Постанова

від 10.04.2025 по справі 925/674/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2025 р. Справа№ 925/674/21(925/422/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від ОСОБА_1 : Киришов О.В. (в режимі відеоконференції)

від позивача: Іщенко Р.П. (в режимі відеоконференції)

від третьої особи-1: Франків Л.П. згідно витягу з ЄДР

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Черкасирибгосп" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024

у справі №925/674/21(925/422/24) (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Приватного акціонерного товариства "Черкасирибгосп"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

2.Державне підприємство "АйФіш"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/674/21(925/422/24) позов задоволено повністю; зобов`язано ПрАТ "Черкасирибгосп" повернути балансоутримувачу ДП "АйФіш" державне нерухоме майно відповідно до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 15.02.2019 №1933 шляхом підписання акту приймання-передачі, а саме майно, визначене в резолютивній частині оскаржуваного рішення; присуджено до стягнення з ПрАТ "Черкасирибгосп" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 3028,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "Черкасирибгосп" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у справі №925/674/21(925/422/24) та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 також звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/674/21(925/422/24) та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду 20.08.2024 року колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: ОСОБА_2., Доманська М.Л. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Черкасирибгосп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у справі №925/674/21(925/422/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 19.09.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Іншою ухвалою суду 20.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у справі №925/674/21(925/422/24), об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 з раніше поданою та прийнятою до провадження апеляційною скаргою ПрАТ "Черкасирибгосп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у справі №925/674/21(925/422/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 19.09.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Позивач у поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу та ДП "АйФіш" у письмових поясненнях просять залишити апеляційну скаргу ПрАТ "Черкасирибгосп" без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 позивач, в свою чергу, просить закрити апеляційне провадження з огляду на відсутність у скаржника права на подання апеляційної скарги.

До дати судового засідання через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Короткої А.В. та від представника позивача надійшли клопотання та заява про проведення судового засідання 19.09.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просять забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду яких ухвалою суду від 17.09.2024 року вказане клопотання та заява задоволені, розгляд справи призначено в режимі відеоконференції.

Судове засідання, призначене на 19.09.2024 року, не відбулось у зв`язку з участю головуючого судді Остапенка О.М. з 18.09.2024 по 19.09.2024 у роботі XX чергового з`їзду суддів.

Після повернення головуючого судді Остапенка О.М. з відрядження ухвалою суду 23.09.2024 року розгляд справи призначено на 03.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

24.09.2024 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання 03.10.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 25.09.2024 року вказану заяву було задоволено та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.

30.09.2024 через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Короткої А.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання 03.10.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 01.10.2024 відмовлено у задоволення такого клопотання.

До початку судового засідання від арбітражного керуючого Короткої А.В. надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, від представника ДП "АйФіш" - клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, а від представника відповідача - заперечення на заяву ДП "АйФіш".

Ухвалою суду від 03.10.2024 оголошено перерву у справі до 21.11.2024 на підставі положень ст. 216 ГПК України.

15.11.2024 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання 21.11.2024 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

18.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів направлення скаржнику - ОСОБА_1 копії заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 19.11.2024 року заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 21.11.2024 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції задоволено; розгляд справи призначено в режимі відеоконференції.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 для розгляду справи №925/674/21(925/422/24) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Сотніков С.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду 19.11.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №925/674/21(925/422/24) за апеляційними скаргами ПрАТ "Черкасирибгосп" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року та призначено її до розгляду на 12.12.2024 року в режимі відеоконференції.

27.11.2024 року через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 Киришова О.В. надійшла заява про проведення судового засідання 12.12.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Крім того, 27.11.2024 року від арбітражного керуючого Короткої А.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання 12.12.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року заяву представника ОСОБА_1 Киришова О.В. про участь в судовому засіданні 12.12.2024 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції задоволено; призначено судове засідання в режимі відеоконференції; у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Короткої А.В. про участь в судовому засіданні 12.12.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції відмовлено.

Судове засідання, призначене на 12.12.2024 року, не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. у відпустці.

Після виходу головуючого судді Остапенка О.М. з відпустки та у зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 для розгляду справи №925/674/21(925/422/24) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 16.12.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №925/674/21(925/422/24) за апеляційними скаргами ПрАТ "Черкасирибгосп" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року та призначено її до розгляду на 20.02.2025 року в режимі відеоконференції за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 року для розгляду справи №925/674/21(925/422/24) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 19.02.2025 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №925/674/21(925/422/24) за апеляційними скаргами ПрАТ "Черкасирибгосп" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ПрАТ "Черкасирибгосп" надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду 20.02.2025 розгляд справи відкладено на 10.04.2025 в режимі відеоконференції на підставі положень ст. 216 ГПК України.

21.02.2025 через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Короткої А.В. надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

03.03.2025 через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Короткої А.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання 10.04.2025 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 11.03.2025 року вказане клопотання було задоволено для надання їй процесуальної можливості надати свої пояснення по суті поданої нею заяви про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

До дати судового засідання від Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм надійшли додаткові пояснення по справі.

В судове засідання 10.04.2025 року з`явились представники позивача, скаржника ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Коротка А.В. (в режимі відеоконференції), а також представник третьої особи-1 (у приміщенні суду).

Представники третьої особи-2 в судове засідання не з`явились, надіславши до його початку клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представники відповідача в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні заяву арбітражного керуючого Короткої А.В. про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з наведених у ній мотивів та заслухавши позиції присутніх представників учасників судового процесу з цього приводу, колегією суддів відмовлено в її задоволенні, про що було постановлено відповідну ухвалу від 10.04.2025 року.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримав, просив їх задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у справі №925/674/21(925/422/24) та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів відповідача, викладених в його апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін. Також просив суд закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Представник Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм проти доводів скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечував, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

10.04.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 у справі №925/674/21 (925/422/24) підлягає закриттю, у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ "Черкасирибгосп" слід відмовити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

У провадженні Господарського суду Черкаської області на стадії розпорядження майном боржника перебуває справа №925/674/21 про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 17.06.2021 року за заявою ОСОБА_3 .

У квітні 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (Регіональне відділення) звернулося до Господарського суду Черкаської області у межах справи про банкрутство боржника з позовом до ПрАТ "Черкасирибгосп", у якому просило зобов`язати відповідача повернути балансоутримувачу - ДП "АйФіш" шляхом підписання акта повернення майна з оренди, державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди в межах Жашківського, Городищенського, Черкаського, Канівського, Кам`янського районів Черкаської області в кількості 479 інвентарних об`єктів, передане ПрАТ "Черкасирибгосп" по договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 15.02.2019 №1933.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку повернути балансоутримувачу нерухоме майно, яке є предметом договору та належить до державної власності, після розірвання орендодавцем договору у зв`язку з несплатою тривалий час орендарем орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 прийнято справу №925/674/21(925/422/24) для розгляду в межах справи про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп", відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, а також залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та ДП "АйФіш".

За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у справі №925/674/21(925/422/24) позов задоволено повністю; зобов`язано ПрАТ "Черкасирибгосп" повернути балансоутримувачу ДП "АйФіш" державне нерухоме майно відповідно до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 15.02.2019 №1933 шляхом підписання акту приймання-передачі, а саме майно, визначене в резолютивній частині оскаржуваного рішення; присуджено до стягнення з ПрАТ "Черкасирибгосп" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 3028,00 грн. судового збору.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог про повернення балансоутримувачу - ДП "АйФіш" державного нерухомого майна - гідротехнічних споруди в кількості 479 інвентарних об`єктів, що передавались ПрАТ "Черкасирибгосп" по договору від 15.02.2019 №1933 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, який було розірвано з 28.09.2021 року.

Відповідач та ОСОБА_1., як кредитор відповідача, з даним рішенням суду не погоджуються та в поданих апеляційних скаргах посилаються на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду дійсним обставинами справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

За твердженням відповідача, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження вручення ПрАТ "Черкасирибгосп" вимоги про розірвання договору, як наслідок висновок суду про розірвання договору з 28.09.2021 року є помилковим, а відтак і відсутні підстави для повернення орендованого майна.

Щодо порушень норм процесуального права, то відповідачем вказано про безпідставну відмову суду у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, а також про залучення розпорядника майна боржника до участі у справі.

ОСОБА_1., в свою чергу, стверджує про постановлення оскаржуваного рішення по суті спору за участі боржника в порушення його прав як кредитора боржника, не залучивши при цьому його та інших кредиторів до участі у справі.

Також кредитором зазначено про порушення судом норм матеріального права при прийнятті рішення, оскільки спірні гідротехнічні споруди не можуть бути індивідуально визначеним нерухомим майном, а власником такої споруди може виступати лише особа, яка є власником земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт з гідротехнічною спорудою.

Щодо права ОСОБА_1 на подання апеляційної скарги суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Водночас банкрутство є окремою судовою процедурою, яка здійснюється судами господарського судочинства з переважним застосуванням норм матеріального та процесуального права, визначених КУзПБ.

Зокрема, у статті 1 КУзПБ визначено склад учасників справи про банкрутство, до яких віднесено сторони (конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут)), арбітражний керуючий тощо.

Отже, суб`єктний склад учасників господарського процесу у межах позовного провадження відповідно до Господарського процесуального кодексу України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21), від 31.05.2022 у справі №923/719/17 (910/618/21)).

Відповідно до частини 1 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.02.2020 року у справі №918/335/17, за своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин.

Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.

Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Такі процедурні (процесуальні) питання вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.

Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 року у справі №910/11664/20).

Отже, у справах про банкрутство склад учасників справи визначається КУзПБ, натомість справи позовного провадження (що розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку статті 7 КУзПБ) мають суб`єктний склад сторін спору, що визначається ГПК України.

Зважаючи на те, що вказана норма встановлює порядок розгляду спорів, стороною яких є боржник, і визначення складу учасників такого спору відповідно до положень ГПК України, суд зазначає, що в розумінні статті 7 КУзПБ учасниками справи позовного провадження, що розглядається у межах справи про банкрутство є саме особи, які визначені статтями 41, 45 ГПК України (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.04.2023 у справі №914/2441/15(914/1140/22), від 20.04.2023 у справі №914/2441/15(914/592/22), від 26.04.2023 у справі №914/2441/15(914/841/22).

Наведені висновки щодо застосування відповідних норм ГПК України та КУзПБ не залежать від предмету спору відповідного відокремленого позовного провадження чи питання, яке вирішується під час його розгляду.

Оскільки предметом оскарження в даній справі є рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року, ухвалене у відокремленому позовному провадженні щодо майнового спору, стороною якого є боржник, то в цьому випадку склад учасників справи визначений саме статтями 41, 45 ГПК України. Такими особами є позивач і відповідач, а не всі учасники провадження справи про банкрутство, визначені статтею 1 КУзПБ.

Відповідна правова позиція щодо складу учасників відокремленого позовного провадження, стороною якого є боржник, викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2024 року у справі №910/5450/21(910/5671/23).

Як встановлено судом, ОСОБА_1. не стороною і учасником відокремленого позовного провадження у справі №925/674/21(925/422/24) та подав апеляційну скаргу, як особа, про права та обов`язки якої прийнято рішення.

З цього приводу судова колегія зазначає, що в силу статті 1 Конституції України Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Статтею 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм - норм ГПК України.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Разом з тим, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. 258, ст.259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. (Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №908/1083/19, від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження. (Правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі №62/112 та від 16.01.2020 року у справі №925/1600/16 та в подальшому знайшов своє відображення, в тому числі, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2021 року у справі №910/17428/19, від 21.04.2022 року у справі №34/200).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою скаржник зазначає, що рішення стосується його прав та обов`язків як кредитора відповідача, оскільки суд постановив рішення по суті спору за участі боржника в межах справи про його банкрутство, яке фактично унеможливлює продовження його господарської діяльності, не залучивши, при цьому, до участі у справі скаржника та інших кредиторів, чим позбавив права на задоволення його вимог шляхом введення процедури санації боржника.

Водночас, як встановлено судом, з матеріалів справи не вбачається та скаржником при зверненні з апеляційною скаргою не доведено, що оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду вирішено питання про права, інтереси та обов`язки останнього. Відповідні доводи будуються на лише припущеннях того, що його грошові вимоги до боржника будуть задоволено у разі введення процедури санації ПрАТ "Черкасирибгосп".

Так, предметом спору у даній справі є повернення з оренди відповідача державного нерухомого майна - гідротехнічних споруд в межах Жашківського, Городищенського, Черкаського, Канівського, Кам`янського районів Черкаської області в кількості 479 інвентарних об`єктів, переданого ПрАТ "Черкасирибгосп" по договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна державної власності від 15.02.2019 року №1933 і правова оцінка правам та обов`язкам ОСОБА_1 судом не надавалась.

Суд наголошує, що фактично у ОСОБА_1 , як і інших кредиторів боржника, в даному випадку наявний лише матеріально-правовий інтерес до предмету спору, оскільки його та інших кредиторів правомірні очікування на задоволення вимог залежать від формування ліквідаційної маси позивача.

Разом з тим, слід зазначити, що стаття 61 КУзПБ визначає повноваження ліквідатора, який зокрема:

- приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- аналізує фінансовий стан банкрута;

- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

- формує ліквідаційну масу;

- заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

- має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

- подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;

- веде реєстр вимог кредиторів.

Згідно ч.1 ст.65 КУзПБ після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого зокрема додаються документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів.

З аналізу наведених приписів КУзПБ вбачається, що саме ліквідатору належить обов`язок вчинення всієї повноти дій, спрямованих на поповнення ліквідаційної маси боржника з метою якнайбільшого задоволення вимог кредиторів та подальше погашення таких вимог в порядку черговості.

Більш того, як встановлено судом, в даному випадку, спірне майно не належить відповідачу на праві власності або господарського відання, а тому в силу приписів ст. 62 КУзПБ не підлягає включенню до ліквідаційної маси ПрАТ "Черкасирибгосп", відтак в даному випадку правовий зв`язок між кредиторами і державним майном відсутній, що спростовує відповідні твердження скаржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Згідно ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника відокремленого позовного провадження у справі №925/674/21(925/422/24), права апелянта оскаржуваним рішенням не порушені, а рішення стосовно його прав та обов`язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема на оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у справі №925/674/21(925/422/24) підлягає закриттю.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ПрАТ "Черкасирибгосп" та скасування відповідного рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, з позовом про повернення орендованого ПрАТ "Черкасирибгосп" майна вже зверталося до господарського суду Державне підприємство "Укрриба", визначаючи свій статус як балансоутримувач вказаного майна.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.04.2023 року у справі №925/674/21(925/1266/22) позов задоволено повністю. Зобов`язано ПрАТ "Черкасирибгосп" повернути балансоутримувачу ДП "Укрриба" державне нерухоме майно відповідно до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 15.02.2019 №1933 шляхом підписання акту приймання-передачі та підписати акт приймання-передачі майна.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2023 у справі №925/674/21(925/1266/22) скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Колегія суддів зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд.

Тобто, лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №910/12224/17.

Оскільки чинне законодавство не надає ДП "Укрриба" як балансоутримувачу права виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно.

Наявність у договорі пункту 10.10, за змістом якого у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу, не впливає на те, що саме орендодавець має право звертатися до суду з позовом про повернення орендованого майна.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.09.2019 року у справі №910/7364/18 та у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №910/4446/19.

Таким чином, судом апеляційної інстанції визнано балансоутримувача неналежним позивачем в зазначеній справі.

На підставі викладеного, у квітні 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до господарського суду Черкаської області з відповідним позовом про повернення орендованого майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд Державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва).

Абзацом другим пункту 4 частини першої статті 5 вказаного Закону передбачено, що у сфері оренди державного майна Фонд державного майна України виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про Фонд Державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України, зокрема, належить здійснення контролю у сфері передачі державного майна в оренду та користування.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях здійснює повноваження у сфері приватизації, оренди державного майна, управління корпоративними правами держави у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності та є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 №786 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України".

Відповідно до Статуту ДП "Укрриба" підприємство засноване на основі державної власності, підпорядковане Державному агентству рибного господарства України (створено в результаті реорганізації Державного комітету рибного господарства України на підставі Указу Президента України "Про оптимізацію систему центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 №1085/2010 в подальшому перейменоване в Державне агентство меліорації та рибного господарства України, яке є суб`єктом управління об`єктами державної власності - уповноваженим органом управління.

