Рішення

від 31.03.2025 по справі 917/1576/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025 Справа № 917/1576/24

м. Полтава

Суддя Солодюк О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг", вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б приміщення 5, м.Київ, 04070

до Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька", вул. Лікаря Парнети, буд.2, м.Кременчук, Полтавська область, 39623

про стягнення 377 547,40 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" з позовом до Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" про стягнення 377 547,40 грн заборгованості за договором №26-Т-23 на постачання/закупівлю електричної енергії споживачу.

Ухвалою від 23.09.2024 суд відкрив провадження у справі № 917/1576/24, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.10.2024 (вхід. № 13608) від відповідача до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заборгованість за договором визнає. Також, відповідач просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які в позовній заяві заявив позивач.

Позивач відповідь на відзив не надав.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" та Комунальним некомерційним медичним підприємством "Кременчуцька міська дитяча лікарня" було укладено Договір № 26-Т-23 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу.

Відповідно до рішення Кременчуцької міської ради від 04.08.2023 року "Про припинення комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька міська дитяча лікарня" комунальне некомерційне медичне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" є правонаступником всього майна, прав та обов`язків комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька міська дитяча лікарня".

Отже, Комунальне некомерційне медичне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" (відповідач) є стороною по Договору та має обов`язки перед Постачальником (позивачем).

Відповідно до умов Договору, позивач зобов`язувався поставити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов`язувався оплатити її на умовах Договору.

В п. 2 Додатку №2 до Договору сторони узгодили вартість електричної енергії на рівні 5,41 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.

Позивач добросовісно та в повному обсязі виконував умови Договору в частині постачання відповідачу електричної енергії. Відповідач не оплатив поставлену та спожиту електричну енергію.

Так, за Договором у грудні 2023 року на об`єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 69 787 кВт/год на загальну суму 377 547,40 грн. з ПДВ.

Однак, відповідач не оплатив весь обсяг електричної енергії, поставлений позивачем у вказаний період.

На виконання умов Договору позивач направив відповідачу два примірника Акту приймання - передачі електричної енергії № УГТ00000085 від 31.12.2023 року та Рахунок на оплату № 70 від 31.12.2023 року. Проте, відповідач не повернув позивачу підписаний та погоджений його екземпляр Акту приймання - передачі електричної енергії.

Також, відповідач не оплатив вказаний Рахунок на оплату.

Відповідно, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 377 547,40 грн. за електричну енергію поставлену в грудні 2023р.

16.08.2024 року позивач направив на адресу відповідача цінним листом з описом Претензію № 16-08/24-01 від 16.08.2024р. Разом з вказаною претензією на адресу відповідача повторно були направлені Акти прийому - передачі електричної енергії за спірний період та Рахунки на оплату.

Відповідач отримав вказану Претензію разом з актами та Розрахунком 19.08.2024., про що свідчить трекєр відправлення та отримання цінного листа з описом через АТ "Укрпошта".

Відповідач відповідь на Претензію не надав. Водночас відповідачем вкотре не було надано позивачу письмової обгрунтованої відмови від підписання Актів прийому - передачі електричної енергії.

Відповідач не повертаючи позивачу його примірник Акту приймання - передачі електричної енергії №УГТ00000085 від 31.12.2023 року, порушує умови Договору, права та законні інтереси позивача.

Оскільки Акт приймання-передачі електричної енергії №УГР00000085 від 31.12.2023 року не були повернуті позивачу, а заперечень щодо їх змісту від відповідача не надходило, позивач вважає, що такі акти погоджені та підписані відповідачем.

Відповідно до п.5.9 Договору, оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта про прийняття-передання, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

Водночас відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 р. розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

- в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Виходячи з умов Договору та чинного законодавства, відповідач повинен був сплатити вартість спожитої електричної енергії спожитої в грудні 2023 року в строк не пізніше 21.01.2024 р.

Таким чином, строк оплати за спожиту електричну енергію настав. Відповідачем взяті на себе фінансові зобов`язання не виконані.

Крім того, факт споживання Відповідачем електричної енергії в зазначеному позивачем обсягах та період, підтверджується Оператором системи розподілу електричної енергії - АТ «ПОЛТАВОБЛЕНЕРГО».

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Невструєвим Л. Б. на адресу Оператора системи розподілу електричне енергії - АТ «ПОЛТАВОБЛЕНЕРГО» - було направлено адвокатський запит №20/24 від 28.02.2024 р. про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період та встановлення особи Постачальника на якого було віднесено спожиті обсяги електричної енергії.

Відповідно до відповіді АТ «ПОЛТАВОБЛЕНЕРГО» №04.33/6228 від 06.03.2024 відповідачем у період з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року було спожито 69 787 кВт/год електричної енергії, що була поставлена саме позивачем.

Тобто, Оператор системи розподілу електричної енергії - АТ "ПОЛТАВОБЛЕНЕРГО" повністю підтвердив обсяг електричної енергії, що була поставлена позивачем та спожита Відповідачем у спірному періоді.

Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 311 затверджено Кодекс комерційного обліку електричної енергії. Кодекс визначає основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії.

Відповідно до п.2.1.1 Кодексу комерційного обліку Комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується Адміністратором комерційного обліку та здійснюється Постачальником послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник послуг комерційного обліку - суб`єкт господарювання, який надає послуги комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до вимог цього Закону.

За вимогами ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу зокрема забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, ще регулюють функціонування ринку електричної енергії.

На території місцезнаходження об`єктів відповідача, до яких в рамках Договору постачалась електрична енергія, оператором системи розподілу електричної енергії та постачальником послуг комерційного обліку є АТ «ПОЛТАВОБЛЕНЕРГО».

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» облік спожитої споживачем електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку.

При цьому ст. 74 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає організаційну основу комерційного обліку на ринку електричної енергії.

Комерційний облік на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог цього Закону, кодексу комерційного обліку та правил ринку.

Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Як вбачається з викладеного, лише постачальником послуг комерційного обліку, яким в цій справі є АТ «ПОЛТАВОБЛЕНЕРГО», здійснюється комерційний облік відпущеної та спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між постачальником та споживачем.

Саме тому, відповідь АТ «ПОЛТАВОБЛЕНЕРГО» на адвокатський запит, є визначальним та ключовим доказом, який підтверджує передані обсяги електричної енергії на об`єкти відповідача в спірному періоді в заявленому обсягу.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором № 26-Т-23 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 21.11.2023 в сумі 377 547, 40 грн.

Доказів погашення боргу суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в сумі 377 547, 40 грн є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування 21 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Як убачається з матеріалів справи, 17.02.2024 між Адвокатом Невструєв Л.Б. та позивачем укладено Договір про надання правничої допомоги та додаткову угоду № 1/24 від 17.02.2024 до вказаного Договору.

Згідно п. 4.6. Договору про надання правничої допомоги факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.

Згідно п. 2.1 Додаткової угоди сторони погоджують розмір погодинної ставки Адвоката за надання будь - яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000, 00 грн за 1 (одну) годину.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди сторони погоджують розмір гонорару Адвоката за участь у судових засіданнях на рівні 2 500, 00 грн. за одне судове засідання.

Відповідно до п. 2.5 Додаткової угоди клієнт сплачує гонорар протягом 120 днів з моменту підписання акту наданих послуг.

На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав суду Акт приймання-передачі наданих послуг від 12.09.2024 з детальним описом робіт, проведених адвокатом в межах виконання договору про надання правничої допомоги від 17.02.2024. В даному акті зазначено, що Адвокатом Невструєм Л.Б. було надано, а Клієнтом прийнято юридичні послуги у повному розмірі.

Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому Замовник до Виконавця немає.

Даний Акт підписаний представниками сторін Договору.

Оскільки Адвокат вчинив дії щодо надання вищезазначених доказів у встановленому законом порядку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення витрат на професійну правничу допомогу позивача, виходячи з наступного.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).

Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21.

Суд враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

Як зазначено у Акті № 1/01/24 про прийняття - передачі наданих послуг від 12.09.2024 вартість послуг встановлюється у розмірі 21 000,00 грн.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає та просить суд зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, посилаючись на фінансування, статусу неприбутковості та функції та завдання, які покладені на заклад охорони здоров`я.

Зважаючи на наведені вище положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись наведеними частинами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, а також додатковій постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №922/838/22.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у загальному розмірі 21 000,00 грн не у повному обсязі є співрозмірними наданому об`єму адвокатських послуг.

Так, підготовка позовної заяви до Господарського суду Полтавської області (п. 2 в найменуванні робіт, послуг - акт № 1/01/24 про прийняття - передачі наданих послуг від 12.09.2024, ціна - 9 000,00 грн) включає також підготовку та направлення адвокатського запиту та вивчення відповіді на адвокатський запит (п. 2 в найменуванні робіт, послуг - акт № 1/01/24 про прийняття - передачі наданих послуг від 12.09.2024, ціна - 3 000,00 грн).

При цьому господарський суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків. Судом також враховано, що підприємство відповідача є комунальним (некомерційним) підприємством, фінансується з бюджету. На підставі викладеного, враховуючи право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача 18 000,00 грн.

Відповідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька", (вул. Лікарня Парнети, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська обл., 39623, код ЄДРПОУ 41318879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг", (вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, приміщення 5, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 44544025) заборгованість в розмірі 377 547,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 18 000,00 грн та судовий збір у сумі 4 530,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.