Рішення

від 28.04.2025 по справі 380/5520/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 рокусправа № 380/5520/25Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тавор» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тавор» (далі ТОВ «Тавор», позивач), від імені якого діє представник Завада Т.Р., звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі відповідач) в якому просить визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2024/900964/2 від 13.12.2024 року, № UA209000/2025/900030/2 від 13.01.2025 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що уклав у 2020 році із компанією «JIASHAN YULIN HARDWARE CO. «LTD» зовнішньоекономічний договір Контракт купівлі-продажу № 01/11-2020 від 05.05.2020 (далі Контракт YULIN) [Додаток 10] та у 2022 році з компанією «SUPCHENG FASTENERS SDN. BHD» зовнішньоекономічний договір Контракт купівлі-продажу № 01/01-2022 від 27.09.2022 (далі Контракт SUPCHENG), згідно яких продавець продає, а покупець купує засоби кріплення. Найменування товару, кількість, ціна, сума товару вказуються в Інвойсах. З метою митного оформлення товару 13.01.2025 позивач подав митну декларацію № 25UA209170001982U4 та пакет документів, які підтверджують митну вартість товару, який імпортується, а також 13.12.2024 позивач подав митну декларацію № 24UA209170106920U6 та пакет документів, які підтверджують митну вартість товару, який імпортується. Позивач вказує, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що заявлена митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, а подані до митного оформлення документи не підтверджують заявлені числові відомості митної вартості. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості. Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача та вказує, що дійсна вартість товару підтверджується інвойсом та іншими доданими документами, тому рішення суперечать вимогам законодавства, є безпідставними та необґрунтованими. Просив задовольнити позову у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що під час здійснення митного контролю, а саме правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження митної вартості товарів, встановлено наявність розбіжностей в поданих документах. Також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. Однак, відповідач вважає, що декларантом не спростовані наявні розбіжності у документах.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач повторно навів аргументи зазначені ним у позовній заяві, а також додатково вказав, що надання додаткових документів за ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України є лише «додатковою преференцією» декларанта, що не позбавляє його права на оскарження рішення про коригування митної вартості товарів.

25.03.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

03.04.2025 ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

Між ТОВ «Тавор» (покупець) та компанією «JIASHAN YULIN HARDWARE CO. «LTD» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 01/11-2020 від 05.05.2020 (далі Контракт YULIN). Відповідно до пункту 1.1-1.2 Контракту № 01/11-2020 продавець продає, а покупець купує засоби кріплення. Найменування товару, кількість, ціна, сума товару вказуються в Інвойсах. Загальна сума контракту становить 400000,00 доларів США. Загальна сума контракту визначається сумою інвойсів, доданих до контракту. Ціна включає в себе вартість виготовлення, погрузки, митного оформлення, тари (картонна тара, дерев`яні піддони), упаковки та маркування товару (пункт 2.1-2.2 Контракту № 01/11-2020).

Сторони у пункті 3.1 Контракту № 01/11-2020 визначили, що поставка здійснюватиметься на підставі FOB NINGBO/SHANGHAI. Кінцева поставка товару здійснюється на територію України (пункт 3.1 Контракту № 01/11-2020).

Умови оплати в п. 3.3 Контракту № 01/11-2020 сторони визначили так: « 100% передоплата. У випадку недопоставки товару (розбіжностей у номенклатурі або кількості) продавець зобов`язується повернути суму різниці покупцю протягом 60 днів. Банківські стягнення: Всі витрати і збори, включаючи банківські та митні збори і мита, а також збори по виконанню цього контракту, що стягуються на території Покупця, оплачуються Покупцем, на території Продавця - Продавцем. Комісія за банківські перекази оплачується на умовах SHA» (пункт 3.4 Контракту № 01/11-2020).

Між ТОВ «Тавор» (покупець) та компанією «SUPCHENG FASTENERS SDN. BHD» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 01/01-2022 від 27.09.2022 (далі Контракт SUPCHENG). Відповідно до пункту 1.1-1.2 Контракту № 01/01-2022 продавець продає, а покупець купує засоби кріплення. Найменування товару, кількість, ціна, сума товару вказуються в Інвойсах. Загальна сума контракту становить 400000,00 доларів США. Загальна сума контракту визначається сумою інвойсів, доданих до контракту. Ціна включає в себе вартість виготовлення, погрузки, митного оформлення, тари (картонна тара, дерев`яні піддони), упаковки та маркування товару (пункт 2.1-2.2 Контракту № 01/01-2022).

