Рішення від 28.04.2025 по справі 380/4372/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 рокусправа № 380/4372/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - міського голови міста Львова Садового Андрія Івановича, про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - міського голови міста Львова Садового Андрія Івановича, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Львівської міської ради та Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради щодо відхилення, не реєстрації та не оприлюднення електронної петиції під заголовком: «петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова Андрія Садового», що подана ОСОБА_1 11 лютого 2025 року через електронну платформу "Єдина система місцевих петицій" та паралельно було надіслана у письмовому вигляді засобами «Укрпошти» 11 лютого 2025 року;

- зобов`язати Львівську міську раду (адреса: м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ; 26256622) та Департамент «Секретаріат ради» Львівської міської ради (адреса: м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 34857892) зареєструвати та оприлюднити з можливістю збору голосів на електронній платформі (електронному ресурсі) Львівської міської ради (адреса: м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 26256622) електронну петицію Петришина Андрія Михайловича (адреса: м. Львів, вул. Кавалерідзе, 8/140, Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на офіційному веб-сайті Львівської міської ради (адреса: м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 26256622) під заголовком: «петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова Андрія Садового», з текстом, що подано ОСОБА_1 до Львівської міської ради 11 лютого 2025 року через електронну платформу "Єдина система місцевих петицій" та паралельно скеровано у письмовому вигляді засобами «Укрпошти» 11 лютого 2025 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 лютого 2025 року, зареєструвавшись відповідним чином у електронному кабінеті, звернувся до Львівської міської ради через офіційний сайт: https://city-adm.lviv.ua/ в розділі «Звернення громадян» «Петиції online», https://petition.e-dem.ua/lviv "Єдина система місцевих петицій" з проханням про реєстрацію, розміщення та оприлюднення для початку електронного голосування електронної петиції із заголовком: «петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова Андрія Садового». Через електронний кабінет прийшла відповідь від Львівської міської ради про те, що електрона петиція ОСОБА_1 відхилена. Підставами відхилення є приписи ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 4.8 ст. 8 Регламенту Львівської міської ради 8-го скликання, відповідно до якої правом порушувати питання про недовіру Львівському міському голові наділений депутат міської ради, п. 2.4.1 Положення про електронні петиції, відповідно до якого електронна петиція не може стосуватися: обрання, призначення або звільнення посадових осіб Львівської міської ради чи інших підпорядкованих їй підприємств, установ, організацій, які належать до компетенції Львівського міського голови, міської ради та її виконавчих органів. Позивач вважає, що такою відмовою було порушено його право як громадянина України на звернення до органу місцевого самоврядування. Стверджує, що вказав всі передбачені законодавством реквізити, та склав текст петиції в якому жодного слова про заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. Згідно з приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Стверджує, що Закон України «Про звернення громадян» має вищу силу ніж будь-яке Положення ради або Регламент. Вказує, що посилання на Положення та Регламент Львівської міської ради у відмові Львівської міської ради є протиправними діями, оскільки це суперечить основному Закону, що регулює такі правовідносини. У постановах Верховний Суд висловлював, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі ,№ 160/1088/19). Вважає, що дії відповідачів щодо не вирішення питання своєчасно про запитуване позивач питання є неправомірними, оскільки відповідачі діяли не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Просив позов задовольнити.

