 19 штук, які належать ФОП Пентелейчуку Івану Маріновичу на підставі договору купівлі-продажу № 01/04.01-23 від 04 січня 2023 року.

Однак, позивачем не вказано індивідуальних ознак, що вирізняють 19 сталевих резервуарів, та які б дозволяли б ідентифікувати їх з-поміж інших резервуарів, що знаходяться на території нафтобази відповідача.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на акт прийманняпередачі технічної документації від 06.03.2023, та технічні паспорта, які укладено між ПП «Оіл Старт» та ФОП Пантелейчук І.М., свідчать не більше, ніж те, що технічні паспорти повністю відповідають товару, визначеному в договорі та специфікації №1.

Щодо тверджень скаржника про те, що суд першої інстанції не вирішив питання про право власності позивача, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Оіл Стар», як продавець, в період січень-лютий 2023 року уклав два договори купівлі-продажу з різними покупцями одного і того ж товару сталеві резервуари в кількості 19 штук. І обидва покупці вважають себе власниками спірного товару. Вищевказані договори не визнані в судовому порядку недійсними.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що між позивачем та відповідачем не існує будь яких правовідносин.

Твердження ФОП Пантелейчука І.М. про те, що саме відповідач зобов`язаний усунути перешкоди в користуванні майном, які чинить позивачу відповідач шляхом зобов`язання останнього забезпечити ФОП Пентелейчуку І.М. або його уповноваженому представнику можливість доступу до нафтобази за адресою: 60400, Чернівецька обл., Глибоцький р-н., смт. Глибока, вул. Першотравнева, 47-Г та вивезення з її території сталевих резервуарів ємністю 100 метрів кубічних у кількості 19 штук, які належать ФОП Пентелейчуку Івану Маріновичу на підставі договору купівлі-продажу № 01/04.01-23 від 04 січня 2023 року, суд апеляційної інстанції вважає не правильними.

У позивача існують відносини з ПП «Оіл Стар» на підставі договору купівлі-продажу № 01/04.01-23 від 04 січня 2023 року, і саме з третьою особою позивач вправі вирішити питання щодо передачі спірного товару позивачу, як це передбачено в акті приймання - передачі товару14.03.2023.

Щодо твердження скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив як в задоволенні заяви про забезпечення доказів шляхом огляду сталевих резервуарів за місцем їх знаходження, так і у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи з метою ідентифікації сталевих резервуарів, чим порушив право позивача на справедливий суд та принцип рівності сторін, то суд апеляційної інстанції з такими твердження не погоджується з врахуванням вищевикладених висновків суду. Дані клопотання розглянуті судом першої інстанції і мотивовано відхилено, що відображено в ухвалі суду від 03.09.2024 (Т-2, а.с.4-6),

Отже, доводи скаржника по суті зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні від 22.11.2024.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2024. Скаржник в апеляційній скарзі на додаткове рішення зазначає, що наявним є порушення відповідачем процесуального порядку, передбаченого ГПК України щодо подання заяви про розподіл судових витрат, а також вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є розумним, обґрунтованим та співмірним обсягу роботи, виконаної представником відповідача.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Представником відповідача - адвокатом Тарновецьким В.І. в суді першої інстанції 22.05.2025 було подано відзив на позовну заяву (Т-1, а.с.142-147) та заяву про попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу (Т-1, а.с.189-196).

Отже, в строки, визначені ГПК України, представником відповідача подано заяву про попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу (Т-1, а.с.189-196), в якій вказує, що попередній розрахунок витрат на правову допомогу ним здійснено, виходячи з аналогічної вартості 1 години часу надання правової допомоги , що визначена позивачем у позовній заяві, а також аналогічного розміру гонорару успіху, зазначеного позивачем у позові, а саме:

-Аналіз обставин справи та наданих документів 1 година 4000 грн.

-Надання попередньої юридичної консультації відповідачу 1 година 4000 грн.

-Складання та подання відзиву на позов 4 години 16 000 грн.

-Можливе складання заперечення на відповідь на відзив, інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань - ? виходячи з розрахунку 4000 грн. за одну годину.

-Представництво інтересів у судових засіданнях фіксована ставка залежно від кількості засідань з розрахунку 4000 грн. за одне засідання

-Гонорар успіху адвоката у випадку прийняття рішення про відмову у позові , погоджений у договорі про надання правової допомоги фіксована ставка 142 500 грн.