Сторони у пункті 3.1 Контракту № 01/11-2020 визначили, що поставка здійснюватиметься на підставі FOB KLANG. Кінцева поставка товару здійснюється на територію України (пункт 3.1 Контракту № 01/01-2022).

Умови оплати в п. 3.3 Контракту № 01/01-2022 сторони визначили так: « 100% передоплата. У випадку недопоставки товару (розбіжностей у номенклатурі або кількості) продавець зобов`язується повернути суму різниці покупцю протягом 60 днів. Банківські стягнення: Всі витрати і збори, включаючи банківські та митні збори і мита, а також збори по виконанню цього контракту, що стягуються на території Покупця, оплачуються Покупцем, на території Продавця - Продавцем. Комісія за банківські перекази оплачується на умовах SHA» (пункт 3.4 Контракту № 01/01-2022).

На виконання вимог зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу № 01/11-2020 від 05.05.2020 позивач з метою митного оформлення вказаного товару 13.01.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209170001982U4 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (гайки (шайби) з чорних металів), зокрема на який прийняте оскаржуване рішення.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170001982U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано такі документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Пакувальний лист (Packing list) № YL2024TAVOR-001 від 28.09.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) № YL2024TAVOR-001 від 28.09.2024; Коносамент (Bill of lading) №WMSS24093404 від 23.10.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 450913 від 09.01.2025; сертифікат про походження товару (Declaration of origin) № C247888402070020 від 13.11.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 5 від 23.10.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 060-10-01 від 10.01.2025, № LS-4615122 від 09.01.2025; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №26 від 11.01.2025; Калькуляція транспортних витрат від 10.01.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/11-2020 від 05.05.2020; договір (контракт) про перевезення № 1 від 08.01.2025, № 1/01/25 від 08.01.2025, № 141001 від 14.10.2024, № 2 від 14.10.2024; копія митної декларації країни відправлення № 223120240004067670 від 14.10.2024.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000062. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900030/2 від 13.01.2025.

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер № 25UA209170002377U5, яка була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №A209000/2025/900030/2 від 13.01.2025, в графі 33 зазначено таке: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- у гр. «торгова країна» та «країна доставки» митної декларації країни експорту №223120240004067670 від 14.10.2024 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

- в Міжнародній товаротранспортній накладні (CMR) № 450913 від 09.01.2024 в гр. 3 Місце розвантаження вказано UKRAINE - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки географічний пункт".

- для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №5 від 23.10.2024, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документи, що стосується оцінюваних товарів оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить реквізитів банка-кореспондента, а також у гр.70 міститься лише посилання на контракт 01/11-2020 р., що позбавляє можливість перевірки суми зазначеній в інструкції.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано фактуру, платіжний документ, експортну МД, транспортні документи, прайс-лист, платіжні транспортні документи, які дублюють подані разом з митною декларацією документи. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ). та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД товар 1 № UA UA100390/2024/415689 від 24.09.2024 р., де митна вартість становить 1,93 дол.США/кг. товар №2 UA204060/2024/9697 від 23.12.2024 р., де митна вартість даного товару становить 1,94 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»

На виконання вимог зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу № 01/01-2022 від 27.09.2022 позивач з метою митного оформлення вказаного товару 13.12.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209170106920U6 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (гайки (шайби) з чорних металів), зокрема на який прийняте оскаржуване рішення.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170106920U6 в якості підстави для застосування основного методу було надано такі документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Пакувальний лист (Packing list) № SC/193/24 від 08.10.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) № SC/193/24 від 08.10.2024; Коносамент (Bill of lading) № WGGDNPKG2400431 від 15.10.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 10122024 від 10.12.2024; сертифікат про походження товару (Declaration of origin) № B36891 від 21.10.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 4 від 21.10.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №29/10/2024 від 25.10.2024, № 71 від 01.12.2024; Калькуляція транспортних витрат від 01.12.2024; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 08.10.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 08.10.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/01-2022 від 27.09.2022; договір (контракт) про перевезення № 09-12 від 09.12.2024, № 30102023 від 30.10.2023, № 375 від 03.10.2024; Інші некласифіковані документи № E-314712 від 13.12.2024; копія митної декларації країни відправлення № B18210008524 від 08.10.2024.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/003453. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900964/2 від 13.12.2024.

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер № 24UA209170107222U7, яка була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № A209000/2024/900964/2 від 13.12.2024, в графі 33 зазначено таке: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- відповідно до ч. 6 «Страхування» контракту від 27.09.2022 №01/01-2022 Покривання покупцем усіх ризиків і воєнний ризик лише (крім S.R.C.C.) відповідно до малайзійських страхових положень. Проте імпортером (покупцем) не подано жодних страхових документів та не враховано страхові витрати у митну вартість товару. Чим порушено ч. 10 ст. 58 Митного Кодексу України

- відповідно до рахунку про надання транспортних послуг від 25.10.2024 №29/10/2024 термін оплати 28.10.2024 проте банківських-платіжних документів на оплату транспорту не надано.

- для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 21.10.2024 за № 4, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить реквізитів банкакореспондента;

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано документи які дублюють подані разом з митною декларацією. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ). та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 500580/2024/3616 від 11.11.2024 р., UA 500500/2024/38487 від 13.11.2024 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»

Позивач, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують обраному відповідачем.

Суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в інвойсах, з урахуванням витрат на транспортні послуги. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: - пакувальні листи, рахунки-фактури (iнвойси); коносаменти; рахунок-фактуру щодо надання транспортних експедиційних послуг, автотранспортні накладні; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 28.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01/11-2020 від 05.05.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 08.10.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01/01-2022 від 27.09.2022, договори на перевезення, банківські платіжні документи, митні декларація країни відправлення.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. Так, в рахунку-фактурі (інвойсі) № YL2024TAVOR-001 від 28.09.2024 чітко вказано вартість товару «гайки з чорних металів» в сумі 27340.70 USD, а в рахунку-фактурі № SC/193/24 від 08.10.2024 26654,84 USD. На підтвердження транспортних витрат 1) за митною декларацією 24UA209170106920U6 від 13.12.2024: Рахунок № 71 від 13 грудня 2024 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №29/10/2024 від 25.10.2024 року, CMR №10122024; 2) за митною декларацією 25UA209170001982U4 від 13.01.2025: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №060/10-01 від 10.01.2025 року, CMR №450913, платіжну інструкцію №26 від 11.01.2025 р., рахунок фактуру про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги LS-4615122 від 09.01.2025 року.

З наведеного суд дійшов висновку, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Як видно з матеріалів справи, відповідач фактично витребував усі визначені у статті 53 Митного кодексу України документи, проте не надав суду достатніх доказів того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Водночас відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення тим, що декларант не подав всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має реальної можливості усунути такі недоліки на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого:

- щодо зауваження, згаданого у що у гр. «торгова країна» та «країна доставки» митної декларації країни експорту вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції», суд зазначає таке.

Приписи частини 6 статті 54 МК України містять вичерпний перелік підстав та обставин, які можуть створити для митного органу обґрунтовані підстави для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів. У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів є пункт 2 частини 6 статті 54 МК України, тобто неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Однак розбіжність між графами «торгова країна» та «країна відправки» митної декларації не впливає на відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Більше того, експортна декларація країни відправлення не є основним документом, на підставі якого може визначатися та перевірятися заявлена митна вартість товарів. Основним документом, що підтверджує заявлену фактурну вартість є митна декларація, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), рахунок проформа та інші документи визначені у частині 2 статті 53 МК України, які Товариство надало до митного оформлення. Відтак, суд вважає таке зауваження митного органу безпідставним.

- щодо аргументів митниці про те, що в Міжнародній товаротранспортній накладні (CMR) №450913 від 09.01.2024 в гр. 3 Місце розвантаження вказано UKRAINE - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки географічний пункт", суд зазначає таке.

Товаротранспортна накладна може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МКУ), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МКУ), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МКУ). Нормами МКУ не передбачено, що товаротранспортна накладна є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Суд зазначає, що не зазначення в CMR конкретного місця і дати прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки географічний пункт жодним чином не впливає на визначену позивачем митну вартість товару.

- щодо тверджень митного органу про те, що відповідно до рахунку про надання транспортних послуг від 25.10.2024 №29/10/2024 термін оплати 28.10.2024 проте банківських-платіжних документів на оплату транспорту не надано.

Суд погоджується, що під час митного оформлення декларант не надав документу про оплату транспортних послуг, проте зазначене може вплинути лише на взаємовідносини між Товариством та експедитором. Суд констатує, що це жодним чином не впливає на можливість митного органу здійснити перевірку заявлених числових значень складових митної вартості товарів за основним методом. Термін оплати транспортних послуг згідно з наданим рахунком відображає договірні взаємовідносини між імпортером та перевізником, що не впливає на фактичну вартість товару, яка була заявлена в митній декларації.

- у оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що «для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжну інструкцію в іноземній валюті, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документи, що стосується оцінюваних товарів оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить реквізитів банка-кореспондент». Позивач заперечував проти такого зауваження і пояснював, що відсутність у платіжному документі відомостей про банк кореспондента не перешкоджає у перевірці заявлених числових значень митної вартості товару, й що такий банківський документ прийняв сам банк, позаяк провів платіжну операцію. Суд погоджується із доводами позивача виходячи з такого.

Так, приписами частини 10 статті 58 МК України визначено вичерпний перелік витрат, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. При цьому, комісія банків-посередників за здійснення платежу до цього переліку не входить, а тому, не впливає на складові митної вартості.

Суд вказує, що зауваження митного органу в частині недоліків банківських платіжних документів у гр. 33 оскаржуваного рішення зводяться до формального посилання на вимоги «Закону № 1591-ІХ» («Про платіжні послуги») та «Порядку № 216» (Постанова КМУ «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров`я»), однак не містять вказівки на те, які саме приписи вказаних нормативно-правових актів не дотримано при формуванні банківських платіжних документів. На думку суду, подібні «формальні зауваження» є неконкретизовані й значною мірою утруднювали позивачу можливість усувати вказані митним органом неточності.

Разом з тим суд дослідив зміст банківських платіжних документів (платіжні інструкції в іноземній валюті № 5 від 23.10.2024 та № 4 від 21.10.2024) й зазначає, що такі містять інформацію про платника (гр. 50, яка збігається із відомостями про позивача), отримувача коштів (гр. 59, продавець товару за зовнішньоекономічним контрактом та експедитор), суму, валюту (гр. 32), а також призначення цього платежа (гр. 70) де чітко міститься посилання на Контракт та відповідний інвойс за яким здійснювався необхідний платіж. На підставі дослідження таких банківських платіжних документів суд констатує, що платіжна інструкція в іноземній валюті № 5 від 23.10.2024 стосується оплати фактурної вартості товару за договором № 01/11-2020 від 05.05.2020, а платіжна інструкція в іноземній валюті № 4 від 21.10.2024 стосується оплати вартості транспортування товару за договором № 01/01-2022 від 27.09.2022 та інвойсом № SC/193/24 від 08.10.2024.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про те, що ідентифікація наданих платіжних доручень до сплати коштів саме за надану до митного оформлення партію товару підтверджується іншою інформацією з платіжного доручення: номером та датою контракту, номером та датою рахунку-фактури, сумою за поставлену партію товару, назвою отримувача коштів та назвою відправника. Крім того, в усіх наданих платіжних документах зазначено постачальника, покупця, номера валютних рахунків, номер контракту, номер рахунку на передплату, вартість партії, які у сукупності ідентифікують передплату коштів саме за імпортовану партію товару.

- щодо тверджень про те, що імпортером (покупцем) не подано жодних страхових документів та не враховано страхові витрати у митну вартість товару, то у частині 6 «Страхування» вказано, що покривання покупцем усіх ризиків і воєнний ризик лише (крім S.R.C.C.) здійснюється відповідно до малайзійських страхових положень. Такий припис не жодним чином не згадує про обов`язок позивача страхувати товар. Більше того, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Incoterms щодо правил поставки FOB зазначено, що за продавцем не закріплюється обов`язок страхування, натомість покупець зобов`язується за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження (п.п «а» та п.п. «б» п. Б.3 розділу FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Incoterms). Виходячи із сукупного тлумачення положень договору та правил тлумачення Інкотермс згідно умов поставки FOB, у позивача відсутній обов`язок страхувати поставлений товар, а відтак позивач не повинен був надавати документи на підтвердження страхування товару до митного оформлення. Таким чином подібне зауваження Митниці є безпідставним та необґрунтованим

Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої ТОВ «Тавор» митної вартості декларованого товару за основним методом.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:

письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номерів та дат митних декларацій, де рівень митної вартості такого подібного товару значно вищий.

В графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості. Суд звертає увагу суду на те, що за джерело інформації митниця використала декларації щодо митного оформлення товару, в яких митна вартість визначалась за 6 (резервним методом). При цьому відповідач не пояснив аргументацію визначення саме цих декларацій, а не будь-яких інших, в якій хоча б метод визначення митної вартості був основним (за ціною договору). Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які з неочевидних суду причин були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваних рішень.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності своїх рішень про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900964/2 від 13.12.2024 та № UA209000/2025/900030/2 від 13.01.2025 не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір в розмірі 2532,86 грн., та витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн. Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як визначено в частині п`ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивач надав суду копії таких документів:

- договір про надання правничої допомоги № 259 від 31.03.2021 року, укладений між ТОВ «Тавор» в особі директора Артима І.С. (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Ті Енд Ті Партнерс» в особі голови правління Жиравецького Т.М. Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання із надання правової допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін. Надання правової допомоги за цим договором здійснюється учасниками/членами Адвокатського об`єднання, які у випадках передбачених законом, діють на підставі ордерів про надання правової допомоги/довіреностей (пункт 1.4). Сторони домовилися, що вартість послуг Адвокатського об`єднання з надання правової допомоги за цим договором встановлюється у розмірі, що визначається за домовленістю сторін в актах про надання правової допомоги (пункт 4.1). Відповідно до пункту 4.7 після одержання адвокатським об`єднанням акта про надання правової допомоги та у випадках, визначених пунктом 4.3 договору, адвокатське об`єднання формує і направляє на адресу клієнта чи безпосередньо надає клієнту рахунок на оплату послуг, а клієнт бере на себе зобов`язання забезпечити оплату послуг адвокатського об`єднання на підставі рахунку протягом 1-го банківського дня.

- акт про надання правової допомоги № 4 від 07.04.2025 року з переліком наданих послуг, витраченого на виконання робіт часу: 1) підготовка, написання і подача позовної заяви 7,5 год. 15000 грн.; 2) підготовка, написання і подача відповіді на відзив 2,5 год. 5000 грн. Загальна вартість наданих послуг 20000 грн. Відповідно до пункту 5 акту оплата вартості наданої правової допомоги (юридичних послуг) на розсуд клієнта здійснюється у безготівковій формі на поточний рахунок Адвокатського об`єднання або у готівковій формі, шляхом безпосередньої передачі клієнтом грошових коштів уповноваженому представнику адвокатського об`єднання, про що уповноваженою особою адвокатського об`єднання складається прибутковий касовий ордер, а клієнту надається квитанція до прибуткового касового ордера, на підставі рахунку, що виставляється/надається адвокатським об`єднанням не пізніше 2-ох робочих днів з моменту одержання адвокатським об`єднанням копії цього акту, підписаної зі сторони клієнта. Оплата клієнтом рахунку, що виставляється/надається адвокатським об`єднанням у відповідності до положення цього пункту та договору здійснюється протягом 180 днів з моменту підписання акту про надання правової допомоги або на першу вимогу адвокатського об`єднання.

- рахунок на оплату № 4 від 07.04.2025 року на суму 20000 грн.

Оцінюючи витрати позивача на адвоката, пов`язані з розглядом цієї справи в суді, зважаючи на якість підготовлених адвокатом документів, суд визнає співмірними з ринковими цінами адвокатських послуг. Разом з тим, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи. Суд звертає увагу, що ця категорія справ належить до справ незначної складності, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень наявна велика кількість рішень цієї категорії, а в провадженні ЛОАС є значна кількість аналогічних справ між тими ж сторонами (№ 380/4517/24, №380/3115/24, № 380/23867/24 та ін.), що значно спрощує та скорочує час на написання позовної заяви. Тому суд вважає, витрачений час (7,5 годин - на підготовку позовної заяви та 2,5 годин на написання відзиву) є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Враховуючи незначну складність справи, суд вважає, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5065,72 (сума, що вдвічі перевищує розмір судового збору, сплаченого за вирішення цього спору професійним суддею).

Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900964/2 від 13.12.2024 та № UA209000/2025/900030/2 від 13.01.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тавор» (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, Київська набережна, буд. 14, кв. 22; ідентифікаційний код 30613470) судові витрати на сплату судового збору в сумі 2532 (дві тисячі п`ятсот тридцять дві) гривні 86 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5065 (п`ять тисяч шістдесят п`ять) гривень 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович