Постанова

від 23.04.2025 по справі 906/689/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Справа № 906/689/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В.,

суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №906/689/23 (суддя Прядко О.В., м.Житомир, повний текст складено 03.03.2025)

за позовом Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до 1. Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області;

2. Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області;

3. Фермерського господарства Кавецького

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України;

2) Національної академії наук України;

3) Міністерства аграрної політики та продовольства України;

4) Державної інспекції ядерного регулювання України;

5) Державного агентства України з управління зоною відчуження;

6) Державної екологічної інспекції України;

7) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;

8) Житомирської обласної ради;

9) Житомирської обласної військової адміністрації

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки

24 лютого 2025 року до Господарського суду Житомирської області надійшла зустрічна позовна заява Народицької селищної ради до Кабінету Міністрів України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки: кадастровий номер 1823755100:06:002:0052 площею 19,3554 га; кадастровий номер 1823755100:07:001:0069 площею 10,4817 га; кадастровий номер 1823755100:07:003:0045 площею 64,5273 га; кадастровий номер 1823755100:07:003:0046 площею 47,0768 га; кадастровий номер 1823755100:06:009:0010 площею 41,9595 га; кадастровий номер 1823755100:07:004:0002 площею 80,1101 га; кадастровий номер 1823755100:07:004:0001 площею 16,0839 га; кадастровий номер 1823755100:06:009:0009 площею 11,0376 га; кадастровий номер 1823755100:06:004:0028 площею 1,0891 га.

Зустрічний позов мотивовано тим, що межі зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів не установлені Кабінетом Міністрів України, докази того, що спірні земельні ділянки за щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію та/або стронцію, та/або плутонію відносяться до зони безумовного (обов`язкового) відселення, відсутні, а тому відсутні правові підстави відносити спірні земельні ділянки до зони безумовного (обов`язкового) відселення, а відтак, відповідно до ч.4 ст.84 ЗК України, спірні земельні ділянки не належать до земель державної власності.

Разом із зустрічною позовною заявою подано заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову у господарській справі №906/689/23 за №94 вих/25 від 21.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 у справі №906/689/23 у задоволенні заяви представника Народицької селищної ради про поновлення строку на подання зустрічного позову у господарській справі №906/689/23 за №94 вих/25 від 21.02.2025 відмовлено. Зустрічну позову заяву Народицької селищної ради до Кабінету Міністрів України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою Народицька селищна рада Коростенського району Житомирської області звернулась до суду з апеляційної скаргою в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 у справі №906/689/23 про повернення позовної заяви та справу №906/689/23 передати до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 27.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Народицької селищної ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 у справі №906/689/23 про повернення позовної заяви за зустрічною позовною заявою Народицької селищної ради до Кабінету Міністрів України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки у справі №906/689/23. Розгляд апеляційної скарги Народицької селищної ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 у справі №906/689/23 про повернення позовної заяви за зустрічною позовною заявою Народицької селищної ради до Кабінету Міністрів України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки у справі №906/689/23 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 01.04.2025 витребувано у Господарського суду Житомирської області до Північно-західного апеляційного господарського суду всі матеріали справи №906/689/23.

04 квітня 2025 року заступником Генерального прокурора України через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу в якій просить апеляційну скаргу Народицької селищної ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 у справі № 906/689/23 без змін.

08 квітня 2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли всі матеріали справи №906/689/23.

11 квітня 2025 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу.

Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст ухвали суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви представника Народицької селищної ради про поновлення строку на подання зустрічного позову у господарській справі №906/689/23 за №94 вих/25 від 21.02.2025, та повертаючи позовну заяву Народицької селищної ради до Кабінету Міністрів України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки з доданими до неї документами заявнику зазначив, що зустрічну позовну заяву Народицької селищної ради подано до суду 21.02.2025 (більше, ніж через півтора року), про що свідчить відтиск календарного штемпеля на описі вкладення у цінний лист, тобто поза межами строку для подання відзиву.

Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки заявник не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення відповідачем усіх необхідних і можливих заходів, які об`єктивно вказували б на наявність непереборних обставин, що заважали йому вчасно підготувати і подати зустрічний позов, не надав доказів того, що перешкоди у зібранні і поданні відповідних доказів були об`єктивними і непередбачуваними, спричинені затримкою інших органів, установ, у яких вони витребовувались. Більше того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач-1 мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву із зазначенням, зокрема, переліку документів та інших доказів, що додаються до відзиву та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, з зазначенням причин їх неподання (п.6 ч.3 ст.165 ГПК України) чого зроблено не було. Докази, які за поясненнями заявника покладено в основу зустрічного позову, датовані після червня 2023 року, однак починаючи з грудня 2023 року, при цьому зустрічний позов подано в лютому 2025 року. Впродовж цього часу відповідач-1 не зазначав про зібрання ним відповідних доказів і неможливість їх подання з об`єктивних причин. З огляду на викладене, оскільки відповідач-1 подав зустрічну позовну заяву з порушенням строку, встановленого ч.1 ст.180 ГПК України, у суду відсутні підстави для прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом у справі №906/689/23, а відтак зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Народицька селищна рада посилається на те, що з метою отримання інформації щодо установлення Кабінетом Міністрів України меж зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів у відповідності до вимог і порядку, визначених Законом України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», адвокатами направлено ряд адвокатських запитів на адреси суб`єктів, зазначених в ч. 5 ст. 2 даного Закону.

Так, за результатами аналізу листів Державного агентства України з управління зоною відчуження № 03-3884/12-23 від 18.12.2023; Національної академії наук України № 72/610-12 від 17.04.2024; Міністерства аграрної політики та продовольства України № 21-6000-09/10237 від 11.04.2024; Державної інспекції ядерного регулювання України № 09-14/01/5217-5823 від 15.04.2024; Державне агентство України з управління зоною відчуження № 03-1305/12-24 від 11.04.2024; Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/2-22/4852-24 від 11.04.2024; Секретаріату Кабінету Міністрів України № 9574/0/2-24 від 22.04.2024; Державного архіву Житомирської області від 04.06.2024 № К-2926/02; Секретаріату Кабінету Міністрів України № 2762/0/2-25 від 31.01.2025, відомостей з постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №906/1419/23 та довідки Національного університету біоресурсів і природокористування України від 06.12.2023 № 265 позивач за зустрічним позовом дійшов наступних висновків:

по-перше, межі зон радіоактивного забруднення установлюються та переглядаються виключно Кабінетом Міністрів України. Тобто, окрім Кабінету Міністрів України, будь-які інші органи державної влади або місцевого самоврядування неуповноважені установлювати межі зон радіоактивного забруднення, що повністю узгоджується з висновками Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеними в постанові від 09.01.2025 у справі № 906/1419/23 та висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 19.09.2024 у справі № 600/2955/22-а та від 15.07.2024 у справі №600/4070/22-а;

по-друге, межі зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів не установлені Кабінетом Міністрів України у відповідності до вимог і порядку, визначених Законом України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

по-третє, згідно наявних у матеріалах справи доказів, земельні ділянки з кадастровими номерами 1823755100:06:002:0052; 1823755100:07:001:0069; 1823755100:07:003:0045; 1823755100:07:003:0046; 1823755100:06:009:0010; 1823755100:07:004:0002; 1823755100:07:004:0001 за щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію та/або стронцію та/або плутонію не відносяться до зони безумовного (обов`язкового) відселення (радіаційно небезпечних земель згідно статті 3 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1823755100:06:009:0009, 1823755100:06:004:0028, то з цього приводу слід зазначити, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази того, що спірні земельні ділянки як станом на дату державної реєстрації права комунальної власності на ці земельні ділянки, так і станом на поточну дату, за щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію та/або стронцію та/або плутонію відносяться до зони безумовного (обов`язкового) відселення (радіаційно небезпечних земель згідно статті 3 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Таким чином, оскільки межі зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів не установлені Кабінетом Міністрів України, а також відсутні докази того, що спірні земельні ділянки за щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію та/або стронцію та/або плутонію відносяться до зони безумовного (обов`язкового) відселення, а тому відсутні правові підстави відносити земельні ділянки з кадастровими номерами 1823755100:06:002:0052, 1823755100:07:001:0069, 1823755100:07:003:0045, 1823755100:07:003:0046, 1823755100:06:009:0010, 1823755100:07:004:0002, 1823755100:07:004:0001, 1823755100:06:009:0009, 1823755100:06:004:0028, до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що Народицька селищна рада з об`єктивних причин не мала можливості подати у даній справі зустрічний позов у строк для подання відзиву, оскільки станом на червень 2023 року у розпорядженні селищної ради були відсутні докази того, що межі зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів не установлені Кабінетом Міністрів України у відповідності до вимог і порядку, визначених Законом України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Поряд з цим, скаржник вважає, що підстави для подання зустрічного позову стали існувати вже після 20.01.2025 (дата складання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі № 906/1419/23).

Заступник Генерального прокурора України, заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов обґрунтованого висновку про пропуск відповідачем строку на подання зустрічної позовної заяви та необґрунтованість доводів про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.

Прокурор зазначає, що відповідач зазначає про те, що підстави для подання зустрічного позову стали існувати після 20.01.2025, тобто після складання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №906/1419/23.

Однак, прокурор вважає, що наведене не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на те, що відповідач у відзиві від 30.06.2023 № 01-16/1706 на позовну заяву вже зазначав про те, що Кабінетом Міністрів України не встановлювалися межі зони безумовного (обов`язкового) відселення та не визначалося, що землі, які знаходяться поза межами населеного пункту відносяться до території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (арк. 5 відзиву). Таким чином, обґрунтування зустрічної позовної фактично зводяться до заперечень проти позову, які були викладені відповідачем ще у червні 2023 року. Наведене вказує про те, що відповідач мав можливість подати зустрічний позов ще у 2023 році.

Посилання ж відповідача на те, що підстави для подання зустрічного позову стали існувати після 20.01.2025, тобто після складання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №906/1419/23 є необґрунтованими. Так, зазначенню постановою суду скасовано ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.10.2024 у справі №906/1419/23. При цьому, висновки апеляційного суду про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права не можуть бути підставою для подання зустрічного позову, оскільки підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки). Тобто саме обставини є підставою позову, а не оцінка таких обставин судом.

Разом з тим, прокурор звертає увагу на те, що метою подання зустрічного позову відповідачем через півтора роки після спливу строку на його подання може бути затягування судового розгляду шляхом подальшого продовження підготовчого провадження для подання відзиву на зустрічну позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, проведення додаткових судових засідань.

Таким чином, прокурор вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог процесуального законодавства.

В свою чергу, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на норми процесуального права, а саме статті 13, 114, 118, 119, ч.8 ст.165, ч.ч.1-4 ст. 180 зазначила, що клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку заявником і лише сам факт подання заявником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Кабінетом Міністрів України, Народицькою селищною військовою адміністрацією, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, Національною академією наук України, Міністерством аграрної політики та продовольства України, Державною інспекцією ядерного регулювання України, Державним агентством України з управління зоною відчуження, Державною екологічною інспекцією України, Житомирською обласною радою, Житомирською обласною військовою адміністрацією відзив на апеляційну скаргу не подано.

Проте, колегія суддів відзначає, що згідно приписів ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до Народицької селищної ради, Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області та Фермерського господарства Кавецького, у якому просить:

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області на земельні ділянки: площею 19,3554 га з кадастровим номером 1823755100:06:002:0052, площею 10,4817 га з кадастровим номером 1823755100:07:001:0069, площею 64,5273 га з кадастровим номером 1823755100:07:003:0045, площею 47,0768 га з кадастровим номером 1823755100:07:003:0046, площею 41,9595 га з кадастровим номером 1823755100:06:009:0010, площею 80,1101 га з кадастровим номером 1823755100:07:004:0002, площею 16,0839 га з кадастровим номером 1823755100:07:004:0001, площею 11,0376 га з кадастровим номером 1823755100:06:009:0009, площею 1,0891 га з кадастровим номером 1823755100:06:004:0028;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області від 11.07.2022 №106-од Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення ФГ Кавецького в частині земельних ділянок із такими кадастровими номерами: 1823755100:06:002:0052, 1823755100:07:001:0069, 1823755100:07:003:0045, 1823755100:07:003:0046, 1823755100:06:009:0010, 1823755100:07:004:0002, 1823755100:07:004:0001, 1823755100:06:009:0009, 1823755100:06:004:0028;

- визнати недійсним договір про передачу органами влади в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності в умовах воєнного стану від 12.07.2022, зареєстрований 14.07.2022 за №1-UА18060150000038188-0001-КН, в частині земельних ділянок з такими кадастровими номерами: 1823755100:06:002:0052, 1823755100:07:001:0069, 1823755100:07:003:0045, 1823755100:07:003:0046, 1823755100:06:009:0010, 1823755100:07:004:0002, 1823755100:07:004:0001, 1823755100:06:009:0009, 1823755100:06:004:0028;

- зобов`язати Народицьку селищну раду, Народицьку селищну військову адміністрацію та Фермерське господарство Кавецького повернути державі в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки загальною площею 291,7214 га з кадастровими номерами: 1823755100:06:002:0052, 1823755100:07:001:0069, 1823755100:07:003:0045, 1823755100:07:003:0046, 1823755100:06:009:0010, 1823755100:07:004:0002, 1823755100:07:004:0001, 1823755100:06:009:0009, 1823755100:06:004:0028.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні земельні ділянки знаходяться на території Народицької селищної ради, віднесені до зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а отже є землями виключно державної форми власності і не можуть передаватись у комунальну чи приватну власність, однак були незаконно зареєстровані за Народицькою селищною радою, а згодом передані в оренду Фермерському господарству Кавецького.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.06.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31 липня 2023 р. о 14:00. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Житомирської області за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський,3/65 в залі судових засідань № 619. Відповідачам рекомендовано, відповідно до ст.165 ГПК України, подати відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати іншим учасникам копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду. Попереджено відповідачів, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (а.с.206-207 т.2).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 23 серпня 2023 року (а.с.214-215 т.3).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 25 вересня 2023 року (а.с.138-139 т.4).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 10 жовтня 2023 року (а.с.150-151 т.4).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 18 грудня 2023 року (а.с.210-211 т.4).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 21 лютого 2024 року (а.с.9-10 т.6).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/689/23 до судового розгляду по суті (а.с.30-31 т.6).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.04.2024 продовжено строк розгляду справи по суті, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено розгляд справи по суті на 15 травня 2024 року (а.с.52-53 т.6).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.05.2024 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Розгляд справи відкладено на 30 травня 2024 року (а.с.120-121 т.6).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.05.2024 суд першої інстанції перейшов із стадії розгляду справи по суті до попередньої стадії судового процесу - підготовчого провадження, поновивши підготовче провадження у справі №906/689/23. Підготовче засідання відкладено на 24 червня 2024 року (а.с.142-143 т.6).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.06.2024 відкладено підготовче засідання на 23 липня 2024 року (а.с.237-238 т.6).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 16 вересня 2024 року (а.с.19-20 т.7).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 18 листопада 2024 року (а.с.237-238 т.8).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 20 грудня 2024 року (а.с.144-145 т.9).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 22 січня 2025 року (а.с.206-207 т.9).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 28 лютого 2025 року (а.с.246-247 т.9).

24 лютого 2025 року до Господарського суду Житомирської області надійшла зустрічна позовна заява Народицької селищної ради до Кабінету Міністрів України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки: кадастровий номер 1823755100:06:002:0052 площею 19,3554 га; кадастровий номер 1823755100:07:001:0069 площею 10,4817 га; кадастровий номер 1823755100:07:003:0045 площею 64,5273 га; кадастровий номер 1823755100:07:003:0046 площею 47,0768 га; кадастровий номер 1823755100:06:009:0010 площею 41,9595 га; кадастровий номер 1823755100:07:004:0002 площею 80,1101 га; кадастровий номер 1823755100:07:004:0001 площею 16,0839 га; кадастровий номер 1823755100:06:009:0009 площею 11,0376 га; кадастровий номер 1823755100:06:004:0028 площею 1,0891 га (а.с.79-94 т.10).

