Рішення від 24.04.2025 по справі 904/4792/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2025м. ДніпроСправа № 904/4792/24Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової І.В., розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" про ухвалення додаткового рішення у справі:

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ ІНВЕСТ ПАРТНЕР", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька промислова інвестиційна компанія", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про визнання недійсним договорів.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3 (заявника): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) подало за допомогою підсистеми Електронний суд до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ ІНВЕСТ ПАРТНЕР" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька промислова інвестиційна компанія" (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" (далі - відповідач-3), у якій просить (з рахуванням збільшення позовних вимог - 2т. арк.с. 20-29) визнати недійсним:

· Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №34/001 від 21.12.2023;

· Договір застави № 34/011-31 від 21.12.2023;

· Договір відступлення прав вимоги № 1/01 від 02.05.2024;

· Договір про відступлення прав вимоги за договором застави до договору застави № 34/001-31 від 12.12.2023;

- Договір про задоволення вимог заставодержателя № 2.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 02.04.2025, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

07.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" про ухвалення додаткового рішення до розгляду та призначено її розгляд у судове засідання на 24.04.2025 о 15:00 год.

14.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

17.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2025 задоволено клопотання представника позивача - Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" про ухвалення додаткового рішення, яке призначене на 24.04.2025 о 15 год. 00 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

В судове засідання 24.04.2025 представники відповідачів не з`явилися, а представник позивача, при підключені до відеоконференції, був не активний.

Відповідно до частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд зауважує, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст.244 ГПК України), а відтак вважає за можливе здійснювати розгляд заяв про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за відсутності представників сторін.

За викладених обставин, суд розглядає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" про ухвалення додаткового рішення за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, відповідачем-3 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій він просить суд прийняти додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, а саме: щодо понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо (компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи).

З приводу заяви суд зазначає таке.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

В силу вимог ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ст.126 Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У частині 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищенаведених вимог закону при визначенні розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

18.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" (далі клієнт, позивач) та Адвокатським бюро "Олександра Прохорова" (далі виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №03/11 (далі договір).

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу після його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо ціни договору та порядку розрахунків, а саме:

- вартість послуг правової допомоги за договором визначається за сукупністю наданих послуг, на підставі складених сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.1. договору);

- сторони домовились, що умови, вартість і перелік послуг, пов`язаних між собою, або за окремим завданням, можуть погоджуватися сторонами у додаткових угодах до договору з подальшим складанням акту приймання - передачі наданих послуг (пункт 4.2. договору);

- клієнт вносить плату за послуги у сумі, встановленій в акті приймання-передачі наданих послуг, протягом 5-ти днів з моменту отримання акту, відповідно до отриманого рахунку на оплату, якщо інше не передбачено у додаткових угодах до договору (пункт 4.3. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору послуги, надані виконавцем клієнту, передаються згідно з актом приймання-передачі наданих послуг, в якому вказуються вид наданих послуг (за необхідності), загальна вартість наданих послуг.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що акт приймання-передачі наданих послуг повинен бути підписаний уповноваженими особами сторін не пізніше 5-ти робочих днів після надання послуг. Фактом надання послуг є факт направлення виконавцем клієнту підписаного акту в двох примірниках.

Також, 18.11.2024 сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги від 18.11.2024 № 03/11 (далі - додаткова угода, а.с. 125 у томі 2), за умовами якої сторони погодили наступне:

- клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги у вигляді представництва і захисту прав та інтересів клієнта як відповідача в Господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/4792/24 про визнання договорів недійсними (пункт 1 додаткової угоди);

- сторони погодили, що вартість послуг (гонорар), зазначених в пункті 1 цієї додаткової угоди, є фіксованим та становить 40 000 грн. 00 коп. (пункт 2 додаткової угоди);

- клієнт оплачує надані виконавцем послуги шляхом перехування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку:

1) 50% вартості послуг - в термін не пізніше 5 днів від дати підписання цієї Додаткової угоди;

2) 50% вартості послуг - в термін непізніше 5 днів від дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 3 додаткової угоди).

У подальшому, 03.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Олександра Прохорова" (далі - виконавець) був підписаний акт наданих послуг № 1 до договору № 03/11 від 18.11.2024, за умовами якого сторони склали даний акт про те, що послуги з надання правової допомоги виконано у наступному обсязі: представництво інтересів клієнта в судових органах в порядку господарського судочинства у справі № 904/4792/24.

Також, у вказаному акті наданих послуг зазначено, що вартість наданих послуг складає: 40 000 грн. 00 коп., без ПДВ; претензій з боку клієнта до виконавця немає.

Також, на підтвердження оплати наданих послуг правової допомоги відповідачем до клопотання додано платіжні інструкції № 222643123 від 19.11.2024 на суму 25 000 грн. 00 коп. та №241002580 від 04.04.2025 на суму 25 000 грн. 00 коп.

Відповідач-3 заявляє до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 40 000,00грн.

Вищезазначений розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги встановлений у специфікації у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого бюро часу, а отже розмір гонорару є визначеним у розумінні ч. 3 ст. 126 ГПК України.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 ).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач клопотання про зменшення заявлених вимог надав, однак не довів щодо їх не співмірності заявленого розміру.

Оцінюючи співмірність вартості сплаченого відповідачем-3 гонорару адвоката обсягу виконаної роботи, суд враховує що предметом позову були відносини сторін за п`ятьма пов`язаними між собою договорами, тобто справа не є простою та потребує часу для підготовки як процесуальних документів, так і до судових засідань. До того ж, представник брав участь у п`яти із семи судових засіданнях, призначених судом (два із призначених засідань не відбулись через повітряну тривогу).

Отже, заявлений розмір правничої допомоги адвоката в сумі 40 000,00грн. є співмірним обсягу виконаної роботи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній, судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом у фіксованому розмірі, послуги адвоката були реально надані відповідачу-3, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене та в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, надавши оцінку матеріалам справи та доводам, суд дійшов висновку про те, що відповідач-3 надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи у сумі 40 000,00 грн. і розмір таких витрат є обґрунтованим до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому витрати відповідача-3 на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00грн покладаються на позивача повністю.

Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47; код ЄДРПОУ 00190905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, буд. 13/56; код ЄДРПОУ 41171368) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового додаткового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено та підписано - 28.04.2025.

Суддя В.Г. Бєлік