Рішення

від 15.04.2025 по справі 736/3002/24

КОРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 736/3002/24

Номер провадження 2/736/116/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Пархомчук Т.В.,

за участі секретаря - Петренко О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Корюківці у приміщенні суду, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовною заявою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 24 грудня 2024 року звернулась до суду з позовом в якому просила: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на її користь недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 21 831 грн. 64 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 60 687 грн. 46 коп. Також позивач просила стягнути на її користь понесені судові витрати за рахунок відповідачів.

Свої вимоги мотивує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів: Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_1 та Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 автомобілі отримал механічні пошкодження та заподіяно матеріальну шкоду майну ОСОБА_1 . Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , що встановлено постановою Корюківського районного суду Чернігівської області. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля Renault Sandero була застрахована в ПАТ«УПСК» згідно полісу ЕР-221093660, згідно якого максимальна сума страхової виплати за шкоду заподіяну майну потерпілого складає 160000,00 грн., з франшизою 3200 грн. 01.11.2024 ПАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування за шкоду заподіяну її майну в розмірі 147928,99 грн., що складає вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу позивач наполягає на тому, що з ОСОБА_3 підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана дорожньо-транспортною пригодою з вини відповідача, що перевищує розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню із страхової компанії. Крім того сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована або страхувальником або особою, відповідальною за задані збитки, а отже сума франшизи належить до матеріальних збитків позивача та підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

Згідно ухвали суду від 27.12.2024 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до слухання у відкритому судовому засіданні. Цією ухвалою учасникам справи визначено строк для подачі заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 18.03.2025 було задоволено заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування з АТ «УПСК» в сумі 21831,64 грн. та провадження в справі в частині цих позовних вимог було закрито.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надала.

В підготовче судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від представника позивача до суду надійшла заява в якій він просить справу розглядати без участі позивача та без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Не заперечує у винесенні рішення у підготовчому судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про слухання справи без її участі. Позовні вимоги визнала в повному обсязі, зобов`язалася сплатити суму боргу протягом шести місяців.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого засідання.

Судом встановлено, що 06 липня 2024 року о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_2 в смт. Холми по вул. Миру, Корюківського району, Чернігівської області, керувала автомобілем Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_1 та не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась дистанції, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

Цивільно-правова відповідальність за автомобілем Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 згідно полісу ЕР-221093660 застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується відповідним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого максимальна сума страхової виплати за шкоду заподіяну майну потерпілого складає 160 000,00 грн., з франшизою 3200 грн.

ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «УПСК» із повідомленням про настання страхового випадку, а в подальшому із заявою про виплату страхового відшкодування.

ПрАТ «УПСК» 01.11.2024 виплатила позивачу страхове відшкодування за шкоду заподіяну її майну в розмірі 98242,52 грн.

Вказана сума була розрахована на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 961.24Е УПСК_ 28390 від 28.10.2024, складеного ПП «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС-АЛЬФА».

Позивач не визнала розмір відновлювального ремонту, згідно Звіту №961.24Е_УПСК_28390 від 28.10.2024, складеного ПП «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС-АЛЬФА».

Згідно висновку експертно автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 141 про оцінку автомобіля Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 від 03.08.2024, складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу легкового автомобілю Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП 06.07.2024, з урахуванням суми ПДВ 20% - 42511,72 грн. у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки 06.07.2024, складає: 255 070.33 грн.

Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу автомобіля легкового Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП 06.07.2024, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників, з урахуванням суми ПДВ 20% 24654,83 грн. у вартості робіт складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки 06.07.2024 року, складає: 147 928,99 грн.

В той же час, ринкова вартість колісного транспортного засобу - автомобіля легкового Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування пошкоджень, отриманих у ДТП 06.07.2024, (вартість автомобіля до ДТП) станом на дату оцінки 06.07.2024 року складає: 205 416,45 грн

Як наслідок, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля легкового Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 06.07.2024, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед ДТП, та, станом на дату оцінки 06.07.2024 , складає: 205 416,45 грн.

Експертом також зазначено, що вартість відновлювального ремонту досліджуваного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, є меншою за його ринкову вартість, тому такий ремонт є економічно доцільним.

ПРАТ «УПСК» згідно платіжної інструкції № 162229039 від 04.03.2025 було перераховано 13000,00 грн. страхового відшкодування відповідно до угоди про припинення зобов`язання за угодою сторін. Згідно п. 1 цієї угоди встановлено, що сторони дійшли згоди , що розмір матеріальної шкоди, яку страховик зобов`язаний сплатити потерпілій складає 13000,00 грн., є остаточним та таким, що не підлягає оскарженню та зміні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №674/1666(провадження №61-6468зпв18)

вказано, що «зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування! для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон № 1961-ІУ) виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом № 1961-ІУ не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТГІ слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК У країни виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 лютого 2018 року у справі №

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду У країни в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17 встановлено, що якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Тому пред`явлення позивачем до страховика за договором обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Близькі за змістом висновки зроблено також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі N° 910/3867/16,від 14травня 2018 року у справі N° 910/5092/17 та від 10 липня 2018 року у справі N° 922/1436/17.

Верховний суд України у постанові від 13 березня 2018 року у справі №910/9396/17, зазначив, що спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017у справі № 910/3650/16 та № 910/32969/15).

У постанові Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі № 754/5129/15-ц зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч, 2 ст. 1192 ЦК). Тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень ч. 2 ст. 1192 викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі М 265/5388/20, від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-69ІЦСІ5 зроблено висновок про те. що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те. що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі .\г 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження У° 61-12032св19), 15 жовтня 2020року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

Згідно приписів п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Пункт 12.1. вказаного Закону передбачає зменшення страхового відшкодування, шкоди, заподіяної майну потерпілих, на суму франшизи, яка встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що ПрАТ «УПСК», як страхова компанія, яка здійснює страхування відповідальності водія автомобіля Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 , якого було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, була зобов`язана здійснити виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з врахуванням фізичного зносу транспортного засобу та вирахуванням суми франшизи, а отже у розмірі 147 928.99 грн., як це встановлено висновком автотоварознавчого дослідження № 141. Водночас вказана сума є недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої позивачу, яка відповідно до цього ж висновку автотоварознавчого дослідження становить 205416,45 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що оскільки матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , яка сталася з вини ОСОБА_2 , перевищує розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню з страхової компанії, то з відповідача, як винуватця ДТП, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. Крім того згідно положень п, 36.6 ст. 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки. Отже, франшиза в сумі 3200 грн. - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку. А отже, ОСОБА_2 має самостійно компенсувати позивачу суму встановленої договором страхування її автомобіля франшизи.

Суд погоджується із розрахунком позивача, щодо суми стягнення із ОСОБА_2 відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди в розмірі 60 687,46 грн. (205 416,45 гри (сума завданих збитків) - 147 928,99 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) + 3200 (франшиза).

Враховуючи наведене вище суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно достатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду по справі № 640/16093/21 від 01.09.2022.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем, ОСОБА_1 та адвокатом Прокоф`євим Богданом Івановичем було укладено договір про надання правничої допомоги № 44/24 від 17.07.2024. Згідно із умовами договору вартість послуг, наданих адвокатом в суді першої інстанції становить 15000,00 грн. Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 19.12.2024 вартість наданих адвокатом послуг склала 1500,00 грн., так адвокатом здійснено попереднє ознайомлення та аналіз матеріалів по даній справі в тому числі вивчення висновку експертного авто товарознавчого дослідження в обсязі 2 години; написання та подання адвокатського запиту до ПрАТ «УПСК» в обсязі 1 година; ознайомлення з матеріалами страхової справи, отриманої на адвокатський запит в обсязі 2 години; вивчення судової практики, визначення правової позиції з клієнтом, виготовлення копій документів в обсязі 5 годин; підготовка позовної заяви, розрахунку та організація її подання до суду в обсязі 6 годин; підготовка та участь в судових засіданнях в Корюківському районному суді Чернігівської області по даній справі не більше 2 годин. Відповідно до тквитанції до прибуткового касового ордера від 19.12.2024 ОСОБА_1 передано адвокату Прокоф`єву Б.І. суму 15000,00 грн.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Надаючи оцінку доказам, які були надані позивачем на обґрунтування розміру судових витрат суд вказує на невідповідність розміру витрат на оплату послуг адвоката критеріям, встановленим частиною п`ятоюстатті 134 КАС України, зокрема, щодо співмірності заявленої суми у 15000,00 грн. витрат на правову допомогу із категорією складності справи, об`ємом наданих адвокатом послуг, витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги та значенню справи для сторони. З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатським об`єднанням сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача становить 7000,00 грн.

Крім того, згідно квитанції про сплату № 0410-0700-1805-6103 від 19.12.2024 ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн. за подання до суду позовної заяви.

Згідно положень ч. 1ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано під час підготовчого засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору в розмірі 605,60 грн.

Решту сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн. необхідно стягнути із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 274-279 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 60687 (шістдесят тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судових витрат у вигляді судового збору.

Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції № 0410-0700-1805-6103 від 19.12.2024, що становить 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).

Повне судове рішення складено 25.04.2025.

Суддя Т.В.Пархомчук