Ухвалою від 7 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач 1 - Львівська міська рада надала суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що згідно з пунктом 2.4. Положення про електронні петиції на території Львівської міської територіальної громади, електронна петиція не може стосуватися: « 2.4.1. Обрання, призначення або звільнення посадових осіб Львівської міської ради чи інших підпорядкованих їй підприємств, установ, організацій, які належать до компетенції Львівського міського голови, міської ради та її виконавчих органів...». Вказує, що у випадку ініціювання процедури відкликання міського голови міста обласного значення за народною ініціативою, необхідно дотримуватись положень визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а не ініціювати таке питання через подання електронних петицій. На сайт електронних петицій https://petition.e-dem.ua/lviv 11.02.2025 надійшла на адміністрування електронна петиція автора ОСОБА_1 «Петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова - Андрія Садового». За результатами розгляду вказаного проекту петиції уповноваженим виконавчим органом повідомлено заявника, що підстави для публікації електронної петиції - відсутні. З врахуванням частини 7 статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян», а також Положення про електронні петиції на території Львівської міської територіальної громади у зв`язку із невідповідністю електронної петиції встановленим вимогам оприлюднення такої петиції не здійснювалося, про що належним чином було повідомлено автора (ініціатора). Відповідно до пункту 14 порядку денного засідання постійної комісії законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки від 03.03.2025 на засіданні розглядалось звернення департаменту «Секретаріат ради» про розгляд електронної петиції автора ОСОБА_1 . На вказане засідання постійної комісії законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки був запрошений також автор проекту петиції - ОСОБА_1 . За результатами вказаного засідання не було підтримано пропозицію про підтримку проекту петиції Петришина Андрія Михайловича членами комісії (1 - утримався, 1 - проти). Листом департаменту «Секретаріат ради» № 0001-вих-28689 від 26.02.2025 заявника було повідомлено, що оскільки текст петиції суперечить чинному Положенню про електронні петиції на території Львівської міської територіальної громади, а також, відповідно до Регламенту Львівської міської ради 8-го скликання правом порушувати питання про недовіру Львівському міському голові наділений виключно депутат міської ради, підстави для публікації електронної петиції зазначеної у зверненні відсутні. Вважає, що департамент «Секретаріат ради» при вирішенні питання, що є предметом спору у вказаній судовій справі діяв відповідно до вимог чинного законодавства України. Стверджує, що у діях відповідача - Львівської міської ради у справі № 380/4372/25 не допущено жодних неправомірних дій, більш того, Львівською міською радою взагалі не вчинялись дії, які визначено позивачем ОСОБА_1 як предмет позову. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 - Департамент «Секретаріат ради» Львівської міської ради подав відзиву на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що порядок подання та розгляду петицій у Львівській міській територіальній громаді регулюється Законом України «Про звернення громадян», Статутом територіальної громади м. Львова, затвердженим ухвалою міської ради від 07.12.2017 № 2667 та Положенням про електронні петиції, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 19.09.2019 за № 5471. Згідно з пунктом 2.4.1 Положення про електронні петиції, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.09.2019 за № 5471, електронна петиція не може стосуватися обрання, призначення або звільнення посадових осіб Львівської міської ради чи інших підпорядкованих їй підприємств, установ, організацій, які належать до компетенції Львівського міського голови, міської ради та її виконавчих органів. 13.02.2025 уповноваженим працівником департаменту «Секретаріат ради» було відхилено електронну петицію (вимогу) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова - ОСОБА_2 та повідомлено про відсутність підстав для реєстрації (публікації) вищезгаданої петиції, поданої позивачем у зв`язку невідповідністю такої пункту 2.4.1. Положення про електронні петиції, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.09.2019 за № 5471, де зазначається, що петиція не може стосуватися обрання, призначення або звільнення посадових осіб Львівської міської ради чи інших підпорядкованих їй підприємств, установ, організацій, які належать до компетенції Львівського міського голови, міської ради та її виконавчих органів та статті 8 пункту 4.8. Регламенту міської ради 8-го скликання, відповідно до якої правом порушувати питання про недовіру Львівському міському голові наділений депутат міської ради. Отже, відмова в оприлюдненні петиції, поданої позивачем, відбулася з дотриманням вищезазначених норм Положення про електронні петиції затверджені ухвалою Львівської міської ради від 19.09.2019 за № 5471 на території Львівської міської територіальної громади, про що належним чином та у визначені терміни було повідомлено позивача (автора петиції).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, міський голова міста Львова Садовий Андрій Іванович правом на подання письмових пояснень не скористався.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

На сайт електронних петицій https://petition.e-dem.ua/lviv 11.02.2025 надійшла на адміністрування електронна петиція автора ОСОБА_1 «Петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова - Андрія Садового».

Відповідно до пункту 14 порядку денного засідання постійної комісії законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки від 03.03.2025 на засіданні розглядалось звернення департаменту «Секретаріат ради» про розгляд електронної петиції автора ОСОБА_1 .

На вказане засідання постійної комісії законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки був запрошений також автор проекту петиції - ОСОБА_1 , що підтверджується трансляцією засідання за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=shRyiPWVu3Ut=4383s (з 49:55 до 1:12:10).

За результатами вказаного засідання не було підтримано пропозицію про підтримку проекту петиції Петришина Андрія Михайловича членами комісії (1 - утримався, 1 - проти).

Листом департаменту «Секретаріат ради» № 0001-вих-28689 від 26.02.2025 заявника було повідомлено, що оскільки текст петиції суперечить чинному Положенню про електронні петиції на території Львівської міської територіальної громади, а також, відповідно до Регламенту Львівської міської ради 8-го скликання правом порушувати питання про недовіру Львівському міському голові наділений виключно депутат міської ради, підстави для публікації електронної петиції зазначеної у зверненні відсутні.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" (надалі -Закон №393/96-ВР) визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Стаття 5 Закону України "Про звернення громадян" передбачає, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23 1 цього Закону.

Згідно з приписами статті 23-1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об`єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.

В електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначено прізвище, ім`я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу електронної пошти. На веб-сайті відповідного органу або громадського об`єднання, що здійснює збір підписів, обов`язково зазначаються дата початку збору підписів та інформація щодо загальної кількості та переліку осіб, які підписали електронну петицію.

Електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Відповідальність за зміст електронної петиції несе автор (ініціатор) електронної петиції.

Для створення електронної петиції до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування її автор (ініціатор) заповнює спеціальну форму на офіційному веб-сайті органу, якому вона адресована, або веб-сайті громадського об`єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронних петицій, та розміщує текст електронної петиції.

Електронна петиція оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування або на веб-сайті громадського об`єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронних петицій, протягом двох робочих днів з дня надсилання її автором (ініціатором).

У разі невідповідності електронної петиції встановленим вимогам оприлюднення такої петиції не здійснюється, про що повідомляється автору (ініціатору) не пізніше строку, встановленого для оприлюднення.

Порядок розгляду електронної петиції, адресованої Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування, визначається відповідно Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, місцевою радою.

Ухвалою Львівської міської ради від 19.09.2019 №5471 затверджено «Положення про електронні петиції на території Львівської міської територіальної громади».

Відповідно до пункту 1.1. Положення про електронні петиції на території Львівської міської територіальної громади, таке визначає детальний порядок подання, основні вимоги та особливості розгляду електронних петицій у Львівській міській раді.

Згідно із пунктом 2.4. Положення про електронні петиції на території Львівської міської територіальної громади, електронна петиція не може стосуватися:

« 2.4.1. Обрання, призначення або звільнення посадових осіб Львівської міської ради чи інших підпорядкованих їй підприємств, установ, організацій, які належать до компетенції Львівського міського голови, міської ради та її виконавчих органів.

2.4.2. Питань припинення або реорганізації підприємств, установ, організацій комунальної форми власності Львівської міської територіальної громади.»

Розділом 4 Положення про електронні петиції на території Львівської міської територіальної громади встановлено, що електронна петиція впродовж 3 робочих днів з дня подачі перевіряється відповідальною посадовою особою департаменту Секретаріат ради" на відповідність вимогам цього Положення.

За наслідками попередньої перевірки посадова особа департаменту Секретаріат ради" може прийняти рішення про: допущення петиції до збору електронних підписів; відхилення петиції з обов`язковим зазначенням причин такого рішення.

У разі сумніву модератора щодо відповідності петиції цьому Положенню та/або чинному законодавству України, оприлюднення петиції не здійснюється, вона скеровується на розгляд постійної комісії законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки для прийняття рішення про: допущення петиції до збору електронних підписів; відхилення петиції.

Суд встановив, що на сайт електронних петицій https://petition.e-dem.ua/lviv 11.02.2025 надійшла на адміністрування електронна петиція автора ОСОБА_1 «Петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова - Андрія Садового».

За результатами розгляду вказаного проекту петиції уповноваженим виконавчим органом повідомлено заявника, що підстави для публікації електронної петиції - відсутні.

При цьому, суд зазначає, що нормами Закону №393/96-ВР не передбачений обов`язок органів, яким адресована петиція, надавати роз`яснення причин відмови в оприлюдненні електронної петиції разом із повідомленням про нездійснення її оприлюднення.

Аналіз вказаних вище норм Закону №393/96-ВР свідчить про те, що орган місцевого самоврядування у дводенний строк (два робочих дні) з дня надсилання петиції автором (ініціатором) має правові підстави для не оприлюднення петиції у разі невідповідності електронної петиції встановленим вимогам оприлюднення:

в електронній петиції не викладена суть звернення;

в електронній петиції не зазначено прізвище, ім`я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції;

в електронній петиції не зазначено адресу електронної пошти автора (ініціатора) електронної петиції;

електронна петиція містить заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України;

електронна петиція містить пропаганду війни, насильства, жорстокості;

електронна петиція містить розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;

електронна петиція містить заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Суд встановив, що в електронній петиції ОСОБА_1 "Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова - Андрія Садового " викладено зміст звернення з обґрунтуванням необхідності його розгляду та вирішення.

Петиція ОСОБА_1 була подана шляхом заповнення ним спеціальної форми на офіційному веб-сайті відповідача, що останнім не заперечується, а також містить суть звернення із зазначенням в заголовку її короткого змісту, прізвище, ім`я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу його електронної пошти.

При цьому, така електронна петиція ОСОБА_1 не містила закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, закликів до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, на переконання суду, остання відповідала вимогам статті 23-1 Закону України "Про звернення громадян".

Суд зазначає, що безпідставним та необґрунтованим є посилання відповідача на невідповідність електронної петиції приписам пункту п. 2.4.1 Положення про електронні петиції, відповідно до якого електронна петиція не може стосуватися: обрання, призначення або звільнення посадових осіб Львівської міської ради чи інших підпорядкованих їй підприємств, установ, організацій, які належать до компетенції Львівського міського голови, міської ради та її виконавчих органів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 40 Конституції України гарантує можливість кожній людині безпосередньо звертатися, направляти індивідуальні та колективні письмові звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян». Вказаний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Вказані конституційні положення, а також положення Закону України «Про звернення громадян» містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Зважаючи на це, а також контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Суд наголошує, що положеннями Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР передбачено вичерпний перелік підстав, за яких подана громадянином електронна петиція не розміщується на веб-сайті органу до якого подана. Електронна петиція не розміщується на веб-сайті органу та не приймається до розгляду у разі якщо містить заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на п. 2.4.1 Положення про електронні петиції, відповідно до якого електронна петиція не може стосуватися: обрання, призначення або звільнення посадових осіб Львівської міської ради чи інших підпорядкованих їй підприємств, установ, організацій, які належать до компетенції Львівського міського голови, міської ради та її виконавчих органів, оскільки вказане Положення є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може суперечити Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР.

Згідно з частиною 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на те, що пункт п. 2.4.1 Положення про електронні петиції не узгоджується з приписами статті 23-1 Закону України "Про звернення громадян", суд застосовує положення Закону №393/96-ВР.

Суд наголошує, що відповідно до приписів статті 23-1 Закону України "Про звернення громадян" електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Висновок про те, що у разі невідповідності підзаконного нормативно-правового акта, зокрема, положенням закону, адміністративні суди мають застосовувати до спірних правовідносин норму права, яка має вищу юридичну силу, міститься у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 817/996/16, від 16 квітня 2020 року у справі № 804/330/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 824/755/16-а, від 22 вересня 2020 року у справі № 1540/4041/18, від 24 вересня 2020 року у справі № 2040/7232/18 та № 522/9938/18, від 5 жовтня 2020 року у справі № 826/3917/15 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20, від 19 січня 2023 року у справі № 640/10685/21.

У змісті вказаної електронної петиції ОСОБА_1 суд не встановив наявності відомостей чи інформації, яка прямо заборонена для викладення у тексті петиції, що передбачено ч. 3 ст. 23-1 Закону України "Про звернення громадян".

Суд встановив, що спірна електронна петиція відповідає вимогам зазначеного законодавчого акту, оскільки містить всі необхідні дані, вказання яких є обов`язковим, та не містить інформації, що є забороненою для викладення у тексті петиції.