Метою діяльності підприємства є утримання та ефективне використання державного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, задоволення суспільних потреб в продукції (роботах, послугах) підприємства, а предметом діяльності, зокрема, нагляд за технічною експлуатацією державного майна - гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм, включаючи ставкові рибоводні споруди, пов`язані з ними робочі машини та обладнання, а також інше майно, необхідне для рибогосподарської діяльності, що| знаходяться на балансі підприємства; технічна експлуатація гідротехнічних споруд відповідно до вимог Водного та Земельного кодексів України в частину користування водними об`єктами та землями водного фонду. Підприємство має право розпоряджатися майном, що належать до основних фондів (переданого на баланс), у тому числі передавати майно в оренду, за попередньою згодою Уповноваженого органу управління, лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені господарським кодексом України та іншими законами України (п.п.1.1, п. 3.1, п. 3.2, п. 4.5 Статуту державного підприємства "Укрриба").

Функції по контролю і забезпеченню законних інтересів та прав держави при використанні державного майна закріпленого на праві господарського відання за ДП "Укрриба" здійснює Державне агентство меліорації та рибного господарства України.

Згідно зі спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", зі змінами та доповненнями, внесеними наказом від 01.10.2003 №1742/356, до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зокрема, яке не увійшло до статутного фонду СР ВАТ "Черкасирибгосп". Цим же наказом було передбачено, що визначене у додатку до цього наказу майно буде передано на баланс ДП "Укрриба".

01.09.2003 гідротехнічні споруди, які не увійшли до статутного фонду СР ВАТ "Черкасирибгосп" передані за актом приймання - передачі державному підприємству "Укрриба". Перелік гідротехнічних споруд наведений у додатку №1 до акту приймання - передачі.

Наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 05.09.2003 №260 затверджено акт приймання - передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СР ВАТ "Черкасирибгосп", на баланс ДП "Укрриба", та закріплено зазначене в акті майно за ДП "Укрриба" на праві господарського відання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності, зокрема, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство) відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №895 (у редакції, чинній на день виникнення між сторонами спірних правовідносин), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Згідно з пп. 16 п. 12 зазначеного Положення Голова Держрибагентства, зокрема, утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує положення про них (їх статути), виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держрибагентства.

Відповідно до Статуту ДП "АйФіш" засноване на основі державної власності, підпорядковане Держрибагентству (створено в результаті реорганізації Державного комітету рибного господарства України на підставі Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 №1085/2010) в подальшому перейменоване в Державне агентство меліорації та рибного господарства України, яке є суб`єктом управління об`єктами державної власності - уповноваженим органом управління.

Метою діяльності підприємства є утримання та ефективне використання державного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, задоволення суспільних потреб в продукції (роботах, послугах) Підприємства, а предметом діяльності, зокрема, нагляд за технічною експлуатацією державного майна - гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм, включаючи ставкові рибоводні споруди, пов`язані з ними робочі машини та обладнання, а також інше майно, необхідне для рибогосподарської діяльності, що знаходиться на балансі Підприємства; технічна експлуатація гідротехнічних споруд відповідно до вимог Водного та Земельного кодексів України в частині користування водними об`єктами та землями водного фонду. Підприємство має право розпоряджатися майном, що належать до основних фондів (переданого на баланс), у тому числі передавати майно в оренду, за попередньою згодою Уповноваженого органу управління, лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені господарським кодексом України та іншими законами України (п.п.1.1, п. 3.1, п. 3.2, п. 4.1. Статуту державного підприємства "АйФіш".

Держрибагентство здійснює функції по контролю і забезпеченню законних інтересів та прав держави при використанні державного майна, закріпленого на праві господарського відання за ДП "АйФіш".

В подальшому, Державне агентство меліорації та рибного господарства України перейменовано на Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, згідно із постановами Кабінету Міністрів України від 06.10.2023 №1057 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України щодо забезпечення реалізації окремих функцій Міністерства аграрної політики та продовольства і Державного агентства меліорації та рибного господарства" та від 19.01.2024 №57 "Про внесення до деяких актів Кабінету Міністрів України змін щодо перейменування Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм".

