Ухвала

від 24.04.2025 по справі 948/966/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/966/24 Номер провадження 11-кп/814/1134/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 25 грудня 2024 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою суду щодо засудженого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сергіївна Прилуцького району Чернігівської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, засудженого вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 04.09.2017 за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років,

відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення.

Приймаючи вказане рішення, суд послався на те, що хоча засуджений і відбув достатній строк для застосування умовно-дострокового звільнення, сумлінно ставився до праці та від роботи не відмовлявся, має 11 заохочень та водночас допустив 2 порушення, за що отримав стягнення у вигляді догани, які є погашені, але його поведінка не була сумлінною протягом всього строку покарання та не є бездоганною, а тому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_7 не довів своє виправлення.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про застосування до нього умовно-дострокового звільнення.

При цьому просить врахувати, що два стягнення, які він отримав на початку відбування покарання погашені, натомість він має 11 заохочень за сумлінне ставлення до праці.

Крім того вказує, що місцевий суд не взяв до уваги характеристику від адміністрації виправної колонії, відповідно до якої адміністрація установи прийшла до висновку, що він довів своє виправлення сумлінним ставленням до покладених обов`язків.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених та просив застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти доводів апеляційної скарги засудженого та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Мотиви суду.

Згідно зі ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи засудженого, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог вказаного закону та дійшов правильного висновку про те, що на даний час рішення про застосування умовно-дострокового звільнення відносно ОСОБА_7 є передчасним.

Застосування умовно-дострокового звільнення вимагає обов`язкової наявності двох підстав: матеріальної (ч. 2 ст. 81 КК України) та формальної (ч. 3 ст. 81 КК України). Єдність цих підстав є основою, за наявності якої суд отримує можливість ухвалити рішення про зміну правового статусу засудженого.

Судом встановлено наявність формальних підстав для звільнення ОСОБА_7 , що полягає у вимозі до засудженого відбути певну частину покарання.

Висновки суду першої інстанції про відсутність матеріальних підстав для звільнення ОСОБА_7 є правильними з огляду на таке.

Показниками, за якими суд може констатувати, що людина виправилася, є чітко визначені у ч. 2 ст. 81 КК України критерії: сумлінна поведінка засудженого та його сумлінне ставлення до праці.

При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого. Відомості про це повинні отримуватися з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує поданню до умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання.

Аналізуючи наявні матеріали щодо ОСОБА_7 в цілому, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З характеристики від 19.12.2024 вбачається, що засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі перебуває з 12.04.2017.

Бере активну участь у програмах. Усвідомлює, що саме треба змінювати, бере участь в реалізації плану індивідуальної роботи. Має позитивні плани на майбутнє. Зарахований до програм диференційованого виховного впливу «Правопросвітництво», «Підготовка до звільнення». Програми реалізовані.

Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюються як середній.

Крім того, за час перебування в установі виконання покарань, засуджений ОСОБА_7 має 11 заохочень за сумлінну поведінку та ставлення до праці (12.01.2018, 06.04.2018, 18.07.2018, 20.10.2018, 18.01.2019, 02.05.2019, 13.10.2021, 08.04.2022, 10.04.2023, 19.06.2024, 19.09.2024), а також 2 стягнення (02.06.2017, 15.10.2020), що не може свідчити про стабільність поведінки ОСОБА_7 протягом всього строку відбування покарання.

В той же час підлягає врахуванню намагання ОСОБА_7 працею довести своє виправлення, а саме те, що він бере активну участь при виконанні неоплачуваних робіт з благоустрою установи, майже увесь час відбування покарання працевлаштований.

За ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 04.10.2023 у зв`язку із тим, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення, останньому було замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді обмеження волі на строк 3 роки 15 днів. Згідно з ч. 2 ст. 57 КВК України вирішено направити ОСОБА_7 до місця відбування покарання у виді обмеження волі у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

29.03.2024 комісією Машівської ВК №9 ОСОБА_7 було відмовлено в поданні до суду матеріалів на умовно-дострокове звільнення як такому, що не довів своє виправлення із залишенням додаткової міри покарання.

За висновком щодо ступеня виправлення засудженого від 29.03.2024 ОСОБА_7 не довів свого виправлення.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_7 хоча і став на шлях виправлення, однак враховуючи те, що останній раніше судимий за вчинення насильницьких злочинів, на даний час відбуває покарання за вчинення умисного вбивства в стані алкогольного сп`яніння, а ризик вчинення повторного кримінального правопорушення засудженого та ризик його ймовірної небезпеки для суспільства оцінюються як середній, поведінка ОСОБА_7 не була сумлінною протягом всього строку відбування покарання, колегія суддів вважає, що на даний час неможливо переконливо стверджувати, що ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а тому застосування умовно-дострокове звільнення в даному випадку може бути передчасним.

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції є законним та вмотивованим, а тому апеляційні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 25 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3