Рішення від 09.04.2025 по справі 752/3899/23

cправа № 752/3899/23

провадження №: 2/752/524/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арітейл» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 , звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арітейл» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 20.09.2022 між позивачем та ТОВ «Арітейл» припинено дію трудового договору, укладеного 15.06.2022 на невизначений строк. Розрахунок при звільненні було проведено 21.09.2022. За підрахунками позивача відповідачем не у повному обсязі було нараховано та виплачено компенсацію за невикористані 6 днів основної щорічної відпустки. За зверненням позивача бухгалтерія підтвердила, що компенсація за невикористану відпустку була нарахована не у повному обсязі і повідомили, що недоплачену суму коштів буде перераховано у наступному за звільненням місяці, тобто у жовтні 2022. Згідно розрахункового листка, надісланого відповідачем за невикористані 6 днів основної щорічної відпустки позивачу було нараховано 717,36 грн, замість 2105,88 грн, тобто на 1388,52 грн менше.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму невиплачених коштів за невикористану відпустку у розмірі 1388,52 грн та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 52296,02 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.03.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арітейл», про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку розрахунку при звільненні, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач скористався своїм процесуальним правом та направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

У квітні 2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що відповідач повністю не погоджується з вказаними твердженнями позивача та вважає, що вони не відповідають дійсності і не підтверджені жодними доказами з боку позивача, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У травні 2023 від позивача надійшла до суду заява про уточнення позовних вимог, в якій вона просила стягнути з відповідача на її користь суму у розмірі 65266,88 грн, яка складається з суми невиплачених коштів за невикористану відпустку у розмірі 1388,52 грн та суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 63878,36 грн.

У травні 2023 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в яких позивач підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

У травні 2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.06.2022 відповідно до Наказу ТОВ «Арітейл» № 00000000223-к/тр від 14.06.2022 ОСОБА_1 прийнята на посаду продавця продовольчих товарів у сектор з операційної підтримки магазинів за сумісництвом з випробувальним терміном 1 місяць.

Оплата згідно вказаного наказу про прийняття на роботу встановлена позивачу у розмірі 41,00 грн на годину.

20.09.2022 позивача звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням на підставі поданої нею заяви від 16.09.2022, що підтверджується наказом відповідача про припинення трудового договору № 00000000658 від 20.09.2022.

За час роботи у відповідача позивачу було нараховано та виплачено заробітну плату, за вирахуванням оплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 15.06.2022 по 20.09.2022 включно у розмірі 13444,04 грн із розрахунку відпрацьованого часу, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу за червень, липень, серпень та вересень 2022, розрахунково-платіжними відомостями за червень, липень, серпень та вересень 2022, розрахунковими листами за червень, липень, серпень та вересень 2022.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктами 5, 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідач здійснив розрахунок середньої заробітної плати, враховуючи нараховану та виплачену заробітну плату позивачу за два повних календарних місяця, а саме за липень 2022 та серпень 2022. Нарахований та виплачений відповідачем позивачу дохід за вказані 2 місяці склав: за липень 2022 - 3608,00 грн, за серпень 2022 - 3804,80 грн. Всього за липень і серпень 2022 позивачу нараховано та виплачено 7412,80 грн.

Тобто, розмір середньоденної заробітної плати за відпрацьовані позивачем 62 календарних дні становить: 7412,80 грн / 62 кал. дн. = 717,36 грн.

Таким чином, на дату звільнення сума компенсації позивачу за невикористану відпустку становить: 119,56 грн х 6 кал. дн. = 717,36 грн.

Щодо посилання позивача, що вона працювала у ТОВ «Арітейл» не за сумісництвом по 4 години, а нібито від 10 год до 13 год, в зв`язку з чим відповідачем невірно було розраховано середньомісячну заробітну плату, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Надані позивачем докази неможливо ідентифікувати оскільки надані нею додатки не засвідчені та суд не має можливості встановити чи це письмові чи це електронні докази. Крім того, докази надані позивачем надані нею у нечитабельному вигляді, а саме не зрозуміло за яким період подана інформація та з яких носіїв вона була отримана.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено розрахунок з позивачем 21.09.2022, тобто не в день звільнення ОСОБА_1 і перераховано на картковий рахунок позивача премію за вересень у розмірі 4831,31 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 717,36 грн та заробітну плату за відпрацьований час у розмірі 1640,00 грн, доплату за вечірні години у розмірі 65,60 грн, доплату у нічні часи у розмірі 65,60 грн, а всього з урахуванням утримання військового збору та НДФЛ у сумі 5892,49 грн.

Тобто, відповідач здійснив виплату заробітної плати з врахування компенсації за невикористану відпустку у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам страти частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам страти частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Аналізуючи норми вказаного Закону, суд приходить до висновку, що компенсація може бути нарахована лише у разі порушення строків виплати заробітної плати на один і більше місяців виплати доходів. Таким чином, з боку відповідача не було порушення виплати доходів, в тому числі і компенсації за невикористану відпустку на один і більше місяців. Тому, позовна вимоги про стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку при звільненні, - не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арітейл» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку розрахунку при звільненні, - не підлягають задоволенню.

Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 241-244, 246 КАС України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арітейл» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку розрахунку при звільненні- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Текст рішення виготовлений 25.04.2025.

Суддя Ю.Ю.Мазур