Постанова

від 23.04.2025 по справі 916/2762/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2762/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко С.В.

ОСОБА_1 - особисто

від арбітражної керуючої Орлової Т.А. - адвокат Дарієнко В.Д.

ОСОБА_3 - особисто

ОСОБА_4 - особисто

Спеціаліст Жемаркін І.В. - особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражної керуючої Орлової Тетяни Анатоліївни; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 (повний текст складено та підписано 17.12.2024, суддя Найфлейш В.Д.)

у справі №916/2762/20

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Дарієнко Ольгу Валентинівну.

15.12.2020 постановлено ухвалу за результатами попереднього засідання суду, якою визнано вимоги кредиторів боржника, а саме АТ "Альфа-Банк" в сумі 368 573,18 грн.; ОСОБА_4 в сумі 279 695,05 грн.; ОСОБА_3 в сумі 1 706 049,70 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражної керуючої Дарієнко Ольги Валентинівни; визнано банкрутом ОСОБА_1 ; введено відносно ОСОБА_1 процедуру погашення боргів; керуючим реалізацією майна призначено арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 задоволено заяву арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про припинення повноважень керуючого реалізацією за його заявою, відсторонено арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. від виконання повноважень керуючого реалізацією по цій справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 призначено керуючим реалізацією ОСОБА_1 арбітражну керуючу Орлову Тетяну Анатоліївну.

У серпні 2024 боржник звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про виключення майна із ліквідаційної маси в якій просив суд виключити зі складу ліквідаційної маси майно, належне боржнику ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_6 :

- домоволодіння, загальною площею 119,8 кв.м., житловою площею 71,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, площею 0,0237 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування даної заяви боржник зазначив, що таке майно є єдиним місцем проживання сім`ї ОСОБА_1 , яка складається з самого боржника, його дружини ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 , а його загальна площа не перевищує 120 квадратних метрів, а тому на підставі частини 6 статті 131 КУзПБ цей будинок, а також земельна ділянка, на якій він розташований, не підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 по справі №916/2762/20 задоволено клопотання представника боржника про виключення майна із ліквідаційної маси домоволодіння та земельної ділянки, виключено зі складу ліквідаційної маси домоволодіння та земельну ділянку, тощо.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що враховуючи те, що домоволодіння, належне ОСОБА_1 , становить площу 119,8 кв.м., що підтверджено належними доказами, є єдиним місцем проживання родини боржника, а мати боржника не пов`язана з ним спільним побутом та не проживає однією сім`єю, що підтверджено довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, а тому в розумінні норм СК України не є членом сім`ї, суд дійшов висновку виключити зі складу ліквідаційної маси домоволодіння та земельну ділянку на якій воно розташовано.

Також, з огляду на задоволення клопотання боржника про виключення майна з ліквідаційної маси, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні клопотань арбітражного керуючого про про зобов`язання ОСОБА_1 негайно передати керуючому реалізацією для ознайомлення, проведення оцінки та реалізацію майно, яке належить ОСОБА_1 , технічні паспорти на нерухоме майно та документи, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на нерухоме та рухоме майно, про примусове виселення банкрута та членів його сім`ї з домоволодіння та про видачу судового наказу щодо зобов`язання повернути домоволодіння та земельну ділянку.

Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернулись арбітражна керуюча Орлової Тетяна Анатоліївна, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в повному обсязі та відмовити боржнику у задоволенні клопотання про виключення майна з ліквідаційної маси.

Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що оскаржувана ухвала прийнята передчасно, з грубим порушенням та неправильним застосуванням КУзПБ та порушенням норм процесуального права.

Так, за твердженням апелянтів, місцевим господарським судом не було взято до уваги наступне:

- банкрут перебуває в процедурі погашення боргів боржника в якій він зобов`язаний забезпечити всі умови для того аби арбітражним керуючим було якнайшвидше сформовано ліквідаційну масу та здійснено реалізацію майна з метою погашення вимог кредиторів;

- суди першої, апеляційної та касаційної інстанції в судових рішеннях по цій справі неодноразово наголошували на необхідності визначення реальної площі майна боржника;

- втім, місцевим господарським судом проігноровано той факт, та наявні в матеріалах докази, які свідчать про те, що боржник не виконує вимоги арбітражного керуючого з формальних підстав та ухиляється від визначення площі належного йому домоволодіння;

- свої дії по забороні арбітражній керуючій здійснити заміри площі нерухомого майна, банкрут обґрунтовує ухвалою суду першої інстанції, якою було відмовлено арбітражному керуючому у залученні спеціалістів для проведення технічної інвентаризації майна боржника;

- однак, як вважають апелянти, боржник ігнорує висновки викладені у постанові суду апеляційної інстанції у цій справі, які ґрунтуються на тому, що місцевим господарським судом у порушення норм процесуального права в названій ухвалі взагалі не зазначено ані обставин, які зумовили звернення арбітражного керуючого з такою заявою до суду, ані мотивів з яких суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення такої заяви. Також, судом апеляційної інстанції відзначено, що судом першої інстанції жодним чином не мотивовано на якій підставі арбітражного керуючого, якому надано право на залучення на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації, було позбавлено такої можливості, не дивлячись на попередні висновки судів вищих інстанцій, які наголошували на необхідності визначення реальної площі майна боржника;

- апелянти також зазначаються, що поза увагою місцевого господарського суду залишено висновки суду апеляційної інстанції викладені у постанові по цій справі, а саме що з метою встановлення дійних обставин даної справи та за дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, місцевий господарський суд не був позбавлений можливості самостійно здійснити огляд майна боржника за місцем його знаходження;

- дійшовши висновку про те, що площа домоволодіння боржника не перевищує 120 кв.м. місцевий господарський суд залишив поза увагою, не розглянув та не вирішив заявлені арбітражною керуючою клопотання, а саме про зобов`язання боржника та Одеську міську раду надати інформацію та документи та заяву про наслання дозволу арбітражній керуючій залучити на договірних засадах суб`єкта оціночної діяльності;

- оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд передчасно вирішив виключити зі складу ліквідаційної маси домоволодіння та земельну ділянку, оскільки ці об`єкти до ліквідаційної маси ще не включено;

- в межах цієї справи арбітражна керуюча продовжує вчиняти заходи направлені на встановлення беззаперечних підстав для включення чи навпаки, не включення, належних боржнику об`єктів нерухомого майна до складу ліквідаційної маси, а саме встановити реальну площу домоволодіння та чи є воно єдиним місцем проживання сім`ї боржника;

- апелянти також вважають помилковим висновок суду першої інстанції про те, що мати боржника не належить до членів його сім`ї у розумінні Сімейного кодексу України, оскільки положення даного кодексу не застосуються до регулювання правовідносин у процедурі розгляду справ про неплатоспроможність;

- наголошують скаржники й на порушенні місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки клопотання, які були вирішенні оскаржуваною ухвалою не призначались до розгляду, про їх прийняття до розгляду суд не повідомляв учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/2762/20 за апеляційною скаргою арбітражної керуючої Орлової Тетяни Анатоліївни; ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 та призначено справу до розгляду на 12.03.2025.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від боржника в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень боржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що в матеріалах справи містяться належні та достатні докази, які підтверджують площу домоволодіння боржника. Оскільки загальна площа житлового будинку, не перевищує 120 квадратних метрів, то на підставі частини 6 статті 131 КУЗПБ до складу ліквідаційної маси не включається не тільки житловий будинок, а й земельна ділянка, на якій він розташований.

На думку боржника, є безпідставним посилання апелянтів на те, що вказане домоволодіння не підпадає під виключення із складу ліквідаційної маси, з огляду на те, що не є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, оскільки боржник спільно не проживає та не веде спільний побут зі своєю матір`ю, а тому вона не вважається членом сім`ї боржника. Відтак, належне матері боржника майно не може братись до уваги.

Під час судового засідання від 12.03.2025 у цій справі було оголошено перерву до 04.04.2025 та вирішено в порядку ст. 82 ГПК України здійснити огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 повідомлено учасників справи №916/2762/20 про те, що 04.04.2025 об 11:00 відбудеться огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також запропоновано учасникам справи забезпечити явку власних компетентних осіб (спеціалістів) та/або спеціалізованих організацій з метою для проведення технічної інвентаризації та встановлення площі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

03.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява арбітражної керуючої Орлової Т.А. про залучення до участі у справі спеціаліста в якій остання просить суд залучити до участі у справі №916/2762/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 спеціаліста Митнікова Геннадія Петровича для надання послуг щодо проведення технічної інвентаризації і виготовлення поверхових планів з експлікацією приміщень (з зазначенням загальної та житлової площі), житлового будинку, розташованого за адресою: Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, вул. вул. Рибальська, 2а.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 заяву арбітражної керуючої Орлової Т.А. про залучення до участі у справі №916/2762/20 спеціаліста - задоволено, залучено до участі у справі №916/2762/20, задля огляду доказів за їх місцезнаходженням, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 спеціаліста Митнікова Геннадія Петровича .

04.04.2025 колегією суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г., за участю представників учасників справи та спеціалістів було здійснено огляд доказів за їх місцезнаходженням в порядку, передбаченому ст. 82 ГПК України, за результатами якого складено протокол, який підписано колегією суддів та учасниками, які приймали участь у такому огляді.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 повідомлено учасників справи №916/2762/20, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги арбітражної керуючої Орлової Тетяни Анатоліївни; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 відбудеться - 23.04.2025, а також запропоновано спеціалістам, які приймали участь у огляді доказів на їх місцезнаходженням, а саме Митнікову Г.П. , Жемаркіну І.В. та Муравйовій О.Ю. з`явитись у судове засідання задля надання пояснень, відповідей на питання (у разі їх виникнення) щодо здійсненого огляду та вимірювання площі будівлі.

Під час судового засідання від 23.04.2025 апелянти підтримали доводи та вимоги за апеляційною скарги та наполягали на її задоволенні.

ОСОБА_1 та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно підпункту 6 пункту 2 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний, зокрема, сформувати ліквідаційну масу.

За приписами ст. 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу. До складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством. З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.

В свою чергу, ч. 6 ст. 131 КУзПБ визначено, що до складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім`ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення.

Таким чином, у процедурі погашення боргів боржника здійснюється формування ліквідаційної маси та вирішуються пов`язані з цим питання, зокрема: визначається майно боржника, яке підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника; виділення частки боржника із спільного майна у випадку включення до ліквідаційної маси майна, що є часткою боржника у спільній власності; випадки невключення майна до ліквідаційної маси; порядок задоволення вимог кредиторів, тощо (статті 130 - 133 Кодексу України з процедур банкрутства).

Як свідчать наявні матеріали справи, та не заперечується учасниками справи, у власності банкрута перебуває нерухоме майно, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0237 га на якій розташоване вказане домоволодіння.

За твердженням боржника, загальна площа названого домоволодіння складає 119,8 кв.м., що підтверджується технічним паспортом та висновком експерта, та є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, а тому згідно з ч. 6 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства воно не може бути включено до складу ліквідаційної маси.

В свою чергу, арбітражні керуючі у цій справі неодноразово під час розгляду справи наголошували на наявності обґрунтованих припущень, що з моменту отримання таких документів, боржником було збільшено площу вказаного домоволодіння та наразі воно може складати більш ніж 120 кв.м., та відповідно має були включено до ліквідаційної маси.

Судова колегія зазначає, що у даній справі питання щодо дійсної площі належного боржникові майна порушувалось неодноразово. Так, про необхідність визначення реальної площі належного боржникові домоволодіння неодноразово наголошували й суди апеляційної та касаційної інстанції у постановах прийнятих у даній справі. Зокрема, суд апеляційної інстанції у постанові від 24.04.2024 у цій справі наголошував на тому, що у даному випадку проведення огляду майна боржника, зокрема й з залученням відповідних спеціалістів, задля визначення реальної площі належного боржникові домоволодіння, є дійсно необхідним та важливим, оскільки з огляду на приписи ст. 131 КУзПБ, від вчинення таких дій залежить чи буде включено таке майно до ліквідаційної маси за рахунок якої будуть погашенні існуючі вимоги кредиторів, або ні.

Також, суд апеляційної інстанції у постанові від 24.04.2024 у цій справі наголошував на наявності у суду першої інстанції права самостійно здійснити огляд доказів за їх місцезнаходженням в порядку ст. 82 ГПК України, з метою встановлення дійних обставин даної справи.

Втім, протягом чотирьох років з моменту визнання боржника банкрутом, ані учасниками справи, за участю спеціалістів, ані судом першої інстанції, не було проведено огляд та не визначено площу домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить боржнику.

З огляду на таке, Південно-західний апеляційний господарський суд за власною ініціативою в порядку ст. 82 ГПК України вирішив здійснити огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Так, 04.04.2025 о 10:50 колегія суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г., секретар судового засідання Чеголя Є.О., а також спеціаліста з числа працівників Південно-західного апеляційного господарського суду, який здійснював відеофіксацію Вербицький М.С. , прибули за адресою АДРЕСА_1 для здійснення огляду доказів за їх місцезнаходженням.

Також за вказаною адресою прибули боржник по справі та власник майна ОСОБА_1 , його представник адвокат Нестеренко С.В., представник арбітражної керуючої Орлової Т.А. - адвокат Дарієнко В.Д. та залучені учасниками справи спеціалісти, а саме Митніков Г.П. (інженер з інвентаризації нерухового майна, експерт), Жемаркін І.В. (інженер з інвентаризації нерухового майна, експерт) та Муравйова О.Ю. (інженер з інвентаризації нерухового майна, експерт).

Власник майна ОСОБА_1 надав доступ колегії суддів та іншим особам, які беруть участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням до домоволодіння.

Спеціалісти, які були залучені до огляду учасниками справи, а саме Митніков Г.П., Жемаркін І.В. та Муравйова О.Ю. здійснили огляд та вимірювання площі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами проведеного огляду, спеціалістами Жемаркіним І.В. та Муравйовою О.Ю. було надано до суду експлікацію приміщень житлового будинку та план поверху приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до яких загальна площа приміщень даного житлового будинку складає 114,1 кв.м.

Також спеціалістами Жемаркіним І.В. та Муравйовою О.Ю. надано лист від 04.04.2025 за підписом директора ТОВ «Одеське БТІ» в якому повідомлено, що при проведенні технічної інвентаризації (уточнення лінійних розмірів приміщень) 04.04.2025 було встановлено, що загальна площа житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 складає 114,1 кв.м., житлова площа складає 74,9 кв.м.

В свою чергу, спеціалістом Митніковим Г.П. було надано до суду ескізи внутрішніх обмірів житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (підвал, 1 поверх та 2 поверх), план поверху та експлікацію приміщень житлового будинку у відповідності до яких загальна площа житлового будинку складає 114,9 кв.м.

Отже, за результатами проведеного огляду житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належить боржникові на праві власності, спеціалістами, які залучені, як з боку боржника, так й з боку арбітражної керуючої, було встановлено, що загальна площа такого житлового будинку не перевищує 120 кв.м.

При цьому, судова колегія відхиляє твердження апелянтів з приводу того, що дане майно не може буди виключено з ліквідаційної маси, оскільки не є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, з огляду на таке.

Так, за твердженням арбітражної керуючої Орлової Т.А., члену сім`ї боржника, його матері ОСОБА_11 , на праві власності належить майно, а саме: 1) житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 ; 2) житлове домоволодіння і підсобні будівлі за адресою АДРЕСА_3 .

Колегія суддів зазначає, що порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 116, 120 КУзПБ, за змістом яких визначено порядок дій та перелік документів і відомостей, необхідних для подання заявником при зверненні до суду разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а також визначено наслідки відкриття провадження як безпосередньо для боржника, так і для його кредиторів.

Системний аналіз положень статті 116 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що одним з документів, який заявник обов`язково повинен додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є декларація про майновий стан боржника за три роки (кожен окремо), які передували зверненню заявника до суду з відповідною заявою. Така декларація подається за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, та повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї.

Водночас положеннями статті 116 КУзПБ визначено перелік осіб - членів сім`ї боржника, до яких законодавець з метою реалізації положень КУзПБ щодо відновлення платоспроможності боржника відніс осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інших осіб, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Судове тлумачення частини п`ятої статті 116 КУзПБ, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім`ї такого боржника в обов`язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов`язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов`язків.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Так, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 вирішувалось питання щодо застосування положень ст. 116 КУзПБ в контексті надання/ненадання боржником достовірної інформації про майно, дохід та витрати членів його сім`ї в у деклараціях про майновий стан, та відповідно, застосування процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї тощо.

В той же час, у справі, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції не вирішується питання щодо відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та відповідно не досліджуються обставини надання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї у деклараціях про майновий стан.

Натомість, предметом даного спору є питання щодо включення/невключення до ліквідаційної маси майна боржника, яка є єдиним місцем проживання сім`ї боржника у відповідності до положень ч.6 ст. 131 КУзПБ.

Отже, з огляду на обставини, які були предметом розгляду, справа №910/6639/20 не є подібною то тієї, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, оскільки в ній йдеться про застосування положень ст. 116 КУзПБ в частині подання боржником достовірної інформації про майно, дохід та витрати членів його сім`ї в деклараціях про майновий стан, в той час, як у даній справі судом вирішується питання щодо застосування положень ч.6 ст. 131 КУзПБ, а саме наявності підстав для виключення майна боржника з ліквідаційної маси з тих підстав, що таке майно є єдиним місцем проживання боржника та членів його сім`ї.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Саме даним висновком, на переконання колегії суддів, слід керуватись у даній справі при вирішенні питання щодо застосування положень ч.6 ст. 131 КУзПБ та визначення чи є належне боржникові майно єдиним місцем проживання його сім`ї.