Майно, яке є предметом спору у даній справі, на виконання наказу Держрибагентства від 13.09.2023 №338 "Про приймання-передачу державного майна до ДП "АйФіш" передано з балансу ДП "Укрриба" на баланс ДП "АйФіш" та згідно з наказом ДП "Укрриба" від 27.09.2023 №46-ОД і відповідно до акту приймання-передачі державного майна-гідротехнічних споруд рибогосподарської технічної водойми, затвердженого 27.09.2023, який міститься в матеріалах справи.

Довідкою від 15.04.2024 №11-09/02 виданою ДП "АйФіш" підтверджено, що станом на 15.04.2024 державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди (в межах Жашківського, Городищенського, Черкаського Канівського, Кам`янського районів Черкаської області в кількості 479 інвентарних об`єктів), обліковуються на балансі ДП "АйФіш".

До орендних правовідносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а щодо оренди державного та комунального майна, застосовуються відповідні положення спеціального Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

01.02.2020 року втратив чинність Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ у зв`язку з прийняттям Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ.

У п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ прийнятого 03.10.2019 (набрав чинності 01.02.2020) зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності Законом №157, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка настане раніше:

- набрання чинності рішенням Кабміну чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз. 5 ч. 2 ст. 18 Закону №157, або 1 липня 2020 року.

При цьому після настання однієї з дат, яка настане раніше, але в будь-якому разі не раніше за день уведення в дію Закону №157, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Це означає, що договори оренди, укладені до 1 лютого 2020 року, зберігають свою чинність і продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який їх було укладено.

Як встановлено судом, 15.02.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (орендодавець) та ПрАТ "Черкасирибгосп" (орендар) укладено договір №1933 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (договір).

Сторони у договорі погодили зокрема таке.

Пункт 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - гідротехнічні споруди в межах Жишківського, Городищенського, Черкаського, Канівського, Кам`янського районів в кількості 479 об`єктів, назви та реєстрові номери яких визначені згідно з висновком про вартість (далі майно), розміщене в адмінмежах Черкаської області: Жашківський район: Конелівська с/р, Бузівська сільська ОТГ, Соколівська ОТГ; Городищенський район: В`язівська с/р, Воронівська с/р; Черкаський район: Леськівська с/р, Худяківська с/р. Сагунівська с/р, Червонослобідська с/р; Канівський район: Степанецька сільська ОТГ, Козарівська с/р; Кам`янський район: Радиванівська с/р, Лузанівська с/р, Телепинська с/р, Баландинська с/р, що перебуває на балансі Державного підприємства "Укрриба" (код за ЄДРПОУ 25592421, поштова адреса: вул. Тургенєвська, буд. 82-А, м. Київ, 04053) (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.09.2018 і становить за незалежною оцінкою 25 080 147,76 грн. без ПДВ.

Пункт 1.2. Майно передається в оренду з метою: використання в рибогосподарській діяльності

Пункт 2.2. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом договору оренди.

Пункт 3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року 217 254,25 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди лютий 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий 2019 року.

Пункт 5.10. У разі припинення або розірвання договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві/балансоутримувачу або підприємству/ товариству указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пункт 10.1. Цей договір укладено строком на два роки і 364 дні та діє з 15.02.2019 до 13.02.2022 включно.

Пунктом 10.6 передбачено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Пункт 10.7. Сторони узгодили, що договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар користується майном не відповідно до умов договору; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд, з дати отримання такої вимоги (повідомлення); не робить згідно з умовами цього договору поточний ремонт майна; без письмового дозволу орендодавця передав майно, його частину у користування іншій особі; перешкоджає співробітникам орендодавця та/або уповноваженого органу управління здійснювати контроль за використанням майна, виконання умов договору.

Пункт 10.10. У разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець).

Пункт 10.11. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами та балансоутримувачем акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря та балансоутримувача.

Пункт 10.12. якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Згідно з Актом приймання-передавання нерухомого майна від 15.02.2019 орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно гідротехнічні споруди в межах Жашківського, Городищенського. Черкаського, Канівського та Кам`янського районів в кількості 479 інвентарних об`єктів, що перебували на балансі Державного підприємства "Укрриба".