Також вказано, що детальний розрахунок фактичних витрат на правову допомогу з актами виконаних робіт буде поданий суду протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Після ухвалення оскаржуваного рішення в даній справі представником відповідача в строки, визначені ГПК України, подано заяву про розмір витрат на правову допомогу (Т-2, а.с.123-133), згідно з якою просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 198 500 грн. (56 000 грн. витрати за ведення справи та підготовку документів та 142 500 грн. гонорар успіху).

Представником ТзОВ «Дроп Ойл» в суді першої інстанції був адвокат Тановецький В.І., який діє на підставі ордеру серія СЕ №1046869 від 15.05.2024, який укладено на підставі договору про надання правової допомоги від 15.05.2024 (Т-1, а.с.172).

15.05.2024 адвокатом Тарновецьким В.І. та ТОВ «Дроп Ойл» укладено договір доручення про надання правової допомоги , згідно п.1.1. якого предметом даного договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту у справі №926/794/24 за позовом Пантелейчука І.М. до ТОВ «Дроп Ойл», третя особа ПП «Оіл Стар» про витребування майна (усунення перешкод у користуванні майном).

27.11.2024 адвокатом Тарновецьким В.І. та ТзОВ «Дроп Ойл» складено акт виконаних робіт (Т-2, а.с.128) на суму 198 500 грн. (56000 грн. витрати на ведення справи та підготовку документів та 142 500 грн. гонорар успіху):

-Аналіз обставин справи та наданих документів 1 година 4000 грн.;

-Надання попередньої юридичної консультації відповідачу 1 година 4000 грн.

-Складання та подання відзиву на позов 4 години 16 000 грн.

-Представництво інтересів у судовому засіданні 22.05.2024 фіксована ставка 4000 грн.

-Представництво інтересів у судовому засіданні 03.09.2024 фіксована ставка 4000 грн.

-Представництво інтересів у судовому засіданні 09.09.2024 фіксована ставка 4000 грн.

-Представництво інтересів у судовому засіданні 24.09.2024 фіксована ставка 4000 грн.

-Представництво інтересів у судовому засіданні 24.10.2024 фіксована ставка 4000 грн.

-Представництво інтересів у судовому засіданні 07.11.2024 фіксована ставка 4000 грн.

-Представництво інтересів у судовому засіданні 18.11.2024 фіксована ставка 4000 грн.

-Представництво інтересів у судовому засіданні 22.09.2024 фіксована ставка 4000 грн.

-Гонорар успіху адвоката у випадку прийняття рішення про відмову у позові, погоджений у договорі про надання правової допомоги фіксована ставка 142 500 грн.

06.12.2024 представником позивача подано заперечення проти заяви ТзОВ «Дроп Ойл» про розмір витрат на правову допомогу, згідно якої просить у такій відмовити повністю, зазначаючи, що відповідач, в порушення вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України, не подав разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат; не подав до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до судових дебатів, хоча мав ці докази в наявності, і не обґрунтував поважності причин вчасного неподання доказів; жодним чином не обґрунтував співмірності та розумності розміру заявлених ним судових витрат, натомість заявлений ним розмір витрат є суттєво завищеним (Т-2, а.с.139-144).

Судом апеляційної інстанції перевірено та встановлено, що заява представника відповідача про розмір витрат на правову допомогу подана в межах встановленого процесуального строку.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 18.01.2024 у справі №9901/459/21 зазначила, що стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, є виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередньою участю в судовому засіданні.

Отже, обставинами справи встановлено, що представником відповідача Тарновецьким В.І. в суді першої інстанції подавався відзив на позовну заяву та особисто взято участь у 8 судових засіданнях, при цьому врахувавши також клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, дослідивши обсяг виконаних робіт представником відповідача по наданню правової допомоги, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумної необхідності розміру заявлених витрат на правову допомогу, суд першої інстанції правомірно повважав, що такі є не співмірними із складністю справи та реально витраченим адвокатом часу на надання правничої допомоги, а відтак, зроблено обґрунтований висновок про зменшення розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до 42 250,00 грн.

З врахуванням наведеного, додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2024 в даній справі прийнято з урахуванням всіх обставин справи, а відтак таке підлягає залишенню без змін.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1.Апеляційну скаргу ФОП Пантелейчука І.М. - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2024 у справі №926/794/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2025.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

СуддіО.І. Матущак

О.С. Скрипчук