Ухвала від 14.04.2025 по справі 757/15133/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15133/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024000000000286 від 10.04.2024, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 , представник власників майна ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024000000000286 із забороною відчуження, розпорядження та користування на наступні корпоративні права та нерухоме майно:

-частку у розмірі 75 % статутного капіталу ТОВ «РЕСТОРАН «КУПЕЦЬКИЙ ДВІР» (ЄДРПОУ 43585317), яка належить КОМПАНІЇ' «ПОДІЛХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ ЛТД» (PODIL HOTEL MANAGEMENT LTD);

-частку у розмірі 75 % статутного капіталу ТОВ «ГАРАНТ НЕРУХОМІСТЬ» (ЄДРПОУ 32850722), яка належить КОМПАНІЇ «ПОДІЛХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ ЛТД» (PODIL HOTEL MANAGEMENT LTD);

-частку у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «РЕСТОРАН «МОНАКО» (ЄДРПОУ 43987824), яка належить КОМПАНІЇ «ПОДІЛХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ ЛТД» (PODIL HOTEL MANAGEMENT LTD);

-групу приміщень № 105 - площею 722,10 кв.м., в тому числі машиномісця з № 80 по № 97 загальною площею 335,5 кв.м., допоміжні приміщення загальною площею 386,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20 (РНОНМ 2212049180000), що належить ТОВ «РЕСТОРАН «МОНАКО» (код ЄДРПОУ 43987824);

-нежилі приміщення, загальною площею 323,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Велика Житомирська, буд. 20 літ. А (РНОНМ 2203552680000), що належить ТОВ «РЕСТОРАН «МОНАКО» (код ЄДРПОУ 43987824);

- нежилі приміщення, загальною площею 1273 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Велика Житомирська, буд. 20 літ. А (РНОНМ 2203534980000), що належить ТОВ «РЕСТОРАН «МОНАКО» (код ЄДРПОУ 43987824);

- комплекс будівель - кафе з літнім майданчиком, що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Столичне шосе, 26 КМ, загальною площею 536.5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, Столичне шосе, буд. 26 (РНОНМ 2076780880000), що належить ТОВ «РЕСТОРАН «КУПЕЦЬКИЙ ДВІР» (код ЄДРПОУ 43585317);

- будівлю, нежилі приміщення в літ. А, А', Готель з вбудованими офісними та торговельними приміщеннями для побутового обслуговування, загальною площею 2965.5 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Костянтинівська, буд. 7 (РНОНМ 2944106380000), що належить ТОВ «ГАРАНТ НЕРУХОМІСТЬ» (код ЄДРПОУ 32850722).

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що зазначені корпоративні права та нерухоме майно у зв`язку із наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України та ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, з метою забезпечення можливої подальшої спеціальної конфіскації або конфіскації як додаткового виду покарання, які відповідають п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі ч.ч. 4 та 5 цієї статті підлягають арешту.

Крім цього, зазначені корпоративні права та нерухоме майно є речовими доказами відповідно до постанови слідчого від 27.03.2025, оскільки відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів, яка відповідає п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі абз. 1 ч. 3 цієї статті також підлягають арешту.

Також, посилаючись на наявність підстав та обставин за яких у кримінальному провадженні необхідно забезпечити збереження арештованого майна та його економічної вартості, прокурор клопоче про його передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити.

Представник власників майна ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, надавши письмові заперечення, у яких зазначив, що клопотання прокурора не обґрунтовано належними та допустимими доказами, які б підтверджували взаємозв`язок корпоративних прав та нерухомого майна, на арешті яких наполягає прокурор із підозрюваними у даному кримінальному провадженні особами.

Вислухавши аргументи прокурора та заперечення представника власників майна, вивчивши клопотання прокурора, письмові заперечення представника та дослідивши долучені до них документи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Із клопотання прокурора убачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000286, у якому 05.12.2024 ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 209 КК України, а ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, однак до матеріалів клопотання повідомлень про підозру не долучено.

Як убачається із тексту клопотання, у даному кримінальному провадженні досліджуються обставини за яких з метою забезпечення діяльності онлайн - казино та проведення азартних ігор під брендом «PIN-UP» на території України ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були достовірно обізнані з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», згідно з яким організатором азартних ігор можуть бути виключно юридична особа-резидент України, яка не є особою, яка прямо чи опосередковано контролюється у значенні, наведеному у ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами іноземної держави, визнаної згідно із законом державою - окупантом та / або державою - агресором по відношенню до України, або діє в інтересах, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2021 року, вирішено створити на території України юридичну особу, реквізити якої б використовувались для отримання відповідних передбачених чинним законодавством України дозволів та ліцензій на право проведення азартних ігор, у структурі власності якої документально неможливо було б встановити наявність будь-якого контролю з боку представників держави-агресора.

Відповідно до тексту клопотання прокурора, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є кінцевими бенефіціарними власниками кіпрської компанії - нерезидента КОМПАНІЇ «ПОДІЛХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ ЛТД» (PODIL HOTEL MANAGEMENT LTD), яка в свою чергу є засновником на території України таких суб`єктів господарювання як ТОВ «РЕСТОРАН «КУПЕЦЬКИЙ ДВІР», ТОВ «РЕСТОРАН «МОНАКО» та ТОВ «ГАРАНТ НЕРУХОМІСТЬ», яким належить нерухоме майно, на яке прокурор просить накласти арешт.

Водночас, з тексту клопотання вбачається, що на підставі довіреності, уповноваженою особою на представлення інтересів вказаних юридичних осіб є ОСОБА_14 , яка також представляла інтереси групи компаній «PIN-UP», та яка є довіреною особою ОСОБА_6 , у тому числі пов`язаної з ТОВ «ТУРБО.ЮА», яким володіє остання.

Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_15 від 27.03.2025 зазначені корпоративні права та нерухоме майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

На даний час прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, а також з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна із забороною відчуження, розпорядження та користування на вказані корпоративні права та нерухоме майно.

Окремо, посилаючись на наявність підстав та обставин за яких у кримінальному провадженні необхідно забезпечити збереження арештованого майна та його економічної вартості, прокурор клопоче про його передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В контексті зазначеної у клопотанні прокурора мети арешту майна, як збереження речових доказів, слідчий суддя зазначає наступне.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що відповідність майна, на арешті якого наполягає прокурор, критеріям речового доказу у кримінальному провадженні № 62024000000000286, належним чином не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, виходячи із наступного.

Визнаючи речовим доказом у кримінальному провадженні вказані корпоративні права та нерухоме майно, слідчий виходив із положень ч. 1 ст. 98 КПК України, проте мотивів прийнятого рішення щодо їх відповідності в даному конкретному випадку тим чи іншим ознакам у своїй постанові від 27.03.2025 не навів.

Слідчий суддя зауважує, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України може бути зроблений лише на підставі постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Мотивів щодо відповідності майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України в цьому контексті не зазначено й у клопотанні та не наведено прокурором у судовому засіданні.

Водночас, клопотання прокурора не містить даний про наявність взаємозв`язку корпоративних прав та нерухомого майна, на арешті яких наполягає прокурор із підозрюваними у даному кримінальному провадженні особами.

Тому, на думку слідчого судді, за відсутності даних про наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вказані корпоративні права та нерухоме майно, на арешті яких наполягає прокурор є доказом розслідуваних злочинів, сам факт їх визнання речовими доказами (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), не може бути правовою підставою для їх арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу.

В контексті наведеної прокурором мети арешту майна, як забезпечення можливої спеціальної конфіскації, в розумінні ч. 4 ст. 170 КПК України, слідчому судді не представлено даних, що корпоративні права та нерухоме майно, на арешті яких наполягає прокурор, були набуті безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і що власники знали або повинні були знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Крім того, в контексті ініційованої прокурором мети арешту майна, як забезпечення конфіскації майна як виду покарання, в розумінні ч. 5 ст. 170 КПК України, слідчому судді також не представлено відомостей, що власники майна, тобто КОМПАНІЯ «ПОДІЛХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ ЛТД» (PODIL HOTEL MANAGEMENT LTD), ТОВ «РЕСТОРАН «КУПЕЦЬКИЙ ДВІР», ТОВ «РЕСТОРАН «МОНАКО» та ТОВ «ГАРАНТ НЕРУХОМІСТЬ», або їх учасники чи посадові особи є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, та мають будь-яке відношення до кримінального провадження № 62024000000000286.

Ураховуючи наведені мотиви і положення закону, за даних умов слідчий суддя також не знаходить підстав для передачі вказаних корпоративних прав та нерухомого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Враховуючи наведені мотиви та аргументацію клопотання прокурора, слідчий суддя вважає, що його клопотання до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_16