Рішення

від 28.04.2025 по справі 299/1610/25

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючий-суддя Надопта А.А.,

секретар судового засідання-Стрижак О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пийтерфолівської сільської ради Берегівського району, третя особа без самостійних вимог: Виноградівська державна нотаріальна контора про визнання права власності в поряду спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася із вищезазначеною позовною заявою до суду.

Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина (підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, що додається) на спадкове майно, що складається з в тому числі з житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно з випискою з погосподарської книги виданою Виконавчим комітетом Пийтерфолвівської сільської ради від 18.03.2025 року № 101 та довідкою КП «Виноградівське РБТІ» від 29.10.2024 року № 1034 житловий будинок 1976 року побудови, розміщений у в АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач, як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину, оскільки проживала разом з спадкодавцем за однією адресою та в установлений строк подала заяву на прийняття спадщини до нотаріальної контори.

У зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів їй в цьому було відмовлено та було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівською районного суду Закарпатської області.

Позивач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленою своєчасно у судове засідання не з`явилася, однак їх представник ОСОБА_3 подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, та про те, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.

Відповідач-представник Пийтерфолівської сільської ради, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленою своєчасно у судове засідання не з`явилася, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.

У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, оглянувши заяви сторін, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 - дружина померлого, являються його спадкоємцем за законом, оскільки останній заповідального розпорядження на випадок його смерті не залишав.

У померлого були діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , але вони на момент смерті з ним не проживали, що підтверджується відповідною довідкою Виноградівської міської ради від 18.03.2025 року № 20.10-20/198.

Відповідно до довідки від 18.03.2025 року № 20.10-20/197 та № 20.10-20/198 виданої Виноградівською міською радою Берегівського району Закарпатської області в тім, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою в АДРЕСА_2 . На день його смерті за вказаною адресою разом з ним проживала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі на спадкове майно, що складається з в тому числі з житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно з випискою з погосподарської книги виданою Виконавчим комітетом Пийтерфолвівської сільської ради від 18.03.2025 року № 101 та довідкою КП «Виноградівське РБТІ» від 29.10.2024 року № 1034, житловий будинок 1976 року побудови, розміщений у в АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач, як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину, оскільки проживав разом з спадкодавцем за однією адресою та в установлений строк подала заяву на прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, садкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, в зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів їй в цьому було відмовлено. Така ситуація обумовлена тим, що померлий ОСОБА_2 не зареєстрував право на житловий будинок за життя. Тому, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок, нотаріусом було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівською районного суду Закарпатської області.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України права та обов`язки, що складають спадщину переходять до спадкоємців з часу відкриття спадщини. Враховуючи положення частини 2 статті 1220 ЦК України про те, що часом відкриття спадщини є день смерті особи, то саме з цього дня позивачу, як спадкоємцю, належить спадщина після смерті спадкодавця.

За статтею 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відсутність правовстановлюючого документа на майно унеможливлює переоформлення спадкового майна і порушує право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Через це, з метою усунення перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 вона вимушена звертатися до суду з даним позовом про визнання права на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання права може бути способом захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Пунктом 3.1 Узагальнення КАС ВССУ від 16.05.2013 роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає правовому захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п. 3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомого майна в ім`я спадкодавця (на ім`я спадкодавця), суди, як правило, задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. З ст. 1296 ЦК України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. ,

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статей 10-13 розділу III Інструкції про порядок реєстрації будинків і садиб у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 p., затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15 січня 1966 року (втратив чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.

Згідно довідки від 29.10.2024 року №1034 виданої Комунальним підприємством «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 завершений будівництвом та вартість становить 128714 грн., загальною площею 67,9 м.кв., в тому числі житлова площа 44,6 м.кв.

В Технічному паспорті вказано, що загальна площа 67,9 м.кв., з якої 44,6 м.кв. становить житлова (основна) площа і допоміжна площею 23,3 м.кв.

Як випливає з цього нормативного акту, запис у по господарській книзі є акт органу влади, що підтверджує право приватної власності.

Відповідно до ч 2. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. З ст. З вище зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інституція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56 Тимчасове положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, (передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад ухвалення органами місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року»).

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»)

Відповідно до роз`яснень «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізованого суду: лист від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13- по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи. Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24-753/0/4- 13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів,на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду 59 цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Із змісту статті 3 Цивільного кодексу України, випливає неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та іншими законами.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - визнання права на житловий будинок.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до положень статті 317, частини 1 ст. 321 ЦК України та статті 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд прийшов до переконання, що існують обставини, які є підставою для задоволення заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 43, 49, 211, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом на будинок садибного типу (з господарськими будівлями та спорудами) загальною площею 67,9 м.кв., в тому числі житловою площею 44,6 м.кв, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГоловуючийА. А. Надопта