Рішення від 21.04.2025 по справі 914/356/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2025 Справа № 914/356/25

За позовною заявою: Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ

до відповідача-1: Фермерського господарства «Колодницька Вербина», с.Конюхів, Стрийського району Львівської області

до відповідача-2: Фермерського господарства «Вербина Колодницька Плюс», с.Конюхів, Стрийського району Львівської області

про солідарне стягнення 88647,02 грн заборгованості (з яких 71554,24 грн заборгованість за платежами, 6879,31 грн пені, 6508,48 грн 25% річних та 3704,99 грн інфляційних втрат) за порушення умов договору про розрахунки №3 від 09.04.2024

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025, справу №914/356/25 призначено для розгляду судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

05.03.2025 від позивача до суду надійшов лист, до якого для огляду долучені оригінали документів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, ухвалу від 17.02.2025 в електронному вигляді було надіслано відповідачам в його електронний кабінет Електронного суду 19.02.2025.

Станом на 18.04.2025 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 18.04.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

17.03.2023 між Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг (надалі лізингодавець, позивач) та Фермерським господарством Вербина Колодницька (надалі лізингоодержувач, відповідач-1) укладено договір фінансового лізингу № 13-23-5 Ф ств-фл/12, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу-1 в користування предмет лізингу, який визначений в специфікаціях, а останній зобов`язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

У додатку №1 до договору від 17.03.2023 сторони погодили найменування предмета лізингу котел твердопаливний Альтеп DUO Uni Plus250kBt.

У додатку №2 до договору від 17.03.2023 сторони погодили найменування предмета лізингу котел твердопаливний PL Moderator 100кВт.

Відповідно до Актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 22.03.2023 № 1 та № 2, позивач передав відповідачу вищевказану техніку. Вказані акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно з п. 4.2. договору від 17.03.2023, з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості об`єкта лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості об`єкта лізингу п 4.2.1. договору.

У п. 4.2 сторони погодили, що з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі.

Відповідно до п. 4.3. договору від 17.03.2023, лізингові платежі у частині відшкодування вартості об`єкта лізингу та комісії з супроводження договору сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.

Згідно з п. 4.4. договору від 17.03.2023, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється графіками сплати лізингових платежів, що є додатками до договору (додаток № 2 та № 4 до договору).

Відповідно до графіку сплати платежів встановлені пунктом 1.2. договору від 17.03.2023, відповідач-1 повинен був сплатити чергові платежі: № 4 в сумі 16 222,05грн не пізніше 31.07.2024, № 5 в сумі 16 640,05 грн не пізніше 31.08.2024, № 6 в сумі 17 058,04 грн не пізніше 30.09.2024, № 7 в сумі 26 641,23 грн не пізніше 31.10.2024.

Оскільки за відповідачем-1 перед позивачем утворилась заборгованість 09.04.2024 між сторонами було укладено договір про розрахунки № 3, згідно з яким відповідач-1 зобов`язався сплатити позивачу у встановлені Основним договором строки заборгованість у розмірі 122719,52 грн, що виникла за Договором фінансового лізингу від 17.03.2023 № 13-23-5 Ф ств-фл/12.

Відповідно до графіку сплати платежів встановлені пунктом 1.2. договору від 09.04.2024, відповідач-1 повинен був сплатити чергові платежі: № 4 в сумі 16 222,05грн не пізніше 31.07.2024, № 5 в сумі 16640,05грн не пізніше 31.08.2024, № 6 в сумі 17 058,04 грн не пізніше 30.09.2024, № 7 в сумі 26 641,23 грн не пізніше 31.10.2024.

Як зазначено в позові відповідач не сплатив вказаних лізингових платежів своєчасно та в повному обсязі, відтак станом на 31.01.2025 (день здійснення позивачем розрахунку заборгованості) заборгованість в частині лізингових платежів складає 71554,24 грн.

У порядку досудового врегулювання спору 03.02.2025 позивач надсилав відповідачу-1 вимогу про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань 20.09.2023 між позивачем та Фермерським господарством «Вербина Колодницька Плюс» (надалі відповідач-2) було укладено договір поруки № 132, згідно з яким відповідач-2 поручився у повному обсязі за виконання відповідачем-1 зобов`язань, що випливають із договору фінансового лізингу з урахуванням додаткових договорів та додатків до нього, укладеним між кредитором та боржником, в тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірі сплати лізингових платежів, сплати можливих штрафних санкцій, пені, індексу інфляції, збитків, будь-яких інших умов відповідно до умов основного договору.

У порядку досудового врегулювання спору 03.02.2025 позивач надсилав відповідачу-2 як поручителю вимогу про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач-1 не виконав належним чином взятих зобов`язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів. Відтак, ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення солідарно з відповідача-1 та з відповідача-2 суму заборгованості в розмірі 71554,24грн основного боргу.

Крім того, керуючись положеннями п.п.8.1, 8.3 договору позивач нарахував 6879,31 грн пені, 6508,48 грн 25 % річних, а також в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України 3704,99грн інфляційних втрат.

Відповідачі відзиву на позов та контрозрахунку проведених нарахувань не подали.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач-1 уклали договір фінансового лізингу № 13-23-5 Ф ств-фл/12 від 17 березня 2023 року та договір про розрахунки № 3 від 09.04.2024, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсними спірних договорів чи визнання неукладеними в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірних договорів.

Як встановлено ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містяться в ч. 2 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Актами приймання-передачі №1,2 від 22.03.2023 підтверджено передання позивачем відповідачу-1 на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування предмет лізингу (судом оригінали оглянуто).

Отже, позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як встановлено судом, відповідач-1 повинен був сплатити заборгованість в розмірі 122719,52грн у порядку та розмірі, які зазначені в договорі про розрахунки № 3 від 09.04.2024. Однак, доказів оплати заборгованості в повному розмірі матеріали справи не містять. залишок заборгованості складає 71554,24грн.

Відповідач-1 обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Крім цього, як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач-2 уклали договір поруки №132 від 20.09.2023, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порука створює права для кредитора та обов`язки для поручителя, безпосередньо на права та обов`язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов`язань не впливає, оскільки зобов`язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Факт порушення боржником відповідачем-1 своїх зобов`язань ФГ «Вербина Колодницька Плюс» не заперечив.

Частина 3 ст. 554 ЦК України надає можливість встановлювати поруку стосовно виконання одного й того ж зобов`язання з боку декількох осіб (співпоручителів) шляхом укладення між кредитором і кількома поручителями одночасно одного спільного договору поруки і закріплює як солідарну відповідальність поручителів з боржником перед кредитором, так і солідарну відповідальність поручителів між собою, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов`язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 статті 554 ЦК України).

Згідно з п.1.1. договору поруки сторони узгодили, що згідно з яким відповідач-2 поручився у повному обсязі за виконання відповідачем-1 зобов`язань, що випливають із договору фінансового лізингу з урахуванням додаткових договорів та додатків до нього, укладеним між кредитором та боржником, в тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірі сплати лізингових платежів, сплати можливих штрафних санкцій, пені, індексу інфляції, збитків, будь-яких інших умов відповідно до умов основного договору.

В ході судового розгляду відповідач-2 обставин справи не заперечив, доказів оплати заборгованості за взятими зобов`язаннями позивачу не надав.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Укладені між позивачем та відповідачем-1 договори є дійсними і обов`язковими для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжують для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право позивача як постачальника отримати лізингові платежі та обов`язок відповідача своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості в розмірі 71554,24грн є такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3704,99грн інфляційних втрат (за період серпень-грудень 2025 року) слід задоволити.

Щодо позовної вимоги про стягнення 6508,48 грн 25%річних за період з 01.06.2024 по 30.01.2025 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.3 договору, сторони домовилися і встановили, що за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховуються відсотки (проценти) у розмірі 25% річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок 25% річних за прострочення виконання, судом встановлено, що позивач допустив арифметичну помилку. За розрахунком суду за період з 01.06.2024 по 30.01.2025 з відповідача підлягає до стягнення 6494,73грн 25% річних. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення 6879,31грн пені за період з 01.06.2024 по 30.01.2025 суд зазначає таке.

Згідно з п. 8.3. договору, за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені, відповідно до положень 8.3 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми пені, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6879,31грн пені за період з 01.06.2024 по 30.01.2025 слід задоволити.

Судовий збір слід покласти на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Колодницька Вербина» (82436, Львівська область, Стрийський район, село Конюхів, вулиця Гасина О., будинок 228; ідентифікаційний код 40693835) та Фермерського господарства «Вербина Колодницька Плюс» (82436, Львівська область, Стрийський район, село Конюхів, вулиця Гасина О., будинок 228; ідентифікаційний код 44621900) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, Київська область, місто Київ, вулиця Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456) 71554,24грн основного боргу, 3704,99грн інфляційних втрат, 6494,73грн 25% річних, 6879,31грн пені.

3.Стягнути з Фермерського господарства «Колодницька Вербина» (82436, Львівська область, Стрийський район, село Конюхів, вулиця Гасина О., будинок 228; ідентифікаційний код 40693835) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, Київська область, місто Київ, вулиця Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456) 1513,59грн судового збору.

4.Стягнути з Фермерського господарства «Вербина Колодницька Плюс» (82436, Львівська область, Стрийський район, село Конюхів, вулиця Гасина О., будинок 228; ідентифікаційний код 44621900) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, Київська область, місто Київ, вулиця Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456) 1513,59грн судового збору.

5.У задоволенні решти вимог відмовити.

6.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 28.04.2025.

Суддя Уляна ДІЛАЙ