Акт відображав наявний стан майна, складений за участю відповідача та підписаний ним без зауважень.

Рішеннями Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021 у справі №925/1612/20, від 11.08.2021 у справі №925/519/21 повністю задоволено позови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до ПрАТ "Черкасирибгосп" та стягнуто з останнього заборгованість, яка виникла, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості оренди за користування державним майном за період з серпня 2019 року до липня 2020 року (включно) у розмірі 1 683 923,54 грн. заборгованості, 126320,69 грн. пені та 27153,66 грн. судового збору, за період з жовтня 2020 року до травня 2021 року 1 354 949,41 грн. заборгованості, 154 143,87 грн. пені та 22 636,39 грн. судового збору.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішенням встановлено, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору Регіональне відділення передало у користування індивідуально визначене нерухоме майно державної форми власності.

ДП "Укрриба" листами від 14.04.2021 №07-12/15, 10.11.2021 №07-12/47, 04.08.2022 №07-12/60 направляло відповідачу вимоги щодо повернення орендованого майна разом з 3-а примірниками акту приймання-передачі та 3-а примірниками анкети про стан майна і розрахунків за договором оренди.

Листи повернуті адресату у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

У зв`язку з порушенням судом справи про банкрутство відносно відповідача (справа №925/674/21) вимога надсилалась на адресу арбітражного керуючого (лист від 04.08.2022 №07-12/60).

Згідно з відповідей арбітражного керуючого (листи від 12.08.2022 №02- 44/2768, №02-44/2769), той повідомив, що підписання такого роду документів не належить до його повноважень та доведено до відома, що листи адресовані йому від орендодавця та балансоутримувача будуть у встановленому законом порядку доведені до відома керівника орендаря.

Наказом позивача від 08.11.2022 створено комісію за участю представників працівників позивача та органу управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України, орендаря та ін.

Комісія з метою повернення орендованого майна 14.11.2022 о 15-00 перебувала за юридичною адресою відповідача. Про дату та час здійснення зазначених вище заходів керівника орендаря повідомляли засобами телефонного зв`язку. Керівником орендаря вказані заходи були проігноровані про що комісією складено акт від 14.11.2022 про неповернення державного майна з оренди.

Встановлені судом обставини надання Регіональним відділенням у користування відповідачу майна, обумовленого договором та наявність заборгованість зі сплати орендної плати сторонами визнаються, спір між сторонами стосується застосування до їх правовідносин нормативно-правових актів та позиції сторін щодо припинення договору та наявності у відповідача обов`язку повернути орендоване майно.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Статтями 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар).

В силу приписів ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд.

Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №910/12224/17.

Згідно з частиною першою статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором

Частиною другою статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

В обґрунтування позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу майно та підписати акт прийому-передачі позивач посилається на розірвання договору на підставі п. 10.7 договору, яким сторони узгодили, що договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд, з дати отримання такої вимоги (повідомлення) та п. 10.10, за яким у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець). Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами та балансоутримувачем акта приймання-передавання.

За змістом п. 10.11 договору акт підписується сторонами та балансоутримувачем. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря та балансоутримувача.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що не був обізнаний з вимогою про дострокове розірвання договору, матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу листів, про які вказано вище, з вимогою про розірвання договору, про необхідність повернення орендованого майна та з примірником акта повернення майна, відповідно не доведено порушення права позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Регіональним відділенням 25.09.2021 року направлено відповідачу та арбітражному керуючому Новосельцеву В.П. вимоги (повідомлення) від 23.09.2021 року №50-12.01-3354 про розірвання договору, які були отримані розпорядником майна 27.09.2021 та відповідачем 28.09.2021, про що свідчать поштові накладні з описами вкладень до цінних листів та роздруківки з офіційного вебсайту Акціонерного товариства "Укрпошта" (т. 1, а.с. 42-44).

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.08.2022 у справі №910/12126/21, належними доказами направлення поштового відправлення є: опис вкладення до цінного листа, накладна або фіскальний чек АТ "Укрпошта" та роздруківка трекінгу про відстеження поштових відправлень, що роздрукована з офіційного сайту АТ "Укрпошта" та яка свідчить про отримання відправлення адресатом.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі №870/9/22 та від 29.07.2021 у справі №925/418/20.

При цьому, доданою до апеляційної скарги у якості доказу роздруківкою трекінгу про відстеження поштових відправлень, що роздрукована з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо поштового відправлення за поштовою накладною №1800210972366, неможливо підтвердити чи спростувати факт відправлення вимоги про дострокове припинення Договору, оскільки проміжок часу від направлення листа до моменту відстеження цього направлення (08.07.2024) становить більше шести місяців, що перевищує встановлений АТ "Укрпошта" термін зберігання інформації про поштове відправлення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з правомірним висновками суду про те, що укладений між сторонами договір оренди є розірваним з 28.09.2021, а протилежні доводи відповідача є безпідставними та правильності висновків суду першої інстанції не спростовуються.

Частиною першою ст. 785 ЦК України встановлено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положення ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, присудження до виконання обов`язку в натурі.

В силу ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору (ч. 2 ст. 636 ЦК України).

У відповідності до постанови Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №905/105/20, вимога щодо повернення балансоутримувачу орендованого майна не змінює майновий стан сторін та не є майновою.

За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду про обґрунтованість позовних вимог про повернення балансоутримувачу - ДП "АйФіш" державного нерухомого майна - гідротехнічних споруди в кількості 479 інвентарних об`єктів, що передавались ПрАТ "Черкасирибгосп" по договору від 15.02.2019 №1933 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна.

Щодо тверджень апелянта про розгляд справи по суті за відсутності його представника та не залучення до участі у справі арбітражного керуючого розпорядника майна боржника Новосельцева В.П., суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 року відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу строк для надання відповіді на відзив - протягом 15 днів з моменту вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Скаржник своїм правом на подання відзиву не скористався та не подав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

02.05.2024 року за результатами судового засідання підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Присутні в судовому засіданні представники ПрАТ "Черкасирибгосп" про наступну дату судового засідання були повідомлені під розписку.

24.06.2024 року скаржником було заявлено клопотання про відкладення судового засідання з метою особистої явки керівника товариства для надання пояснень стосовно отримання листа від Регіонального відділення про припинення договірних відносин. Того ж дня керівником ПрАТ "Черкасирибгосп" подано до суду додаткові пояснення з порушеного у вищевказаному клопотанні питання.

Таким чином, зважаючи на те, що всі учасники справи заздалегідь належним чином були повідомлені про дату судового засідання з розгляду справи по суті суд першої інстанції правомірно визнав причини неявки скаржника у судове засідання не поважними, а враховуючи, що в матеріалах справи містяться пояснення керівника товариства, які останній вважав за необхідне надати суду, суд дійшов вірного висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а тому, не відкладаючи розгляду справи, обґрунтовано відмовив у відкладенні судового засідання на іншу дату та вирішив спір по суті.

Крім того, станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення ПрАТ "Черкасирибгосп" перебувало у процедурі банкрутства та знаходилось на стадії розпорядження майном боржника.

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Відповідно до статті 1 та частини першої статті 44 КУзПБ розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначається господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном боржника. Гідротехнічні споруди, які наразі перебувають у незаконному володінні Скаржника, є державним майном, що, зокрема, підтверджується витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Оскільки розпорядник майна не наділений повноваженнями щодо розпорядження державним майном та відповідно до вимог статті 44 КУзПБ не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, у даному випадку відсутні підстави для його залучення до участі у справі у якості третьої особи, про що судом цілком правомірно постановлено відповідну ухвалу.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що аналогічне клопотання було заявлено і в апеляційному господарському суді, за результатами якого постановлено відповідну ухвалу про відмову у залученні до участі у справі №925/674/21(925/422/24) розпорядника майна боржника, що додатково підтверджує правомірність висновків суду першої інстанції.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ПрАТ "Черкасирибгосп" та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 231, 264, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у справі №925/674/21(925/422/24) закрити.

2.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкасирибгосп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у справі №925/674/21(925/422/24) залишити без задоволення.

3.Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2024 року у справі №925/674/21(925/422/24) залишити без змін.

4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

5.Справу повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 28.04.2025 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко