Рішення

від 17.04.2025 по справі 904/5658/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2025м. ДніпроСправа № 904/5658/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Токар Галини Валентинівни (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

Представники:

від позивача: Черненко Є.І.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Токар Галини Валентинівни про стягнення заборгованості в загальному розмірі 24396,71грн, з якої: 15082,53грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 1271,88грн трьох відсотків річних, 6479,50грн інфляційних втрат, 1548,76грн пені, 14,04грн плати за абонентське обслуговування. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який у позивача обліковується з відповідачем за реквізитами №1491/жб від 01.11.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Панаса Мирного, буд. 16, в частині своєчасної та повної оплати вартості спожитої теплової енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року та плати за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2024 позовну заяву Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" залишено без руху на підставі статті 162 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

03.01.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано уточнену позовну заяву і докази направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви, та усунуто недоліки позовної заяви.

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

23.01.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить позовну заяву залишити без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідач не має зобов`язань перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", оскільки відповідач не укладав договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідач зазначає, що він не є співвласником багатоквартирного будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Панаса Мирного, буд. 16. Крім того, посилається на те, що всупереч постанові Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" позивач нарахував штрафні санкції.

27.01.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Також вказує, що норми постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 не можуть бути застосовані до відповідача, оскільки останній відноситься до категорії споживачів "інші споживачі", а не "населення". Разом з тим наголошує, що заборгованість виникла під час здійснення відповідачем підприємницької діяльності.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/5658/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.04.2025. Вирішено залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

26.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого надано письмові пояснення третьої особи щодо позову з урахуванням заперечень відповідача.

В своїх поясненнях зазначає, що нежитлове приміщення площею 35,30 кв.м, вбудоване у 1 поверх житлового будинку (гуртожитку) по вул. Панаса Мирного, 16, було передане в орендне користування ФОП Токар Галині Валентинівні згідно з договором оренди від 27.05.2019 №6/24 (акт прийому-передачі від 27.05.2019). Орендні відносини між фізичною особою-підприємцем Токар Г.В. та управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради були припинені з 31.12.2021, про що свідчить акт приймання-передачі повернення майна з строкового користування від 31.12.2021. Додатково зазначає, що договори на отримання комунальних послуг є окремими цивільно-правовими відносинами між їх постачальником та отримувачем цих послуг, питання стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії належать до повноважень постачальника Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль».

28.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача у зв`язку з його хворобою. Також, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та покласти на позивача витрати по сплаті судового збору.

У судове засідання 03.04.2025 відповідач і третя особа не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.04.2025.

09.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача у зв`язку з його хворобою. Також, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та покласти на позивача витрати по сплаті судового збору.

У судове засідання 03.04.2025 відповідач і третя особа не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 15.04.2025 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною другою статті 108 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

В подальшому змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Як зазначає позивач, власником нежитлового приміщення, що вбудоване у 1 поверх гуртожитку за адресою: вул. Панаса Мирного, буд.16 є Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

На підставі договору оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста №6/24 від 27.05.2019 Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради передало, а фізична особа-підприємець Токар Галина Валентинівна прийняла в оренду нежитлове приміщення вбудоване у 1 поверх гуртожитку за адресою вул. Панаса Мирного, буд.16, загальною) площею 35,30м2 (а.с. 11 том 1).

Відповідно до пункту 6 договору оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста №6/24 орендар зобов`язаний брати участь в утриманні, ремонту будинку та прибудинкової території.

В користуванні фізичної особи-підприємця Токар Галини Валентинівни приміщення за адресою: вул. Панаса Мирного, буд.16 перебувало до 31.12.2021, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.12.2021 (а.с. 12 том 1).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 було надано згоду на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль, а саме - об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.

Таким чином, виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку №16 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Панаса Мирного є позивач Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії .

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Приписами частини другої статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку.

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою.

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно із частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" №830 від 21.08.2019.

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Відповідно до пункту 4 типового договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що власниками багатоквартирного будинку №16 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг,

вул. Панаса Мирного протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору на адресу позивача надсилалося рішення про обрання моделі договірних відносин.

Позивач зазначає, що фактично 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особо-підприємцем Токар Галиною Валентинівною укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Даний типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №1491/жб від 01.11.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Панаса Мирного, буд. 16 (далі договір).

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (пункт 11 договору).

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Відповідно до пункту 41 договору споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).

У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу (пункт 45 договору).

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункти 51, 52 договору).

Факт поставки теплової енергії у період з листопада 2021 року по грудень 2021 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №16, що знаходиться по вулиці Панаса Мирного у місті Кривому Розі (акт №45 від 08.11.2021 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку, акт №117 від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія) (а.с. 14, 15 том 1).

Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради №490 від 22.09.2021 "Про початок опалювального сезону 2021/2022 років", №158 від 23.03.2022 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років" (а.с. 30, 31 том 1).

На виконання умов зазначеного договору позивач у період з листопада 2021 року по грудень 2021 року надав по приміщенню послуги теплопостачання на загальну суму 15082,53грн та за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року надав послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 14,04грн, відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та виставлених рахунків (а.с. 22, 23, 25, 26 том 1).

Господарський суд зазначає, що наведені вище акти приймання передачі теплової енергії (надання послуг) підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).

Позивач зазначає, що всі вищенаведені акти разом із рахунками направлялися відповідачу засобами поштового зв`язку разом із супровідним листом. Як доказ направлення на адресу відповідача вказаних супровідних листів з актами та рахунками позивач надав до суду копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлену теплову енергію, а також за надані послуги абонентського обслуговування не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію у розмірі 15082,53грн та за послуги абонентського обслуговування у розмірі 14,04грн.

Відповідач проти наявної заборгованості заперечує, зазначає, що не є власником приміщення, а тому не повинен здійснювати погашення наявної заборгованості.

Зазначене і стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 15082,53грн - заборгованості за постачання теплової енергії за типовим договором від 01.11.2021 за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року, 14,04грн - за послугу з абонентського обслуговування, 1271,88грн - трьох відсотків річних, 6479,50 інфляційних втрат та 1548,76грн - пені.

Предметом доказування у справі є обставини укладання типового договору про постачання теплової енергії від 01.11.2011 (позивачем присвоєно договору про надання послуги з постачання теплової енергії №1491/жб від 01.11.2021), наявність або відсутність підстав для стягнення заборгованості саме з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницька діяльність Фізичної особи-підприємця Токар Галини Валентинівни припинена 24.12.2021, про що внесено запис за №22270000000032585.

Позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача 26.12.2024, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції Господарського суду Дніпропетровської області на першому аркуші позовної заяви.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15.12.2017 не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах були відкриті у господарському суді до настання таких обставин. Крім того, у разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постановах від 14.03.2018 у справі № 593/793/14-ц та від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 роз`яснила наступне: "З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що спір між сторонами виник щодо господарської діяльності між суб`єктами господарювання Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Токар Галиною Валентинівною з виконання ними Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №1491/жб від 01.11.2021, то даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.

Як вбачається, позивач здійснював теплопостачання у житловий будинок, в якому знаходиться нежитлове приміщення Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, отже, опалення до приміщення здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, і наведене свідчить про те, що фактично теплова енергія в приміщенні отримувалася.

У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (частина друга статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами пункту 1 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

На законодавчому рівні Криворізькій міській раді, як уповноваженому органу, було передано у власність житловий фонд, а разом із тим надано повноваження щодо обліку, передачі та розпорядження власністю житлового фонду (постанова Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 (поточна редакція) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю, затверджено "Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності)").

Відповідно до частини першої статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність.

Нежитлове приміщення, що вбудоване у 1 поверх гуртожитку за адресою: вул. Панаса Мирного, буд.16, є комунальною власністю, що перебуває на балансі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, що підтверджується договором оренди об`єктів комунальної власності міста №6/24 від27.05.2019 (а.с. 11 зворотній аркуш 11 том 1). Також, сам позивач у позовній заяві зазначає, що власником нежитлового приміщення, що вбудоване у 1 поверх гуртожитку за адресою: вул. Панаса Мирного, буд.16 є Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (зворотній аркуш 1 том 1)

Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є юридичною особою публічного права та знаходиться в структурі органів місцевого самоврядування.

Рішенням сесії Криворізької міської ради LXVI сесії VII скликання № 5014 від 23.09.2020 затверджено нову редакцію Положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

Згідно з пунктом 1.1 Положення Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (надані Управління) є самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради, створюється та ліквідується відповідно до міської ради в межах затвердженої нею структури за пропозицією міського голови та реєструється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" й іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткової організації. Скорочена назва Управління УКВМ.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Положення основними завданнями та функціями Управління, зокрема, є реалізація державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста, приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна.

За приписами підпунктів 2.2.1, 2.2.1.8, 2.2.1.9 пункту 2.1, підпункту 2.2.3.1 пункту 2.2 Управління відповідно до переданих йому повноважень і покладених на нього завдань:

у сфері управління об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу:

- надає до управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради документи щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради на нерухоме майно, що перебуває на його балансі;

- здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг у межах виділених бюджетних коштів для виконання наданих повноважень тощо;

у сфері оренди об`єктів комунальної власності територіальної громади міста:

- укладає договори;

- обліковує об`єкти нерухомості нежитлового призначення на власному балансі;

- передає договори про надання послуг, укладені із суб`єктами господарювання, для подальшої реєстрації зобов`язань до управління Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Згідно з пунктом 3.3 Положення Управління в межах наданих йому повноважень зобов`язане здійснювати управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста в межах, визначених чинним законодавством України, рішеннями міської ради, цим Положенням; контроль за збереженням, ефективним використанням комунального майна, що перебуває на його балансовому обліку; оперативно вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Відтак, з урахуванням визначення у Законі України "Про житлово-комунальні послуги" поняття "індивідуальний споживач" та переліку прав і обов`язків Управління згідно з вищевказаним Положенням, саме Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є особою, якій власником передано нерухоме майно для його збереження та ефективного використання, що включає укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, у правовідносинах щодо постачання теплової енергії перебувають саме позивач та Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, а тому обов`язок зі сплати спірної заборгованості лежить саме на Управлінні комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

Разом із тим, господарський суд звертає увагу на наступне.

Згідно з положеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами у господарському процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що відповідач - ОСОБА_1 , не є такою особою, яка повинна відшкодувати позивачеві заборгованість за надані послуги з теплопостачання. Відповідно до встановлених обставин саме Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є особою, якій власником передано нерухоме майно для його збереження та ефективного використання, що включає укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, ОСОБА_1 в даному випадку є неналежним відповідачем у спорі.

Заяви про заміну неналежного відповідача, від позивача не надходило, в той час, як суд не вправі самостійно здійснювати заміну неналежного відповідача, оскільки з урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати відповідача, особою, яка повинна сплатити позивачу заборгованість в загальному розмірі 24396,71грн, з якої: 15082,53грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 1271,88грн трьох відсотків річних, 6479,50грн інфляційних втрат, 1548,76грн пені, 14,04грн плати за абонентське обслуговування.

У зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3028,00грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Токар Галини Валентинівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості в загальному розмірі 24396,71грн, з якої: 15082,53грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 1271,88грн трьох відсотків річних, 6479,50грн інфляційних втрат, 1548,76грн пені, 14,04грн плати за абонентське обслуговування.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 28.04.2025.

Суддя В.О. Татарчук