Рішення

від 28.04.2025 по справі 910/1829/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2025Справа № 910/1829/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Фуд" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15, ідентифікаційний код 32629021)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗТОРГ 2015" (02099, м. Київ, вул. Приколійна, буд. 21, ідентифікаційний код 39773206)

про стягнення коштів у розмірі 11 645, 72 грн,

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільвер Фуд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗТОРГ 2015" (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 11 645, 72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №140 від 01.10.2022 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 11 645, 72 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗТОРГ 2015" 24.02.2025 о 23:10 год, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільвер Фуд" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЮЗТОРГ 2015" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 140 (надалі - договір), згідно з п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставляти товар покупцю, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно до п. 3.1. договору, ціни на товар що постачається, визначаються у специфікації, і є невід`ємною частиною цього договору. Погоджена ціна за одиницю товару вказується в накладних без податку на додану вартість. Сума податку на додану вартість вказується в накладних окремим рядком.

За умовами п. 5.3. договору, при встановленні неякісних товарів, що надійшли, покупець має право відмовитись від прийняття такого товару. Неякісні товари із скритими дефектами підлягають заміні або поверненню за рахунок покупця протягом 7 днів з дня останньої поставки, в якій було виявлено неякісний товар.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що оплата за поставлені товари згідно умов цього договору здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання товару покупцем.

Згідно з п. 9.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2023 р. Якщо жодна сторона в термін до одного місяця до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати даний договір пролонгується на один рік.

Як зазначає позивач, відповідач визнавав свою заборгованість у розмірі 37 520,78 грн перед позивачем станом на 01.03.2024, що підтверджується актом звірки розрахунків за період березень 2024 р., який підписаний позивачем та відповідачем.

У березні 2024 року позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 72 983,04 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а саме:

1) видатковою накладною № СФ02791 від 05.03.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ02791 від 05.03.2024 року на суму 15 348,72 грн;

2) видатковою накладною № СФ02792 від 05.03.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ02792 від 05.03.2024 року на суму 3 530,04 грн;

3) видатковою накладною № СФ03008 від 12.03.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ03008 від 12.03.2024 року на суму 9 447,36 грн;

4) видатковою накладною № СФ03009 від 12.03.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ03009 від 12.03.2024 року на суму 9 757,32 грн;

5) видатковою накладною № СФ03211 від 19.03.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ03211 від 19.03.2024 року на суму 3 152,40 грн;

6) видатковою накладною № СФ03212 від 19.03.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ03212 від 19.03.2024 року на суму 8 769,24 грн;

7) видатковою накладною № СФ03441 від 26.03.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ03441 від 26.03.2024 року на суму 6 962,52 грн;

8) видатковою накладною № СФ03442 від 26.03.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ03442 від 26.03.2024 року на суму 16 015,44 грн.

У березні 2024 відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 6 765,35 грн, що підтверджується накладними (повернення постачальну), а саме:

1) накладна (повернення постачальнику) № 59 від 05.03.2024 року на суму 2 821,97 грн;

2) накладна (повернення постачальнику) № 70 від 19.03.2024 року на суму 3 140,58 грн;

3) накладна (повернення постачальнику) № 71 від 19.03.2024 року на суму 802,80 грн.

Отже, сума поставлених позивачем у березні 2024 року відповідачу товару склала 66 217,69 грн. Відповідач у вищезазначеному місяці перерахувавши грошові кошти позивачу у загальному розмірі 37 521,18 грн, що підтверджується банківською випискою за період із 01.03.2024 по 12.02.2025.

У квітні 2024 року позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 71 312,88 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

1) видатковою накладною № СФ03694 від 02.04.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ03694 від 02.04.2024 року на суму 4 700,64 грн;

2) видатковою накладною № СФ03695 від 02.04.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ03695 від 02.04.2024 року на суму 10 927,44 грн.;

3) видатковою накладною № СФ04076 від 09.04.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ04076 від 09.04.2024 року на суму 5 173,32 грн.;

4) видатковою накладною № СФ04077 від 09.04.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ04077 від 09.04.2024 року на суму 8 648,28 грн;

5) видатковою накладною № СФ04337 від 16.04.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ04337 від 16.04.2024 року на суму 5 108,04 грн;

6) видатковою накладною № СФ04338 від 16.04.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ04338 від 16.04.2024 року на суму 6 762,96 грн;

7) видатковою накладною № СФ04582 від 23.04.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ04582 від 23.04.2024 року на суму 10 338,24 грн;

8) видатковою накладною № СФ04583 від 23.04.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ04583 від 23.04.2024 року на суму 3 680,16 грн;

9) видатковою накладною № СФ04856 від 30.04.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ04856 від 30.04.2024 року на суму 8 392,80 грн;

10) видатковою накладною № СФ04857 від 30.04.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ04857 від 30.04.2024 року на суму 7 581,00 грн.

У квітні 2024 відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 5 332,68 грн, що підтверджується накладними (повернення постачальну), а саме:

1) накладна (повернення постачальнику) № 77 від 02.04.2024 року на суму 2 065,98 грн;

2) накладна (повернення постачальнику) № 89 від 09.04.2024 року на суму 1 346,28 грн;

3) накладна (повернення постачальнику) № 92 від 16.04.2024 року на суму 1 323,60 грн.;

4) накладна (повернення постачальнику) № 96 від 23.04.2024 року на суму 596,82 грн.

Таким чином, сума поставлених позивачем у квітні 2024 року відповідачу товару склала 65 980,20 грн. Відповідач у квітні 2024 року перерахував грошові кошти позивачу у загальну розмірі 79 779,79 грн, що підтверджується банківською випискою за період із 01.03.2024 по 12.02.2025.

У травні 2024 року позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 49 219,68 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

1) видатковою накладною № СФ05012 від 07.05.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ05012 від 07.05.2024 року на суму 4 951,68 грн;

2) видатковою накладною № СФ05013 від 07.05.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ05013 від 07.05.2024 року на суму 3 419,04 грн;

3) видатковою накладною № СФ05328 від 14.05.2024 року та товарно-транспортною

накладною № СФ05328 від 14.05.2024 року на суму 2 581,32 грн;

4) видатковою накладною № СФ05329 від 14.05.2024 року та товарно-транспортною

накладною № СФ05329 від 14.05.2024 року на суму 10 627,32 грн;

5) видатковою накладною № СФ05631 від 21.05.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ05631 від 21.05.2024 року на суму 6 808,20 грн;

6) видатковою накладною № СФ05632 від 21.05.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ05632 від 21.05.2024 року на суму 7 418,76 грн;

7) видатковою накладною № СФ05862 від 28.05.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ05862 від 28.05.2024 року на суму 3 469,44 грн;

8) видатковою накладною № СФ05863 від 28.05.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ05863 від 28.05.2024 року на суму 9 943,92 грн.

У травні 2024 відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 5 180,88 грн, що підтверджується накладними (повернення постачальну), а саме:

1) накладна (повернення постачальнику) № 99 від 07.05.2024 року на суму 1 033,20 грн;

2) накладна (повернення постачальнику) № 109 від 14.05.2024 року на суму 2 242,68 грн;

3) накладна (повернення постачальнику) № 114 від 21.05.2024 року на суму 567,42 грн;

4) накладна (повернення постачальнику) № 118 від 28.05.2024 року на суму 1 337,58 грн.

Таким чином, сума поставлених позивачем у травні 2024 року відповідачу товару склала 44 038,80 грн. Відповідач у квітні 2024 року перерахував грошові кошти позивачу у загальну розмірі 59 755,62 грн, що підтверджується банківською випискою за період із 01.03.2024 по 12.02.2025.

У червні 2024 року позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 35 407,32 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

1) видатковою накладною № СФ06131 від 04.06.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ06131 від 04.06.2024 року на суму 5 961,60 грн;

2) видатковою накладною № СФ06459 від 11.06.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ06459 від 11.06.2024 року на суму 10 869,12 грн;

3) видатковою накладною № СФ06734 від 18.06.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ06734 від 18.06.2024 року на суму 10 717,80 грн;

4) видатковою накладною № СФ07035 від 25.06.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ07035 від 25.06.2024 року на суму 7 858,80 грн.

Відповідач у червні 2024 року перерахував грошові кошти позивачу у загальну розмірі 36 701,28 грн, що підтверджується банківською випискою за період із 01.03.2024 по 12.02.2025.

У липні 2024 року позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 14 240,64 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

1) видатковою накладною № СФ07224 від 02.07.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ07224 від 02.07.2024 року на суму 5 416,56 грн;

2) видатковою накладною № СФ07717 від 16.07.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ07717 від 16.07.2024 року на суму 8 824,08 грн.

Відповідач у липні 2024 року перерахував грошові кошти позивачу у загальну розмірі 27 548,52 грн, що підтверджується банківською випискою за період із 01.03.2024 по 12.02.2025.

У серпні 2024 року позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 20 228,40 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

1) видатковою накладною № СФ07819 від 08.08.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ07819 від 08.08.2024 року на суму 8 820,24 грн;

2) видатковою накладною № СФ08344 від 20.08.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ08344 від 20.08.2024 року на суму 5 509,44 грн;

3) видатковою накладною № СФ08602 від 27.08.2024 року та товарно-транспортною накладною № СФ08602 від 27.08.2024 року на суму 5 898,72 грн.

В серпні 2024 року позивачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 2 794,92 грн, що підтверджується накладною (повернення постачальнику) № 124 від 01.08.2024 року.

Таким чином, сума поставлених позивачем у серпні 2024 року відповідачу товару склала 17 433,48 грн. Відповідач у серпні 2024 року перерахував грошові кошти позивачу у загальну розмірі 28 124,76 грн, що підтверджується банківською випискою за період із 01.03.2024 по 12.02.2025.

У вересні 2024 року позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 5 747,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № СФ08872 від 10.09.2024 року.

Відповідач 09.09.2024 перерахував грошові кошти позивачу у розмірі 5 509,44 грн, що підтверджується банківською випискою за період із 01.03.2024 по 12.02.2025.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не в повному обсязі оплатив поставлений товар, а відтак сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.10.2024 та на момент подання позову становить 11 645,72 грн.

Позивач з метою досудового врегулювання спору направляв 29.10.2024 на адресу відповідача вимогу вих. № 29/10-1 від 29.10.2024 про оплату заборгованості у сумі 11 645,72 грн, однак остання відповідно до витягу з сайту Укрпошти не була вручена під час доставки відповідачу.

З огляду на викладене, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 11 645,72 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, позивачем в період з березня 2024 по вересень 2024 року було поставлено відповідачу товар за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

За доводами позивача, відповідачем було лише частково оплачено товар, що зокрема підтверджується банківською випискою за період із 01.03.2024 року по 12.02.2025.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду неоплаченим залишився товар на суму 11 645,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що за умовами договору оплата за поставлені товари згідно умов цього договору здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання товару покупцем.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, відповідач, у встановлений строк, своїх зобов`язань з оплати отриманого товару у повному обсязі не здійснив.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за договором, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 11 645,72 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 03/02/25-01 від 03.02.2025, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільвер Фуд" (надалі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ВІРТУС", предметом якого є надання Адвокатським об`єднанням правової (правничої, юридичної) допомоги щодо представництва інтересів та захисту прав клієнта щодо виконання (в т.ч. стягнення заборгованості) по договору поставки № 140 від 01.10.2022, укладеного між ТОВ "Сільвер Фуд" та ТОВ "СОЮЗТОРГ 2015".

Сторони погодили пунктом 3.2. договору про надання правової допомоги гонорар у розмірі 5 000,00 грн.

07.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільвер Фуд" перерахувало на користь Адвокатського об`єднання "ВІРТУС" гонорар 5 000,00 грн, згідно договору про надання правової допомоги № 03/02/25-01 від 03.02.2025, що підтверджується платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) № 170 від 07.02.2025.

Частиною 4-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не подавалось.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат позивача на професійну правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗТОРГ 2015" (02099, м. Київ, вул. Приколійна, буд. 21, ідентифікаційний код 39773206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Фуд" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15, ідентифікаційний код 32629021) заборгованість у розмірі 11 645 грн 72 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.04.2025.

Суддя Пукшин Л.Г.