Постанова

від 29.04.2025 по справі 639/1234/25

НЕ ВКАЗАНО

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 квітня 2025 року

м. Харків

справа №639/1234/25

провадження №22-ц/818/2883/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Савенка М.Є., Тичкової О.Ю.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області державного службовця Баєвої Галини, треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, Державна казначейська служби України про визнання рішення незаконним та відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року, постановлену під головуванням судді Труханович В.В., -

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області державного службовця Баєвої Галини, треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, Державна казначейська служби України про визнання рішення незаконним та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року цивільну справу №639/1231/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області державного службовця Баєвої Галини, треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, Державна казначейська служби України про визнання рішення незаконним та відшкодування матеріальної і моральної шкоди - передано для розгляду до Дзержинського районного суду м. Харкова.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року по справі, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції Жовтневого районного суду міста Харкова.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що територіальна підсудність позову про порушення прав та інтересів фізичних осіб - у тому рахунку і як наслідок корупційних порушень та порушень, пов`язаних із корупцією посадових осіб на виконанні функцій держави державних службовців визначається за вибором позивача про що зазначено у ч.17 ст.28 ЦПКУ України, а саме: позови прозахист порушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб (втому числіпро відшкодуванняшкоди,завданої внаслідокобмеження уздійсненні прававласності нанерухоме майноабо йогознищення,пошкодження)у зв`язкуіз збройноюагресією РосійськоїФедерації,збройним конфліктом,тимчасовою окупацієютериторії України,надзвичайними ситуаціямиприродного читехногенного характеруможуть пред`являтисятакож замісцем проживаннячи перебуванняпозивача.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Передаючи справу за вищевказаним позовом до Дзержинського районного суду міста Харкова для розгляду за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що зареєстроване у встановленому законом порядку місце знаходження відповідача територіально не відноситься до Новобаварського району м. Харкова, а відтак підстави для розгляду цього позову Жовтневим районним судом м. Харкова відсутні, тому позов має бути пред`явлений за місцезнаходженням ГУПФ України, що знаходиться за адресою: 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, Дзержинський район, м. Харків.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Статтею 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Предметом позову є визнання рішення відповідача незаконним, та стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позов подано в порядку цивільного судочинства.

Дана позовна заява підлягає розгляду за загальним правилом підсудності.

Судом встановлено, що у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області державного службовця Баєвої Галини, треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, Державна казначейська служби України про визнання рішення незаконним та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Місце проживання відповідача невідоме.

Згідно із відповіддю №1149392 від 26.02.2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано юридична особа : Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код 14099344, місцезнаходження: 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, керівник - Баєва Галина Олександрівна, яка відповідно до адміністративно-територіального поділу м. Харкова відноситься до Шевченківського району м. Харкова та, відповідно, до підсудності Дзержинського районного суду м. Харкова.

Відповідно до частини 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.

За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).

У рішенні ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України" суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи "Занд проти Австрії", зазначено, що термін "судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Враховуючи те, що зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача Начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області державного службовця Баєвої Галини невідоме, але Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області(місце роботи), територіально відноситься до Дзержинського району м. Харкова, підстави для розгляду цього позову Жовтневим районним судом м. Харкова відсутні.

Висновок суду першої інстанції про те, що справа за вищевказаним позовом не підсудна Жовтневому районному суду міста Харкова, а підлягає розгляду у Дзержинському районному суді м. Харкова - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки на спірні правовідносини поширюються правила загальної підсудності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: М.Є. Савенко

О.Ю. Тичкова