Постанова

від 28.04.2025 по справі 320/8858/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8858/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління ДПС в місті Києві звернулося з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача з рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 1 330 434,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 1 330 434,84 грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасив.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що судом першої інстанції протиправно не було враховано часткову оплату відповідачем заборгованості у розмірі 18 000 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині.

Згідно з ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» зареєстроване, як юридична особа, внесене до єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а також, перебуває на податковому обліку.

За відповідачем рахується податковий борг з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 1 330 434,84 грн.

Наявність податкового боргу підтверджується наданими позивачем інформацією про податковий борг, податковим повідомленням-рішенням, актом перевірки, податковою вимогою, ІКП.

28.06.2023 контролюючим органом сформовано податкову вимогу за №0016813-1303-2615, яку направлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте поштова кореспонденція повернулась до відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Доказів оскарження вказаної податкової вимоги, а також доказів сплати податкового боргу відповідачем суду не надано, таким чином вказана сума податкового боргу набрала статусу узгодженої.

Враховуючи, що сума податкового зобов`язання, яка виникла і наявна у відповідача, залишається непогашеною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність податкового боргу відповідача та дотримано податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України)встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Положеннями статті 42 ПК України закріплено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено податкову вимогу форми «Ю» №0016813-1303-2615 від 28.06.2023 на суму 1 330 434,84 грн, яка була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією, та повернулась до відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.26).

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доказів оскарження податкової вимоги чи інформації, яка наявні в ІПК відповідачем надано не було.

Також відповідачем не було спростовано та не заперечується наявність у нього податкового боргу.

Разом із тим, апелянт звертає увагу, що відповідно до платіжних інструкцій №2120 від 04.06.2024 на суму 10 000,00 грн, №2125 від 25.06.2024 на суму 8 000,00 грн відповідачем було здійснено сплату податку згідно акту про результати перевірки №33852/ж5/26-15-07-08-03/41578884 від 11.05.2023.

Відповідно до ч.8 ст.79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Апелянт вказує, що не отримував від суду першої інстанції ухвали про відкриття провадження у справі, тому не був обізнаний про хід її розгляду та не міг подати вищевказані платіжні інструкції до суду першої інстанції.

На переконання колегія суддів вищенаведені обставини є поважними, тому надані докази на стадії апеляційного розгляду справи приймаються до уваги.

З вищевикладеного вбачається, що відповідачем у добровільному порядку було погашено частину заборгованості на суму 18 000,00 грн, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання, набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення Інспекцією податкової вимоги, а також безперервності податкового боргу з моменту її формування, що не спростовано відповідачем в ході розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи за виключенням суми у розмірі 18 000,00 грн, яка була добровільно сплачена відповідачем.

Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 810/3703/16.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» з рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 18000,00 грн.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2025.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна