Постанова

від 02.12.2010 по справі 18/648

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 р. № 18/648

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

головуючого Бакуліної С.В.,

суддів : Коробенка Г.П.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою ві дповідальністю виробничо-ко мерційна фірма “ІЛВІ-ЛТД”

на постанову від 15.09.2010 року Київського між обласного

апеляційного господарсько го суду

у справі № 18/648

господарського суду Черкаської області

за позовом ТОВ виробничо-комерційна фірма “ІЛВІ-ЛТД”

до Фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_4

Дмитровича

про розірвання договору, зобо в' язання повернути майно,

стягнення 28 827,60 грн. матеріаль ної шкоди та 5 000,00 грн. моральної шкоди

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: Поступайло В.Г. (директор)

від відповідача: не з' явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарськог о суду Черкаської області (су ддя Васянович А.В.) від 22.06.2010 року , залишеним без змін постанов ою Київського міжобласного а пеляційного господарського суду (головуючий суддя - Шев ченко В.Ю., судді - Маляренко А .В., Чорногуз М.Г.) від 15.09.2010 року, у справі № 18/648 позов задоволено ч астково; розірвано договір в ідповідального зберігання в ід 07 жовтня 2008 року між Товарис твом з обмеженою відповідаль ністю виробничо-комерційна ф ірма “ІЛВІ-ЛТД” та фізичною о собою - підприємцем ОСОБА_4 ; зобов' язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 повер нути Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо -комерційна фірма “ІЛВІ-ЛТД” судно “Century”, модель Rаvеn 21 з внут рішнім двигуном Vоlvо Реntа В21, № д вигуна НОМЕР_1, ідентифіка ційнийНОМЕР_21989 року випус ку передане згідно договору відповідального зберігання від 07 жовтня 2008 року; в решті вим ог в позові відмовлено; стягн уто з фізичної особи - підприє мця ОСОБА_4 на користь Тов ариства з обмеженою відповід альністю виробничо-комерцій на фірма “ІЛВІ-ЛТД” 1 563 грн. 17 коп . державного мита, 118 грн. 00 коп. в итрат на інформаційно-техніч не забезпечення судового про цесу та 500 грн. 00 коп. витрат на оп лату послуг адвоката; стягну то з Товариства з обмеженою в ідповідальністю виробничо-к омерційна фірма “ІЛВІ-ЛТД” 128 грн. 16 коп. державного мита за р озгляд справи в Господарсько му суді Черкаської області.

В касаційній скарзі позива ч просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посила ючись на порушення норм мате ріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скарг у відповідач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним право м на участь в засіданні суду к асаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по ка саційній скарзі представник а позивача, який підтримав ви кладені в ній доводи, перевір ивши повноту встановлення об ставин справи та правильніст ь їх юридичної оцінки в поста нові апеляційного господарс ького суду, колегія суддів Ви щого господарського суду Укр аїни приходить до висновку, щ о касаційна скарга не підляг ає задоволенню з наступних п ідстав.

ТОВ ВКФ “ІЛВІ-ЛТД” звернуло ся до суду з позовом до Фізичн ої особи - підприємця ОСОБ А_4 про: - розірвання укладено го сторонами договору відпов ідального зберігання від 07.10.200 8 року; - зобов' язання відпові дача повернути позивачу в на лежному стані судно “Century”, мод ель Rаvеn 21; - стягнення 28827,60 грн. мат еріальних збитків та 5000,00 грн. м оральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на н евиконання відповідачем умо в укладеного сторонами догов ору від 07.10.1998 року щодо повернен ня переданого на відповідаль не зберігання майна, у зв' яз ку з чим він зазнав збитків та моральної шкоди.

Задовольняючи позовні вим оги частково, суди правомірн о виходили із такого.

07.10.2008 року між ТОВ ВКФ “ІЛВІ-ЛТ Д” (позивач у справі, депонент за договором) та фізичною осо бою-підприємцем ОСОБА_4 (в ідповідач у справі, виконаве ць за договором) було укладен о договір відповідального зб ерігання, згідно з яким депон ент зобов' язався передати в иконавцеві, а останній - прийн яти на відповідальне безопла тне зберігання судно “Century”, мо дель Rаvеn 21 з внутрішнім двигун ом Vоlvо Реntа В21, № двигуна НОМЕ Р_1, ідентифікаційний НОМЕ Р_2 1989 року випуску (а.с.16).

Факт передачі майна підтве рджується підписаним сторон ами та скріпленим їхніми печ атками актом прийому-передач і майна від 07.10.2008 року (а.с.17).

Згідно з п.3.2. договору депоне нт має право в будь-який час ви требувати у виконавця повніс тю або частково майно, яке зна ходиться на зберіганні.

Звертаючись з позовом у дан ій справі, позивач зазначає, щ о неодноразово в усній формі вимагав у відповідача термі ново повернути судно в м. Вінн ицю, нагадуючи останньому, що він несе повну відповідальн ість за збереження даного ма йна.

03.06.2009 року відповідач надав п озивачу окреме письмове зобо в' язання, в якому зобов' яз увався повернути майно позив ачу в м. Вінницю, якщо судно не буде реалізовано до 30.09.2009 року; у разі пошкодження чи неспра вності судна повернути кошти в сумі 12 000 євро (а.с.28).

Конкретний строк повернен ня майна (у разі якщо судно не буде реалізовано до 30.09.2009 року) сторонами не визначено.

25.01.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією №0125, в якій вимагав повернути п ередане на зберігання майно, що підтверджується копією ф іскального чеку УДППЗ “Укрпо шта” №4404.

16.02.2010 року позивач повторно н аправив відповідачу претенз ію, яку було отримано відпові дачем 24.02.2010 року, що підтверджує ться наявною в матеріалах сп рави копією повідомлення про вручення поштового відправл ення (а.с.26).

20.03.2010 року позивач отримав ві д відповідача відповідь на п ретензію від 25.01.2010 року (а.с.29), в як ій було зазначено, що відпові дач погоджується повернути к атер лише за умови сплати поз ивачем 12900,00 грн. витрат відпові дача, пов' язаних з перебува нням у нього судна. Зазначені витрати, за твердженням відп овідача, складаються з варто сті передпродажного обслуго вування катера в сумі 5600,00 грн., о плати очікуваної реалізації в сумі 3100,00 грн. та вартості дост авки катера в м. Черкаси із сел ища Мирний Автономної респуб ліки Крим у сумі 4200,00 грн.

Згідно зі ст.193 ГК України суб ' єкти господарювання та інш і учасники господарських від носин повинні виконувати гос подарські зобов' язання нал ежним чином відповідно до за кону, інших правових актів, до говору, а за відсутності конк ретних вимог щодо виконання зобов' язання - відповідно д о вимог, що у певних умовах зви чайно ставляться.

Відповідно до ст.953 ЦК Україн и зберігач зобов' язаний на першу вимогу поклажодавця по вернути річ, навіть якщо стро к її зберігання не закінчивс я.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК Ук раїни зобов' язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відпов ідно до умов договору та вимо г чинного законодавства. Одн остороння відмова від зобов' язання не допускається, якщо інше не передбачено договор ом або законом.

Статтею 530 ЦК України визнач ено, що якщо у зобов' язанні в становлений строк (термін) йо го виконання, то воно підляга є виконанню у цей строк (термі н).

Якщо строк (термін) виконанн я боржником зобов' язання не встановлений або визначений моментом пред' явлення вимо ги, кредитор має право вимага ти його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконат и такий обов' язок у семиден ний строк від дня пред' явле ння вимоги, якщо обов' язок н егайного виконати не виплива є із договору або актів цивіл ьного законодавства.

Спірне судно належить пози вачу на праві власності, що пі дтверджується договором куп івлі-продажу від 02.05.2007 року, пас портом плавзасобу, деклараці єю від 02.05.2007 року, міжнародною т оварно-транспортною накладн ою А №003452 від 02.05.2007 року, а також де кларацією форми МД-2.

Пунктом 2.1.3 договору відпові дального зберігання передба чено, що виконавець (відповід ач) зобов' язаний повернути майно депоненту (позивачу) за першою вимогою.

Судами встановлено, що пись мову претензію з вимогою пов ернути передане на зберіганн я судно позивачем було надіс лано 25.01.2010 року.

Всупереч приписам ст.ст.42, 33, 34 ГПК України, відповідно до як их кожна сторона повинна дов ести ті обставини на які вона посилається як на підставу с воїх вимог і заперечень, відп овідачем не доведений факт с воєчасного повернення позив ачу переданого на зберігання майна.

Вказані відповідачем у від повіді на претензію обставин и правомірно не взяті судами до уваги, оскільки правовідн осини, які виникли між сторон ами, ґрунтуються на договорі відповідального зберігання від 07.10.2008 року, за умовами якого відповідач взяв на себе обов ' язок зберігати судно безко штовно. Цим договором також н е передбачений обов' язок ві дповідача проводити передпр одажну підготовку переданог о на зберігання майна.

Таким чином, касаційна інст анція погоджується з висновк ом судів про задоволення вим оги про повернення позивачу судна “Century”, модель Rаvеn 21 з внутр ішнім двигуном Vоlvо Реntа В21, № дв игуна НОМЕР_1, ідентифікац ійний НОМЕР_2 1989 року випус ку.

Що стосується вимоги про ро зірвання договору відповіда льного зберігання від 07.10.2008 рок у, то касаційна інстанція так ож погоджується з її задовол енням судами, з огляду на таке .

Розірвання договору за вим огою однієї сторони є одним і з способів захисту цивільних прав - припинення правовідно шення (п.7 ст.16 ЦК України) і здій снюється відповідно до ст.651 Ц К України.

Водночас, статтею 651 ЦК Украї ни передбачено, що зміна або р озірвання договору допускає ться лише за згодою сторін, як що інше не встановлено догов ором або законом. Договір мож е бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу од нієї із сторін у разі істотно го порушення договору другою стороною та в інших випадках , встановлених договором або законом. У разі одностороннь ої відмови від договору, якщо право на таку відмову встано влено договором або законом, договір є відповідно розірв аним або зміненим.

Тобто, положеннями ст.651 ЦК Ук раїни передбачено декілька с пособів розірвання договорі в: за згодою сторін, за рішення м суду на вимогу однієї із сто рін у разі істотного порушен ня договору іншою стороною а бо в односторонньому порядку .

Оскільки матеріалами спра ви підтверджується факт непо вернення відповідачем перед аного на зберігання майна, су ди дійшли вірного висновку п ро припинення договору відпо відального зберігання від 07.10 .2008 року шляхом його розірванн я.

В обґрунтування заявленої вимоги щодо стягнення майно вої шкоди в сумі 28827,60 грн. позива ч наголошував, що він мав на ме ті продати судно гр. ОСОБА_3 за 14300,00 грн. та отримати дохід в сумі 14027,60 грн. У зв' язку з неви конанням відповідачем своїх зобов' язань щодо поверненн я переданого майна, позивач н е виконав умов договору купі влі-продажу №22/01-10 від 22.01.2010 року т а не поставив вчасно майно по купцеві - гр. ОСОБА_3, у зв' язку з чим був вимушений пове рнути останньому попередню о плату в сумі 20000,00 грн. та сплатит и 10000,00 грн. штрафу, що підтверджу ється видатковими касовими о рдерами №15 та №16 від 26.02.2010 року (а.с .37).

Внаслідок порушення відпо відачем умов договору про ві дповідальне зберігання, дире ктору позивача довелося неод норазово виїжджати до міста Черкаси та міста Сміли, з мето ю повернення майна, що підтве рджується подорожніми листа ми, посвідченнями про відряд ження, що, за ствердженням поз ивача, завдало йому збитків н а загальну суму 4800,00 грн., а саме: витрати на оренду автомобіл я та причепа, що підтверджуєт ься договорами №№ 3, 4 від 01.06.2009 ро ку, №№25, 26 від 20.11.2009 року та видатко вими касовими ордерами №№36, 37 в ід 25.11.2009 року, №№28, 29 від 02.06.2009 року.

За розрахунками позивача з агальний розмір завданих йом у відповідачем збитків склад ає 28827,60 грн., з яких: 14027,60 грн. (неоде ржаний прибуток) + 10000,00 грн. (штра ф за невиконання умов догово ру купівлі-продажу від 22.01.2010 рок у) + 4 800,00 грн. (витрати на оплату ор енди автомобіля та причепа).

Згідно зі ст.224 ГК України, уч асник господарських відноси н, який порушив господарське зобов' язання або установле ні вимоги щодо здійснення го сподарської діяльності, пови нен відшкодувати завдані цим збитки суб' єкту, права або з аконні інтереси якого поруше но. При цьому, під збитками роз уміються витрати, зроблені у правненою стороною, втрата а бо пошкодження її майна, а так ож неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов' язання або додержанн я правил здійснення господар ської діяльності другою стор оною.

Статтею 22 ЦК України передб ачено, що особа, якій завдано з битків у результаті порушенн я її цивільного права, має пра во на їх відшкодування. При ць ому, під збитками розуміютьс я, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв' язку зі знищен ням або пошкодженням речі, а т акож витрати, які особа зроби ла або мусить зробити для від новлення свого порушеного пр ава (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справ и майнова шкода може бути від шкодована і в інший спосіб.

Тобто порушення цивільног о права, яке потягнуло за собо ю завдання особі майнових зб итків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодува ння.

Притягнення до цивільної в ідповідальності можливо лиш е за наявності певних, передб ачених законом умов. їх сукуп ність утворює склад цивільно го правопорушення, який і є пі дставою для настання цивільн ої відповідальності.

Як вже зазначалося вище, 22.01.201 0 року позивач уклав договір к упівлі-продажу №22/01-10 з гр. ОСО БА_3 за яким прийняв на себе з обов' язання передати у влас ність останньому спірне судн о. На той час зазначене майно у володінні позивача взагалі не знаходилося.

Відповідно до змісту пункт ів 3.1 та 3.3 договору купівлі-про дажу №22/01-10 позивач мав передат и судно ОСОБА_3 не пізніше 06.02.2010 року.

З письмовою вимогою про пов ернення судна відповідачем п озивач звернувся до ФОП ОСО БА_4 лише 25.01.2010 року. У справі ві дсутні документальні докази дати одержання відповідачем вказаної претензії. З урахув анням нормативних строків пе ресилання поштових відправл ень, встановлених Наказом Мі ністерства транспорту та зв' язку України №1149 від 12.12.2007 року “ Про затвердження Нормативів і нормативних строків перес илання поштових відправлень та поштових переказів”, відп овідач міг дізнатися про зая влену до нього вимогу не рані ше 29.01.2010 року. Відповідно до вим ог ч.2 ст.530 ЦК України обов' язо к відповідача по поверненню позивачу спірного судна вваж ається порушеним починаючи з 06.02.2010 року.

За оцінкою судів обставин с прави, укладення позивачем з азначеного договору та подал ьше його невиконання сталося внаслідок необачливості сам ого позивача і не повинно слу гувати підставою для поклада ння відповідальності за це н а ФОП ОСОБА_4; припинення д оговору купівлі-продажу №22/01-10 від 22.01.2010 року та подальша оплат а позивачем гр. ОСОБА_3 неу стойки (т. 1, а.с.37) відбулися в поз асудовому порядку, що також п ідтверджує наявність згоди п озивача.

Повно встановивши обстави ни справи, суди дійшли вірног о висновку про відсутність у даному випадку причинного з в' язку між завданими збитка ми та протиправною поведінко ю відповідача.

За оцінкою судами в якості д оказів понесених витрат нада них позивачем подорожніх лис тів, посвідчень про відрядже ння, договорів оренди трансп ортних засобів, видаткових к асових ордерів, в них відсутн є будь-яке посилання на майно , яке є предметом судового роз гляду у даній справі. Надані п озивачем апеляційному суду н акази про відрядження (т. 1, а.с.1 51-152) не прийняті в якості доказ ів спричинення збитків позив ачу, оскільки вказані докуме нти суду першої інстанції ни м не надавалися, а скаржник, вс упереч вимогам ч. 1 ст. 101 ГПК Укр аїни, не обґрунтував неможли вість їх подання. Касаційна і нстанція не має права встано влювати або вважати доведени ми обставини, що не були встан овлені у рішенні або постано ві господарського суду чи ві дхилені ним, вирішувати пита ння про достовірність того ч и іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, зби рати нові докази або додатко во перевіряти докази (ч.2 ст.1117 Г ПК України).

Враховуючи викладене, суди правомірно відмовили у задо воленні позовної вимоги про стягнення з відповідача 28827,60 г рн. майнових збитків, як заявл еної необґрунтовано.

Касаційна інстанція також вважає правомірним висновок судів щодо відсутності підс тав для стягнення з відповід ача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування даної вимо ги позивач посилався на поло ження ст.1167 ЦК України та п.1 ст.22 5 ГК України та зазначив, що йо му завдано моральної шкоди, я ка полягає у приниженні прес тижу та ділової репутації пі дприємства та його директора .

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України мор альна шкода, завдана фізичні й або юридичній особі неправ омірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуєт ься особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випад ків, встановлених частиною д ругою цієї статті.

Відповідно до ст.225 ГК Україн и до складу збитків, що підляг ають відшкодуванню особою, я ка допустила господарське пр авопорушення, включається ма теріальна компенсація морал ьної шкоди у випадках передб ачених законом.

Статтею 23 ЦК України передб ачено право особи на відшкод ування моральної шкоди, завд аної внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини д ругої названої статті мораль на шкода полягає, зокрема, у пр иниженні честі, гідності, а та кож ділової репутації юридич ної особи.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду Укр аїни “Про судову практику в с правах про відшкодування мор альної (немайнової) шкоди” ві д 31.03.1995 року №4 під моральною шко дою слід розуміти втрати нем айнового характеру внаслідо к моральних чи фізичних стра ждань, або інших негативних я вищ, заподіяних фізичній чи ю ридичній особі незаконними д іями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, фактами, з якими закон пов' язує настання цивільно ї відповідальності за заподі яння моральної шкоди, є: наявн ість шкоди, протиправність д іяння її заподіювача, наявні сть причинного зв' язку між шкодою і протиправним діяння м заподіювача, а також вини ос таннього в її заподіянні.

За оцінкою судів позивачем не підтверджено належними т а допустимими доказами факті в моральних страждань, що вин икли внаслідок дій відповіда ча, зокрема, приниження прест ижу та ділової репутації ТОВ ВКФ “ІЛВІ-ЛТД”, підриву довір и до діяльності підприємства , а також моральних страждань його директора.

Розмір моральної шкоди, на с тягненні якої наполягає пози вач, ним взагалі необґрунтов аний.

Таким чином, позовна вимога про стягнення моральної шко ди є безпідставною та вірно з алишена судами без задоволен ня.

Відповідно до ст.44 ГПК Украї ни оплата послуг адвоката вк лючена до складу судових вит рат.

Під час розгляду справи міс цевим господарським судом, п озивачем також заявлено вимо гу про стягнення з відповіда ча витрат на оплату послуг ад воката в сумі 4000,00 грн., сплачени х ним адвокату ОСОБА_2на п ідставі договору (доручення) про надання правової допомо ги від 18.01.2010 року, що підтверджу ється копією квитанції до пр ибуткового касового ордеру № 22/03 від 22.03.2010 року.

У пункті 12 роз' яснень през идії Вищого арбітражного суд у України “Про деякі питання практики застосування розді лу VI Господарського процесуа льного кодексу України” від 04.03.1998 року №02-5/78 зазначено, що вирі шуючи питання про розподіл с удових витрат, господарський суд має враховувати, що розмі р відшкодування названих вит рат, крім державного мита, не п овинен бути неспіврозмірним , тобто явно завищеним. За таки х обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обм ежити цей розмір з огляду на р озумну необхідність судових витрат для даної справи”.

У визначенні розумно необх ідного розміру сум, які підля гають сплаті за послуги адво ката, можуть братися до уваги , зокрема: встановлені нормат ивно-правовими актами норми видатків на службові відрядж ення (якщо їх установлено); вар тість економних транспортни х послуг; час, який міг би витр атити на підготовку матеріал ів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склала ся в країні або в регіоні; наяв ні відомості органів статист ики або інших органів про цін и на ринку юридичних послуг; т ривалість розгляду та складн ість справи тощо.

Враховуючи часткове задов олення позовних вимог, а тако ж ту обставину, що адвокат жод ного разу не приймав участі в судових засіданнях Господар ського суду Черкаської облас ті, суди вірно оцінили обсяг р оботи адвоката з представниц тва інтересів позивача у сум і 500,00 грн.

Відповідно до ст.55 ГПК Украї ни ціну позову вказує позива ч. У випадках неправильного з азначення ціни позову вона в изначається суддею.

Якщо в одній позовній заяві об' єднані вимоги майнового та немайнового характеру, де ржавне мито підлягає оплаті як за ставками, встановленим и для позовів майнового, так і немайнового характеру (пунк т 36 Інструкції Головної держа вної податкової інспекції Ук раїни “Про порядок обчисленн я та справляння державного м ита” від 22.04.1993 року №15).

Відповідно до п.10 роз' ясне ння Вищого арбітражного суду “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов' язан их з відшкодуванням морально ї шкоди” від 29.02.1996 року №02-5/95 розмі р ставок державного мита із п озовних заяв про відшкодуван ня моральної (немайнової) шко ди має визначатися відповідн о до підпункту “б” пункту 2 ста тті 3 Декрету Кабінету Мініст рів України “Про державне ми то” від 21.01.1993 року №7-93.

Згідно зі ст.3 п.2 підпункту “б ” вказаного Декрету розмір с тавки державного мита із поз овних заяв немайнового харак теру, що подаються до господа рських судів становить 5 неоп одатковуваних мінімумів дох одів громадян.

Відповідно до ст.55 ГПК Украї ни ціна позову визначається у позовах про витребування м айна - вартістю майна, що витре бується.

Згідно зі ст.3 п.2 підпункту “а ” Декрету розмір ставки держ авного мита із заяв майновог о характеру, що подаються до г осподарських судів становит ь 1 відсоток ціни позову, але н е менше 6 неоподатковуваних м інімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковувани х мінімумів доходів громадян .

З висновку про вартість май на від 19.01.2010 року вбачається, що ринкова вартість моторного човна “Century”, модель Rаvеn 21 станов ить 147817,00 грн.

Отже, з урахуванням наведен ого, судами вірно розрахован о загальну суму державного м ита у розмірі: 1936,44 грн., з яких: 85,00 грн. - державне мито за розгляд вимоги немайнового характер у (розірвання договору відпо відального зберігання від 07.10 .2008 року); 1 478,17 грн. - 1% від вартості в итребуваного майна; 288,27 грн. - 1% в ід розміру матеріальної шкод и; 85,00 грн. - державне мито із позо вної вимоги про стягнення мо ральної шкоди.

Враховуючи наведене поста нова Київського міжобласног о апеляційного господарсько го суду є законною і обґрунто ваною, а касаційна скарга так ою, що ґрунтується на помилко вому тлумаченні положень чин ного законодавства України.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст .1119, ст.11111 Господарського процес уального кодексу України, Ви щий господарський суд Україн и, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ виробничо-комерційна фірма “ ІЛВІ-ЛТД” на постанову Київс ького міжобласного апеляцій ного господарського суду від 15.09.2010 року у справі

№ 18/648 залиш ити без задоволення, а постан ову Київського міжобласного апеляційного господарськог о суду від 15.09.2010 року у справі № 18 /648 - без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

С у д д і Г. Коробенко

Л. Рогач