У даному випадку, наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження того, що мати боржника ОСОБА_11 проживає спільно з боржником, веде з ним спільний побут і має взаємні права й обов`язки, а тому остання не може бути віднесена до членів його сім`ї у розумінні СК України.

Відтак, наявність у матері боржника будь-якого нерухомого майна (житлового будинку), не може свідчити про те, що таке майно також може використовуватись боржником та членами його сім`ї, з якими він проживає та веде спільний побут.

До того ж, судова колегія відзначає, що для дослідження та оцінки такого юридичного факту як єдине місце проживання сім`ї боржника (квартири або житлового будинку) з урахуванням положень статей 316-319 Цивільного кодексу України (щодо права розпорядження особою лише майном, що перебуває у неї на праві власності) має ураховуватися те майно, що перебуває у боржника та/або членів сім`ї боржника на праві власності, а якщо це частка відповідного майна, то ураховуватись також мають положення статті 47 Житлового кодексу УРСР (щодо норми жилої площі на одну особу - 13,65 квадратних метрів) та частини третьої статті 50 цього Кодексу (щодо вимог, що ставляться до жилих приміщень - недопущення заселення квартири, збудованої для однієї сім`ї, двома і більше сім`ями або двома і більше одинокими особами тощо).

У цих висновках колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 908/2536/20 та від 26.05.2022 у справі № 923/984/21.

Згідно з довідками про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №К4-119280-ф/о від 29.05.2024, у належній матері боржника ОСОБА_11 частині будинку (що складає 43/100 частки домоволодіння, загальна площа якого становить 281,8 кв.м., житлова - 176,1 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , - проживає 7 осіб: ОСОБА_11 - з 16.11.1970; ОСОБА_12 - з 18.12.1992; ОСОБА_13 - з 09.09.1997; ОСОБА_14 - з 02.10.1991; ОСОБА_15 - з 18.10.2010; ОСОБА_16 - з 30.03.2012; ОСОБА_17 - з 23.04.2015.

Відтак, належне матері боржника ОСОБА_11 майно, саме у даному випадку, не може братись до уваги, а житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно, є єдиним місцем проживання сім`ї боржника ОСОБА_1 .

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що у відповідності до приписів ч. 6 ст. 131 КУзПБ майно, яке належить боржникові, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не може бути включено до ліквідаційної маси, оскільки є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, його загальна площа не перевищує 120 квадратних метрів, та не є предметом забезпечення.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянтів про те, що оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд передчасно вирішив виключити зі складу ліквідаційної маси домоволодіння та земельну ділянку, оскільки ці об`єкти до ліквідаційної маси ще не включено, з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 131 КУзПБ визначено, що майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.

Як вже було вказано вище, у даній справі, з моменту прийняття постанови Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 про визнання банкрутом ОСОБА_1 та введення відносно нього процедури погашення боргів, існував спір пов`язаний з визначення реальної площі житлового будинку, який належить боржникові на праві власності та наявності або відсутності підстав для його включення до ліквідаційної маси, що в свою чергу унеможливлювало її формування.

Наразі, як встановлено судом, за участю відповідних спеціалістів, та не заперечується учасниками справи, належне боржникові майно не підлягає включенню до ліквідаційної маси на підставі ч. 6 ст. 131 КУзПБ, а тому на переконання колегії суддів, не має жодного правового значення чи вже включено таке майно до ліквідаційної маси чи ні, оскільки воно в будь-якому випадку не підлягає такому включенню.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянтів про те, що місцевим господарським судом безпідставно виключено зі складу ліквідаційної маси земельну ділянку, на якій розташоване належне боржникові нерухоме майно, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 зробила висновок, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, то земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Відтак, нерухоме майно є невід`ємним від земельної ділянки, тобто діє принцип юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкту нерухомості, а тому, на переконання колегії суддів, земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, який не підлягає включенню до ліквідаційної маси, слідує за таким нерухомим майном, тобто також не підлягає включенню до ліквідаційної маси.

Не приймаються колегією суддів до уваги й посилання апелянтів на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які полягають у не призначення до розгляду клопотань, які були вирішенні оскаржуваною ухвалою, оскільки як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалами Господарського суду Одеської області від 03.09.2024, 01.10.2024, 24.10.2024, 12.11.2024 суд першої інстанції повідомляв учасників справи про надходження відповідного клопотання про виключення майна із ліквідаційної маси, а також пропонував надати учасникам справи відзив на нього, та як свідчать наявні матеріали справи, 27.09.2024 від арбітражного керуючого Орлової Т.А. надійшов відзив на клопотання про виключення майна із ліквідаційної маси.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 по справі №916/2762/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2025.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.