Рішення

від 15.04.2025 по справі 910/15058/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2025Справа № 910/15058/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у закритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхол"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"

про виселення з нежитлового приміщення,

За участі представників учасників справи:

від позивача: Ястребова І.Г. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Мальцева Г.Ю. за ордером від 14.01.2025 року серії АХ № 1232904;

від третьої особи: Цимбаліст В.В. (у порядку самопредставництва).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі - позивач, Департамент) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхол" (далі - відповідач, Товариство) про виселення відповідача з нежитлового приміщення, загальною площею 287,8 м2, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Північна, 6-В, літер А.

Ухвалою від 09.12.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/15058/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15.01.2025 року. Крім того, цією ухвалою суд залучив Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - Підприємство) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

17.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення Підприємства від 17.12.2024 року, в яких останнє вказало про наявність, на його думку, правових підстав для задоволення вимог Департаменту.

14.01.2025 року через систему "Електронний суд", а також 15.01.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 14.01.2025 року про долучення до матеріалів справи доказів, в якому останній вказав про наявність у нього права на звільнення від орендної плати у 2024 році на підставі норм абзацу шостого та сьомого підпункту 19.11 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 року № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік", підпункту 1.7 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час воєнного стану в Україні", з урахуванням внесених змін згідно з рішенням Київської міської ради від 05.12.2024 року № 424/10232, оскільки об`єкт оренди використовувався для потреб безпеки та оборони (Збройні Сили України, інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту), що підтверджується документами, наданими відповідними формуваннями.

15.01.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 15.01.2025 року про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

У підготовчому засіданні 15.01.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.01.2025 року.

28.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 28.01.2025 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Департаменту з огляду на наявність у відповідача права на звільнення від орендної плати у 2024 році на підставі норм абзацу шостого та сьомого підпункту 19.11 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 року № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік", підпункту 1.7 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час воєнного стану в Україні", з урахуванням внесених змін згідно з рішенням Київської міської ради від 05.12.2024 року № 424/10232, оскільки об`єкт оренди використовувася для потреб безпеки та оборони (Збройні Сили України, інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту), що підтверджується документами, наданими відповідними формуваннями.

Крім того, відповідач просив суд, зокрема, встановити йому додатковий строк на подання доказів, а саме: результатів розгляду звернень Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.11.2024 року № 1/27/9/4-6963, від 25.11.2024 року № 1/27/9/4-6964, від 24.12.2024 року № 1/27/9/4-8074, від 24.12.2024 року № 1/27/9/4-8075, від 24.12.2024 року № 1/27/9/4-8076.

У підготовчому засіданні 29.01.2025 року суд долучив до матеріалів справи додані відповідачем до клопотання від 14.01.2025 року докази, долучив та прийняв до розгляду поданий Товариством відзив на позовну заяву від 28.01.2025 року, а також встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив до 07.02.2025 року та встановив відповідачу процесуальний на подання заперечень до 17.02.2025 року. Крім того, суд встановив відповідачу додатковий строк на подання зазначених у відзиві доказів до 11.02.2025 року, постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/15058/24 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 26.02.2025 року.

07.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Департаменту від 06.02.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав про відсутність у Товариства ознак належності до категорії орендарів, які звільняються від орендної плати.

10.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 10.02.2025 року про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: відповіді Підприємства від 04.02.2025 року № 062/15/05-536 та адвокатських запитів адвоката Мальцевої Г.Ю. від 07.02.2025 року № 758/2/2025 та № 758/1/2025. Також, відповідач просив суд продовжити йому встановлений судом додатковий строк на подання доказів - результатів розгляду звернень Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.11.2024 року № 1/27/9/4-6964, від 24.12.2024 року № 1/27/9/4-8074 та від 24.12.2024 року № 1/27/9/4-8075 до 21.02.2025 року.

17.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 17.02.2025 року, в яких останнє вказало, що з огляду на не порушення відповідачем строків внесення орендної плати та відсутність у нього заборгованості з орендної плати за 2024 рік, в орендодавця відсутні підстави для відмови від договору оренди у порядку статті 782 Цивільного кодексу України, а також підпунктів 5.1.3, 9.3 цього договору.

21.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 21.02.2025 року про долучення до матеріалів справи відповіді Департаменту від 13.02.2025 року № 062/05-14-803 на адвокатські запити адвоката Мальцевої Г.Ю. від 07.02.2025 року № 758/2/2025 та № 758/1/2025. Означені документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою від 26.02.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/15058/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 12.03.2025 року.

10.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 10.03.2025 року, в якому останній просив суд зупинити провадження у справі № 910/15058/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14809/24 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення заборгованості за договором від 28.02.2019 року № 2927 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

У судовому засіданні 12.03.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача від 10.03.2025 року про зупинення провадження у справі з огляду на недоведеність Товариством об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/14809/24, яка перебувала у провадженні господарського суду міста Києва. Крім того, за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 та частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

У судових засіданнях 12.03.2025 року та 02.04.2025 року оголошувалися перерви до 02.04.2025 року та до 15.04.2025 року відповідно.

Слід також зазначити, що ухвалою від 02.04.2025 року господарський суд міста Києва вирішив проводити розгляд справи № 910/15058/24 у закритому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2025 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи вказав про наявність, на його думку, правових підстав для задоволення вимог Департаменту.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.04.2025 року заперечив проти задоволення вимог Департаменту з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 28.01.2025 року та запереченнях від 17.02.2025 року.

У судовому засіданні 15.04.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Яковенко Мариною Миколаївною (орендар), Департаментом (орендодавець) та Підприємством (підприємство-балансоутримувач) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2927 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підстав протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.02.2019 року № 4/139 (пункт 60) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північна, будинок № 6в літер А, для розміщення приватних закладів охорони здоров`я, суб`єктів господарювання, що діють на основі приватної власності і проводять господарську діяльність з медичної практики в інших місцях.

Означена угода підписана уповноваженими представниками орендодавця та підприємства-балансоутримувача, а також орендарем, та скріплена відбитком печатки третьої особи.

Згідно з підписаним сторонами Договору актом приймання-передачі нерухомого майна від 22.03.2019 року Департамент передав, а Фізична особа-підприємець Яковенко Марина Миколаївна прийняла в орендне користування згідно з Договором приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі Підприємства, загальною площею 287,8 м2 (у т.ч.: І поверх: корисна - 14,1 м2; ІІ поверх: корисна 242,7 м2; підвал: МЗК - 31,0 м2), розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Північна, будинок № 6в літер А.

Зважаючи на те, що Фізична особа-підприємець Яковенко Марина Миколаївна на безоплатній основі (безкоштовно) відступила Товариству повністю всі права та обов`язки орендаря за Договором, 21.06.2019 року між сторонами Договору та Товариством був підписний відповідний договір про внесення змін до Договору (в частині зміни орендаря).

Крім того, у договорі від 24.09.2019 року № 2 про внесення змін до Договору Департамент, Підприємство та Товариство погодили зміну цільового призначення орендованих приміщень та встановили, що орендоване майно передається Товариству для розміщення хостелу.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 287,8 м2, у т.ч.: 1 поверх - 14,10 м2; 2 поверх - 242,7 м2; підвал - 31,00 м2, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Вартість об`єкта оренди згідно із затвердженим 09.10.2018 року висновком про вартість майна станом на 31.08.2018 року становить: за 1 м2 - 16 873,87 грн., всього: 4 856 300,00 грн.

За умовами пункту 2.4 цієї угоди орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, вказаний у цьому Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна та строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього Договору) та акта приймання-передачі об`єкта.

За змістом пунктів 3.1, 3.2 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 року № 21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 року № 253/6304, та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2019 року: 135,39 грн. за 1 м2, що в цілому складає 38 965,64 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктами 3.6, 3.7 наведеного правочину встановлено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати (пункт 3.9 Договору).

Пунктами 4.2.2 та 4.2.3 Договору на орендаря покладено обов`язок використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього Договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За умовами пункту 9.1 Договору останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.02.2019 року до 26.02.2022 року.

Разом із тим, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася, а правовий режим воєнного стану наразі триває.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Відтак, строк дії Договору після 26.02.2022 року був продовжений на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, який наразі триває.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем своїх зобов`язань за цією угодою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Департамент посилався на те, що у порушення умов Договору Товариство допустило прострочення оплати орендної плати протягом більше 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Враховуючи наведене, листом від 18.09.2024 року № 062/05-14-4736 позивач звернувся до орендаря з вимогою погасити наявну в останнього заборгованість з орендної плати за Договором у загальному розмірі 188 703,16 грн. без ПДВ (за 6 місяців оренди), а також надати належним чином засвідчену копію договору страхування орендованого майна та копію платіжного документа про сплату страхового внеску.

Проте, означений лист, направлений на адресу Товариства 19.09.2024 року (трек-номер відправлення: 0100198672429), вручений останньому не був та повернувся на адресу Департаменту з посиланням на закінчення строку його зберігання. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідного опису вкладення у цінний лист, поштової накладної № 0100198672429 та фіскального чека від 19.09.2024 року.

Слід зазначити, що листами від 27.09.2024 року № 062/15/05-2628 та від 14.10.2024 року № 062/15/05-2763 Підприємство повідомляло позивача про те, що заборгованість Товариства з орендної плати за Договором станом на 28.09.2024 року склала 343 606,31 грн. з урахуванням ПДВ (за 9 місяців), а станом на 01.10.2024 року - 409 289,28 грн. (з яких: 383 404,54 грн. - орендна плата, 25 884,74 грн. - компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою). Також, третя особа вказала про ненадання Товариством доказів страхування об`єкта оренди, а також надала відповідну довідку заборгованості про нарахування і надходження орендної плати за Договором.

Відповідно до пункту 9.3 Договору одностороння відмова від Договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього Договору. Лист з відмовою від Договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у Договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від Договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від Договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Згідно з підпунктом 5.1.3 Договору орендодавець має право відмовитися від Договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини та положення Договору, листом від 09.10.2024 року № 062/05-14-5119 Департамент звернувся до Товариства з повідомленням, в якому, керуючись приписами статті 782 Цивільного кодексу України та положеннями пунктів 5.1.3, 9.3 Договору, відмовився від Договору.

Проте, відповідач об`єкт оренди не звільнив та продовжує його використовувати, порушуючи при цьому право власника майна володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном.

З огляду на викладені обставини, Департамент звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом про виселення відповідача з нежитлового приміщення, загальною площею 287,8 м2, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Північна, 6-В, літер А.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між учасниками справи договір є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як було зазначено вище, листами від 27.09.2024 року № 062/15/05-2628 та від 14.10.2024 року № 062/15/05-2763 Підприємство повідомляло позивача про те, що заборгованість Товариства з орендної плати за Договором станом на 28.09.2024 року склала 343 606,31 грн. з урахуванням ПДВ (за 9 місяців), а станом на 01.10.2024 року - 409 289,28 грн. (з яких: 383 404,54 грн. - орендна плата, 25 884,74 грн. - компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою).

Листом від 09.10.2024 року № 062/05-14-5119 Департамент звернувся до Товариства з повідомленням, в якому, керуючись приписами статті 782 Цивільного кодексу України та положеннями пунктів 5.1.3, 9.3 Договору, відмовився від Договору.

Наведений лист разом з відповідним актом приймання-передачі нерухомого майна з оренди 12.10.2024 року був направлений на зареєстровану адресу відповідача - 03040, м. Київ, вул. Маричанська, буд. 10, к. 45, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідного опису вкладення у цінний лист, поштової накладної № 0100198368770 та фіскального чека. Однак, це відправлення не було вручене Товариству та 24.10.2024 року повернулося на адресу позивача з посиланням на відсутність адресата за вищенаведеною адресою, про що свідчать наявні у матеріалах справи відомості сервісу відстеження поштових відправлень Укрпошти.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У той же час, негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Суд зазначає, що чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення.

Водночас у пункті 9.3 Договору його сторони передбачили, що одностороння відмова від Договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього Договору. Лист з відмовою від Договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у Договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від Договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від Договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

З огляду на те, що лист позивача від 09.10.2024 року № 062/05-14-5119 про відмову від Договору був повернутий останньому підприємством поштового зв`язку 24.10.2024 року з посиланням на відсутність орендаря за вказаною Департаментом адресою, суд дійшов висновку про те, що саме з цієї дати Договір є розірваним.

Слід також зазначити, що наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судом обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення Департаментом залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року в справі № 910/917/19.

Заперечуючи проти позову, Товариство посилалося на наявність у нього права на звільнення від орендної плати у 2024 році на підставі норм абзацу шостого та сьомого підпункту 19.11 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 року № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік", підпункту 1.7 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час воєнного стану в Україні", з урахуванням внесених змін згідно з рішенням Київської міської ради від 05.12.2024 року № 424/10232, оскільки об`єкт оренди використовувася для потреб безпеки та оборони (Збройні Сили України, інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту), що підтверджується документами, наданими відповідними формуваннями. На обґрунтування означених заперечень відповідач долучив до матеріалів справи копії, зокрема, відповіді Підприємства від 04.02.2025 року № 062/15/05-536 на листи Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а також копії адресованих Київській міській раді, Підприємству та Департаменту листів Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.11.2024 року № 1/27/9/4-6963, від 25.11.2024 року № 1/27/9/4-6964, від 24.12.2024 року № 1/27/9/4-8074, від 24.12.2024 року № 1/27/9/4-8075 та від 24.12.2024 року № 1/27/9/4-8076, за змістом яких орендоване Товариством за Договором нерухоме майно протягом всього 2024 року використовувалося військовою частиною для потреб безпеки та оборони, а саме для безоплатного розміщення військовослужбовців та членів їх сімей.

Разом із тим, суд звертає увагу, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частини1-3 статті 202 Цивільного кодексу України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співласника на розпорядження спільним майном. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651-654 Цивільного кодексу України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах Цивільного кодексу України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 Цивільного кодексу України, а також виходячи з положень статей 205, 654 Цивільного кодексу України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року в справі № 910/4391/19.

Враховуючи вищенаведені положення та фактичні обставини даної справи, суд дійшов висновку про те, що односторонній правочин у вигляді односторонньої відмови Департаменту від Договору є вчиненим, а Договір - розірваним внаслідок односторонньої відмови орендодавця від цього правочину.

З огляду на наведене суд вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За умовами пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом із тим, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на презумпцію правомірності правочину (вчиненого Департаментом одностороннього правочину щодо відмови від Договору), а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів оскарження Товариством цього правочину та визнання його недійсним у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про те, що самі лише посилання відповідача на наявність у нього права на звільнення від орендної плати у 2024 році не спростовують обґрунтованість позовних вимог Департаменту в даній справі, враховуючи її фактичні обставини.

За частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Частинами 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 9.3 Договору одностороння відмова від Договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього Договору. Лист з відмовою від Договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у Договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від Договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від Договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини та положення Договору, листом від 09.10.2024 року № 062/05-14-5119 Департамент звернувся до Товариства з повідомленням, в якому, керуючись приписами статті 782 Цивільного кодексу України та положеннями пунктів 5.1.3, 9.3 Договору, відмовився від Договору.

Цей лист позивача був повернутий останньому підприємством поштового зв`язку 24.10.2024 року з посиланням на відсутність орендаря за вказаною Департаментом адресою, а відтак Договір є розірваним з 24.10.2024 року.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За умовами пункту 7.5 Договору у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Пунктом 4.2.20 Договору також передбачено, що після припинення дії цього Договору орендар зобов`язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.

Однак, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна, підписання уповноваженими особами відповідного акту приймання-передачі, що свідчило б про повернення такого майна позивачу чи підприємству-балансоутримувачу. Наведені обставини сторонами під час розгляду справи не заперечувалися. Доказів на спростування факту неповернення орендованого майна відповідачем суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Департаменту про виселення Товариства з нежитлових приміщень загальною площею 287,8 м2 (у т.ч.: І поверх: корисна - 14,1 м2; ІІ поверх: корисна - 242,7 м2; підвал: МЗК - 31,0 м2), розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Північна, 6-В, літер А.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Департаменту.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісхол" (03040, місто Київ, вулиця Маричанська, будинок 10, кабінет 45; код ЄДРПОУ 42961973) з нежитлових приміщень загальною площею 287,8 м2 (у т.ч.: І поверх: корисна - 14,1 м2; ІІ поверх: корисна - 242,7 м2; підвал: МЗК - 31,0 м2), розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Північна, 6-В, літер А.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхол" (03040, місто Київ, вулиця Маричанська, будинок 10, кабінет 45; код ЄДРПОУ 42961973) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 10; код ЄДРПОУ 42961973) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.04.2025 року.

Суддя В.С. Ломака