Рішення

від 18.04.2025 по справі 922/4496/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4496/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова Харківської області про стягнення 61 452 033,93 грн. за участю представників:

від позивача: Пясецький Д.В.

від відповідача: Радигін Є.С.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (надалі - відповідач) про стягнення 61452033,93грн. основного боргу.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 7301-НГТ-32 постачання природного газу від 11.08.2021 щодо оплати природного газу, переданого у період жовтень 2021 року - квітень 2022 року.

Ухвалою від 23.12.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2025

06 січня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення основного боргу у розмірі 20390485,22 грн. у зв`язку з його погашенням в добровільному порядку, а також надати відстрочку виконання рішення суду у даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем.

07 січня 2025 року від відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що в ході перевірки інформації відповідача, викладеної у відзиві було підтверджено часткове погашення відповідачем спірної заборгованості в розмірі 20390485,22грн. після подання позову у даній справі. Станом на 05.01.2025 розмір несплаченої заборгованості складає 41061548,71грн. Також позивач вважає, що клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду, а тому просить відмовити в такій відстрочці.

Оскільки відзив та відповідь на відзив подані сторонами у встановлені ухвалою від 23.12.2024 строки, вони були прийняті судом та долучені до справи.

У підготовчому засіданні 22.01.2025 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та про відкладення підготовчого засідання на 26.02.2025.

У підготовчому засіданні 26.02.2025 судом без оформлення окремого документа постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.03.2025.

У судовому засіданні 21.03.2025 судом оголошено перерву до 18.04.2025.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2025 підтримав доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити. Також, враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості під час розгляду даної справи, просив частково закрити провадження у справі за вимогами про стягнення 20390485,22грн. основного боргу та пропорційно повернути судовий збір у відповідній частині на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір". Крім того, просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення.

Представник відповідача у даному судовому засіданні визнав наявність заборгованості перед відповідачем в розмірі 41061548,71грн. та просив задовольнити, викладене у його відзиві клопотання про надання відстрочки виконання рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

11 серпня 2021 року між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Споживачем, укладено договір №7301-НГТ-32 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 Договору).

Ціна природного газу була встановлена Розділом 4 Договору та неодноразово змінювалася під час дії Договору шляхом укладення сторонами Додаткових угод №1 від 11.08.2021, №2 від 25.08.2021, №3 від 20.09.2021, №5 від 21.10.2021, №6 від 16.11.2021, №7 від 06.01.2022, №10 від 20.01.2022, №10/1 від 26.04.2022.

Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 від 12.01.2022), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

5.1.1. Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий Постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого), здійснюється Споживачем в повному об`ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;

5.1.2. Оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється Споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання природного газу.

5.1.3. Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого).

На виконання умов зазначеного Договору, позивач, у період жовтень 2021 - квітень 2022 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 148844183,33грн., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач оплату за переданий газ здійснив лише частково на суму 87392149,40грн., що підтверджується довідкою АТ "Ощадбанк"), у зв`язку з чим станом на момент звернення позивача із позовом у даній справі у відповідача існувала заборгованість в розмірі 61452033,93грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 61452033,93грн. основного боргу.

Після відкриття провадження у даній справі відповідач додатково погасив заборгованість за Договором на загальну суму 20390485,22грн., що підтверджується наявними у справі виписками з рахунку КП "Теплоенерго" за період 19.12.2024-03.01.2025, а також листом №1395 від 23.12.2024 щодо зарахування раніше здійснених оплат в рахунок оплати за договором №7301-НГТ-32 від 11.08.2021.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 148844183,33грн., який станом на момент звернення позивача з даним позовом був оплачений останнім частково - на суму 87392149,40грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної оплати переданого за Договором природного газу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення заборгованості за Договором в розмірі 61452033,963грн.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач за період з 19.12.2024-03.01.2025, тобто після подання позову (16.12.2024) додатково погасив 20390485,22грн. основного боргу.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості, яке відбулося після подання позивачем даного позову, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 20390485,22грн. основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Іншу частину позовних вимог про стягнення 41061548,71грн.грн. основного боргу суд вважає законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з частиною 3 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже виконання рішення суду може бути розстрочене або відстрочене у випадку доведення відповідачем наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У даному випадку надані відповідачем докази свідчать, що він на даний час не має можливості виконати рішення у даній справі.

Так, відповідач вказує, що військовою агресією Російської Федерації проти України та, як наслідок, введенням воєнного стану, обумовлено те, що підприємство на даний час має значні фінансові труднощі та опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі. Зокрема, скрутне фінансове становище підтверджуються наданими до справи фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи), які свідчать про наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави. При цьому у відповідності до звітів із праці ні розмір заробітної плати, ні кількість робітників у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався.

У відповідності до поточної фінансової звітності (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи) фінансовий стан підприємства значно погіршився та свідчить про стійку збитковість відповідача під час воєнного стану в Україні та підтверджує відсутність грошових коштів на рахунках підприємства.

Отже на даний час відсутня можливість виконання відповідачем зобов`язань за Договором, що обумовлено саме значним погіршенням фінансового становища підприємства і відсутності прибутку у відповідача.

При цьому відповідач є підприємством, яке є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення, тому як основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 18 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків.

У зв`язку з агресією Російської федерації, що почалася з 24.02.2022 відповідач знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року. Вище зазначені обставини стали причиною міграції населення та його виїзду з території міста Лозова та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію отриману у період опалювальних сезонів 2021 - 2024 рік. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.12.2024 становить 189273363,00грн., з них заборгованість населення 152856900,00грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП "Теплоенерго".

З початку воєнних дій діє постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", у відповідності до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);

- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);

- стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

Разом з цим, для підтримки населення України був прийнятий Закон України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі за текстом Закон), у відповідності до статті якого був введений мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання. Тобто протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення.

Відповідач зауважує, що статтею 2 даного Закону були надані гарантії суб`єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, а саме компенсується:

- заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення";

- витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/ або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків, що утворилися (утворяться) за періоди з 1 лютого 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.

Статтею 3 Закону передбачений механізм гарантій і компенсацій, а саме фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Так, на цей час обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 01.11.2024 року за 2022 - 2024 рік складає суму у розмірі 166683944,00 грн. (протокол №1 від 04.11.2022 (40203883,00грн.) + протокол № 2 від 19.12.2022 (17364171,00грн.+ 3887361,00грн. + 646540,00грн.) + протокол № 8 від 07.08.2023 (29799811,00грн. + 5951317,00грн. + 1233332,00грн.)+ протокол № 9 від 13.11.2023 (16870172,00грн. + 3288955,00грн. + 672496,00грн.) + протокол № 10 від 21.03.2024 (10020542,00грн.) + протокол № 11 від 20.05.2024 (2815497,00грн.) + протокол № 12 від 15.08.2024 (17380357,00грн.)).

З наданого відповідачем листа Лозівської міської ради № 02-13-7/2594 від 30.12.2024 вбачається, що розуміючи необхідність забезпечення стабільного теплопостачання мешканців міста, об`єктів медичної та соціальної сфери, навчальних та дошкільних закладів, Лозівська міська рада винесе питання про надання фінансової допомоги КП "Теплоенерго" для погашення заборгованості за послуги розподілу природного газу на розгляд депутатів у другому кварталі 2025 року. Також можливим є розгляд питання про розстрочення заборгованості та її погашення частинами за рахунок коштів бюджету Лозівської міської територіальної громади на 2025 рік.

Додатково відповідач звертає увагу, на той факт, що Державою населенню ще до війни були надані певні соціальні преференції, які захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач.

Зокрема у п. 7 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції вказано, що у разі якщо заборгованість за виконавчим провадженням не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, то звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, якщо такого не має, то повертає виконавчий документ без виконання згідно п. 2, 9 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

В наданих відповідачем листах №3467 від 30.12.2024 Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" та листі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №63608/26.12-31/5 від 17.06.2024 зазначається про повернення виконавчих проваджень за 2021-2024 рік на загальну суму у розмірі 25257054,64 грн. з тих підстав, що не можливо виконати примусове стягнення на житло де проживає боржник, у зв`язку з тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідач, який з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" виконав у 2023 році вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" та відкрив рахунки, про що свідчить додаткова угода до договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 28.07.2022. У зв`язку з цим, починаючи з 2023 року, згідно п.п. 7 п.3-1 даного Положення залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених Положенням є незначним та не дає можливості ні тільки розрахуватися з позивачем, а ще й є причиною проблем з виконання фінансових зобов`язань перед ПАТ "Харківенергозбут", ТОВ "Газорозподільні мережі України", податковим органом, щодо оплати податків та перед іншими контрагентами за енергоносії на 01.01.2025.

Відповідач наголошує, що з урахуванням вищевикладеного та з причин воєнного стану у державі, КП "Теплоенерго" знаходиться у дуже складній ситуації, так, з одного боку у зв`язку з бойовими діями є виїзд населення та робітників підприємства з міста Лозова та його передмістя, що стало на цей час підставою для зменшення виплат за теплопостачання, а з другого боку значне втручання у господарську діяльність Держави за допомогою різних норм права, які зобов`язують відповідача: відраховувати більшу частину доходів за газопостачання; надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до начала воєнного стану у Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3 % річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання (схожі норми права діяли ще до воєнного стану згідно п.п. 4-7 п. 3. Перехідних положень Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 530-ІХ від 17.03.2020). Усе це обтяжується тим фактом, що Держава надаючи певні гарантії щодо компенсації свого втручання у господарську діяльність відповідача та фактично ставши один з учасником правовідносин своєчасно не виконує узяті на себе гарантії.

Зазначені обставини негативно вплинули на фінансовий стан відповідача, що підтверджують надані до суду фінансові звіти та докази існування заборгованостей перед бюджетом, іншими постачальниками.

Вищевикладені обставини підтверджують доводи відповідача про те, що поточний фінансовий стан його підприємства є наслідком як дії обставин непереборної сили, юридично оформлених введенням воєнного стану, так і регуляторних актів Держави.

У зв`язку з цим, а також з огляду на значний розмір стягнутої у даній справі заборгованості, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про об`єктивну неможливість виконання рішення у даній справі шляхом одномоментного стягнення суми заборгованості.

Таким чином, відповідачем доведено наявність підстав для надання відстрочення виконання рішення у даній справі.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

При цьому для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, у зв`язку з цим господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16 питання про відстрочення / розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що надання відстрочки виконання рішення у даній справі забезпечить можливість його реального виконання без доведення підприємства відповідача до банкрутства. При цьому КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області за таких умов буде мати можливість вжити всіх вичерпних заходів для погашення заборгованості перед позивачем шляхом накопичення необхідних коштів, не припиняючи своєї господарської діяльності.

В свою чергу, заходи з примусового стягнення всієї суми заборгованості суттєво погіршать майнове становище відповідача та можуть створити реальну загрозу повного зупинення його виробничої діяльності з доведенням підприємства до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності здійснювати фінансування власної виробничої діяльності, що призведе до повної неможливості виконати рішення суду, що буде мати негативні наслідки і для позивача.

При цьому, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що у випадку надання відстрочки, він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності.

Вирішуючи питання щодо тривалості розстрочення суд звертає увагу на наступні обставини.

У своїй заяві відповідач просить відстрочити виконання рішення у даній справі на на строк один рік з моменту винесення рішення у даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов`язаннями, що стали предметом позову у даній справі.

У зв`язку з цим, суд зауважує, що частиною 5 статті 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В той же час, як зазначає відповідач у своїй заяві, погашення заборгованості перед позивачем можливо за рахунок: компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні виділені державою згідно статті 3 Закон України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування"; можливостей місцевого бюджету Лозівської міської ради. При цьому, як зазначається у листі Лозівської міської ради № 02-13-7/1982 від 01.10.2024, питання про надання фінансової допомоги КП "Теплоенерго" для погашення заборгованості за послуги розподілу природного газу буде розглядатися у другому кварталі 2025 року. Також можливим є розгляд питання про розстрочення заборгованості та її погашення частинами за рахунок коштів бюджету Лозівської міської територіальної громади на 2025 рік.

За таких обставин, дослідивши надані відповідачем докази, а також заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення у даній справі строком на шість місяців з дня ухвалення рішення у даній справі, тобто по 18.10.2025.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (41061548,71грн. х 1,5% х 0,8 = 492738,58грн.)

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

За таких обставин, враховуючи заявлення представником позивача клопотання у судовому засіданні 18.04.2025 про повернення суми судового збору, сплаченого за вимогами, щодо яких провадження у справі закрито, суд вважає за можливе повернути відповідачу судовий збір у розмірі 244685,82грн. (20390485,22грн. х 1,5% х 0,8), що є підставою для постановлення відповідної ухвали.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., м.Лозова, вул.Сковороди Григорія, буд.23, код 38076191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код 42399676) 41061548,71грн. основного боргу, 492738,58 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині вимог про стягнення 20390485,22грн. основного боргу провадження у справі закрити.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/4496/24 від 18.04.2025 строком на шість місяців з дня його ухвалення, тобто по 18.10.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "28" квітня 2025 р.

СуддяМ.В. Калантай