Рішення від 28.04.2025 по справі 640/6241/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/6241/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Концерну «Військессетменджмент» до Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом заява Концерну «Військессетменджмент» (далі позивач) до Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)(далі-відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- зняти арешт накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №24577846, виданої 07.07.2011 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції м. Києва, шляхом вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження нерухомого майна № 14960 (спеціальний розділ) зареєстрованого 29.07.2011.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010 у справі №2a-15712/10/2670 адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва задоволено частково. Стягнуто з Концерну «Воєнремсервіс» (ЄДРПОУ 33689872) на користь управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва 16 626 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 69 коп. заборгованість по перерахуванню сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Наказом Міністра оборони України №141 від 31.05.2015 року Концерн «Воєнремсервіс» (ЄДРПОУ 33689872) перейменовано в Концерн «Військессетменеджмент» (код ЄДРПОУ 33689872), затверджено статут концерну в новій редакції.

Виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-15712/10/2670, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва, перебувало на виконанні у Солом`янському районному відділі Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 18.02.2011 державним виконавцем на підставі Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №24577846).

07.07.2011 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження про що внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. 22.07.2011 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника.

Листом від 08.02.2021 №22796 Солом`янського районного відділі Державної виконавчої служби у м. Києві Позивач був повідомлений про те, що 16.09.2011 державним виконавцем на підставі п. 7 ч.1 ст.49 Закону винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що 16.09.2011 року до ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві надійшла заява боржника та наказ Міністра оборони України №119 від 28.02.2011 року про ліквідацію державного господарського об`єднання Концерн «Воєнремсервіс».

За повідомленням відповідача, більш детальну інформацію не можливо надати, оскільки виконавче провадження знищено за терміном зберігання.

У той же час, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєструзаборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 07.12.2020, вбачається, що внаслідок винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП 24577846 від 07.07.2011, обтяжувач - ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві, накладено арешт на нерухоме майно позивача.

Такими чином, на час звернення з позовною заявою виконавче провадження у відношенні позивача є закінченим, а матеріали виконавчого провадження є знищеними за терміном зберігання.

У зв`язку з тим, що виконавче провадження по якому державним виконавцем накладено арешт на майно боржника щодо стягнення з нього боргу завершено та згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення, - знищено, надати матеріали виконавчого провадження 24577846 не виявляється можливим.

Згідно даних АСВП вищевказаний виконавчий документ повторно до відділу не надходив та на виконанні не перебуває.

Накладений арешт перешкоджає позивачу закінчити процедуру ліквідації. Враховуючи вищевикладене, відсутні і підстави для арешту майна позивача на підставі постанови державного виконавця від 07.07.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 справу прийнято до провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 продовжено на двадцять днів строк розгляду справи №640/6241/21 за позовом Концерну «Військессетменджмент» до Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування постанови.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 повторно витребувано докази у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 повторно витребувано докази у справі.

Відповідач надав пояснення відносно предмету спору, відповідно до яких наголосив, що матеріали виконавчого провадження стосовно позивача, в зв`язку зі спливом строку їх зберігання, у відповідача відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На примусовому виконанні у у Солом`янському районному відділі Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження ВП No 24577846 3 виконання виконавчого листа № 2a-15712/10/2670, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з Концерну «Воєнремсервіс» (код ЄДРПОУ 33689872) від 24.01.2011.

18.02.2011 відповідачем на підставі Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №24577846.

07.07.2011 відповідачем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

22.07.2011 відповідачем винесена постанова про арешт коштів боржника.

Листом від 08.02.2021 №22796 Солом`янського районного відділі Державної виконавчої служби у м. Києві позивач був повідомлений про те, що 16.09.2011 державним виконавцем на підставі п. 7 ч.1 ст.49 Закону винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що 16.09.2011 року до ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві надійшла заява боржника та наказ Міністра оборони України №119 від 28.02.2011 року про ліквідацію державного господарського об`єднання Концерн «Воєнремсервіс».

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що порядок примусового виконання рішень визначений Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (надалі - Закон №606-XIV), що був чинний на момент відкриття та закінчення виконавчого провадження, у якому було накладено арешт на нерухоме майно позивача, втратив чинність 05.01.2017.

В свою чергу ч. 2 ст. 74 Закону "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІ, який діє станом на час подання позову до суду, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії Солом`янського районного відділі Державної виконавчої служби у м. Києві у вигляді не зняття арешту з майна, тому такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно з положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав - згідно із статтю 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 55 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Положеннями статті 57 Закону № 606-ХІV передбачалось, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Згідно з приписами статті 50 Закону № 606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Статтею 60 Закону № 606-ХІV передбачався порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем, при прийнятті судом рішення про зняття арешту, або за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту.

Таким чином, відповідно до зазначеної статті державний виконавець, завершуючи виконавче провадження (в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно позивача), повинний був зняти арешт з майна при поверненні виконавчого документа стягувачу, проте державним виконавцем вказаного зроблено не було.

Суд зауважує, що відповідачем не надано суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.

Таким чином, суд вважає, що відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність невиконаних зобов`язань позивача та підтверджували обґрунтованість існування арешту.

На час вирішення справи судом діє ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-УІІ від 02.06.2016, ч.3 якої передбачає, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу Державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (в тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку зі значним ступенем його зношення, пошкодження; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного в частині шостій статті 61 цього закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби лише в разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), має застосовуватися виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових вимог з боку стягувачів, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що не зняття відповідачем арешту з майна Концерну «Військессетменджмент» за наявних обставин є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Відтак в наявності підстави для визнання протиправною бездіяльності Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту, який накладений постановою від 07 липня 2011 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, що належить на праві власності Концерну «Військессетменджмент».

Суд звертає увагу, що хоча виконавче провадження, в межах якого на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача не перебуває, воно закінчено та знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання, проте, обов`язок щодо зняття арешту в разі завершення виконавчого провадження та його знищення, полягає виключно на відповідача, а тому саме він повинен вчиняти дії (приймати відповідне рішення) щодо зняття арешту з майна.

Таким чином, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, з метою поновлення порушеного права позивача на вільне користування своїм майном, суд вважає за потрібне зобов`язати Солом`янський районний відділ Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт, накладений постановою від 07.07.2011 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, що належить на праві власності Концерну «Військессетменджмент».

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню зі словесним коригуванням спрособу захисту прав позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн що підтверджується квитанцією від 03.03.2021.

Відтак, в зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Військессетменджмент» (код ЄДРПОУ 33689872, 03168, місто Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6) до Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код в ЄДРПОУ 35008087, 03036, Повітрофлотський пр-т, буд. 76-А, м. Київ) про скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту, який накладений постановою від 07 липня 2011 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, що належить на праві власності Концерну «Військессетменджмент».

Зобов`язати Солом`янський районний відділ Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт, накладений постановою від 07 липня 2011 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, що належить на праві власності Концерну «Військессетменджмент».

Стягнути на користь Концерну «Військессетменджмент» (код ЄДРПОУ 33689872, 03168, місто Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6) суму сплаченого судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код в ЄДРПОУ 35008087, 03036, Повітрофлотський пр-т, буд. 76-А, м. Київ).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова