Ухвала

від 22.04.2025 по справі 761/5761/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5761/23

Провадження № 6/761/94/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Савчук Ю.Н.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Публічне Акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , про заміну стягувача у виконавчих листах, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2023 року до суду надійшла зазначена заява та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2023 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.

Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-655 від 20.03.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 року в провадження судді Савчук Ю.Н. надійшла цивільна справа за заявою ТОВ «Брайт Інвестмент», заінтересовані особи: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ПАТ «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , про заміну стягувача у виконавчих листах.

Заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.09.2010 року у цивільній справі №2-4219/10 задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 14276,29 грн. та судові витрати в сумі 262,76 грн., а всього 14539,05 грн.

При цьому, 05.08.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір №GL48N71870_blank про відступлення прав вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором №024/47/08-Ф від 13.02.2008 року.

В подальшому, 30.09.2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено Договір №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором №024/47/08-Ф від 13.02.2008 року.

Відповідно до умов даних договорів та згідно з ст. 512 ЦПК України, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «КБ «Надра», в тому числі і до ОСОБА_1 , а тому, оскільки до заявника перейшло право вимоги, згідно з положеннями ст.442 ЦПК України, має бути замінено сторону виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 21.03.2025 року було прийнято до розгляду заяву та призначено судове засідання.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, однак зі змісту поданої заяви вбачається, що останній у ній просив суд розглянути заяву за його відсутності.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності вказаних осіб.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заява про заміну стягувача у виконавчому листі, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09.09.2010 року у справі № 2-4219/10 позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 14276,29 грн. та 262,76 грн. судових витрат.

Згідно Договору №GL48N718070_blank від 05.08.2020 року про відступлення прав вимоги право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором було відступлено ПАТ КБ «Надра» на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі Договору від 30.09.2020 року №GL48N718070_blank_01 відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором на користь ТОВ «Брайт Інвестмент».

Відповідно до п.1 цього Договору за цим Договором Первинний кредитор відступає Новому кредиторові належні первинному кредиторові права вимоги до позичальників за кредитними договорами, зазначеними у Додатку №1 до цього Договору.

Як вбачається із Додатку № 1 до цього Договору про відступлення права вимоги від 30.09.2020 року №GL48N718070_blank_01, в переліку боржників, права вимоги до яких відступлено, наявна інформація щодо позичальника ОСОБА_1 та вказано номер та дату кредитного договору - № 024/47/08-Ф від 12.08.2008 року.

Відповідно до п. 2 цього Договору новий кредитор набув усіх прав кредитора за основними договорами в день укладення цього Договору.

На виконання вимог п.4 цього Договору новий кредитор сплатив на користь первісного кредитора грошові кошти в сумі 4 909 090,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, на підставі Договору №GL48N718070_blank від 05.08.2020 року до ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» як до нового кредитора перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , а згідно Договору від 30.09.2020 року №GL48N718070_blank_01 ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп передало право вимоги до боржника на користь ТОВ «Брайт Інвестмент».

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до положень ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Так, судом встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі №2-4219/10 ухвалено 09.09.2010 року.

За приписами чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про виконавче провадження» станом на 09.09.2010 року виконавчі документи могли бути пред`явлені до виконання протягом одного року. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Рішення набрало законної сили та 25.02.2013 року на його примусове виконання стягувачу було видано виконавчий лист, про що свідчить відповідна розписка, яка міститься в матеріалах справи.

Заявник не надав суду доказів пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання. Клопотання про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання заявником також не подано.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

Отже, подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

Здійснення заміни сторони у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження можливо лише, якщо строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, крім випадків одночасного звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17; від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13; від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14; від 24.05.2021 у справі № 911/4460/21; від 30.07.2019 у справі № 5/128).

При цьому суд зазначає, що виконавчий лист у даній справі отримано представником первісного стягувача ПАТ «КБ «Надра» 25.02.2013р., однак з цього моменту до отримання даної заяви судом пройшло понад 10 років. 05.08.2020 року на підставі Договору про відступлення права вимоги №GL48N71870_blank, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло статусу нового кредитора. 30.09.2020 року право вимоги до боржника перейшло від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ТОВ «Брайтінвестмент» відповідно доДоговору про відступлення права вимоги №GL48N718070_blank_01, проте доказів того, що з цього часу по момент звернення із заявою до суду заявником чинилися якісь дії, щоб дізнатися про хід виконавчого провадження у справі, не подано. При цьому, звертаючись із заявою про заміну сторони у виконавчому листі, ТОВ «Брайт Інвестмент» одночасно не зверталося до суду з клопотанням про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, як і не подано самих виконавчих листів, які в матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Якщо ж виконавче провадження на закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Велика Палата ВС у постанові від 08.02.2022 року у справі № 2-7763/10 виснувала, що у випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження немає й підстав для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами факту наявності відкритих виконавчих проваджень, з примусового виконання виконавчих листів по справі 2-4219/10 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості; крім того, у разі відсутності відкритих виконавчих проваджень, будь-яких посилань чи вимог щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів вказана заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні не містить, а отже звернення із заявою, яка містить вимогу про заміну сторони стягувача у виконавчому листі щодо боржника відбулося поза межами строку встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, а тому правові підстави для заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні - відсутні.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. ст. 42, 48, 55, 77, 81, 89, 442, 260-261, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Публічне Акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчих листах - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: