Рішення

від 28.04.2025 по справі 640/14464/22

ЛУТУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/14464/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Емона Текстиль» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Емона Текстиль» (далі позивач, ТОВ «Емона Текстиль») до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі відповідач, Київська митниця), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської митниці від 22 червня 2021 року № 0000030/7.8.-19-01 і податкове повідомлення-рішення Київської митниці від 22 червня 2021 року № 0000031/7.8.-19-01.

Позовні вимоги ТОВ «Емона Текстиль» мотивовані тим, що в рамках проведеної Київською митницею перевірки не було встановлено належних і допустимих доказів, які б свідчили про факт порушення ТОВ «Емона Текстиль» вимог чинного митного та податкового законодавства, висновки Київської митниці ґрунтуються виключно на припущеннях та на підставі листа митного органу Чеської Республіки, що є неприпустимим, а відтак, наявні законні та обґрунтовані підстави для визнання протиправними та скасування, винесених на підставі перевірки: 1) податкового повідомлення-рішення Київської митниці від 22 червня 2021 року № 0000030/7.8.-19-01 на 73288,84 грн; 2) податкового повідомлення-рішення Київської митниці від 22 червня 2021 року № 0000031/7.8.-19-01 на 14657,76 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ТОВ «Емона Текстиль», Київська митниця подала відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що під час митного оформлення встановлено, що товари за МД від 04 березня 2020 року № UA100100/2020/572417, оформлені із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, дата підписання від 27 червня 2014 року, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII (далі Угода). За результатами перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням встановлених обставин та відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 МКУ під час перевірки правильності визначення країни походження, підстав для звільнення від оподаткування не підтверджено походження товару та встановлено недостовірність зазначених підстав для звільнення від сплати ввізного мита, за МД від 04 березня 2020 року № UA100100/2020/572417. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 79951,46 грн, у тому числі мито 66626,22 грн, ПДВ 13325,24 грн. На підставі висновків акта від 04 червня 2021 року № 23/21/7.8-19-01/35251749 винесено податкові повідомлення-рішення: від 22 червня 2022 року № 0000030/7.8-19-01, яким нараховані податкові зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 73288,84 грн, з яких: 66626,22 грн за основним платежем та 6662,62 грн штрафні (фінансові) санкції; від 22 червня 2022 року № 0000031/7.8-19-01, яким нараховані податкові зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 14657,76 грн, з яких 13325,24 грн за основним платежем та 1332,52 грн штрафні (фінансові) санкції. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню в судовому порядку не підлягають.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи представником позивача подана відповідь на відзив від 06 жовтня 2022 року б/н.

17 жовтня 2022 року відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року справу прийнято до провадження та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Після прийняття справи Луганським окружним адміністративним судом, відповідач, користуючись правом на подання заяв по суті справи, подав відзив на позовну заяву, в якому з аналогічних підстав, зазначених у попередньому відзиві, просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Емона Текстиль».

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

ТОВ «Емона Текстиль» (ідентифікаційний код 35251749, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Туровська, 9, офіс 38) зареєстровано юридичною особою 02 серпня 2007 року, видами діяльності є 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

30 січня 2020 року між ТОВ «Емона Текстиль» (далі Покупець) і VEBA textilni zavody a.s. (далі Продавець) було укладено контракт № 01/2020, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець придбаває товари, кількість, асортимент та якість яких вказані в специфікаціях та додатках, які є невід`ємними частими Контракту. У відповідності до Контакту та специфікації від 18 лютого 2020 року № 1 Продавцем було виставлено інвойс від 19 лютого 2020 року № 2020100256 на 11824,08 Євро (тканина сатинового переплетення GEON, GOLA та тканина вафельна RUMBA) (далі Товар).

Митне оформлення вищевказаного товару у режимі імпорту було здійснено за митною декларацією від 04 березня 2020 року № UA 100100/2020/572417 із застосуванням преференції зі сплати ввізного мита (код пільги 410). Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита стала декларація-інвойс складена експортером VEBA textilni zavody a.s. на інвойсі від 19 лютого 2020 року № 2020100256.

Маючи сумніви в преференційному статусі вищевказаного товару, Київською митницею було направлено запит до уповноваженого органу Чеської Республіки з метою встановлення такого преференційного статусу.

Листом уповноваженого органу Чеської Республіки від 16 червня 2020 року № 30375-2/2020-900000-212/JS преференційний статус товарів, зазначених в інвойсі від 19 лютого 2020 року № 2020100256, підтверджено не було.

На підставі вказаного Київською митницею на підставі наказу від 17 травня 2021 року № 131 було ініційовано проведення перевірки дотримання ТОВ «Емона Текстиль» вимог чинного законодавства з питань митної справи при митному оформленні товарів за МД від 04 березня 2020 року № UA 100100/2020/572417. Результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Емона Текстиль» вимог законодавства з питань митної справи при митному оформленні товарів за МД від 04 березня 2020 року № UA 100100/2020/572417 було оформлено актом від 04 червня 2021 року № 23/21/7.8-19-01/35251749.

