Ухвала

від 28.04.2025 по справі 754/13796/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 754/13796/23

провадження № 51-546ск25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року,

встановив:

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу від 16 січня 2025 року на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повернуто обвинуваченій ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. Також в ухвалі зазначено, що апеляційна скарга подана електронною поштою до суду першої інстанції та її не підписано електронним цифровим підписом.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 висуває вимогу про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно за власною ініціативою не поновив пропущений процесуальний строк, не зважив на проблеми з електропостачанням, інтернетом, порядком роботи пошти під час оголошеної повітряної тривоги тощо, які спричинені воєнним станом, введеним на території України, як підґрунтя для цього, не надав строк на усунення недоліків за вказаних обставин, як це передбачено положеннями ст. 396 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Заперечує обґрунтованість посилання в ухвалі апеляційного суду на те, що її апеляційну скаргу, подану електронною поштою, не підписано електронним цифровим підписом, оскільки, на її переконання, застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні апеляційної скарги електронною поштою не вимагається.

Вважає, що в оскарженій ухвалі не знайшли достовірного відображення обставини її звернення до Деснянського районного суду м. Києва з апеляційною скаргою, поданою на електронну пошту 16 січня 2025 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, надану копію оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень, інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Зі змісту оскарженої ухвали апеляційного суду вбачається, що вирок Деснянського районного суду м. Києва було ухвалено 16 грудня 2024 року за участю обвинуваченої ОСОБА_4 та копію вироку вручено їй цього ж дня, що вона у касаційній скарзі не заперечує.

Отже, останнім днем строку на апеляційне оскарження вироку Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року для обвинуваченої ОСОБА_4 , враховуючи приписи статей 115, 395 КПК, було 15 січня 2025 року. Натомість обвинувачена із апеляційною скаргою звернулась 16 січня 2025 року, тобто поза межами визначеного КПК строку.

Окрім того, як зазначив апеляційний суд, 24 січня 2025 року надійшла аналогічна апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_4 , датована 16 січня 2025 року, яка направлена нею електронною поштою до суду апеляційної інстанції, й також не підписана електронним цифровим підписом.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 стверджує про наявність обов`язку апеляційного суду продовжити строк на апеляційне оскарження вироку відносно неї через обставини, спричинені воєнним станом на території України. Проте такі доводи є необґрунтованими, оскільки не спираються на норми Конституції України та процесуального закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення процесуального строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Відповідно до положень статей 116, 117 КПК процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

При тому, що ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного процесуального строку, це можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, що повинно знайти своє відображення у відповідному клопотанні.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції до апеляційного суду ОСОБА_4 не подавала, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості на власний розсуд без клопотання заінтересованої сторони поновлювати пропущений процесуальний строк та встановлювати обставини, які би давали підстави для його поновлення.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК при поверненні апеляційної скарги ОСОБА_4 , оскільки така скарга подана поза межами процесуального строку і особа, яка її подала, не порушила питання про поновлення цього строку.

Залишення апеляційної скарги без руху у випадку, якщо її подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 КПК, можливе у тому разі, якщо її подано в межах строку на апеляційне оскарження або такий строк було поновлено в порядку, визначеному Законом.

Враховуючи, що апеляційну скаргу було подано поза межами строку на апеляційне оскарження, у суду відсутня необхідність перевіряти її на предмет дотримання особою, яка з нею звернулася, вимог ст. 396 КПК.

За наявності підстав, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, для повернення апеляційним судом апеляційної скарги, поданої від імені ОСОБА_4 , посилання в оскарженій ухвалі на те, що апеляційна скарга не підписана належним чином, на переконання Верховного Суду, не впливає на законність та обґрунтованість ухвали Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року.

Крім того, як встановлено апеляційним судом та відображено в ухвалі, ОСОБА_4 звернулась із апеляційною скаргою на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року 16 січня 2025 року до цього суду, а 24 січня 2025 року подала аналогічну апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, що само собою не спростовує висновків про пропуск процесуального строку за встановлених обставин.

Натомість твердження ОСОБА_4 про те, що апеляційний суд недостовірно відобразив в ухвалі інформацію про звернення її з апеляційною скаргою до Деснянського районного суду м. Києва спростовуються змістом оскарженої ухвали, де суд чітко встановив, що ОСОБА_4 звернулась із апеляційною скаргою до Деснянського районного суду м. Києва 16 січня 2025 року.

Таким чином, оскаржена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3