Ухвала

від 28.04.2025 по справі 420/25521/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 квітня 2025 року

м. Київ

справа №420/25521/24

адміністративне провадження № К/990/11887/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року

у справі №420/25521/24

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати мені грошового забезпечення з 02.06.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату мені грошового забезпечення з 02.06.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати мені грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 12.02.2024 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату мені грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 12.02.2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати мені грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату мені грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, враховуючи раніше виплачені суми.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 02.06.2022 року по 31.12.2022 року, а також додаткових видів грошового забезпечення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 02.06.2022 року по 31.12.2022 року, а також додаткових видів грошового забезпечення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, а також додаткових видів грошового забезпечення за 2023 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, а також додаткових видів грошового забезпечення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 від 08 листопада 2024 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк, з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для направлення на адресу суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2906,88 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії повернуто апелянту.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 07 листопад 2024 року через систему «Електронний суд» Військова частина НОМЕР_1 повторно направила до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто апелянту у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, що полягали у сплаті судового збору в розмірі 2906,88 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Військовою частиною НОМЕР_1 у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

До Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі №420/25521/24.

Верховний Суд ухвалою від 25 березня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також доказів надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

Так, скаржнику роз`яснено, зокрема, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 25 березня 2025 року отримана скаржником - 26 березня 2025 року о 06:09.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 25 березня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 26 березня 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 07 квітня 2025 року.

Так, залишаючи касаційну скаргу без руху Суд встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 13 лютого 2025 року П`ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 17 березня 2025 року, а скаргу подано 20 березня 2025 року.

В той же час, скаржник не заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними.

Станом на час прийняття вказаної ухвали жодних заяв, клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами поважності причин пропуску такого строку, до Суду не надходило.

Таким чином вимоги ухвали Верховного Суду від 25 березня 2025 року про залишення без руху скаржник не виконав.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі №420/25521/24.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк