Постанова від 15.04.2025 по справі 914/900/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/900/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.09.2024 (суддя Манюк П. Т.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 (головуючий суддя Якімець Г. Г., судді Бойко С. М., Бонк Т. Б.)

у справі № 914/900/24

за позовом першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Український доброволець",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Галпрофбуд",

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення і повернення земельної ділянки,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Валевач М. М., представник позивача - Ковела М. В., представник відповідача - Галушко О. І.)

ВСТУП

1. Прокурор в особі власника земельної ділянки звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що відповідачеві як житлово-будівельному кооперативу безоплатно на позаконкурентній основі передано в оренду земельну ділянку для житлової забудови, в той час як відповідач не відповідає вимогам ст.ст.133-135, 137 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186 (далі - Примірний статут ЖБК).

2. Суди в позові відмовили. При цьому не погодилися з доводами прокурора та виходили з того, що відповідач є житлово-будівельним кооперативом та відповідає вимогам Закону України "Про кооперацію", а положення законодавства, на які послався прокурор, вважали застарілими, та такими, що не підлягають застосуванню (такої ж позиції дотримувався відповідач).

3. За результатом розгляду касаційної скарги прокурора, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника стосовно неврахування судами усталеної практики, зокрема, Верховного Суду щодо застосування положень ЖК України та Примірного статуту ЖБК, з урахуванням цього, вважає висновки судів щодо відсутності у міської підстав для відмови в надання відповідачеві в оренду земельної ділянки для житлової забудови, передчасними, такими, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, а також доводів та заперечень сторін, про що детально викладено далі у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

4. Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Львівської міської ради (далі - позивач, Рада), до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Український доброволець" (далі - відповідач, ЖБК "Український доброволець") про визнання недійсним договору оренди землі від 10.09.2021 №Ш-4366, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки.

5. Позов обґрунтовано тим, що договір оренди від 10.09.2021 №Ш-4366 укладений всупереч вимогам ст.ст.41, 116, 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст.133-135, 137 ЖК України та Примірного статуту ЖБК, ст.2, ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі", а тому наявні підстави для визнання недійсним вказаного договору оренди, скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) та повернення земельної ділянки власнику Раді.

6. На думку прокурора, ЖК України та постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, є чинними, їх положення не суперечать іншому чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та їх посадовими особами. Як зазначає прокурор, при укладенні договору оренди Рада, зокрема, не взяла до уваги той факт, що виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення зборів про організацію ЖБК "Український доброволець" та список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей не затверджувалися.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

7. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

8. Судові рішення аргументовані тим, що суду не надано достатньо доказів, що Радою допущені порушення чинного законодавства при прийнятті ухвали від 17.06.2021 №1013 "Про затвердження ОК "ЖБК "Український доброволець" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ділянки на вул. Під Голоском", вказана ухвала відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята у визначеній законом компетенції, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору оренди.

9. Суди послалися на ст.41 ЗК України, яка є спеціальною нормою у порівнянні зі ст.134 ЗК України, та якою передбачено право житлово-будівельних (житлових) та гаражно-будівельних кооперативів на отримання у власність або в оренду земельних ділянок для житлового і гаражного будівництва без проведення земельних торгів.

10. Водночас, суди також виходили з того, що Закон України "Про кооперацію", як спеціальний законодавчий акт, що визначає правове становище кооперативів в Україні, не містить жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку тощо, крім того, вказаний Закон встановлює порядок створення всіх кооперативів, включаючи і ЖБК та не містить жодних застережень відносно існування іншого порядку, ніж встановлений цим законом, тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми Примірного статуту щодо створення ЖБК тільки при виконавчих комітетах місцевої ради чи юридичних особах, оскільки ці положення суперечать статі 87 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 7 Закону України "Про кооперацію" щодо добровільності створення кооперативу.

11. Суди відхилили доводи прокурора про те, що ЖБК "Український доброволець" не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні статті 41 ЗК України, а є тільки обслуговуючим, оскільки таке не відповідає змісту спеціального Закону, оскільки поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям його діяльності та не є тотожними в розумінні останнього.

Касаційна скарга

12. Не погодившись із рішенням і постановою, прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. Підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі прокурор визначив те, що в порушення ч. 4 ст. 236 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судом першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права (ст. ст. 41, 116, 124, 134 ЗК України, ст. ст. 133-135, 137 ЖК України, п. п. 1, 3-5 Примірного статуту ЖБК) без урахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14, від 19.04.2017 у справі № 922/4401/15, постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, від 05.06.2018 у справі №925/972/16, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 04.09.2018 у справі 922/2614/17, від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17, від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17, від 21.03.2019 у справі № 922/2751/16, від 11.12.2018 та від 11.03.2020 у справі № 922/651/17, від 30.11.2020 у справі № 922/2697/15, від 02.03.2021 у справі № 911/261/20), від 02.10.2024 у справі № 911/61/21.

Позиція інших учасників справи

14. ЖБК "Український доброволець" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Відповідач зазначає, що суди на основі норм чинного законодавства релевантного до спірних правовідносин дійшли вірних висновків про те, що: (1) ЖБК "Український доброволець" є житлово-будівельним кооперативом згідно з приписами Закону України "Про кооперацію"; (2) неможливість застосування до спірних правовідносин ст. ст. 133-135, 137 ЖК України та Примірного статуту ЖБК; (3) ЖБК "Український доброволець" є спеціальним суб`єктом, якому на підставі ст. 41 ЗК України може бути надана у власність або оренду земельна ділянка. Вказує на те, що протилежні доводи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень судів. Окрім того, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі № 826/15758/16, в якій суди дійшли висновку, що застарілі приписи Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту ЖБК створюють для суб`єктів таких правовідносин обмеження щодо участі в житлово-будівельному кооперативі, що суперечить Конституції України та Закону України "Про кооперацію". Звідси вказує на безпідставність доводів касаційної скарги в частині застосування наведених положень законодавства. Також вказує на помилковість доводів касаційної скарги в частині надання відповідачеві земельної ділянки з порушення містобудівної документації, а також з порушенням ст. 134 ЗК України. Просить залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15. Рада у відзиві на касаційну скаргу також просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наголошуючи на правомірності надання земельної ділянки ЖБК "Український доброволець" як житлово-будівельному кооперативу, який створено та зареєстровано згідно з нормами чинного законодавства; неврахуванням судами рішення Конституційного Суду України від 20.12.2019 № 12-р/2019 у справі № 1-26/2018(2572/17), згідно з яким визнано неконституційною частину 2 статті 135 Житлового кодексу Української РСР; наявність в Ради повноважень щодо передачі ЖБК "Український доброволець" земельної ділянки на підставі ст. 41 ЗК України; відсутністю підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 134 ЗК України.

Інші заяви та клопотання

16. 26.03.2025 та 09.04.2025 від ЖБК "Український доброволець" надійшли додаткові пояснення у справі, які по суті є доповненням до відзиву на касаційну скаргу, подані поза межами строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 03.02.2025, а тому відповідні додаткові пояснення залишаються без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України.

17. 28.03.2025 від прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі, які по суті є доповненням касаційної скарги, поданими поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 298 ГПК України, а тому відповідні додаткові пояснення залишаються без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України.

18. Приватне підприємство "Галпрофбуд" (далі - третя особа, ПП "Галпрофбуд") 15.04.2025 подало додаткові пояснення щодо представництва прокурором інтересів Ради в цій справі, які просило врахувати під час розгляду справи.

Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

19. У червні 2019 року створено ЖБК "Український доброволець", діяльність якого визначається на підставі статуту, затвердженого загальними зборами засновників Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Український доброволець (протокол № 1 від 11.06.2019) (далі - статут кооперативу).

20. Як вбачається з п. 1 статуту кооперативу, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Український доброволець організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей з числа учасників бойових дій та добровольців, шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками). Кооператив є обслуговуючим кооперативом, який об`єднує фізичних осіб на основі членства з метою реалізації мети та завдань, передбачених цим статутом. Кооператив створюється з метою задоволення потреб у житлі членів кооперативу і членів їх сімей на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

21. Пунктом 4 статуту кооперативу встановлено, що кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Доходи (прибутки) кооперативу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання кооперативу, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів його діяльності, визначених статутом.

22. Відповідно до п. 14 статуту кооперативу метою кооперативу, серед іншого, є: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей з числа учасників бойових дій та добровольців, шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками); організація та ведення будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), в т.ч. оформлення містобудівної, проектної та дозвільної документації, оформлення договірної та іншої первинної документації щодо виготовлення документації, отримання послуг, робіт, товарів, матеріалів тощо; управління та експлуатація багатоквартирного житлового будинку (будинків), в т.ч. організація забезпечення багатоквартирного житлового будинку (будинків) електроенергією, газом, водою, водовідведенням (каналізацією) та іншими необхідними ресурсами, товарами, роботами та послугами; експлуатація загальнобудинкових мереж, організація охорони та прибирання території багатоквартирного житлового будинку (будинків).

23. Ухвалою Ради від 08.11.2018 №4145 "Про затвердження Програми створення житлово-будівельних кооперативів" затверджено Програму створення житлово-будівельних кооперативів (з подальшими змінами та доповненнями). Пунктом 3 Програми передбачені її способи реалізації, серед яких, зокрема: виділення Львівською міською радою земельних ділянок житлово-будівельним кооперативам, сформованим з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я; виготовлення документації із землеустрою на земельні ділянки, які надаються житлово-будівельним кооперативам, сформованим з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я, здійснюється за рахунок коштів міського бюджету м. Львова; виготовлення проектної документації (проведення експертизи) на будівництво житлових будинків житлово-будівельним кооперативам, сформованим з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я, здійснюється за рахунок коштів міського бюджету м. Львова; будівництво житлово-будівельними кооперативами будинків за рахунок коштів членів житлово-будівельних кооперативів, сформованих з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я.

24. Ухвалою Ради від 11.07.2019 №5329 "Про резервування земельної ділянки на вул. Під Голоском для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків кооперативним методом для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції)" прийнято рішення зарезервувати земельну ділянку орієнтовною площею 1,69 га на вул. Під Голоском для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків кооперативним методом для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції).

25. 25.06.2019 ЖБК "Український доброволець" звернувся до Ради для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2000 га на вул. Під Голоском для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) членів обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Український доброволець.

26. Пунктом 2 ухвали Ради від 10.10.2019 №5687 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.09.2019 №5441 та надання дозволу ОК Житлово-будівельний кооператив Український доброволець та ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Львів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Під Голоском", прийнято рішення надати ЖБК "Український доброволець" дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2000 га на вул. Під Голоском для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) членів ЖБК "Український доброволець".

27. У подальшому, на замовлення відповідача розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Під Голоском, який затверджено ухвалою Ради від 17.06.2021 №1013 "Про затвердження ОК "ЖБК "Український доброволець" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Під Голоском" та надано в оренду земельну ділянку площею 0,2000 га (кадастровий номер 4610137500:05:004:0506) на вул. Під Голоском терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників Операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) (код КВЦПЗ 02.03 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування та зобов`язано відповідача укласти з Радою договір оренди землі, договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття цієї ухвали до часу укладання договору оренди землі тощо.

28. 10.09.2021 між Радою (орендодавець) та ЖБК "Український доброволець" (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 10.09.2021 за №Ш-4366, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка площею 0,2000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників Операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

29. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Судові рішення у справі оскаржуються прокурором з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

31. Позов у цій справі виник у зв`язку з протиправною, за твердженнями прокурора, безоплатною передачею на позаконкурентній основі відповідачеві земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків.

32. Прокурор, зокрема, наголошує на тому, що договір оренди від 10.09.2021 №Ш-4366 укладений всупереч вимогам ст.ст.41, 116, 124, 134 ЗК України, ст.ст.133-135, 137 ЖК України та Примірного статуту ЖБК, ст.2, ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі".

33. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, виходили, зокрема, з того, що ЖБК є спеціальним суб`єктом права на земельну ділянку відповідно до положень статті 41 ЗК України, а тому, вказали на відсутність у Ради підстав для відмови відповідачеві у наданні земельної ділянки для житлового будівництва в оренду.

34. При цьому, суди відхили посилання прокурора те, що відповідач не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні ст. 41 ЗК України, оскільки не відповідає положенням ст. 133-135, 137 ЖК України та положенням Примірного статуту ЖБК, вказавши на те, що з моменту прийняття Закону України "Про кооперацію" правові акти законодавства УРСР діють лише в тій частині, що не суперечить Конституції і цьому закону України, а тому суди дійшли висновку, що для визначення порядку створення та діяльності кооперативів в Україні слід застосовувати, в першу чергу, норми Закону України "Про кооперацію". Вказаних висновків суди дійшли також з урахуванням судових рішень в адміністративній справі №826/15758/16.

35. Суди наголосили на тому, що Закон України "Про кооперацію", як спеціальний законодавчий акт, що визначає правове становище кооперативів в Україні, не містить жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку тощо; не містить жодних застережень відносно створення ЖБК тільки при виконавчих комітетах місцевої ради чи юридичних особах.

36. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, наведеній прокурором як в позовній заяві, так і в апеляційних та касаційних скаргах (пункт 13 цієї постанови) на цей час ЖК Української РСР та постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами. Подібні висновки викладені, також, в постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 904/5221/23, від 25.02.2025 у справі № 922/1987/22, ухвалених після подання касаційної скарги.

37. Так, за змістом статей 133, 134 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлене законодавством Союзу РСР і Української РСР) і потребують поліпшення житлових умов.

38. Статтею 137 ЖК Української РСР визначено, що житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Українській РСР. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

39. Відповідно до пункту 1 Примірного статуту ЖБК, житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

40. Пунктом 3 зазначеного Примірного статуту ЖБК перебачено, що число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

41. Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (частина 6 статті 137 ЖК та абзац 2 пункту 4 Примірного статуту ЖБК).

42. Статут житлово-будівельного кооперативу реєструється у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу (пункт 5 Примітного статуту ЖБК).

43. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що статтею 41 ЗК України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за наявності таких умов: така особа створена як житлово-будівельний кооператив; його члени - громадяни потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в даному населеному пункті.

44. Органам місцевого самоврядування відповідно до частини 1 статті 41 ЗК України надано право передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельним кооперативам, які створені відповідно до статей 133, 134, 137 ЖК України, Примірного статуту ЖБК, а не будь-яким, у тому числі обслуговуючим кооперативам.

45. При вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, зокрема, потреба засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок організації кооперативу відповідно до ЖК та Примірного статуту ЖБК. Тобто саме житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб`єктом права відповідно до положень статті 41 ЗК. Подібний висновок наведений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 911/61/21 на яку посилається скаржник.

46. Окрім того, в постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17, від 21.03.19 у справі № 922/2751/16, від 02.03.2021 у справі № 911/261/20, на які посилається скаржник, викладено висновок про те, що судові рішення в адміністративній справі № 826/15758/16, в якій постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, задоволено адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" про визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України стосовно непідготування та неподання на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP та Примірного статуту ЖБК у відповідність до Закону України "Про кооперацію", зобов`язання Кабінету Міністрів України підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP та Примірного статуту ЖБК у відповідність до зазначеного Закону, не спростовують висновків Верховного Суду щодо чинності Житлового кодексу Української РСР та постанови Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК та обов`язковості до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

47. За наведеного, висновки судів попередніх інстанцій про те, що ЖК України та постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин є помилковими, та такими, що суперечать усталеній практиці Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі. Відповідно, доводи касаційної скарги, обґрунтовані в цій частині підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

48. Звертаючи до суду з цим позовом, прокурор наголошував, зокрема, на тому, що:

- всупереч вимог ст. 134 ЖК України та п. 7 Примірного статуту ЖБК засновниками кооперативу виступили особи, які не перебували на квартирному обліку як особи, які потребують поліпшення житлових умов та були забезпечені власним житлом;

- суди не взяли до уваги той факт, що виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення зборів про організацію ЖБК "Український доброволець" та список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей не затверджувалися;

- всупереч вимогам Примірного статуту ЖБК статутом ЖБК "Український доброволець" не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, а також не затверджено список членів кооперативу виконавчим комітетом Львівської міської ради, що призводить до здійснення кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей (п. 14, розділу ІІ Статуту), а не будівництво житла на комерційній основі для інших осіб;

- згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір внесків засновників кооперативу та розмір статутного капіталу становить 0,00 грн;

- суди не з`ясували кількість учасників кооперативу, кількість квартир, яка буде надана таким учасникам і кількість житлової та нежитлової нерухомості, яка планується під комерційну реалізацію в запланованому будівництві.

49. Суди попередніх інстанцій вказаним доводам прокурора оцінку не надавали, та не досліджували відповідні обставини, оскільки вважали, що положення ЖК України та Примірного статуту ЖБК до спірних правовідносин не застосовуються.

50. В свою чергу, ЖБК "Український доброволець" вказані доводи прокурора також не спростовував, оскільки вважав, що ЖБК створений та діє у відповідності до положень Цивільного, Господарського кодексів, Закону України "Про кооперацію", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а наведені прокурором положення законодавства є застарілими і не підлягають застосуванню.

51. Відповідно до правового висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

52. Як уже наголошено вище, суди попередніх інстанцій не встановлювали та не досліджували обставини того, відповідає чи не відповідає процес створення, організації, діяльності відповідача положенням ЖК України та положенням Примірного Статуту ЖБК з метою достеменного встановлення чи відповідає він критеріям спеціального суб`єкта права на землю, визначеного статтею 41 ЗК України.

53. З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди попередніх інстанцій надали повну та всебічну оцінку всім долученим до матеріалів справи доказам, а також доводам сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, Верховний Суд також вважає слушними доводи скаржника про передчасність висновків судів про відсутність у Ради підстав для відмови ЖБК "Український доброволець" у передачі в оренду земельної ділянки для житлової забудови.

54. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивування відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

55. Оскільки зазначеного суди не зробили, фактично не дослідили в повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, є підстави констатувати, що під час розгляду справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

56. Стосовно посилань Ради і відповідача на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2019 № 12-р/2019, колегія суддів зазначає, що у вказаному рішенні наведено, зокрема, висновок про те, що встановлена положеннями частини 2 статті 135 ЖК України вимога щодо постійного проживання у даному населеному пункті як передумова реалізації особою свого конституційного права на житло, зокрема у спосіб вступу у члени житлово-будівельного кооперативу для його будівництва, не узгоджується з частиною 1 статті 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання. Виходячи з наведеного Конституційний Суд України визнав, що положення частини 2 статті 135 Кодексу суперечать статті 21, частині 2 статті 22, частині 2 статті 24, частині 1 статті 33, частині 1 статті 47 Конституції України.

57. Звідси, як слушно зазначають позивач і відповідач, на момент укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки положення частини 2 статті 135 ЖК України визнані неконституційними, а отже не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Водночас, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилався не тільки на те, що до членів ЖБК "Український доброволець" прийняті особи, які не проживають у м. Львові (положення стосовно чого власне і визнані неконституційними), а також вказував на інші порушення, передбачені нормами ст.ст. 133, 134, 137 ЖК України, положеннями Примірного статуту ЖБК яким не відповідає відповідач, що в свою чергу також залишилося без уваги судів попередніх інстанцій.

58. Зазначеним також спростовуються посилання сторін на неподібність у зв`язку з цим справ, на які посилається прокурор у своїй касаційній скарзі, із цією справою (і, відповідно, відсутність необхідності застосування викладених у них висновків), а також посилання на справи, в яких за доводами відповідача є висновки про зворотне (необхідності протилежного підходу до вирішення подібних справ після відповідного рішення Конституційного Суду України).

59. Посилання позивача, відповідача, а також судів першої та апеляційної інстанцій на судові рішення в адміністративній справі № 826/15758/16 спростовуються викладеним вище у пункті 46 цієї постанови.

60. Суд також відхиляє посилання позивача і відповідача на справи № 911/261/20, № 911/61/21, оскільки наведене в них правозастосування проаналізоване вище в цій постанові; на справи № 600/5805/21 і № 300/1750/19, оскільки правовідносини в них є очевидно неподібними до правовідносин цієї справи, яка розглядається. Також, відхиляються посилання відповідача на справу № 914/33/24, оскільки в цій справі, яка розглядається, наразі спірним є питання чи відповідає відповідач критеріям спеціального суб`єкта права на землю, визначеного в статті 41 ЗК України, в той час як в справі № 914/33/24 спірним було інше питання, а саме щодо цільового призначення виділеної гаражному кооперативу земельної ділянки, що з огляду на викладені вище висновки наразі не є спірним в цій справі № 914/900/24.

61. Усі інші доводи відзивів на касаційну скаргу побудовані на мотивах, з яких виходили суди попередніх інстанцій, а тому не спростовують викладеного вище у цій постанові.

62. Стосовно доводів третьої особи щодо повноважень прокурора на представництво інтересів Ради в цій справі, то колегія суддів зазначає про те, що (1) відповідні обставини не визначені підставою касаційного оскарження рішення і постанови в цій справі, (2) самим заявником відповідні висновки судів попередніх інстанцій не оскаржувалися, (3) заявлені поза межами строку, передбаченого частиною 1 статті 298 ГПК України, а тому не приймаються Судом до уваги. Разом з тим, з метою забезпечення єдності судової практики Суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 відсутні висновки, які б заперечували право прокурора подавати аналогічний заявленому у цій справі позов в особі відповідної ради, а доводи щодо того, що позиція такої ради у справі має вирішальне значення для її розгляду спростовуються викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 (пункти 133-170 постанови).

63. Усі інші доводи касаційної скарги і, відповідно, заперечення проти них (1) підставою касаційного оскарження не обґрунтовані, (2) підставою відкриття касаційного провадження не слугували, (4) направлені на встановлення та оцінку обставин справи, (3) є передчасними, (4) в частині пунктів 16 і 17 цієї постанови залишені без розгляду (підстави для їх врахування, зокрема, на підставі положень частини четвертої статті 300 ГПК України відсутні), а тому Суд їх не аналізує і не надає їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

66. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частин 3 статті 310 ГПК України касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

67. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати

68. Оскільки справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 16.09.2024 у справі № 914/900/24 скасувати.

3. Справу № 914/900/24 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил