Рішення від 22.04.2025 по справі 640/8028/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/8028/20

22 квітня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П. за участю:

секретаря судового засідання Хоміцька С.О.

представника позивача Троян О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УСС КИЇВ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог, стислий виклад позицій сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю «УСС Київ» (далі «позивач», «ТОВ «УСС Київ»», «платник податків») пред?явило позов до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві (далі «відповідач», «ГУ ДПС в м. Києві», «контролюючий орган», «податковий орган»), в якому просить:

«Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення- рішення № 000120504 від 13.12.2020 та № 0001250504 від 13.01.2020».

Позов мотивований так:

- позивач здійснює господарську діяльність у сфері «Діяльність приватних охоронних служб» (код КВЕД 80.10) основний)), на здійснення даного виду діяльності безстрокову ліцензію Міністерства внутрішніх справ України;

- для виконання господарських зобов?язань перед контрагентами залучає на договірних засадах інших суб?єктів господарювання. Саме в такий спосіб було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (далі «ТОВ « ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС»);

- при залученні до виконання господарських ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» позивач керувався тим, що контрагент зареєстрований 09.02.2018, є платником ПДВ, здійснює господарську діяльність у сфері «Діяльність приватних охоронних служб» (код КВЕД 80.10), має безстрокову ліцензію на охоронну діяльність видану наказом Міністерства внутрішніх справ України № 122 від 19.02.2018, мав найманих працівників, сплачував податки, реєстрував податкові накладні, подавав фінансову звітність;

- вважає, що доводи податкового органу про те, що його контрагент (ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС») є фіктивним підприємством ґрунтуються на припущені, адже податкова перевірка стосовно даного товариства контролюючим органом не проводилась. Відсутність у контрагента трудових ресурсів для здійснення певного виду діяльності не виключає можливості реального (добросовісного) виконання позивачем господарської операції та не свідчить про одержання платником податків необґрунтованої податкової вигоди (замовником послуг).

З цих підстав просить ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та навів наступні аргументи для відмови у задоволенні позову:

- у ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» відсутні достатні трудові ресурси з необхідною кваліфікацією працівників для здійснення господарської діяльності в задекларованих обсягах у березні, травні, серпні 2018 року, а також відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв?язку, оплату послуг за користування в мережі «Інтернет», оплату логістичних послуг, прибирання та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить формування «схемного» кредиту для третіх осіб;

- ОСОБА_1 , який обіймав посаду директора ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» з 26.02.2018 по 15.01.2019 в поясненнях від 10.05.2019 старшому оперуповноваженому 1-го оперативного відділу ОУ ГУ ДФС у Київській області, вказав, що не має жодного відношення до реєстрації ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС». Відповідно до цих пояснень складено акт документальної позапланової перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення;

- вважає, що ТОВ «ОА БЕЗПЕКА ПЛЮС» знаходиться поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Тому, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

ІІ. Процесуальні дії (рішення) у справі

Позивач подав позов до Окружного адміністративного суду м. Києва (далі - ОАСК).

Ухвалою ОАСК від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою ОАСК від 22.02.2021 призначено судове засідання в цій справі.

Справа протягом тривалого знаходилась в провадженні ОАСК.

13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2825-IX#n3 ).

Даний Закон набрав чинності 15.12.2022.

Згідно із статтею 1 цього Закону, ліквідовано ОАСК.

Абзацами 1, 2 пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.

Абзацом 4 цього пункту даного Закону визначено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

27.02.2025 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла справа №640/8028/20.

27.02.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи № 640/8028/20 та визначено головуючого суддю суддю Мандзія О.П.

Ухвалою суду 04.04.2025 прийнято справу № 640/8028/20 до провадження. Розгляд справ вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ІІІ. Заяви та клопотання учасників

18.03.2025 представниця відповідача подала заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 19.03.2025 заяву представниці відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного підпису задоволено.

31.03.2025 представниця відповідача подала додаткові пояснення, які просила врахувати під час розгляду справи по суті.

31.03.2025 представниця відповідача подала заяву про розгляд справи без участі (після початку справи по суті), за наявними у матеріалах справи документами.

09.04.2025 представниця позивача подала заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.04.2025 представниця позивача подала додаткові пояснення, які просила приєднати до матеріалів справи та врахувати під час ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 10.04.2025 заяву представниці позивача про участь у даній справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного підпису задоволено.

ІV. Пояснення сторін під час розгляду справи по суті

У вступному слові представниця позивача (адвокатка Троя О.О.) позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у заявах по суті.

У вступному слові представниця відповідача проти задоволення позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити, з підстав наведених у заявах по суті.

V. Обставини встановлені судом

На підставі направлення від 29.11.2019 № 584/26-15-05-04-04, виданого Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Артикматовою Наталією Борисівною головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціальних перевірок Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, радником податкової та митної справи III рангу; відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі ПК) та на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.11.2019 № 3767, була розпочата позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «УСС Київ» (код 37602816) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (код 41931728) за березень, травень, серпень 2018 року, показників декларації з податку на додану вартість.

Копію наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Головного управління ДПС у м . Києві від 28.11.2019 № 3767 вручено 02.12.2019 директору ТОВ «УСС КИЇВ» Доброчинському Сергію Борисовичу, та пред`явлено направлення під підпис від 29.11.2019 № 584/26-15-05-04-04 (29.11.2019 посадові особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність були відсутні, про що складено акт від 29.11.2019 № 347/26-15-05-04-04).

Перевірку проведено з відома директора Доброчинського Сергія Борисовича та в присутності головного бухгалтера ТОВ «УСС Київ» Назарук Людмили Ананівни.

Відповідно до акту ГУ ДПС в м. Києві від 12.12.2019 № 382/26-15-05-04-04/37602816 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УСС КИЇВ» (код 37602816)» (далі Акт), перевіркою встановлено наступне:

за період з 01.03.2018 по 31.03.2018, з 01.05.2018 по 31.05.2018 та з 01.08.2018 ТОВ «УСС Київ» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 451 307 гривень.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.03.2018 по 31.03.2018, з 01.05.2018 по 31.05.2018 та з 01.08.2018 встановлено його завищення всього у сумі 193 016 грн по взаємовідносинах з ТОВ «ОА « БЕЗПЕКА ПЛЮС » (код 41931728) за: - березень 2018 року на суму 76 445 грн; - травень 2018 року на суму 76 445 грн; - серпень 2018 року на суму 40 126 грн.

Зведені дані щодо задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов?язань, податкового кредиту, податку на додану вартість за березень, травень, серпень 2018 року наведено в додатку 3 до акта перевірки.

У ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (код 41931728):

ТОВ « УСС Київ» уклали договір про надання послуг № 4 від 28.02.2018 з ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС».

Так, ТОВ «УСС Київ» (Замовник) в особі директора Доброчинського Сергія Борисовича, що діє на підставі Статуту та ліцензії на охоронну діяльність АЕ № 284909, виданої Міністерством Внутрішній Справ України, з однієї Сторони, та ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (Виконавець), в особі директора Берковського Михайла Олександровича, що діє на підставі Статуту та ліцензії на провадження охоронної діяльності, виданої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 122 від 19.02.2018, уклали договір, за яким Виконавець зобов?язується за завданням Замовника, протягом визначеного в Договорі строку, на власний ризик своїми та /або залученими силами та засобами надати комплекс охоронних послуг з фізичної охорони і контролю відповідно до їх визначення в цьому Договорі на об?єктах Замовника та / або клієнтів Замовника ( в подальшому Об?єкт та / або Об?єкти ) на умовах, визначених даним Договором, а Замовник зобов?язується прийняти та оплатити надані послуги (пункт 1.1).

Ціна послуг за цим Договором є договірною і визначається Сторонами у Протоколах узгодження договірної ціни послуг (Додаток 3), які є невід?ємними частинами даного Договору та / або Актах надання послуг в національній валюті України (розділ 2).

На аналогічних умовах, укладено інші договори (№10 від 28.02.2018, № 168 від 30.07.2018, № 169 від 30.07.2018 № 170 від 30.07.2018).

До вказаних договорів є додаткові угоди, що називають перелік об?єктів охорони.

Проаналізувавши додатки до договорів про надання послуг, суд установив наступне.

Відповідно до Додатку 1 до Договору про надання послуг № 4 від 28.02.2018 «Дислокація об?єктів» Сторони домовилися про наступні об?єкти охорони:

1)будівельний майданчик адреса Об?єкта охорони перетин вул. Йорданська та просп. С. Бандери в Оболонському р-ні м. Києва; вид заходів охорони патрульно-постовий; кількість постів: 1 (один) 12-годинний охоронний пост;

2)бізнес центр, адреса Об?єкта охорони м . Київ , вул. Велика Васильківська , будинок 100; вид заходів охорони патрульно-постовий; кількість постів: 8 (вісім) 24-годинних охоронних пости;

3)промисловий комплекс, адреса Об?єкта охорони м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, 122; вид заходів охорони патрульно-постовий; кількість постів : 2 (два) 24-годинних охоронних пости, 1 (один) 8 годинний охоронний пост;

4)територія та майно порту, адреса Об?єкта охорони 04071, м. Київ, вул. Електриків, будинок 8; вид заходів охорони патрульно-постовий; кількість постів: 4 (чотири) 24-годинних охоронних пости;

5)готель, адреса Об?єкта охорони- м. Київ, вул. Ярославів Вал, 22; вид заходів охорони патрульно-постовий; кількість постів: 4 (чотири) 24-годинних охоронних пости;

6)офіс на 19 поверсі Бізнес Центру «Сенатор», адреса Об?єкта охорони м. Київ, вул. Московська, 32/2; вид заходів охорони патрульно-постовий; кількість постів: 1 (один) 24-годинний охоронний пост.

Згідно з додатком 2 до Договору про надання послуг № 4 від 28.02.2018 «Акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об?єкта» Сторони домовилися виставити наряди охорони з 01.03.2018.

Відповідно до Додатку 3 до Договору про надання послуг № 4 від 28.02.2018 «Протокол узгодження договірної ціни послуг» Сторони домовилися, що розмір наданих послуг за 1 (один) календарний місяць становить: 416 666,64 грн, у тому числі 69 444,44 грн ПДВ.

Договір про надання послуг № від 28.02.2018 припинив свою дію 30 квітня 2018 року (включно).

Послуги охорони і контролю за березень 2018 року прийняті на підставі Акту прийому-передачі виконаних робіт/послуг № 1 від 31.03.2018.

Послуги охорони і контролю за квітень 2018 року прийняті на підставі Акту прийому-передачі виконаних робіт / послуг № 76 від 30.04.2018.

Як убачається із Додатку 1 до Договору про надання послуг № 10 від 28.02.2018 «Дислокація об?єктів » Сторони домовилися про наступний об?єкт охорони : Офісні приміщення адреса Об?єкта охорони 13 та 14 поверхах будинку № 33 по бульвару Тараса Шевченка в місті Києві; вид заходів охорони патрульно-постовий; кількість постів: 2 (два) 24-годинних охоронних пости.

Відповідно до Додатку 2 до Договору про надання послуг № 10 від 28.02.2018 «Акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об?єкта» Сторони домовилися виставити наряди охорони з 01.03. 2018.

Згідно з додатком 3 до Договору про надання послуг № 10 від 28.02.2018 «Протокол узгодження договірної ціни послуг » Сторони домовилися, що розмір надання послуг за 1 (один ) календарний місяць становить : 42 001,50 грн, у тому числі 7000,25 грн ПДВ

Договір про надання послуг № 10 від 28.02.2018 припинив свою дію 30 квітня 2018 року (включно).

Послуги охорони і контролю за березень 2018 року прийняті на підставі Акту прийому-передачі виконаних робіт/послуг № 12 від 31.03.2018.

Послуги охорони і контролю за квітень 2018 року прийняті на підставі Акту прийому-передачі виконаних робіт /послуг № 61 від 30.04.2018.

Відповідно до Додатку 1 до Договору про надання послуг №168 від 30.07.2018 «Дислокація об?єктів » Сторони домовилися про наступні об?єкти охорони бізнес центр адреса Об?єкта охорони м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100 вид заходів охорони патрульно-постовий кількість постів: 8 (вісім ) 24-годинних охоронних пости.

Відповідно до Додатку 2 до Договору про надання послуг №168 від 30.07.2018 «Акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об?єкта » Сторони домовилися виставити наряди охорони з 01.08.2018.

Відповідно до Додатку 3 до Договору про надання послуг № 168 від 30.07.2018 «Протокол узгодження договірної ціни послуг» Сторони домовилися, що розмір надання послуг за 1 ( один ) календарний місяць становить: 169 944,00 грн, у тому числі 28 324,00 грн ПДВ.

Договір про надання послуг № 168 від 30.07.2018 припинив свою дію 31 серпня 2018 року (включно).

Послуги охорони і контролю за серпень 2018 року прийняті на підставі Акту прийому-передачі виконаних робіт / послуг № 375 від 31.08.2018.

Відповідно до Додатку 1 до Договору про надання послуг № 169 від 30.07.2018. «Дислокація об?єктів» Сторони домовилися про наступні об?єкти охорони: промисловий комплекс, адреса Об?єкта охорони м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, 122; вид заходів охорони патрульно-постовий; кількість постів: 2 (два) 24-годинних охоронних пости, 1 (один) 8 годинний охоронний пост.

Відповідно до Додатку 2 до Договору про надання послуг № 169 від 30.07.2018 «Акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об?єкта» Сторони домовилися виставити наряди охорони з 01.08.2018.

Відповідно до Додатку 3 до Договору про надання послуг № 169 від 30.07.2018 «Протокол узгодження договірної ціни послуг» Сторони домовилися, що розмір надання послуг за 1 (один) календарний місяць становить: 49567,00 грн, у тому числі 8 261,17 грн.

Договір про надання послуг № 169 від 30.07.2018 припинив свою дію 31 серпня 2018 року (включно).

Послуги охорони і контролю за серпень 2018 року прийняті на підставі Акту прийому-передачі виконаних робіт /послуг № 376 від 31.08.2018.

Відповідно до Додатку 1 до Договору про надання послуг № 170 від 30.07.2018 «Дислокація об?єктів» Сторони домовилися про наступні об?єкти охорони: офіс на 19 поверсі Бізнес Центру «Сенатор» адреса Об?єкта охорони м. Київ, вул. Московська, 32/2 вид заходів охорони патрульно-постовий кількість постів: 1 (один) 24-годинний охоронний пост.

Відповідно до Додатку 2 до Договору про надання послуг № 170 від 30.07.2018 «Акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об?єкта» Сторони домовилися виставити наряди охорони з 01.08.2018.

Відповідно до Додатку 3 до Договору про надання послуг № 170 від 30.07.2018 «Протокол узгодження договірної ціни послуг» Сторони домовилися , що розмір надання послуг за 1 (один ) календарний місяць становить: 21243,00 грн, у тому числі 3540,50 грн ПДВ.

Договір про надання послуг № 170 від 30.07.2018 припинив свою дію 31 серпня 2018 року (включно).

Послуги охорони і контролю за серпень 2018 року прийняті на підставі Акту прийому-передачі виконаних робіт / послуг № 377 від 31.08.2018.

Отримані від ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» послуги повністю оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3961 від 13.04.2018 на суму 146 666, 64 грн; № 3965 від 16.04.2018 на суму 150 000,00 грн; № 3976 від 25.04.2018 на суму 44 000,00 грн; № 3981 від 26.04.2018 на суму 75 999,70 грн; № 3954 від 11.04.2018 на суму 42 001,50 грн; № 4203 від 27.07.2018 в сумі 70000,64 грн; № 4285 від 29.08.2018 в сумі 346 666,00 грн; № 4201 від 26.07.2018 в сумі 42 001,20 грн; № 4405 від 23.11.2018 в сумі 169 944,00 грн; № 4406 від 23.11.2018 в сумі 49567,00 грн; № 4407 від 23.11.2018 в сумі 21243,00 грн, а також договором № 01/22/11/18 від 22.11.2018 про відступлення прав вимог та листом ТОВ « ОА « БЕЗПЕКА ПЛЮС » від 22.11.2018, договором № 02/22/11/18 від 22.11.2018 про відступлення прав вимог та листом ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС » від 22.11.2018, договором № 04/30/07/18 від 30.07.2018 про відступлення прав вимог та листом ТОВ « ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» від 30.07.2018, договором № 03/22/11/18 від 22.11.2018 про відступлення права вимоги та листом ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» від 22.11.2018.

Як установлено податковим органом під час проведення перевірки, згідно з Єдиного реєстру податкових накладних, що податкові накладні, зареєстровані ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 41931728) на адресу ТОВ «УСС Київ» (код ЄДРПОУ 37602816), підписано електронним цифровим підписом Берковським Михайлом Олександровичем.

Згідно з Актом, під час проведення податкової перевірки позивача, податковим органом проаналізовано діяльність його контрагента ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС», що виступає в якості «виконавця» за договорами про надання послуг, які описані вище.

Податковий орган в акті перевірки, зазначає, що в ході аналізу податкової інформації (матеріалів, що надійшли на адресу контролюючого органу), зібраної відповідно до статті 72, статті 74 ПК, по контрагенту-постачальнику ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС», установлено наступне:

- основним видом діяльності ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» є «Діяльність приватних охоронних служб» (код КВЕД 80.10);

- ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» є володільцем ліцензії на провадження охоронної діяльності, що підтверджується наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.02.2018 № 122 «Про видачу ліцензій на провадження охоронної діяльності», копія якого представлена товариством податковому органу;

- посаду директора ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» з 26.02.2018 по 15.01.2019 обіймав ОСОБА_1 ; з 15.01.2019 по дату підписання Акта посаду директора Товариства обіймав Богомол Вадим;

- податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2018 року не подана; фінансовий звіт суб?єкта малого підприємництва ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» до контролюючих органів не подавався; звіт про нарахування єдиного внеску за березень 2018 року до органів ДПС не подано;

- відповідно до звіту про нарахування єдиного внеску, кількість працюючих в травні 2018 року складає 9 осіб з заробітною платою в 4 000 грн; відповідно до звіту про нарахування єдиного внеску, кількість працюючих в серпні 2018 року складає 11 осіб із заробітною платою в 3 860 грн;

- остання звітність з податку на додану вартість подана за вересень 2018 року;

- свідоцтво ПДВ № 200384486 від 01.03.2018 анульоване 30.09.2019 за рішенням ДПС за неподання декларацій протягом року;

- згідно з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» за весь період діяльності ( з 01.03.2018 по 31.08.2018) придбавали такі послуги ( послуги по охороні об?єктів, охоронні послуги, фізична охорона господарського об?єкта, субпідрядні послуги з охорони, надання послуг по підбору особового складу охорони).

Також, в Акті зазначається, що в ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» відсутні достатні трудові ресурси з достатньою кваліфікацією для здійснення господарської діяльності в задекларованих обсягах у березні, травні, серпні 2018 року, що свідчить про формування схемного кредиту для третіх осіб.

У результаті аналізу баз даних Державної податкової служби, Єдиного реєстру податкових накладних у ТОВ «ОА « БЕЗПЕКА ПЛЮС» протягом періоду діяльності відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування в мережі Інтернет, оплату логістичних послуг, прибирання та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, характерні для реального сектору економіки.

З метою руйнування схем ухилення від сплати податків та виявлення ознак фіктивності підприємств, старшим оперуповноваженим 1-го оперативного відділу ОУ ГУ ДФС у Київській області відібрано пояснення в ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що жодного відношення до реєстрації ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» та здійснення даним Товариством господарської діяльності, останній не має.

На підставі наведеного податковий орган встановив неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС».

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що про наявність в первинних документах недостовірних відомостей у зв?язку із фактичною неможливістю надання цих послуг саме задекларованим контрагентом, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Слід зазначити, що лише доброякісний первинний документ, який оформлений з урахуванням всіх законодавчо встановлених вимог, набуває юридичної сили та доказовості.

З урахуванням того, що директор ТОВ « ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» Берковський Михайло Олександрович не ставив підпис на договорах, додатках до них, актах виконаних робіт /послуг, податкових накладних за березень, травень, серпень 2018 року, договора, акти виконаних робіт, податкові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, податковий орган зазначає в Акті про те, що за сукупністю вищевикладених фактів, перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТОВ « УСС Київ» з ТОВ «ОА « БЕЗПЕКА ПЛЮС ». Перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності (3 урахуванням статті 4 «Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» Закону України № 996-XIV, якою встановлено принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Податковий орган в Акті наголошує на тому, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені особи , яка заперечує свою участь у створенні та діяльності платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленим та підписаним повноваженою особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту безпідставним.

Так, у ході перевірки не підтверджено факт надання послуг ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» в адресу ТОВ « УСС Київ», що свідчить про те, що правочини між ТОВ «УСС Київ» та ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» за березень, травень, серпень 2018 року на суму ПДВ 193 016 грн, здійснені без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ «УСС Київ» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

На підставі наведеного, перевіркою встановлено порушення ТОВ «УСС Київ»: п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п . 198.6 ст. 198, п.200.1, ст. 200 ПК в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 134 439 грн., у тому числі за: - березень 2018 року 76 445 грн; - травень 2018 року 20 646 грн; - серпень 2018 року 37 348 грн, та завищено суму від?ємного значення різниці між сумою податкових зобов?язань та податкового кредиту 58 577 грн, у тому числі за: - травень 2018 року 55 799 грн; - серпень 2018 року 2 778 гривень.

Відповідно до акта від 12.12.2019 № 382/26-15-05-04-04/37602816, встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 № 0001240504 за формою «Р», застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.1 ст.123 ПК в сумі 33 610 (тридцять три тисячі шістсот десять) грн та збільшено суму грошового зобов?язання за платежем «Податок на додану вартість» в сумі 134 439 (сто тридцять чотири тисячі чотириста тридцять дев?ять) грн, разом на суму 168 049 (сто шістдесят вісім тисяч сорок дев?ять) грн.

На підставі акта від 12.12.2019 № 382/26-15-05-04-04/37602816, встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК та прийнято податкове повідомлення рішення від 13.01.2020 № 0001250504 за формою «В4», яким зменшено розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість на суму 58 577 (п?ятдесят вісім тисяч п?ятсот сімдесят сім) грн.

Платним податків не погоджуючись із прийнятими ППР звернувся до суду із цим позовом.

VI. Оцінка суду

Відповідно до абзаців першого та другого пункту пункту 44.1 статті 44 ПК (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту пункту 185.1 статті 185 ПК визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі №160/3364/19).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Податковий орган вважає, що оскільки директор Берковський М.О. заперечив свою участь в реєстрації та в господарській діяльності ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС», зокрема, в частині підписання первинних документів, то вказане свідчить про відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов`язкових критеріїв визнання її учасником податкових правовідносин. А відтак, первинні документи, які видані ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» не можуть мати силу «первинного документа» в розумінні Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV), статті 44 ПК , а тим більше підтверджувати дані бухгалтерського обліку, як суб?єкта господарювання так і його контрагентів, зокрема, позивача. Отож, податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту для позивача, виписані від імені ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» директором ОСОБА_1 , який заперечив свою участь в діяльності цього товариства, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання «охоронних послуг», а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також, відповідач звертає увагу на те, що у ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» відсутні достатні трудові ресурси для надання заявленого обсягу послуг за договором із ТОВ «УСС Київ».

Свою позицію контролюючий органу мотивує податковою інформацією. Так, контролюючий орган звертає увагу на те, що кількість працюючих відображається у звітності за формою № Д4, яка не подається у випадках, коли підприємство тимчасово не здійснює підприємницьку діяльність і не використовує найманих працівників. Зокрема, ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» не подано до органу ПФУ за березень 2018 року кількості працюючих осіб, на підставі чого податковий орган дійшов висновку про нереальність декларованої операції у звітному періоді. Що стосується інших місяців, то в квітні 2018 року Товариство відобразило у звітності 9 працюючих осіб, а в серпні 2018 року 11 осіб. На думку контролюючого органу така кількість працюючих працівників не відображає реальної можливості надання Товариством задекларованого обсягу послуг за укладеними договорами з ТОВ «УСС Київ» (позивачем у справі).

Позивач такі доводи відповідача відхиляє. На підтвердження правомірності зазначених господарських операцій позивач надав до перевірки належним чином оформлені первинні документи (договори надання послуг, додаткові угоди до договорів про надання послуг), податкові декларації, податкові накладні, платіжні доручення про оплату послуг за укладеними угодами.

Ба більше, позивач виходить з того, що згідно з інформацією, яка містилась у відкритих даних щодо контрагента ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС», останнє було ліцензіатом підприємницької діяльності «Діяльність приватних охоронних служб» (код КВЕД 80.10), що підтверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.02.2018 № 122, реєструвало податкові накладні, здійснювало підприємницьку діяльністю, мало сформований статутний капітал, а також була відсутня будь-яка інформація про ймовірну фіктивність підприємства. Тому, при виборі контрагента за договором позивач діяв із «належною обачністю».

Розмірковуючи над такими доводами сторін, суд зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Варто звернути увагу на те, що первинний документ лише містить відомості про господарську операцію, однак не підтверджує її.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції/

При цьому ПК та Закон № 996-ХIV не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2022 у справі № 160/3364/19).

У спірній ситуації між ТОВ «УСС Київ» та ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» укладались договори та додаткові угоди, зміст яких розкрито вище. За наслідками виконання договорів здійснювалась оплата шляхом перерахування грошових коштів. Ці обставини також підтверджені платіжними дорученнями. Між тим, контролюючий орган не встановив, що послуги, які були предметом вказаних договорів фактично не надавались.

Судовий розгляд справ з об?єктивних причин триває протягом 5 (п?яти) років. Податковий орган, як суб?єкт владних повноважень мав достатній період час аби обґрунтувати законність прийнятих рішень належними, достатніми, достовірними та допустими засобами доказування. Зважаючи на ліквідацію ОАСК, суд не обмежував ані відповідача, ані позивача в подані доказів та додаткових пояснень для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також для підтвердження актуальності раніше сформованих позицій.

Відповідач ані під час подання заяв по суті до ОАСК, ані під час подання додаткових пояснень, ані в судовому засіданні не пояснив: (1) чому податковий орган маючи у володінні інформацію про «фіктивну підприємницьку діяльність» не провів податкової перевірки ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС»; (2) яким чином починаючи з 2018 року і до сьогоднішнього дня дане підприємство продовжує здійснювати підприємницьку діяльність, яка на переконання податкового органу є «фіктивною», а також залишається механізмом для формування «схемного податкового кредиту»; (3) у зв?язку із чим, підприємство з ознаками «фіктивності» без «трудового ресурсу» продовжує залишатись ліцензіатом охоронної діяльності.

Також ані Акт, ані заяви по суті, які подавались податковим органом не містять інформації про анулювання ліцензії ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС».

Згідно з частинами першою та четвертою статті 9 КАС, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд самостійно дослідив інформацію із відкритих даних про ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (https://opendatabot.ua/c/41931728 ) та встановив наступне:

- станом на сьогодні Товариство продовжує здійснювати підприємницьку діяльність у сфері «Діяльність приватних охоронних служб» (код КВЕД 80.10);

- директором Товариства є Богомол Вадим;

- статутний капітал Товариства становить 100 000 (сто тисяч) грн;

- засновником Товариства також виступає Богомол Вадим; останній є власником усіх 100% статутного капіталу Товариства;

- за весь час діяльності Товариство фігурує у 9 (дев?яти) судових справах, які датовані 2018-2020 роками;

- відсутні дані про банкрутство товариства;

- відсутні вироки у кримінальних проваджень за участю посадових осіб товариства.

Суд не виявив судових рішень, якими встановлено, що ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» провадить фіктивну підприємницьку діяльність.

Дані про анулюванні ліцензії ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» відсутні.

Надаючи оцінку твердженням позивача про дотримання принципу «належної обачності» суд зазначає наступне.

Як установлено контролюючим органом ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» має безстрокову ліцензію на охоронну діяльність видану наказом Міністерства внутрішніх справ України № 122 від 19.02.2018.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі Закон № 222-VIII), ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 7 Закону № 222-VIII, ліцензуванню підлягає «охоронна діяльність».

Частинами першою та другою статті 9 Закону № 222-VIII, передбачено, що ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

На виконання вимог пункту 30 частини першої статті 7 Закону № 222-VIII, Кабінетом Міністрів України постановою від 18.11.2015 № 960, затверджено Ліцензійні умови провадження охоронної діяльності (далі Ліцензійні умови).

Пунктами 14-18 Ліцензійних умов, передбачено «Кадрові вимоги», для отримання ліцензії на здійснення охоронної діяльності.

Так, до штату суб`єкта охоронної діяльності, його філії, іншого відокремленого підрозділу повинен входити фахівець (фахівці) з організації заходів охорони.

Охоронники, охоронці повинні входити до штату суб`єкта охоронної діяльності та залежно від об`єкта, що охороняється, відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 р. № 336 Про затвердження Випуску 1 Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Рівень відповідності кваліфікаційним вимогам документально підтверджується згідно із законодавством.

Працівники, залучені до роботи на пункті централізованого спостереження, повинні входити до штату суб`єкта охоронної діяльності та подати необхідні для прийняття на роботу документи, передбачені абзацами третім - шостим пункту 17 цих Ліцензійних умов.

Персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом охоронної діяльності (входять до штату суб`єкта охоронної діяльності).

Під час прийняття на роботу ліцензіат зобов`язаний отримати від зазначених осіб документи, необхідні для прийняття на роботу до суб`єкта охоронної діяльності, а саме:

документи, які підтверджують проходження особою обов`язкового попереднього (періодичного) психіатричного огляду та профілактичного наркологічного огляду, які видані в установленому порядку;

документ, який підтверджує, що такі особи не мають непогашеної чи не знятої в установленому законом порядку судимості за скоєння умисних злочинів;

документ, що підтверджує відсутність в особи обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків, який видається в установленому порядку;

копію паспорта громадянина України;

документ, що підтверджує набуття кваліфікації.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону № 222-VIII, підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема: 5) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності; 6) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження; 7) акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.

Отже, наявність найманих працівників з відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем є обов?язковою «кадровою вимогою» для отримання ліцензії на здійснення охоронної діяльності. У свою чергу, недотримання таких вимог та/або подання недостовірних документів при отриманні ліцензії є підставою для анулювання ліцензії.

Таким чином, позивач міг справедливо розраховувати на те, що його контрагент пройшовши перевірку зі сторони уповноваженим органів для отримання ліцензії, відповідає встановленим законом «кадровим вимогам», які передбачають обов?язку наявність «трудового ресурсу» для здійснення охоронної діяльності.

Той факт, що ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» протягом березня, квітня та серпня 2018 року декларувало різну кількість найманих працівників, зокрема, починаючи від « 0» працюючих у березні 2018 року до « 11» працюючих у серпні 2018 року, могло стати підставою «анулювання ліцензії» та /або проведення перевірки дотримання податкової дисципліни платником податків.

Те, що ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» не відобразила у звіті про нарахування єдиного внеску за березень 2018 року працюючих осіб не може свідчити про нереальність господарської операції, адже уряд в особі уповноваженого органу здійснив перевірку ліцензіата на відповідність «кадровим вимогам» станом на час видачі ліцензії.

Отримана податкова інформація є підставою для призначення фактичної перевірки платника податків на підставі пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК. Адже, згідно з приписами цитованої норми, фактична перевірка платника податків проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Втім, ані заходи перевірки податкової дисципліни платника податків, ані анулювання ліцензії до ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» не застосовувались.

Варто звернути увагу на те, що як податковий орган, так і жоден інший уповноважений орган не висловлював у визначеній законом формі та порядку обґрунтованих претензій щодо законної діяльності ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС».

Отож, діюче законодавство не покладає на платника податків обов?язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств контрагентів. Так само не виконання контрагентами своїх податкових обов?язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (судом враховано постанову КАС ВС від 18.12.2018 у справі № 816/1118/17, постанову ВП ВС від 07.12.2022 у справі №160/3364/19, постанову КАС ВС від 15.04.2025 у справі № 320/15365/23 та ін.).

Окремо, суд звертає увагу на те, що директором Берковським М.О. надано пояснення працівнику податкової міліції про свою непричетність до господарської діяльності ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» 10.05.2019, тобто після звільненні з посади директора товариства. У своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомив уповноважений орган про те, що треті особи від його імені підписували первинні документи товариства та виписували податкові накладні, на підставі яких формувався податковий кредит.

У свою чергу, податковий орган не надав жодного іншого доказу на підтвердження таких пояснень. За своїм змістом пояснення ОСОБА_1 розглядаються, як «повідомлення про злочин» (згідно з КПК України, в редакції станом на 2019 рік). Але, жодних заходів процедурно-процесуального характеру уповноваженими особами щодо організації досудового розслідування згідно з отриманою інформацією вжито не було. Податковим органом навіть не доєднанно до матеріалів справи висновків експертиз, які вказували б на те, що від імені ОСОБА_1 первинні документи підписувались іншими особам.

Ані пояснення ОСОБА_1 , ані допит останнього в якості свідка не можуть вважатись належним, достатнім, достовірним та допустими засобом доказування підписання первинних документів та податкових накладних ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» від його імені третіми особами. Іншими словами «підробка» документів товариства, вчинена від імені колишнього директора невстановленими особами, про яку по суті заявляє останній, передбачає інший процедурно-процесуальний засіб доказування і оформлення в рамках Кримінального процесуального кодексу України.

Подані ОСОБА_1 пояснення є підставою для проведення перевірки згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які описані вище.

Велика Палата Верховного Суду в цитованій вище постанові, звертає увагу на те, що не має жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.11.2022 у справі № 160/3364/19 зазначає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Прикметно звернути увагу на те, що спірні правовідносини в цій справі виникли в 2018-2019 роках. З цих підстав суд у цій справі послуговується висновками Верховного Суду релевантними з діючим на той час правовим регулюванням. Висновки цитованої постанови Великої Палати Верховного Суду сформовані по правовідносинах є релевантними з правовим регулюванням в цьому спорі.

За приписами статті 61 ПК, податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб`єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Таким чином, функція податкового контролю є функцією податкових органів, а не суду, а тим більше не платника податків. У цій справі податковий орган намагається «покласти» функцію податкового контролю на суд. Суд не може «доперевіряти» платника податків та його контрагента з метою притягнення до податкової відповідальності позивача.

Вагомим є те, що податковим органом в Акті не встановлено жодних порушень в діяльності самого платника податків. Контролюючий орган не висловлює до платника жодних зауважень з приводу його діяльності, не ставить під сумнів добросовісність, розумність та належну обачність його поведінки. Акт перевірки заснований виключно на поясненнях колишнього директора.

За своєю суттю увесь спір заснований на даних звітності до органів ПФУ та поясненнях особи, котра попередньо звільнена з посади директора товариства. При цьому мотиви подання таких пояснень можуть бути різними, як негативні відносини із товариством, помста за звільнення з посади, так і тиск зі сторони податкової міліції. Ключовим для суду залишається той факт, що такі пояснення залишені поза увагою і не підтверджені жодним допустимим засобом доказування.

Суд звертає увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Дана норма не діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, але на переконання суду, вказані зміни до статті 112 ПК фактично закріпили нормативно ті підходи, які й на час виникнення спірних правовідносин активно використовувалися в судовій практиці. Суди застосовували доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності і до прийняття Закону № 466-ІХ (зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав відповідні висновки в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/18). При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався також і на рішення ЄСПЛ «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. До того ж норма частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, у якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів, існувала й на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

У Акті перевірки податковий орган апелює до нереальності господарських операцій, зважаючи на відсутність у підприємства контрагентва трудових ресурсів, транспортних засобів, основних економічних фондів. Суд звертає увагу, що вказаних обставин доводи відповідача щодо відсутності в зазначеного контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин надання послуг з охорони, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Разом із цим відповідач в Акті перевірки на підставі котрого прийнятого оскаржувані ППР не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується. Всупереч сказаному, в основу Акту перевірки відповідач поклав припущення про «фіктивність» контрагента.

Суд звертає увагу, що в порушення вимог статті 77 КАС, відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними. Натомість податковий орган протягом значного періоду часу (2019-2025) не зумів представити доказів, що діяльяльність контрагента позивача є фіктивною.

Податковий орган вимагає від платника податків бути «обачним», у той час, як протягом тривалого періоду фактично проявляє бездіяльність не реагуючи належним чином на повідомлення колишнього директора товариства. І намагаючись під розгляду справи в суді покласти наслідки своєї бездіяльності на платника податків, який на переконання суду не тільки не знав, але не міг знати, за вказаних умов, як про обставини підписання (не підписання) первинних документів колишнім директором товариства, так і про трудовий ресурс товариства. Особливо після того, як держава, в особі Міністерства внутрішніх справ України, легалізувала діяльність контрагента провівши його перевірку на відповідність ліцензійним вимогам.

Велика Палата Верховного Суду у раніше згаданій постанові, зазначає, що податкова інформація про відсутність в контрагента трудових та матеріальних ресурсів носить виключно інформативний характер і посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій реальності оцінки господарських операцій є безпідставним. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Що стосується ознак «фіктивності» контрагента, то суд зазначає таке.

Єдина згадка про суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності міститься у статті 55-1 «Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання» ГК України, згідно з якою правовим наслідком фіктивної діяльності суб`єкта господарювання є припинення такого суб`єкта.

Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій.

Водночас стаття 55-1 ГК України передбачає, що однією з ознак фіктивності є провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним.

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Разом з тим, у цій справі жодних доказів фіктивності контрагента позивача податковим органом надано не було.

VIІ. Висновки

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що податковий орган діяв хоч і в межах наданих йому повноважень, однак не на підставі та не у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано та з порушенням принципу пропорційності.

У зв?язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

VIII. Розподіл судових витрат

В користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір, який сплачений за звернення до суду із цим позовом.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС м. Києві №0001240504 від 13.01.2020 та №0001250504 від 13.01.2020.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС м. Києві ( код ЄДРПОУ ВП 44116011) сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "УСС КИЇВ" в сумі 3399 (три тисячі триста дев`яносто дев`ять ) 39 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "УСС КИЇВ" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грінченка Миколи, 4, А, кім. 1,м. Київ,03038 код ЄДРПОУ/РНОКПП 37602816);

відповідач:

- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44116011);

Головуючий суддяМандзій О.П.