Рішення від 28.04.2025 по справі 918/88/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/88/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання С. Оліфер, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Енергоресурс-Інвест"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення в сумі 1 482 722,63 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: О.Дуб, дов. від 10.03.2025,

від відповідача: О.Процун, дов. від 25.07.2024,

УСТАНОВИВ:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Енергоресурс-Інвест" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (відповідач) про стягнення в сумі 1 482 722,63 грн, з яких: 1 369 995,20 грн основного боргу, 6 590,48 грн 1% річних та 106 136,95 грн інфляційних за договором поставки від 03.01.2024 №53-122-01-24-14247.

Cтислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із з позовною заявою, 03.01.2024 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-24-14247 (договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до договору). На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 1 469 995,20 грн, що підтверджується накладними, у свою чергу, відповідачем отриманий товар не оплачений, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 469 995,20 грн. За недотримання відповідачем строків оплати товару позивач нарахував та просить суд стягнути 6 590,48 грн 1% річних та 106 136,95 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 525, 526, 625, 629 ЦК України та ст. 193, 218 ГК України.

28.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній визнав позов на суму основного боргу, проте заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованих інфляційних та 1% річних, а також судових витрат. Відповідач вказує на відсутність його вини у невиконанні грошових зобов`язань за договором, оскільки його дохід на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється атомними електростанціями, однак у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан, а місто Енергодар Запорізької області та Запорізька АЕС з 04.03.2022 захоплені військовими формуваннями російської федерації та перебувають в тимчасовій окупації. У зв`язку з зазначеним, відповідачем втрачено виробничі потужності, що негативно вплинуло на його фінансовий стан.

10.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що договір укладено сторонами 03.01.2024, тобто практично через два роки після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та захоплення деяких виробничих потужностей відповідача. Відповідно до п. 13.5. договору замовник має право зменшити обсяг закупівлі за договором в залежності від реального фінансування видатків. Будучи обізнаним про своє фінансове становище та можливість виконання взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач мав право зменшити обсяги закупівлі товару у межах реальних видатків, або не укладати договір взагалі. Однак відповідач уклав договір та, як наслідок, прийняв відповідні грошові зобов`язання. Належних та допустимих доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідачем не надано. Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення розрахунків є обґрунтованими.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 04.02.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.02.2025 (суддя ОСОБА_1 ) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/88/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.03.2025.

28.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою суду від 28.02.2025 задоволене.

03.03.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи .

Ухвалою суду від 03.03.2025 підготовче засідання відкладене на 24.03.2025.

10.03.2025 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою суду від 10.03.2025 задоволене.

11.03.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Розпорядженням керівника апарата суду від 19.03.2025 № 03-04/6/2025 у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді, згідно з наказом суду від 18.03.2025 № 04-40/90/25 про його відрахування зі штату суду, відповідно до п. 6.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Рівненської області від 06.02.2020 № 1, згідно з підп. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/88/25, за результатами якого справу передано на розгляд судді О. Андрійчук.

Ухвалою суду від 19.03.2025 справу № 918/88/25 прийнято до свого провадження суддею О.Андрійчук та призначено її до розгляду спочатку за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2025.

25.03.2025 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою суду від 14.04.2025 задоволене.

25.03.2025 від відповідача надійшла заява про закриття провадження щодо стягнення частини основного боргу.

08.04.2025 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою суду від 14.04.2025 задоволене.

Ухвалою суду від 14.04.2025 провадження у справі № 918/88/25 в частині стягнення 100 000,00 грн основного боргу закрито.

Ухвалою суду від 14.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2025.

15.04.2025 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 22.04.2025 задоволена.

16.04.2025 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою суду від 22.04.2025 задоволене.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

03.01.2024 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № №53-122-01-24-14247 (договір), за п. 1.1. якого (постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити і передати у власність відповідача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.

При цьому, як установлено судом, відповідно до Закону України від 06.02.2023 № 2896 Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, постанови КМУ від 29.12.2023 № 1420 Про утворення акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, утворено Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом шляхом перетворення Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом. Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом. Відокремлені підрозділи Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва). Відповідачем за цим позовом є правонаступник НАЕК Енергоатом - Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань.

Відповідно до п. 12.1. договору, він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.

Згідно з п. 9.4. договору усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим (п. 9.5. договору).

За п. 1.2. договору предметом поставки за цим договору є продукція: 44160000-9 труба поліетиленова, яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.

Місцем виконання договору є місто Вараш Рівненської області (п.1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 1 224 996,00 грн, крім того ПДВ 244 999,20 грн. Загальна сума договору становить 1 469 995,20 грн (згідно з протоколом розбіжностей). Кількість продукції та ціна за одиницю товару вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає, за включенням умов, передбачених в п. 13.10 цього договору.

Пунктами 3.1. - 3.2. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється у період по 30.11.2024. Строк поставки продукції вказаний у специфікації та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення цього договору на вебпорталі Уповноваженого органу згідно з Законом України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення філії ВП "Складське господарство" АТ "НАЕК" "Енергоатом".

У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток № 2 до договору) і підтверджуватися документацією про якість.

Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП НАЕК Енергоатом: Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно - супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору. Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна. Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) специфікації підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП НАЕК "Енергоатом" Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії СОУ НАЕК 038:2021. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором.

Судом установлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції на суму 1 469 995, 20 грн, що підтверджується накладними № 0118-5 від 18.01.2024 на суму 715 132,80 грн, № 0118-7 від 18.01.2024 на суму 734 997,60 грн, № 0419-2 від 19.04.2024 на суму 19 864,80 грн.

Згідно з п. 6.1, 62. договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2021Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початком перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

12.02.2024 позивачем оформлено ярлик на придатну продукцію № 1-8-014 за видатковими накладними № 0118-5 від 18.01.2024 на суму 715 132,80 грн та № 0118-7 від 18.01.2024 на суму 734 997,60 грн, отже, оплата за поставлену продукцію за цими накладними мала бути здійснена в строк до 12.08.2024.

25.04.2024 оформлено ярлик на придатну продукцію № 1-8-193 за видатковою накладною № 0419-2 від 19.04.2024 на суму 19 864,80 грн, отже, оплата за поставлену продукцію за цією накладною мала бути здійснена в строк до 22.10.2024.

14.11.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 836 про оплату за поставку продукції.

25.11.2024 на адресу позивача надійшла відповідь на претензію № 22-21929/001-юр, де останній зазначає, що робить усе можливе для забезпечення проведення розрахунків з усіма постачальниками товарів, робіт та послуг.

Як установлено судом, 10.03.2025 та 11.03.2025 відповідачем сплачено частину суми основного боргу в розмірі 100 000,00 грн за видатковою накладною № 0118-5 від 18.01.2024, про що свідчать платіжні інструкції, у зв`язку з чим ухвалою суду від 14.04.2025 закрито провадження в цій частині.

Залишок непогашеного основного боргу становить 1 369 995,20 грн.

Станом на дату розгляду спору доказів оплати поставленого товару на суму 1 369 995,20 грн в матеріалах справи немає.

За недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 6 590,48 грн 1% річних та 106 136,95 грн інфляційних.

Сторонами у п. 9.3. договору погоджено, що розмір процентів річних, які постачальник має право стягнути з замовника на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію, становить 1% від суми простроченого грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ст. 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 1 469 995,20 грн, що підтверджується накладними, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачений частково, на суму 100 000,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 369 995,20 грн, доказів погашення якої станом на дату розгляду вказаного спору відповідачем суду не надано.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Як зазначалося, сторонами погоджено, що розмір процентів річних, які постачальник має право стягнути з замовника на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію, становить 1% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши перерахунок 1% річних та інфляційних, установив, що розмір перших становить 6 550,86 грн (при заявленому - 6 590,48 грн), а других - 106 136,95 грн (при заявленому - 106 136,95 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річні підлягають частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Стосовно посилання відповідача на військову агресію російської федерації проти України, внаслідок якої захоплені електростанції, як наслідок, втрачено виробничі потужності, що негативно вплинуло на його фінансовий стан, то суд зазначає таке.

Згідно з усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, форс-мажорні обставини характеризуються об`єктивною та абсолютною дією, непередбачуваністю, а також надзвичайністю і невідворотністю. Проте ці ознаки необхідно розглядати в контексті конкретного договору та конкретних умов господарської діяльності сторін. Інакше кажучи, форс-мажор має персоніфікований характер, і його дія оцінюється індивідуально для кожного випадку. Між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язання має існувати прямий причинно-наслідковий зв`язок. Тобто сторона не може посилатися на форс-мажор, якщо невиконання зобов`язання сталося з інших причин, наприклад, через власну недбалість чи комерційні ризики, які вона мала передбачити та врахувати (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Оцінивши фактичні обставини справи, судом установлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, наведені ним обставини перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань, що лежать в основі вказаного спору. При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що договір між сторонами у цій справі укладено практично через два роки після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України та захоплення деяких виробничих потужностей відповідача. Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин відповідач був обізнаний як з існуванням воєнного стану, так і зі своїм фінансовим становищем та можливістю виконання взятих на себе зобов`язань за договором, однак відповідач уклав договір та, як наслідок, прийняв відповідні грошові зобов`язання.

Щодо можливості зменшення 1% річних, то зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).

Суд, проаналізувавши фактичні обставини справи у цій справі, установив, що 1% річних, розмір яких є меншим від розміру, встановленого ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані на суму основного боргу в сумі 1 369 995,20 грн (з урахуванням суми в розмірі 100 000,00 грн, сплаченої під час розгляд спору), що становить 0,48% від суми основного боргу, а з урахуванням інфляційних, які до зменшення не підлягають, 8,22%. Ураховуючи викладене, сума 1% річних, нарахована та заявлена до стягнення, не є надмірною, не суперечить принципу розумності, справедливості та пропорційності, а відтак підстав для її зменшення нема.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 23 740,84 грн (а з урахуванням понижуючого коефіцієнту - 18 992,67 грн).

При цьому суд зазначає, що ст. 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема відповідно до ч. 1 згаданої статті у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву частково визнано позов у розмірі 1 369 995,20 грн (з урахуванням часткової сплати заборговності на суму 100 000,00 грн, щодо якої провадження закрито), а судовий збір, який підлягає сплаті за заявлення вказаної вимоги становить 16 439,94 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта), суд дійшов висновку про повернення 50 % зазначеного судового збору, що становить 8 219,97 грн, з державного бюджету на користь позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 9 570,92 грн (17 790,89 грн (судовий збір з урахування суми сплаеного осного боргута понижуючого коефіцієнту) - 8 219,97 грн) покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Енергоресурс-Інвест" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення в сумі 1 482 722,63 грн задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область. м. Вараш, ідентифікаційний код 054 25046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Енергоресурс-Інвест" (79035, м.Львів, вул. Зелена, буд. 131, ідентифікаційний код 45294270) 1 369 995,20 грн основного боргу, 6 550,86 грн 1% річних та 106 136,95 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 39,62 грн 1% річних відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область. м. Вараш, ідентифікаційний код 054 25046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Енергоресурс-Інвест" (79035, м.Львів, вул. Зелена, буд. 131, ідентифікаційний код 45294270) 9 570,92 грн судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Енергоресурс-Інвест" (79035, м.Львів, вул. Зелена, буд. 131, ідентифікаційний код 45294270) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 8 219,97 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 31.01.2025 № 19.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Енергоресурс-Інвест" (79035, м.Львів, вул. Зелена, буд. 131, ідентифікаційний код 45294270).

Відповідач: Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код 054 25046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 28.04.2025.

Суддя О.Андрійчук