Суд дійшов висновку, що надана позивачем петиція відповідає вимогам ст. 23-1 Закону України "Про звернення громадян", а дії Львівської міської ради та Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради щодо відхилення, не реєстрації та не оприлюднення електронної петиції ОСОБА_1 "Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова - Андрія Садового " є протиправними.

Необгрунтованим та безпідставним є твердження відповідача Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради про те, що правом порушувати питання про недовіру Львівському міському голові наділений виключно депутат міської ради.

Підставою для нерозміщення петиції на веб-сайті Львівської міської ради у відповіді вказано неможливість в електронній петиції порушувати питання про недовіру Львівському міському голові.

Однак, Закон України «Про звернення громадян» не містить такої підстави як «неможливість порушувати питання про недовіру посадових осіб органів місцевого самоврядування» для нерозміщення, не розгляду, неприйняття до розгляду електронної петиції.

За приписами частини третьої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997№280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови визначається законом про місцеві референдуми.

Тобто, до повноважень Львівської міської ради належить і питання щодо дострокового припинення повноважень міського голови.

Дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

Принцип «належного урядування» є вкрай важливим для розбудови правової держави. Кожна посадова особа суб`єкта владних повноважень, при прийнятті рішення та вчиненні певної дії має дотримуватися зазначеного принципу. Саме дотримання всіх його складових дозволяє забезпечити високий рівень правовладдя у країні, гарантувати реалізацію права громадян, та як заходу попередження, зменшити кількість позовів громадян проти суб`єктів владних повноважень.

Наведені обставини в поєднанні з правилами, принципами та основними положеннями правової процедури (справедливої процедури) дають підстави для висновку, що відмова в оприлюдненні електронної петиції позивача, яка відповідає усім вимогам Закону №393/96-ВР, не може свідчити про належне виконання відповідачами свого обов`язку щодо дотримання принципу «належного урядування».

Отже відповідачі не мали правових підстав для відхилення та не оприлюднення електронної петиції ОСОБА_1 "Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова - Андрія Садового ", а тому позовна вимога про визнання протиправними дій щодо відхилення, не реєстрації та не оприлюднення електронної петиції підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Львівської міської ради та Департамент «Секретаріат ради» Львівської міської ради зареєструвати та оприлюднити з можливістю збору голосів на електронній платформі (електронному ресурсі) Львівської міської ради електронну петицію ОСОБА_1 під заголовком: «петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова Андрія Садового», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За правилами пунктів 3, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Конституційний Суд України виснував, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набрала чинності для України 11.09.1997.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з позицією Європейського Суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява №28249/95).

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Враховуючи попередній висновок суду про протиправність дій відповідачів щодо відхилення та не оприлюднення електронної петиції, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення похідної позовної вимоги, оскільки остання гарантує реалізацію порушеного права, тобто досягнення мети звернення до суду з позовом.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

За правилами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Отже, приписами ст.382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу.

При цьому, встановлення зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду.

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.

У суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.

Таким чином, позовна вимога щодо встановлення судового контролю не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Львівської міської ради та Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради щодо відхилення, не реєстрації та не оприлюднення електронної петиції під заголовком: «петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова Андрія Садового» , що подана ОСОБА_1 11 лютого 2025 року через електронну платформу "Єдина система місцевих петицій" та паралельно було надіслана у письмовому вигляді засобами «Укрпошти» 11 лютого 2025 року.

Зобов`язати Львівську міську раду (адреса: м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 26256622) та Департамент «Секретаріат ради» Львівської міської ради (адреса: м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 34857892) зареєструвати та оприлюднити з можливістю збору голосів на електронній платформі (електронному ресурсі) Львівської міської ради (адреса: м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 26256622) електронну петицію Петришина Андрія Михайловича (адреса: АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на офіційному веб-сайті Львівської міської ради (адреса: м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 26256622) під заголовком: «петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова ОСОБА_2 », з текстом, що подано ОСОБА_1 до Львівської міської ради 11 лютого 2025 року через електронну платформу "Єдина система місцевих петицій" та скеровано у письмовому вигляді засобами «Укрпошти» 11 лютого 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 26256622) 605 грн 60 коп сплаченого судового збору.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 34857892) 605 грн 60 коп сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович