Рішення

від 28.04.2025 по справі 924/168/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2025 р. Справа № 924/168/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах: Нетішинської міської ради, м. Нетішин, Хмельницька область

до Обслуговуючого кооперативу „Житлово-Будівельний Кооператив „Лісовий 10, м. Нетішин, Хмельницька область

про стягнення грошових коштів у сумі 1462451,64 грн.

Представники сторін:

Позивач: Каландей В.О. згідно витягу

Відповідач: не з`явився

Від прокуратури: Лісовий О.І. прокурор згідно посвідчення

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2025 відкрито провадження у справі №924/168/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 год. 24.03.2025.

Ухвалою суду від 21.03.2025 у зв`язку з відпусткою судді Танасюк О.Є., підготовче засідання у справі №924/168/25 призначено на 12:00 год. 17.04.2025.

17.04.2025 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №924/168/25 та призначення даної справи до судового розгляду по суті на 12:00 год. 28.04.2025.

Позиція прокурора.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на несплату відповідачем коштів пайової участі замовника будівництва. Вказує, що у період із 04.03.2020 по 15.11.2022 Обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельний кооператив „Лісовий 10, згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 04.03.2020 №ХМ112200641155, здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: Шепетівський район, Нетішинська територіальна громада, м. Нетішин, вулиця Лісова 10/2.

Зазначає, що відповідачем пайова участь до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-ІХ).

Звертає увагу, що час отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку відповідного будівництва ч. 2 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Вказує, що на момент прийняття в експлуатацію об`єкта відповідача, ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності було виключено на підставі Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні (далі - Закон №132-ІХ), який в той же час врегулював відповідні правовідносини у п. 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення, а саме встановив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайову участь), зокрема, для житлових будинків - 2% вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Зазначає, що відповідно до внесених Законом №132-ІХ змін, починаючи з 01.01.2020, у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

При цьому, вказує що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Звертає увагу, що у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Вказує, що згідно даних технічної інвентаризації, загальна площа квартир об`єкта будівництва становить 3898 квадратний метр. На дату прийняття об`єкта в експлуатацію (згідно із сертифікатом № ХМ122221207322, виданим 15.11.2022) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 17.11.2022 №214. Вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Хмельницької області становила 18759 грн.

Зазначає, що згідно з абзацом 2 пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ, розмір пайової участі, який на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача до бюджету на користь позивача складає 1462451,64 грн. (3898 квадратний метр х 18759 грн. = 73122582 грн. х 2% = 1462451,64 грн.).

Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом в інтересах позивача, прокурор зазначає, що позивач заходів щодо усунення порушень закону шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою не вживав.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 11.03.2025) проти позову заперечує. Зазначає, що безпідставним є твердження позивача про те, що на час отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку будівництва у відповідача був наявний обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 04.03.2020 (дата отримання дозволу на будівництво), ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності не була чинною, а тому така норма не може бути застосована у даному спорі.

Вважає, що вимоги абз. 1-5 пункту 2 Розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ можуть бути застосовані лише до триваючих правовідносин, а саме правовідносин, які виникли під час дії ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності та продовжують існувати після втрати чинності вказаної статті.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли після втрати чинності ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності, тому вимоги абз. 1-5 пункту 2 Розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ не можуть бути застосованими до спірних правовідносин. Звертає увагу, що схожа позиція викладена у п. 43 постанови Великої Палати Верховного суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

Відповідь прокурора на відзив відповідача.

Прокурор у відповіді на відзив (від 12.03.2025) зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 дійшов висновку, що законодавець під час внесення змін до Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-ІХ) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме: якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до вказаного пункту розділу II „Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ є дійсним і продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

Вказує, що передбачений вказаного нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Зазначає, що обов`язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об`єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 року (подібні правові висновки Верховним Судом викладено у постанові від 16.10.2023 у справі №140/5484/21 щодо об`єкта будівництва, розташованого на території міста Луцька).

Фактичні обставини справи.

Згідно відомостей з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, у період із 04.03.2020 по 15.11.2022 Обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельний кооператив „Лісовий 10, згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 04.03.2020, виданого Відділом державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради, здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: Шепетівський район, Нетішинська територіальна громада, м. Нетішин, вулиця Лісова 10/2. Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 01: 1122.2 „Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні, загальна площа квартир становить 3898 кв.м. Відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нетішинської міської ради відповідачу видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів №ХМ122221207322, дата реєстрація в ЄДЕССБ 09.12.2022. Пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава звільнення від сплати пайової участі п. 13 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-ІХ).

Листом від 10.10.2024 за №54/2-8048 вих-24 Шепетівська окружна прокуратура просила Нетішинського міського голову надати інформацію з приводу надходження до бюджету Нетішинської територіальної громади коштів пайової участі від замовника будівництва - Обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Лісовий 10 із долученням підтверджуючих документів. Якщо такі кошти до бюджету не сплачувалися (в тому числі через не укладення до 01.01.2020 та у наступних після 2020 року роках договору про пайову участь), додатково повідомити про причини та вжиття Нетішинською міською радою заходів щодо їх примусового стягнення у судовому порядку та надати відповідні розрахунки пайової участі щодо об`єкту будівництва, проведені з урахуванням норм Закону України від 20.09.2019 №132-ІХ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.

Нетішинська міська рада листом від 29.10.2024 №30/01-29-4333/2024 проінформувала прокуратуру, що до бюджету Нетішинської міської територіальної громади коштів від пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Нетішина від забудовника - Обслуговуючого кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Лісовий 10 не надходило. Забудовник при отриманні вихідних даних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, був ознайомлені з Порядком пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Нетішина, проте договору щодо пайової участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не уклав. Нетішинська міська рада не має можливості самостійно звернутися до суду.

Листом від 04.02.2025 №54/2-1021 вих-25 Шепетівська окружна прокуратура повідомила Нетішинську міську раду про намір прокуратури звертатися до суду з позовом до ОК „ЖБК „Лісовий 10 про стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету на загальну суму 1462451,64 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою; справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі N 587/430/16-ц, здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Нетішинської міської територіальної громади таким органом, зокрема, є Нетішинська міська рада.

Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні).

Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України).

Крім того, положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Бюджетом розвитку, згідно норм статті 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.

Таким чином, уповноженим органом у спірних правовідносинах є Нетішинська міська рада, яка є належним позивачем у цій справі.

Однак, з відповідним позовом до суду Нетішинська міська рада не зверталася.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18).

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (п. 45 Постанови).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39). З метою захисту інтересів держави, прокурор спонукав позивача до здійснення захисту цих інтересів ним самостійно.

Як слідує з матеріалів справи, Шепетівська окружна прокуратура зверталася до Нетішинської міської ради з листом від 10.10.2024 за №54/2-8048 вих-24, в якому просила надати інформацію з приводу надходження до бюджету Нетішинської територіальної громади коштів пайової участі від замовника будівництва - Обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Лісовий 10 та у випадку несплати відповідних коштів, повідомити про причини та вжиття Нетішинською міською радою заходів щодо їх примусового стягнення у судовому порядку.

Нетішинська міська рада листом від 29.10.2024 №30/01-29-4333/2024 повідомила прокуратуру, що до бюджету Нетішинської міської територіальної громади кошти пайової участі від забудовника - Обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Лісовий 10 не надходили. Також в листі зазначено, що Нетішинська міська рада не має можливості самостійно звернутися до суду.

Отже, позивачем належних та дієвих заходів щодо усунення порушень закону на стверджуване прокурором порушення інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою не вжито.

Про намір здійснення представництва в суді законних інтересів держави шляхом пред`явлення позову до ОК „ЖБК „Лісовий 10 про стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету на загальну суму 1462451,64 грн. прокурором було направлено повідомлення до Нетішинської міської ради від 04.02.2025 №54/2-1021 вих-25.

Зважаючи на викладене, прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивача.

Щодо суті спору.

Предметом розгляду у даній справі є вимога прокурора про стягнення із забудовника (відповідача) на підставі ст. 1212 ЦК України коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку зі здійсненням ним об`єкта будівництва, розпочатого у 2020 році, який введений в експлуатацію у 2022 році.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI).

За статтею 1 вказаного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 Закону №3038-VI.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI, в редакції, що діяла до 01.01.2020 року).

У наведених у ст. 40 Закону випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 (провадження № 12-81гс19), від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21).

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Разом з тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом Закону № 132-IX і Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Враховуючи, що Законом № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 23.05.2024 у справі №915/149/23.

У даній справі судом встановлено, що 04.03.2020 Відділом державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради видано Обслуговуючому кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Лісовий 10 дозвіл на виконання будівельних робіт, яке завершено 05.11.2022 та 09.12.2022 в ЄДЕССБ зареєстровано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом об`єктів.

Однак протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта відповідач не звернувся до Нетішинської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також не сплатив пайову участь грошовими коштами до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно відомостей з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава звільнення від сплати пайової участі п. 13 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-ІХ).

Суд погоджується з твердження відповідача про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності, оскільки станом на дату отримання дозволу на будівництво від 04.03.2020 вказана норма Закону втратила чинність.

Натомість у даних правовідносинах застосуванню підлягає положення абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, яким передбачено обов`язок замовника будівництва сплатити пайову участь до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, будівництво якого розпочато у 2020 році, що узгоджується із висновками Верховного Суду, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 23.05.2024 у справі №915/149/23, а тому суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку щодо сплати до місцевого бюджету коштів для створення і розвиток інфраструктури населеного пункту (пайової участі).

Відповідач стверджує, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення абз. 1-5 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, які можуть бути застосовані лише до триваючих правовідносин, які виникли під час дії ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності та продовжують існувати після втрати нею чинності. При цьому посилається на п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19. Однак, у даному пункті постанови Верховний Суд зробив висновок про можливість застосування саме статті 40 Закону N3038-VІ після втрати нею чинності до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року, тобто, до правовідносин з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту, які є триваючими. Тому твердження відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин, будівництво в яких розпочалося у 2020 році, положень пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не випливає з висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у п. 43 постанови від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

Отже, враховуючи, що будівництво об`єкту Обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельний кооператив „Лісовий 10 розпочате у 2020 році, у відповідача наявний обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, відповідно до абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.

Суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Отже, замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 23.05.2024 у справі №915/149/23.

Щодо визначення розміру пайової участі суд зазначає наступне.

Положеннями абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Згідно відомостей з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, загальна площа квартир об`єкта будівництва становить 3898 кв.м.

На момент прийняття об`єкта в експлуатацію (згідно з сертифікатом №ХМ122221207322, дата реєстрація в ЄДЕССБ 09.12.2022) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 жовтня 2022 року), затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 17.11.2022 №214. Зокрема, вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Хмельницької області становила 18759,00 грн.

Враховуючи викладене, розмір пайової участі, який підлягає стягненню з відповідача до бюджету на користь позивача складає 1465451,64 грн. (3898 квадратних метрів х 18759 грн. вартість 1 кв. м = 73122582 грн.; 73122582 грн. х 2% = 1462451,64 грн.)

З огляду на вище викладене, враховуючи положення абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX та висновки Верховного Суду, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову прокурора та стягнення з відповідача як замовника будівництва, що здійснювалося у 2020 році із прийняттям об`єкту торгового комплексу в експлуатацію у 2022 році коштів пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури населеного в розмірі 1462451,64 грн. для зарахування в дохід місцевого бюджету Нетішинської міської територіальної громади на підставі ст. 1212 ЦК України.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу „Житлово-Будівельний Кооператив „Лісовий 10 (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Лісова, буд. 10, код ЄДРПОУ 40251960) на користь Нетішинської міської ради (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 25939741) для зарахування в дохід місцевого бюджету Нетішинської міської територіальної громади грошові кошти у сумі 1462451,64 грн. (один мільйон чотириста шістдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят одну гривню 64 коп.).

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу „Житлово-Будівельний Кооператив „Лісовий 10 (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Лісова, буд. 10, код ЄДРПОУ 40251960) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 21936,77 грн. (двадцять одну тисячу дев`ятсот тридцять шість гривень 77 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 28.04.2025.

СуддяО.Є. Танасюк