Разом із зустрічною позовною заявою подано заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову у господарській справі №906/689/23 за №94 вих/25 від 21.02.2025 (а.с.99-103 т.10).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 у справі №906/689/23 у задоволенні заяви представника Народицької селищної ради про поновлення строку на подання зустрічного позову у господарській справі №906/689/23 за №94 вих/25 від 21.02.2025 відмовлено. Зустрічну позову заяву Народицької селищної ради до Кабінету Міністрів України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки з доданими до неї документами повернуто заявнику.

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Нормою пункту 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Отже, право пред`явити зустрічний позов може бути реалізоване у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом, а саме: для надання відзиву, який є строком встановленим законом, оскільки в нормах пункту 3 частини другої статті 46 та частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України не йдеться про встановлення ними строку для подання відзиву судом, а імперативно законом встановлено період часу для подання зустрічного позову, який має відповідати строку для подання відзиву.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №918/604/23.

Згідно частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Відповідно до частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для подачі відзиву строк встановлює суд в межах граничного строку - 15 днів з дня вручення ухвали.

З наведеного слідує, що право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19, від 06.12.2023 у справі №918/604/23, від 16.09.2024 у справі №917/321/24, від 21.10.2024 у справі №914/3445/23).

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19.

Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.

Згідно п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України (в редакції чинній станом на момент постановлення ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі) днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Житомирської області від 14.06.2023 про відкриття провадження у справі №906/689/23 якою відповідачам рекомендовано, відповідно до ст.165 ГПК України, подати відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, була доставлена до електронної скриньки 14.06.23, що підтверджується довідкою Господарського суду Житомирської області про доставку електронного листа (а.с.211а т.2).

Проте, відповідач-1 Народицька селищна рада правом подання відзиву на позовну заяву в установлений судом строк не скористалася.

Разом з тим, зустрічну позовну заяву Народицької селищної ради подано до суду 21.02.2025 (більше, ніж через півтора року), про що свідчить відтиск календарного штемпеля на описі вкладення у цінний лист, тобто поза межами строку для подання відзиву. Вказаних обставин скаржник не заперечує.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чітко встановлених законом або судом процесуальних строків.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст.86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Так, при встановлені наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

За положеннями ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №922/2825/23, від 18.08.2023 у справі №32/257-10, від 03.04.2023 у справі №906/1357/20, від 01.09.2022 у справі №904/8456/21.

Разом із зустрічною позовною заявою Народницькою селищною радою подано заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову у господарській справі №906/689/23 за №94 вих/25 від 21.02.2025.

Заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову від 21.02.2025 обґрунтовано тим, що Народицька селищна рада з об`єктивних причин не мала можливості подати уданій справі зустрічний позов у строк для подання відзиву, оскільки станом на червень 2023 року у розпорядженні селищної ради були відсутні докази того, що межі зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів не установлені Кабінетом Міністрів України у відповідності до вимог і порядку, визначених Законом України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Всі докази, без виключень, які покладені в основу зустрічного позову, датовані вже після червня 2023 року, а саме: листи Державного агентства України з управління зоною відчуження №03-3884/12-23 від 18.12.2023; Державного агентства України з управління зоною відчуження № 03- 1305/12-24 від 11.04.2024; Міністерства аграрної політики та продовольства України № 21-6000- 09/10237 від 11.04.2024; Державної інспекції ядерного регулювання України № 09-14/01/5217-5823 від 15.04.2024; Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/2- 22/4852-24 від 11.04.2024; Секретаріату Кабінету Міністрів України № 9574/0/2-24 від 22.04.2024; Національної академії наук України №72/610-12 від 17.04.2024; Державного архіву Житомирської області від 04.06.2024 №К-2926/02; Секретаріату Кабінету Міністрів України № 2762/0/2-25 від 31.01.2025.

Окрім того, позивач за зустрічним позовом зазначив, що Північно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 09.01.2025 у даній справі зазначив, що з огляду на норму частини 5 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» належним і допустимим доказом установлення меж зон є відповідне рішення уповноваженого органу, яким є Кабінет Міністрів України, прийняте у відповідності до визначеної законом адміністративної процедури. Враховуючи обставини, встановлені на підставі вищевказаних доказів, а також вищевказані висновки апеляційного суду, Народицькою селищною радою прийнято рішення про подання зустрічного позову у даній справі.

Тобто, Народицькою селищною радою переконана, що підстави для подання зустрічного позову стали існувати вже після 20.01.2025 (дата складання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №906/1419/23).

Таким чином, Народицька селищна рада вважає, що наведені обставини вказують на поважність причин пропуску строку на подання до суду зустрічного позову у даній справі та наявність підстав для поновлення строку.

Однак, колегія суддів зазначає, що процесуальний строк для пред`явлення зустрічного позову, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте Народицька селищна рада не проявило необхідної старанності та звертаючись з зустрічним позовом поза визначеним законом строком, не надало до суду переконливих доказів на підтвердження наявності у неї перешкод для реалізації права на звернення з таким позовом сумлінно та своєчасно, тобто з урахуванням періоду часу, який об`єктивно необхідний для підготовки зустрічної позовної заяви, не надано доказів того, що у неї виникали перешкоди в межах процесуального строку для завчасного звернення до вищевказаних установ для зібрання і подання відповідних доказів, відтак несвоєчасне подання зустрічного позову зумовлене лише волевиявленням самого відповідача-1, тобто має суб`єктивний характер, що не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що представником відповідача-1 Фомичевим О.В., який приймав участь в судових засіданнях в суді першої інстанції що підтверджується протоколами судових засідань від 10.10.2023 №1999846 (а.с.175-178 т.4); 21.11.2023 №2166838 (а.с.201-209 т.4); 18.12.2023 №2273215 (а.с.157-158 т.5); 21.02.2023 №2506531 (а.с.28-29 т.6); 03.04.2024 №2691603 (а.с.49-50 т.6) та ухвалами Господарського суду Житомирської області від 21.11.2023, 21.02.2024, 03.04.2024 (а.с. 210-211 т.4, а.с.30-31, 52-53 т.6) не повідомлено суд першої інстанції про наміри відповідача-1 подати зустрічну позовну заяву, не повідомляв про обставини, які заважали відповідачу-1 звернутися із зустрічним позовом в межах встановлених процесуальним законом строків.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується, з зауваженням прокурора викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, що посилання відповідача на те, що підстави для подання зустрічного позову стали існувати після 20.01.2025, тобто після складання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №906/1419/23 є необґрунтованими. Зазначеною постановою суду скасовано ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.10.2024 у справі № 906/1419/23 про призначення комплексної експертизи з питань землеустрою. При цьому, висновки апеляційного суду про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права не можуть бути підставою для подання зустрічного позову, оскільки підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки). Тобто саме обставини є підставою позову, а не оцінка таких обставин судом.

Згідно вимог частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява N 19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/3980/16, від 24.02.2021 у справі №916/160/20, від 05.07.2022 у справі №914/1804/18).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом без поважних причин пропущено строк подання зустрічного позову, встановлений ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.06.2023 про відкриття провадження у справі №906/689/23, а тому, заява про поновлення строку не підлягає задоволенню, а зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявникові на підставі ч.6 ст. 180 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Народицькій селищній раді у поновленні процесуального строку на подання зустрічного позову у справі та повернув зустрічний позов з посиланням на приписи ч.6 ст. 180 ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє відповідача права звернутися до господарського суду з окремим позовом у загальному порядку.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду

Таким чином, у апеляційній скарзі Народицької селищної ради не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Народицької селищної ради слід залишити без задоволення, ухвалу ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №906/689/23 без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №906/689/23, без змін.

2. Матеріали справи №906/689/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" квітня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.