За результатами перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням встановлених обставин та відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України під час перевірки правильності визначення країни походження, підстав для звільнення від оподаткування не підтверджено походження товару та встановлено недостовірність зазначених підстав для звільнення від сплати ввізного мита, за МД від 04 березня 2020 року № UA100100/2020/572417.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 79951,46 грн, у тому числі мито 66626,22 грн, ПДВ 13325,24 грн. На підставі висновків акта від 04 червня 2021 року № 23/21/7.8-19-01/35251749 винесено податкові повідомлення-рішення: від 22 червня 2022 року № 0000030/7.8-19-01, яким нараховані податкові зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 73288,84 грн, з яких: 66626,22 грн за основним платежем та 6662,62 грн штрафні (фінансові) санкції; від 22 червня 2022 року № 0000031/7.8-19-01, яким нараховані податкові зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 14657,76 грн, з яких 13325,24 грн за основним платежем та 1332,52 грн штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача ТОВ «Емона Текстиль» звернулось до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

У частині першій статті 271 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

У частині третій статті 43 МК України визначено, що сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

На підставі аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2022 року у справі № 460/8509/21 сформував наступні правові висновки.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 01 березня 2021 року у справі № 240/7093/19 і від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Встановлені обставини справи свідчать, що згідно з отриманою в рамках перевірки походження товару відповіддю уповноваженого органу Чеської Республіки, для виробництва тканин використовувалась пряжа інших виробників з Китаю, Єгипту та Індії, у зв`язку з чим декларація про походження, складена експортером «VEBA, textilnizavodya.s.» на інвойсі від 19 лютого 2020 року № 2020100256 не можуть вважатися як походженням з ЄС відповідно до Додатку І та відповідними Положеннями Додатку II до Регіональної конвенції про загальноєвропейсько-середземноморські правила походження. Таким чином, уповноважений орган Чеської Республіки констатував те, що ввезений товар не може розглядатися, як товар, що походить з ЄС.

Отже, компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що товари були значним чином перероблені (оброблені) з Європейському Союзі. У спірних правовідносинах компанія-експортер не змогла підтвердити походження товару. Саме з цієї причини у вищевказаному листі-відповіді уповноваженого органу країни-експортера вбачається, що інвойс є дійсним (видавався), але не може застосовуватися для отримання товарами преференційного режиму.

Як слушно зазначає відповідач, позивачем (Покупець) було укладено Контракт від 30 січня 2020 року № 01/2020 з компанією VEBA, textilnizavodya.s. (Продавець), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує товари, кількість, асортимент та якість яких відображені в специфікаціях, додатках до даного Контракту, які є невід`ємною його частиною.

Умовами контракту від 30 січня 2020 року № 01/2020 не було передбачено обов`язок продавця (експортера) надавати (підтверджувати) інформацію щодо товару, експортованого до України, товаросупровідних документів, на запит уповноважених органів країни-експортера, у тому числі документів (відомостей) які стосуються преференційного походження таких товарів. Тобто, контрактом від 30 січня 2020 року № 01/2020 не були передбачені можливі ризики для позивача, які пов`язані з ненаданням (не підтвердженням) компанією Veba, textilnizavodya.s. інформації щодо товару, експортованого до України, яка стосуються преференційного походження імпортованих товарів, хоча можливість проведення такої перевірки передбачена законодавством України та міжнародними договорами України.

Отже, позивач не виявив належної обачності під час вибору контрагента та укладання зовнішньоекономічного контракту від 30 січня 2020 року № 01/2020 на підставі якого товар, імпортований на митну територію України за МД від 04 березня 2020 року № UA100100/2020/572417 був задекларований як товар преференційного походження.

Отже, оскільки в листі уповноваженого органу Чеської Республіки зазначено чітку інформацію, яка вказувала про неможливість підтвердження преференційного походження оформлених на адресу позивача товарів в рамках Протоколу І та Доповнення 1 до Угоди, на думку суду підстави для застосування ТОВ «Емона Текстиль» преференційного походження товару відсутні.

Аналогічних правових висновків щодо застосування норм матеріального права дійшов Верховний Суд в адміністративній справі № 260/6407/21 (постанова від 31 липня 2024 року).

Також, Верховний Суд сформулював правову позицію, що отримана інформація щодо підтвердження преференційного походження спірного товару з Республіки Польща може бути використана митницею для підготовки висновків за результатами перевірки щодо характеристик товару, зокрема, країни походження, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України.

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 01 березня 2021 у справі № 240/7093/19, від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20, від 11 серпня 2022 року у справі № 460/8509/21, від 12 травня 2023 року у справі №140/1130/21.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Емона Текстиль» немає.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Емона Текстиль» (ідентифікаційний код 35251749, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Туровська, 9, офіс 38) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8а) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Кисіль