Постанова

від 23.04.2025 по справі 212/7906/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1552/25 Справа № 212/7906/24 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участю секретаря Черняєвої С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/7906/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Громко Наталя Володимирівна, та Приватного акціонерного товариства «Суха Балка»,

на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року,

встановив:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувсядо судузпозовом до ПрАТ «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначає, що позивач у відповідача працював в шкідливих умовах у період часу з 01 липня 2003 року по 13 грудня 2022 року на певних посадах, а саме: на шахті «Ювілейна», підземним прохідником дільниці з повним робочим днем в підземних умовах.

Внаслідок шкідливих факторів виробництва виникли хронічні захворювання, і за висновком МСЕК 20 червня 2024 року позивачу було встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, безстроково.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, в період роботи позивача на підприємстві ОСОБА_1 втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу відчуває дискомфорт в житті, а саме: потреба в санаторно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення.

Просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 450 000 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 220 000 гривень. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 200 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Громко Н.В. просить змінити рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, та збільшити її розмір до заявленої ним у позові суми, оскільки, вона значно занижена та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Суха Балка», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування зазначає, що обов`язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Позивач свідомо приймав запропоновані умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Відповідач не вчиняв будь-яких протиправних дій, які знаходились би у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральної шкоди позивачу. Розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Судом надано більшу перевагу доказам позивача, що, в свою чергу, призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог та як наслідок винесення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача частковому задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, що позивач у період часу з 01 липня 2003 року по 13 грудня 2022 року працював на ПрАТ «Суха Балка», тобто, перебував у трудових правовідносинах з відповідачем та виконував роботи у підземних умовах, що підтверджується трудовою книжкою та не оспорюється сторонами по справі.

Відповідно довідки МСЕК від 20.06.2024 року, позивачу ОСОБА_1 встановлено 65% втрати працездатності, дата перегляду 10.05.2026 року та третю групу інвалідності. Визначено потреби у забезпеченні лікуванні.

Згідно пункту 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 березня 2024 року причинами виникнення хронічного професійного зазначено такі обставини: працюючи на шахті «Ювілейна» з 31.03.2004 рік по 13.12.2022 року підпадав під вплив підвищених показників аерозолю фіброгеної дії у повітрі робочої зони та виробничого шуму внаслідок недосконалості підземного робочого місця, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та експлуатації заточувального верстату.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якого ступінь втрати працездатності 65% відсотків.

За висновком МСЕК від 20.06.2024 року, позивачу ОСОБА_1 встановлено 65% втрати працездатності, дата перегляду 10.05.2026 року та третю групу інвалідності.

Відповідно п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.03.2024 року зазначено, що причиною хронічних професійних захворювань (отруєння) позивача є: важкість праці: робоча поза незручна 40% тривалості зміни при допустимій до 25%, згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 р. № 248; Вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 2-5 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 78-81 дБ при ГДР 76 дБ; Аерозоль переважно фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала граничнодопустиму в 2,46 рази згідно з «Гігієнічними регламентами допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 № 1596 і складала 3,3-3,5 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.

Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха Балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Посилання представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, не приймаються колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст.32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 220 000 гривень, суд першої інстанції врахував тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, характер отриманих професійних захворювань у їх сукупності, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан його здоров`я, тяжкість і невідворотність вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках та дійшов висновку, що визначена сума моральної шкоди буде достатнім та відповідатиме розміру заподіяної моральної шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.

Зокрема, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Отже, з урахуванням того, що позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 280 000 гривень, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції надав правову оцінку лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача, натомість доводи та аргументи відповідача не взято до уваги, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в рішенні враховано доводи відзиву відповідача на позовну заяву, які є аналогічними доводам апеляційної скарги.

Відповідно до 7 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, шляхом збільшення її зі 220 000 гривень до 280 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 .

Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави та збільшує цей розмір з 2 200 гривень до 2 800 гривень, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з відповідача ПрАТ «Суха Балка» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги позивачем в розмірі 4 200 гривень.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Громко Наталя Володимирівна, задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 220 000 гривень до 280 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмір з 2200 гривень до 2 800 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь держави судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги позивачем в розмірі 4 200 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді:

Повний текст постанови складено 28 квітня 2025 року.

Головуючий О.І. Корчиста