Рішення

від 17.04.2025 по справі 905/1528/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.04.2025 Справа №905/1528/24

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.

при секретарі судового засідання Яковенко К.І.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех", с. Петропавлівська Борщагівка Київської області, код 33870417,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Алеко", м. Волноваха Донецької області, код 32745773,

про стягнення 1 965 855,40 грн,

за участю представників сторін: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Алеко" про стягнення заборгованості за Договором про виконання робіт № 498 від 03.12.2021 в загальній сумі 1 965 855,40 грн, з якої 310 400,00 грн заборгованості за невиконані роботи, 1 607 067,40 грн вартості не повернутого шасі, 48 388,00 грн пені, заборгованості за Договором про виконання робіт №534 від 20.01.2022 в загальній сумі 2 277 538,40 грн, з якої 327 558,00 грн заборгованості за невиконані роботи, 1 898 918,40 грн вартості не повернутого шасі, 51 062,00 грн пені, а також заборгованості за Договором про виконання робіт № 544 від 20.01.2022 в загальній сумі 2 319 766,65 грн, з якої 323 587,60 грн заборгованості за невиконані роботи, 1 945 736,05 грн вартості не повернутого шасі, 50 443,00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за вказаними договорами в частині виконання робіт, не поверненням коштів попередньої оплати та не поверненням шасі позивача.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі 905/1528/24; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 07.01.2025 об 11:00 год. Встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.01.2025 роз`єднав позовні вимоги у справі № 905/1528/24 шляхом виділення в три окремих провадження :

- позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 1 965 855,40 грн за Договором про виконання робіт № 498 від 03.12.2021 розглядати в межах справи № 905/1528/24;

- позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 2 277 538,40 грн за Договором про виконання робіт № 534 від 20.01.2022 виділити в самостійне провадження;

- позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 2 319 766,65 грн за Договором про виконання робіт № 544 від 20.01.2022 виділити в самостійне провадження.

Відклав підготовче засідання по справі № 905/1528/24 на 29.01.2025 об 11:00 год.

29.01.2025 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Суд прийняв та долучив надані позивачем документи до матеріалів справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 29.01.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.02.2025 об 11:15 год.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.02.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні 05.03.2025 о 12:20 год.

27.02.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" надійшли додаткові пояснення у справі з додатковими документами.

Суд прийняв та долучив надані позивачем додаткові пояснення та додані до них документи до матеріалів справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.03.2025 об 11:30 год.

17.03.2025 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Суд прийняв та долучив надані позивачем документи до матеріалів справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.04.2025 о 10:30 год.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 03.04.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.04.2025 об 11:15 год.

07.04.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" надійшли додаткові пояснення у справі з додатковими документами.

Суд прийняв та долучив надані позивачем додаткові пояснення та додані до них документи до матеріалів справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.04.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 17.04.2025 о 12:20 год.

09.04.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" надійшли додаткові пояснення у справі з додатковими документами.

Суд прийняв та долучив надані позивачем додаткові пояснення та додані до них документи до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 16.04.2025 через систему "Електронний суд" подав заяву про проведення судового засідання за відсутності представника позивача у зв`язку з його відрядженням. В заяві також вказує, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання по даній справі не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов чи будь-яких інших документів по справі не надав.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, з 24.02.2022 по 09.03.2022 Волноваська міська територіальна громада Донецької області включена до переліку територій активних бойових дій, а з 10.03.2022 до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

З огляду на відсутність у відповідача електронного кабінету в системі "Електронний суд", тимчасову окупацію та припинення направлення поштової кореспонденції до деяких відділень Укрпошти, в тому числі до м. Волноваха Донецької області, направлення відповідачу ухвал суду у встановлений чинним законодавством спосіб є неможливим.

Згідно ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Суд зазначає, що повідомляв відповідача про відкриття провадження у справі та подальший рух справи шляхом публікацій відповідних оголошень на сайті Господарського суду Донецької області.

Разом з цим суд зазначає, що судом з метою повідомлення відповідача про розгляд справи в суді вживались додаткові альтернативні способи повідомлення учасника справи. Так, копії ухвал суду також були направлені відповідачу на поштову адресу та адресу електронної пошти, відомості про які повідомлені відповідачем позивачу в листах від 29.02.2022 та від 13.04.2022.

Згідно довідок про доставку електронного листа ухвали суду в електронному вигляді доставлені до електронних скриньок відповідача. Ухвали суду, які направлялись судом на поштову адресу, повернулись до суду без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, суд направляв копію ухвали суду від 29.01.2025 на адресу засновника ТОВ "Завод Алеко" ОСОБА_1 , відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана ухвала повернулась до суду без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд вжив всі належні та можливі заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає, що відповідач є таким, що обізнаний про наявність даного спору та про дату, час та місце проведення судового засідання, однак, своїми процесуальними правами щодо подачі відзиву на позов та участі в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача, а також те, що явка відповідача не визнавалася судом обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Враховуючи заяву позивача, судове засідання 17.04.2025 проведено за відсутності позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, який був присутній у судових засіданнях по даній справі, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Алеко" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (замовник) укладено Договір про виконання робіт № 498 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виготовити власними силами та з власних матеріалів кузов самоскида-зерновоза з перекиданням на правий, лівий та задній боки (надалі - Товар) та встановити його на автомобіль замовника марки Foton Aumarks S BJ1088VEJEA-F2 (надалі - транспортний засіб) у кількості шести одиниць з розробкою конструкторської документації, а замовник зобов`язується провести оплату та отримати товар.

Вимоги до кузова узгоджуються сторонами у Додатку №1 до цього договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна робіт по кузову, а також по розробці необхідної документації та сертифікації одного транспортного засобу становить 222 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20%.

Загальна ціна робіт за Договором становить 1 332 000,00 грн з ПДВ 20% (п. 2.2 Договору).

За умовами п. 3.1 та п. 3.2 Договору попередня оплата складає 70% вартості товару, а саме: 932 400,00 грн в т.ч. ПДВ 20%, сплачується протягом семи банківських днів після підписання обома сторонами цього Договору. Залишок суми в розмірі 30%, а саме 399 600,00 грн ПДВ 20%, сплачується замовником продовж трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно з п. 4.1 Договору з моменту узгодження конструкції та підписання цього Договору, виконавець розробляє внутрішню технічну документацію, згідно цього замовлення та зобов`язаний в найкоротші строки проінформувати замовника про строк розробки технічної документації, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, з моменту виконання пункту 3.1. цього Договору. Виконавець зобов`язаний негайно проінформувати замовника про закінчення розробки технічної документації.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що виконавець зобов`язується виконати зобов`язання за договором строком січень 2022 року за умови виконання замовником пункту 3.1. цього договору та передачі виконавцю детальної технічної документації транспортного засобу (креслення). Виконавець вправі виконати роботи достроково.

Відповідно до п. 4.3 Договору монтаж товару здійснюється протягом чотирьох робочих днів, з моменту поставки транспортного засобу на наступну адресу: Донецька обл., Волноваський р-н., м. Волноваха, вул. Шевцової, 11 А. Виконавець приймає поставлений транспортний засіб замовника за Актом приймання-передачі.

Після виготовлення та монтажу кузова виконавець у продовж п`яти робочих днів проводить сертифікацію виготовленого транспортного засобу (п. 4.5 Договору).

Виконавець передає замовнику виготовлену готову продукцію за наступною адресою: Донецька обл., Волноваський р-н, м. Волноваха, вул. Шевцової, 11А (п. 4.6 Договору).

Згідно з п. 4.6.2 Договору готова продукція передається згідно акту приймання-передачі транспортного засобу.

Датою виконання робіт вважається дата, зазначена у акті приймання-передачі транспортного засобу, що підписується уповноваженими представниками сторін в момент передачі готової продукції від виконавця до замовника (п. 4.7 Договору).

За умовами п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання однією зі сторін умов цього договору, винна сторона має відшкодувати іншій стороні збитки, завдані таким невиконанням або неналежним виконання, у повному обсязі згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх договірних обов`язків по оплаті виконаних робіт, рівнозначно як і по якості та строкам виконання робіт, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в строк зобов`язання за кожний календарний день прострочення.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що з моменту прийняття нового шасі замовника для встановлення товару та до моменту повернення виготовленого транспортного засобу замовникові, виконавець несе повну матеріальну відповідальність за шасі замовника. Виконавець зобов`язаний за власні кошти відновити (відшкодувати шкоду) завдану шасі замовника на першу вимогу замовника у разі його пошкодження чи знищення.

Право власності на товар переходить від виконавця до замовника в момент підписання замовником акту приймання-передачі (видаткової накладної) (п. 7.4 Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення гарантійного строку, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 Договору).

Суд зазначає, що вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

До вказаного Договору сторонами підписано Специфікацію Додаток № 1 до Договору про виконання робіт № 498 від 03.12.2021, в якій погоджено вимоги до кузова.

На виконання умов Договору 23.12.2021 позивачем сплачено попередню оплату вартості товару у розмірі 932 400,00 грн, що складає 70% вартості товару, на підтвердження чого до матеріалів справи додано платіжну інструкцію №192 від 23.12.2021.

Як стверджує позивач, відповідач виконав умови Договору лише частково стосовно 4 одиниць.

Так, згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 сторони склали цей акт про те, що виконавцем були проведені такі роботи по Договору № ДГ-498 від 03.12.2021: виготовлення кузова самоскида-зерновоза та встановлення на автомобіль Foton Aumarks S BJ1088VEJEA-F2 у кількості 2 шт, загальною вартістю 370 000,00 грн.

Згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 сторони склали цей акт про те, що виконавцем були проведені такі роботи по Договору № ДГ-498 від 03.12.2021: виготовлення кузова самоскида-зерновоза та встановлення на автомобіль Foton Aumarks S BJ1088VEJEA-F2 у кількості 2 шт, загальною вартістю 370 000,00 грн.

Виготовлені транспортні засоби в кількості 4 шт були передані відповідачем позивачу за Актами приймання-передачі транспортного засобу №641009 від 10.02.2022, №641005 від 04.02.2022, №641006 від 04.02.2022, №641003 від 02.02.2022.

За виготовлені 4 транспортні засоби позивач оплатив кошти в сумі 59 200,00 грн та в сумі 207 200,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 26971 від 16.02.2022 та № 27167 від 21.02.2022.

05.02.2022 позивач передав відповідачу транспортні засоби Foton білого кольору, шасі № НОМЕР_1 та шасі № НОМЕР_2 для здійснення монтажу на них кузовів, що підтверджується Актами приймання-передачі транспортних засобів №б/н.

Суд зазначає, що у вказаних актах номера переданих шасі зазначені з опискою а саме № LVBV4JBB6MY068389 та шасі № LVBV4JBB0Y068386. В судових засіданнях представник позивача зазначив, що в актах допустились технічних описок та за актами було передано саме спірні шасі, позивач зазначив, що в нього не було шасі з номерами, вказаними в актах.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо передачі виготовлених транспортних засобів з шасі № НОМЕР_1 та № LVBV4JBB0MY068386.

Листом від 29.02.2022 відповідач звернувся до позивача, в якому повідомив про виникнення форс-мажорних обставин та про неможливість виконати свої зобов`язання за договорами № 498 від 03.12.2021, №534 від 20.01.2022 та №544 від 20.01.2022 та іншими домовленостями, угодами, укладеними між товариствами, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, введенням воєнного стану та знаходженням товариства в м. Волноваха Донецької області, де проводяться активні бойові дії, а сама територія захоплена російськими військами. Як на доказ виникнення форс-мажорних обставин відповідач в листі посилається на лист ТТП України від 28.02.2022.

Листом від 13.04.2022 відповідач повідомив позивачу, що у зв`язку з воєнною агресією РФ на території України та проведенням активних бойових дій на території Донецької області, в тому числі і на території товариства відповідача за адресою : вул. Шевцової, 11 А, м. Волноваха, російськими окупантами були викрадені транспортні засоби позивача, спірні шасі, які були передані позивачем відповідачу відповідно до умов договору № 498 від 03.12.2021. Також в листі відповідач просить надати копії всіх договорів та актів прийому передачі вказаних у листі транспортних засобів, оскільки такі документи ймовірно втрачені у зв`язку з окупацією території підприємства відповідача та здійснення там масового розкрадання. Крім того, в листі відповідач повідомляє нові контактні дані товариства та адресу листування.

У судовому засіданні представник позивача повідомив, що всі відповідні документи були надані позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку.

Позивач звернувся до відповідача з претензію вих. №133 від 23.05.2022, в якій позивач просить протягом трьох днів з моменту отримання даної претензії, але не пізніше 27.05.2022, повернути сплачену за Договорами № 498 від 03.12.2021, № 534 від 20.01.2022 та № 544 від 20.01.2022 грошову суму в розмірі 961 945,60 грн. Вказану претензію направлено позивачем на поштову адресу, повідомлену відповідачем у листі від 13.04.2022.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань по договору виконання робіт, неповернення відповідачем суми попередньої оплати та транспортних засобів позивача, стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення коштів попередньої оплати, вартості не повернутого шасі та нарахованої суми пені.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах цієї справи позовних вимог, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Положеннями ч. 6 вказаної статті передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Суд зазначає, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст.

Враховуючи те, що договір укладений між суб`єктами господарювання юридичними особами, виходячи з того, що позивач мав отримати виготовлений (новий) транспортний засіб (товар) та мету призначення товару, а саме використання в господарській діяльності, оцінюючи відповідність волі сторін та умов укладеного договору фактичним правовідносинам у справі, суд визнає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір про виконання робіт № 498 від 03.12.2021 є договором поставки з виготовленням товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами частини першої статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Як вбачається з умов п. 4.2 Договору, відповідач зобов`язаний був виконати зобов`язання за договором строком січень 2022 року. За умовами п. 4.3 Договору монтаж товару здійснюється протягом чотирьох робочих днів з моменту поставки транспортного засобу на наступну адресу: Донецька обл., Волноваський р-н, м. Волноваха, вул. Шевцової, 11А.

Тобто, виходячи з умов Договору, з огляду на те, що транспортні засоби для монтажу кузовів самоскидів-зерновозів позивачем були передані відповідачу 05.02.2022, відповідач мав здійснити монтаж кузовів на автомобіль позивача та передати позивачу готову продукцію за актом приймання-передачі транспортного засобу до 10.02.2022 включно.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що як у строк, передбачений Договором, так і на даний час відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

Крім того, листом від 29.02.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань. В листі відповідач також повідомляє про настання форс-мажорних обставин та посилається на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022, розміщений на її сайті.

З цього приводу суд зазначає про наступне.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, коли мова іде про інші наслідки, пов`язані з настанням форс-мажорних обставин, про які сторони домовилися у договорі, необхідно виходити саме з цих умов та реалізовувати їх у тому порядку, який погоджений в договорі.

Так, відповідно до п. 8.1 Договору при настанні внаслідок дії форм-мажорних обставин неможливості повного чи часткового виконання кожною зі сторін зобов`язань за цим Договором, зокрема воєнних операцій будь-якого характеру, термін виконання зобов`язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Якщо обставини будуть продовжуватися більше 3 місяців, то кожна зі сторін буде вправі відмовитися виконувати свої договірні зобов`язання і, у даному випадку, жодна зі сторін не буде мати права жадати від іншої сторони відшкодування збитків. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за Договором, повинна негайно сповістити іншу сторону про настання та припинення обставин, що перешкоджають сторонам у виконанні Договору.

За умовами п. 8.2 Договору належним доказом наявності зазначених вище обставин будуть служити сертифікати Торгово-промислової палати України чи її регіонального відділення.

Як вбачається з умов договору, відповідач мав підтвердити наявність форс-мажорних обставин саме сертифікатом Торгово-промислової палати.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Тобто, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав вимоги договору щодо отримання сертифікату Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин та вплив таких обставин саме на невиконання спірних зобов`язань.

Крім того, суд звертає увагу, що, як встановлено судом, за умовами Договору відповідач мав здійснити монтаж кузова на автомобіль позивача та передати позивачу готову продукцію за актом приймання-передачі транспортного засобу до 10.02.2022 включно, тобто до початку військової агресії РФ та введення воєнного стану в Україні.

Суд приходить до висновку, що відсутність доказів, передбачених договором, про наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним зобов`язання перед позивачем за спірним договором позбавляє відповідача права вимагати застосування наслідків, передбачених п. 8.1 договору (відтермінування строку виконання зобов`язань). Відповідачем не доведено, що порушення щодо виготовлення та монтажу кузову сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що лист Торгово-промислової палати України вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом наявності форс-мажорних обставин у даних спірних правовідносинах.

Зафіксоване на всій території України настання форс-мажорних обставин через військову агресію російської федерації не свідчить про те, що усі суб`єкти господарювання, одночасно, з 24.02.2022 втратили можливість виконувати свої зобов`язання за договорами, крім того, сам факт настання обставини непереборної сили, до яких, вочевидь, відноситься збройна агресія/війна, не обов`язково автоматично із її настанням впливає на виконання договору та, відповідно, обов`язок щодо повідомлення про настання такої обставини виникає тоді, коли для зобов`язаної сторони стає зрозумілим, що настання такої події впливає на виконання договору, конкретного визначеного ним зобов`язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання з виготовлення та монтажу кузовів є таким, що настав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання з виготовлення та монтажу кузову є таким, що настав, а сукупність наявних в матеріалах справи доказів підтверджують факт неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю відповідно до умов договору.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. Зокрема, у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з претензією про повернення коштів, однак доказів задоволення відповідачем зазначеної вимоги позивача та повернення грошових коштів (попередньої оплати) позивачу, як і належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань, суду не надано.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а також вимогу позивача, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за Договором про виконання робіт № 498 від 03.12.2021.

Суд звертає увагу на те, що фактично сума сплаченої попередньої плати за спірні транспортні засобі складає 310 800,00 грн, однак, позивач просить стягнути з відповідача 310 400,00 грн, що є його правом, суд розглядає позов в межах заявлених вимог.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 310 400,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також нарахована пеня в сумі 48 388,00 грн. Таке нарахування здійснено за період з 11.02.2022 до 10.08.2022 на невиконане зобов`язання в сумі 310 400,00 грн, тобто нарахування здійснено з першого дня прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 7.2 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх договірних обов`язків по оплаті виконаних робіт, рівнозначно як і по якості та строкам виконання робіт, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в строк зобов`язання за кожний календарний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що здійснені в ньому нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення суми відшкодування вартості не повернутих шасі в сумі 1 607 067,40 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З наведеного випливає, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором в силу приписів ст. 614 Цивільного кодексу України, зокрема, така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 915/546/21, від 26 березня 2024 року у справі № 916/1577/19, від 11 січня 2024 року у справі № 910/4240/23, від 23 жовтня 2024 року № 910/5611/23, від 20.02.2018 у справі № 910/14398/16.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що з моменту прийняття нового шасі замовника для встановлення товару та до моменту повернення виготовленого транспортного засобу замовникові, виконавець несе повну матеріальну відповідальність за шасі замовника. Виконавець зобов`язаний за власні кошти відновити (відшкодувати шкоду) завдану шасі замовника на першу вимогу замовника у разі його пошкодження чи знищення.

Тобто, сторони у договорі погодили, що у разі втрати шасі відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки пов`язанні, зокрема, з втратою такого шасі.

Як вже встановив суд, 05.02.2022 позивач передав відповідачу шасі № LVBV4JBB7MY068389 та шасі № LVBV4JBB0MY068386 для здійснення монтажу на нього кузова, що підтверджується Актами приймання-передачі транспортних засобів №б/н.

За умовами п. 7.4 Договору право власності на товар переходить від виконавця до замовника в момент підписання замовником акту приймання-передачі (видаткової накладної).

В матеріалах справи відсутні докази повернення вищевказаних шасі за актом приймання-передачі транспортного засобу. Відповідач не довів повернення позивачу шасі Foton білого кольору № LVBV4JBB7MY068389 та № LVBV4JBB0MY068386. В листі від 13.04.2022 відповідач повідомив позивача про викрадення таких транспортних засобів та про те, що йому не відоме їх місцезнаходження.

Враховуючи вищевикладене, відповідач не дотримався покладених на нього обов`язків зі збереження шасі Foton білого кольору № LVBV4JBB7MY068389 та шасі № НОМЕР_2 , переданих йому для здійснення монтажу кузова, та не може виконати обов`язку повернути позивачу виготовлені транспортні засоби, що підтверджується самим відповідачем у листі від 29.02.2022.

Тобто, протиправна поведінка відповідача встановлена судом.

Вина відповідача презюмується, останній не довів, що завдання збитків сталося не з його вини.

Суд звертає увагу, що відповідач не обґрунтував підстав не повернення шасі у встановлений Договором строк до 10.02.2022, тобто до початку збройної агресії РФ.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача виражається в тому, що шкода є об`єктивним наслідком поведінки відповідача, адже не повернення шасі є об`єктивним наслідком поведінки відповідача, яка полягала в порушенні його зобов`язання щодо повернення шасі з встановленим кузовом позивачу відповідно до умов Договору.

Стосовно розміру збитків, завданих втратою майна, суд зазначає наступне.

На підтвердження вартості втраченого товару позивач надав копію Контракту купівлі-продажу №QLFTWKL003 від 17.05.2021, за яким позивач купив транспортні засоби Foton, а також митну декларацію № UA100380/2021/034971 від 15.01.2021 про ввезення на митну територію України в тому числі шасі марки FOTON, модель Aumark S SHASSIS BJ1088VEJEA-F2, номер шасі НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , вартістю 17 300 дол.США кожне шасі. На підтвердження проведення оплати за придбані ним спірні шасі за контрактом №QLFTWKL003 від 17.05.2021 позивач додав до матеріалів справи копії платіжних документів.

Суд зазначає, що при зверненні до суду, позивач додав до позовної заяви Бухгалтерську довідку № 461 від 14.11.2024, в якій зазначено, що загальна вартість FOTON Aumark S BJ1088VEJEA-F2, номер НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 складає 1 607 067,40 грн, в тому числі вартість шасі в розмірі 34600 дол. США, що є еквівалентом 941 933,10 грн, та 665 134,30 грн витрат з доставки, митні платежі та податки.

В ході судового розгляду позивач надав до матеріалів справи Бухгалтерську довідку № 68 від 17.03.2025, в якій зазначено, що загальна вартість шасі FOTON Aumark S BJ1088VEJEA-F2, номер НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 складає 1 478 485,08 грн, в тому числі вартість шасі в розмірі 34600 дол. США, що є еквівалентом 930 617,17 грн, та 547 867,91 грн витрат з доставки, митні платежі та податки.

У судових засіданнях представник позивача зазначив, що вірною довідкою, якою визначено вартість спірного шасі, є саме Бухгалтерська довідка № 68 від 17.03.2025, просив врахувати відомості зазначені в ній, заяви про зменшення суми позовних вимог не подавав.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, а також зважаючи на доведеність матеріалами справи факту наявності в діях відповідача усіх елементів настання юридичної відповідальності, зокрема встановлення факту порушення обов`язку повернути позивачу шасі, завдання позивачу збитків у вигляді втрати шасі, наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача і негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності), вини зберігача у настанні щодо шасі негативних наслідків, що мала наслідком невиконання (неналежного виконання) взятих на себе зобов`язань щодо повернення майна позивача, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 1 478 485,08 грн збитків.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 27 559,10 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині сплачений судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 74, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Алеко" (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Шевцової, будинок 11А, код 32745773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, буд. 5, код 33870417) суму попередньої оплати в розмірі 310 400,00 грн, пеню в сумі 48 388,00 грн, вартість не повернутого шасі в сумі 1 478 485,08 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 27 559,10 грн.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний тест рішення складено та підписано 28.04.2025.

Суддя Т. О. Лобода