Ухвала

від 28.04.2025 по справі 320/11001/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/11001/23

адміністративне провадження № К/990/17632/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року

у справі №320/11001/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2024 року позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 624 599, 50 гривень. В іншій частині у задоволенні заяви - відмовлено.

25 квітня 2025 року до Верховного Суду всьоме надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №320/11001/23.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №320/11001/23, слід застосовувати такий же критерій.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.

Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази.

Аналізуючи вказане, Суд зазначає, що додаткове рішення суду може бути оскаржено з підстав невірного дослідження доказів або надання не повної оцінки таким доказам.

Слід зауважити, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Порушення під час дослідження доказів є підставою для касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у поєднанні зі статтею 353 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається зокрема на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України

Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, з зазначенням того, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 134, 139 КАС України без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постановах: від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15, від 12 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18, від 31 березня 2023 року у справі №640/22250/19, Суд звертає увагу на наступне.

Посилаючись на вказані висновки, податковий орган зазначив, що суд апеляційної інстанції не встановив факту реальної плати позивачем адвокатських послуг, оскільки Товариством не надано жодного доказу реальної оплати послуг зазначених в актах прийому-передачі правничої допомоги.

В той же час, Суд наголошує, що якщо скаржник не погоджується з оцінкою наданою судом апеляційної інстанції доказам наданих позивачем на підтвердження факту реальної плати позивачем адвокатських послуг, підставою касаційного оскарження необхідно визначати пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у поєднанні зі статтею 353 КАС України та обґрунтувати підставу касаційного оскарження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Загальне посилання на ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

З поданої всьоме касаційної скарги вбачається, що усі доводи скарги побудовані на тлумаченні норм права, має майже ідентичний зміст попередньо поданих касаційних скарг, які були повернуті ухвалами Верховного Суду від 05 грудня 2024 року, від 27 грудня 2024 року, від 13 січня 2025 року, від 04 лютого 2025 року, від 06 березня 2025 року, від 02 квітня 2025 року, додаткових обґрунтувань не містить, що свідчить про формальний підхід податкового органу до оформлення скарги.

Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Крім то, Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 9 від 22 липня 2024 року, вирішено: «Установити, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані в межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після визначення судді-доповідача в цій судовій справі.

У разі неможливості передачі судової справи раніше визначеному судді-доповідачу за правилами абзацу першого цього пункту (припинення повноважень щодо здійснення правосуддя на час надходження судової справи, звільнення з посади судді, перебування у соціальній відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) така судова справа підлягає автоматизованому розподілу в загальному порядку, передбаченому Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу та визначення складу суду у Верховному Суді.»

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 243, 248, 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №320/11001/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддяР.Ф. Ханова