Рішення

від 20.03.2025 по справі 759/626/25

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/626/25

пр. № 2/759/2094/25

20 березня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Хвостенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона Санрайс» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ «Корона Санрайс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

В обґрунтування позову зазначають, що наказом №177-К від 27.09.2024 року про припинення трудового договору, позивача звільнено з 27.09.2024 року з посади старший редактор програмний ТОВ «Корона Санрайс» за власним бажанням. Відповідно до вказаного наказу позивачу підлягає до виплати компенсація за 42 календарних дня невикористаної щорічної відпустки. При звільненні позивачу було видано розрахунковий листок за вересень 2024 року, згідно якого загальний розмір боргу на кінець місяця складає 72441, 07 грн., з яких 31788, 12 грн. компенсація за невикористану частину щорічної відпустки та 40652, 95 грн. - заборгованість по заробітній платі. У день звільнення відповідачем не було виплачено позивачу належні грошові кошти. Станом на день подання позову заборгованість Товариства перед позивачем не погашена.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушує його право, а тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 40652, 95 грн., компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки в сумі 31788, 12 грн. Ухвалою суду від 13.01.2024 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Відзив на позов матеріали справи не містять.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді старшого редактора програмного ТОВ «Корона Санрайс».

Згідно наказу №177-К про припинення трудового договору (контракту) від 27.09.2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади старшого редактора програмного ТОВ «Корона Санрайс» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

У відповідності до зазначеного наказу ОСОБА_1 має право на компенсацію за 42 календарних днів невикористаної частини щорічної відпустки.

Згідно розрахункового листа ТОВ «Корона Санрайс» борг Товариства на кінець місяця складає 72441, 07 грн., з яких компенсація за 42 календарних днів невикористаної частини щорічної відпустки становить 31788, 12 грн., 40652, 95 грн. - заборгованість із заробітної плати на час звільнення працівника.

Станом на дату подання даної позовної заяви розрахунок із позивачем не проведено.

Наявність заборгованості по заробітній платі підтверджується розрахунковим листом ТОВ «Корона Санрас» за вересень 2024 року, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерело/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору - довідками форми ОК-5 та ОК-7.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерело/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору - довідками форми ОК-5 та ОК-7, нарахована заробітна плата ТОВ «Корона Санрайс» відповідачу за травень 2024 року становить - 53348, 00 грн., за червень 2024 року - 53616, 45 грн., за липень та серпень - нарахування заробітної плати відсутнє.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з пунктом 4 частиною першою статті 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до статті 38 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, що спонукають працівника до розірвання цього договору, їх працівник визначає самостійно. У разі якщо зазначені працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

Після подання позивачем заяви про звільнення ТОВ «Корона Санрайс» виконало вимоги трудового законодавства, здійснило належних дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади старшого редактора програмного в ТОВ «Корона Санрайс» на підставі ст. 38 КЗпП України.

Однак порушило право позивача на отримання належних йому виплат при звільненні.

Так, за змістом ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Разом з цим, із матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, як роботодавець, порушуючи вимоги трудового законодавства в частині оплати праці працівника, має заборгованість перед позивачем по заробітній платі, і не здійснив виплату цієї заборгованості при звільненні позивача, що мав зробити у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України.

Згідно розрахункового листа ТОВ «Корона Санрайс» борг Товариства на кінець місяця складає 72441, 07 грн., з яких 31788, 12 грн. - компенсація за невикористану частину щорічної відпустки та відповідно різниця 40652, 95 грн. - заборгованість по заробній платі.

Відтак, вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 40652, 95 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення на його користь компенсації за невикористані дні відпустки, суд виходить з того, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст. 74 КЗпП України).

Аналогічна норма міститься у ст. 2 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до положень частини першої ст. 75 КЗпП України, ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (ч. 20 ст. 10 Закону України «Про відпустки»).

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується, зокрема, грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до наказу №177-К про припинення трудового договору (контракту) від 27.09.2024 року ОСОБА_1 має право на компенсацію за 42 календарних дня невикористаної частини щорічної відпустки.

Згідно розрахункового листа ТОВ «Корона Санрайс» борг Товариства на кінець місяця складає 72441, 07 грн., з яких компенсація за 42 календарних дня невикористаної частини щорічної відпустки становить 31788, 12 грн.

Отже, судом встановлено, що позивач має право на компенсацію за 42 днів невикористаної відпустки, що складає у розмірі 31788, 12 грн.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, відповідачем жодних належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення належних до виплати позивачу сум при звільненні у спосіб передбачений законом суду не надано.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні.

З огляду на зазначене, питання щодо справляння і сплати податків й інших обов`язкових платежів у такому випадку вирішуватиметься при виконанні рішення суду.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України судове рішення про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 , до ТОВ «Корона Санрас» підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 206, 223, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона Санрайс» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона Санрайс» (код ЄДРПОУ 37717473, місцезнаходження: 03117, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 67, корпус 3, поверх 4) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки в загальному розмірі 72441 (сімдесят дві тисячі чотириста сорок одна) грн. 07 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше розміру заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Журибеда