Постанова

від 28.04.2025 по справі 916/5118/24

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/5118/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025, ухвалене суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 27.01.2025

у справі № 916/5118/24

за позовом: Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

до відповідача: Українсько-італійського спільного підприємства «Тревізо ЛТД»

про: стягнення 194838,90 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (далі ДП «ОМТП», Порт) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Українсько-італійського спільного підприємства «Тревізо ЛТД» (далі СП «Тревізо ЛТД»), в якому просило суд стягнути з останнього загалом 194838,90 грн, з яких: 164820 грн основного боргу, 25371,64 грн пені та 4647,26 грн 3% річних.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами 30.01.1997 договором фрахтування № КД-32 (далі договір) в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування пасажирським катером «Ліверпуль» за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року.

Заперечуючи проти задоволення позову, СП «Тревізо ЛТД» посилалось на наявність передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України підстав для звільнення його від сплати орендних платежів у зв`язку з неможливістю використання судна з незалежних від відповідача причин.

Також відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин, настання яких підтверджено сертифікатом Одеської регіональної ТПП від 11.12.2024 № 5100-24-2274 та підтверджує позицію про наявність правових підстав для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у справі № 916/5118/24 у задоволенні позову ДП «ОМТП» відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд врахував введення з 24.02.2022 воєнного стану, встановлення рівня охорони 3 у морських та річкових портах України, заборону використання пасажирського катера в зонах воєнних дій, обмеження вільного доступу до території морського вокзалу Одеського порту, а також те, що використання судна може мати наслідком нанесення вогневого ураження противником та загибель людей, про що фактично попереджає Командування ВМС ЗСУ у відповідному листі, та дійшов висновку, що використання відповідачем пасажирського катера стало фактично неможливим, що свідчить про наявність правових підстав для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення відповідача від сплати орендних платежів, нарахованих позивачем за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на наступне:

- Суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо заборони використання зафрахтованого судна. Скаржник зазначає, що ані воєнних, ані бойових дій в період невиконання відповідачем зобов`язань за договором не відбувалось. Акваторія Чорного моря, прилегла до берегів м. Одеси, акваторія Одеського порту, м. Одеса та Одеській район ніколи не включалися до територій на яких ведуться (велися) бойові (воєнні) дії. Жодної заборони на використання судна в даних обставинах ані договором, ані листом Командування ВМС ЗСУ, ані Циркуляром від 04.04.2022 №JWLA-030 не передбачено та не доведено в ході судового розгляду.

- Договором не визначено, за яким призначенням фрахтувальник повинен використовувати зафрахтоване судно. Тобто, таке використання не обмежено лише перевезенням пасажирів, як це стверджує відповідач. Наприклад, зафрахтоване судно можливо застосувати для навчання курсантів Навчального центру ДП «Одеський порт», який працює в умовах воєнного стану, перевезення військових або з іншою метою на розсуд фрахтувальника. Однак, відповідач не вчинив жодних дій стосовно розгляду таких можливостей. Твердження відповідача щодо недопуску екіпажу на зафрахтоване судно не підтверджено жодними допустимими доказами та не відповідає дійсності, так як за інформацією ДП «Одеський порт» на зафрахтованому судні періодично з`являється капітан.

- Застосування норми ч. 6 ст. 762 ЦК України на користь наймача, враховуючи практику Верховного Суду, неможливо, так як відсутня об`єктивна неможливість користуватися майном в широкому розумінні такого користування. У випадку, коли використання майна все ж можливо здійснювати, хоч і обмежено, є підстави для перегляду розміру орендної плати а не від звільнення від неї. Тобто, запровадження воєнного стану та настання форс-мажорних обставин не є підставою звільнення орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату.

- Командування ВМС ЗСУ не наділено повноваженнями надавати чи обмежувати доступ на територію Порту. Це є виключно компетенцією АМПУ. Доказів звернення до АМПУ для відкриття перепусток членам екіпажу судна для проходження на територію порту, а також доказів відмови у такому дозволі відповідачем надано не було. В листі зазначено, що доступ обмежений лише для громадян, але не для екіпажів суден. Більш того, в зазначеному листі вказано, що Командування ВМС не видавало наказів про заборону (обмеження) на вихід та навігацію, зокрема, прогулянкових катерів в акваторії Одеського морського порту, включаючи райони пляжів «Дельфін», «Ланжерон», «Аркадія».

- Відповідач знаючи про ризики щодо виконання ним взятих на себе зобов`язань не вчинив жодних дій направлених для мінімізації негативних наслідків для контрагента. Звільнення від сплати фрахтових платежів здійснюється через внесення відповідних змін в договір бербоут-чартеру, шляхом укладання додаткової угоди до нього у письмовій формі. Для цього відповідач повинен був направити судновласнику відповідне звернення з правовим та доказовим обґрунтуванням (тягар доказування засотсування ч. 6. ст. 762 ЦК України лежить на орендарі) неможливості сплати фрахтових платежів, але жодного волевиявлення з боку відповідача, направленого на внесення відповідних змін у договір, на адресу позивача не надходило.

- Відповідач готовий був нести всі ризики з провадження ним підприємницької діяльності особисто, не перекладаючи відповідальність на судновласника. Проте, наразі через недбале ставлення та неприйняття відповідачем відповідальності, не врахування ним ризиків воєнного стану, у позивача виникла значна дебіторська заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача. Проте суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив принципи добросовісності у господарських відносинах, не врахував наведену процедуру та факт недодержання її з боку відповідача. Фактично, суд не взяв до уваги те, що через небажання відповідача здійснити необхідні дії по доказуванню факту неможливості використання майна та припинення договору, позивач знаходиться в гіршому становище, несе тягар заборгованості і відсутності прибутку та можливості передати зафрахтоване судно іншому орендарю.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали цієї справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів до суду апеляційної інстанції.

19.02.2025 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 за апеляційною скаргою ДП «ОМТП» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у справі № 916/5118/24 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк до 14.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення позивачу) та роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу СП «Тревізо ЛТД» заперечувало проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а також на те, що скаржником жодним чином не спростовані висновки суду.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та визнається учасниками цієї справи, 30.01.1997 між позивачем (Судновласник, Порт) та відповідачем (Фрахтувальник) укладено договір № КД-32, відповідно до п. 1 якого Порт передає, а Фрахтувальник приймає в бербоут-чартер без прав викупу належний Судновласнику та вільний від застави та арешту пасажирський теплохід (пасажирський катер) «Ліверпуль», що має, зокрема, наступні характеристики: клас судна -пасажирське, район плавання - згідно з судновими документами.

Згідно з п. 3 договору передача судна в/з бербоут-чартера здійснюється біля причалу №28 Одеського порту та оформлюється актом приймання-передачі судна.

Відповідно до п. п. 5, 7 договору в період бербоут-чартера судно знаходиться у повному віданні, розпорядженні та під контролем Фрахтувальника, експлуатується ним за його рахунок і під його відповідальність. Судно має бути зайняте тільки законною діяльністю в межах зон, визначених класифікаційними документами, виключаючи зони воєнних дій.

За змістом п. 18 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 10 років з моменту підписання акта приймання-здачі у бербоут-чартер.

30.03.2007 між ДП «ОМТП» та СП «Тревізо ЛТД» було укладено додаткову угоду до договору №КД-32 від 30.01.1997, якою доповнено договір пунктами 27-37.

Згідно з п. 28 додаткової угоди від 30.03.2007 до договору виплата орендної плати за винятком першого та останнього платіжних місяців, застосовується підпункт (с) цієї статті, за якою орендна плата перераховується з розрахункового рахунка Фрахтувальника на розрахунковий рахунок Судновласника щомісяця авансом у перший робочий день кожного місяця.

Відповідно до п. 32 додаткової угоди від 30.03.2007 до договору в період експлуатації судна в порту Одеса Судновласник надає Фрахтувальнику місце на причалах порту, пристосоване для стоянки, посадки та висадки пасажирів з оплатою Фрахтувальником таких послуг.

25.01.2012 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою викладено окремі пункти договору у новій редакції, визначивши, зокрема, що орендна плата складає 112,18 грн на добу.

Додатковою угодою до договору (а.с.80-81) сторонами: продовжено строк дії договору до 31.01.2027; визначено, що орендна плата складає 180 грн на добу; угода застосовується до відносин сторін з 30.01.2017.

21.12.2016 Регістром судноплавства України було видано класифікаційне свідоцтво №311-11245-16, згідно якого судно «Ліверпуль» відповідає вимогам Правил Регістра та віднесено до пасажирських суден.

В матеріалах цієї справи міститься наказ директора СП «Тревізо ЛТД» про виведення пасажирського катера у відстій та переведення підприємства в режим простою у зв`язку з неможливістю здійснення основного видку діяльності (пасажирського морського транспорту).

Як вбачається з Циркуляру Об`єднаного Комітету з військових ризиків №JWLA-030 від 4 квітня 2022 року, води Азовського та Чорного морів, а також внутрішні води, як визначено на наступній сторінці, включені до Переліку небезпечних територій для судноплавства через війну, піратство, тероризм та пов`язані з ними загрози (далі «Перелік»).

Зокрема, до Переліку включені усі внутрішні води України, а також води Азовського та Чорного морів, обмежені кордонами, координати яких наведені у Циркулярі.

ДП «ОМТП» виставило відповідачу рахунки на сплату орендної плати за період з 01.01.2023 до 31.10.2024 на загальну суму 164820 грн (а.с.18-39).

25.01.2023 СП «Тревізо ЛТД» звернулося до ДП «ОМТП» з листом №25/01, в якому, посилаючись на приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України, а також на військову агресія Російської Федерації проти України, повідомляло про відсутність фінансової можливості сплачувати фрахтову ставку.

В процесі вирішення даного спору СП «Тревізо ЛТД» також було надано матеріали фотофіксації на підтвердження пошкодження судна.

11.05.2023 ДП «ОМТП» звернулося до СП «Тревізо ЛТД» з претензією №20/6-30/175, в якій позивач просив у добровільному порядку сплатити заборгованість за договором.

Листом №08/06 від 08.06.2023 СП «Тревізо ЛТД» у відповідь на претензію повідомило про відсутність підстав для задоволення претензії, посилаючись на неможливість використання судна.

Листом від 04.12.2024 №154/132/30997 Командування ВМС ЗСУ у відповідь на адвокатський запит представника відповідача повідомило, що з метою створення умов, необхідних для відвернення воєнних загроз з боку російської федерації з морського напрямку, збереження життя та майна цивільних судновласників Командуванням ВМС ЗСУ було ініційовано оголошення ДУ «Держгідрографія» прибережних попереджень мореплавцям (ПРИП) №92/22 від 24.02.2022 року та ПРИП №108/22 від 19.03.2022 року, якими оголошено воєнну загрозу у північно-західній частині Чорного моря; та ПРИП №96/22 та ПРИП №97/22 від 27.02.2022 року, якими оголошено мінну небезпеку та заборону плавання у визначених районах північно-західної частини Чорного моря. У зв`язку з високим рівнем мінної небезпеки (у тому числі дрейфуючих мін) та високою вірогідністю нанесення вогневого ураження противником, який розцінює судна, що слідують до/з портів України, як фактичну терористичну загрозу та неодноразово застосовував зброю по цивільних суднах, що призвело до їх затоплення та загибелі членів екіпажу, у північно-західній частині Чорного моря цивільне судноплавство обмежене. Командування ВМС ЗСУ накази про заборону (обмеження) на вихід та навігацію прогулянкових катерів прогулянкових яхт, пасажирських катерів, маломірних суден в акваторії Одеського морського порту та в Одеській затоці не видавало. Водночас, військовим командуванням було реалізовано повноваження щодо посилення охорони об`єктів критичної інфраструктури на території України, у тому числі Одеського морського торговельного порту, бойовими розпорядженнями оперативного угруповання військ Примор`я та бойовим розпорядженням військового коменданта міста Одеса було встановлено обмеження доступу громадян на територію порту, у тому числі на територію Морського вокзалу, включаючи причали № 15, № 16, № 17, № 18 та № 19.

11.12.2024 Одеською регіональною ТПП видано СП «Тревізо ЛТД» сертифікат про настання форс-мажорних обставин № 5100-24-2274, згідно якого датою настання форс-мажорних обставин для СП «Тревізо ЛТД», які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, є 24.02.2022.

Листом №13/12 від 13.12.2024 відповідачем було направлено на адресу позивача сертифікат про настання форс-мажорних обставин.

Предметом позову у даній справі є вимоги ДП «ОМТП» стягнути з СП «Тревізо ЛТД» 194838,90 грн (164820 грн основний борг, 25371,64 грн пеня та 4647,26 грн 3% річних) з підстав неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року.

Як вже зазначалось, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд врахував введення з 24.02.2022 воєнного стану, встановлення рівня охорони 3 у морських та річкових портах України, заборону використання пасажирського катера в зонах воєнних дій, обмеження вільного доступу до території морського вокзалу Одеського порту, а також те, що використання судна може мати наслідком нанесення вогневого ураження противником та загибель людей, про що фактично попереджає Командування ВМС ЗСУ у листі від 04.12.2024 №154/132/30997, та дійшов висновку, що використання відповідачем пасажирського катера стало фактично неможливим, що, свідчить про наявність правових підстав для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення відповідача від сплати орендних платежів, нарахованих позивачем за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно зі ст. 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

З укладеного між сторонами договору вбачається, що він є договором бербоут-чартеру, поняття якого визначено у Кодексі торговельного мореплавства України.

Зокрема, положеннями ст. 203 вказаного Кодексу передбачено, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами (ст. 204 Кодексу торговельного мореплавства України).

Згідно зі ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Поряд з цим, в силу приписів ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Приписами 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Отже хоча укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором бербоут-чартера пасажирського судна (катера), колегія суддів зазначає, що поряд з цим цей договір містить ознаки орендних правовідносин, а саме оренди транспортного засобу, на якого поширюються норми гл. 58 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).

Вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.

Отже, для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 11.07.2018 у справі №905/1510/17 та від 05.07.2018 у справі №910/16005/17.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Заявлена позивачем до стягнення заборгованість нарахована за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року.

Колегією суддів враховано в якості загальновідомих обставин факт здійснення з 24.02.2022 повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, яка і досі перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також унеможливлює безпечний вихід суден у Чорне море.

25.02.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 183-р «Про встановлення рівня охорони у морських та річкових портах України, портових засобах, суднах, які мають право плавання під Державним прапором України», відповідно до якого вирішено установити з 25.02.2022 рівень охорони 3 у морських та річкових портах України, на період введення воєнного стану.

Як вже зазначалось, Командування ВМС ЗСУ у своєму листі попереджає, що у зв`язку з високим рівнем мінної небезпеки (у тому числі дрейфуючих мін) та високою вірогідністю нанесення вогневого ураження противником, який розцінює судна, що слідують до/з портів України, як фактичну терористичну загрозу та неодноразово застосовував зброю по цивільних суднах, що призвело до їх затоплення та загибелі членів екіпажу, у північно-західній частині Чорного моря цивільне судноплавство обмежене.

Отже суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив доводи позивача про можливість використання відповідачем пасажирського судна для навчання курсантів або з іншою метою на його розсуд, адже використання пасажирського судна може мати жахливі наслідки, загибель людей, про що фактично і застерігає Командування ВМС ЗСУ у своєму листі.

Крім того, колегією суддів враховується, що у цьому листі Командування ВМС ЗСУ також звертає увагу і на те, що ним було реалізовано повноваження щодо посилення охорони об`єктів критичної інфраструктури на території України, у тому числі Одеського морського торговельного порту, бойовими розпорядженнями оперативного угруповання військ Примор`я та бойовим розпорядженням військового коменданта міста Одеса було встановлено обмеження доступу громадян на територію порту, у тому числі на територію Морського вокзалу, включаючи певні причали.

Вказані обставини існують і по сьогоднішній день.

Тобто незважаючи на те, що в матеріалах цієї справи відсутні докази відмови відповідачу у доступі до судна або у виході цього судна в територіальні води України, а також відсутні докази на підтвердження обставини обмеження доступу на територію Порту за рішенням АМПУ, це не жодним чином не спростовує висновків суду про об`єктивну неможливість відповідача використовувати пасажирське судну в період збройної агресії Російської Федерації проти України, з огляду на першочергову необхідність забезпечення охорони людського життя.

Щодо обставини непереборної сили.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Факт, що дію обставин непереборної сили необхідно довести, не виключає того, що наявність таких обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Укладений між сторонами договір не містить жодних умов та не визначає порядку повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин.

Разом з тим, колегією суддів враховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, про те, що умова про позбавлення сторони права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначена в договорі.

Враховуючи відсутність у договорі строків, протягом яких відповідач мав повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин, місцевий господарський суд правильно зазначив про наявність підстав для врахування сертифікату про настання форс-мажорних обставин від 11.12.2024 № 5100-24-2274, виданого відповідачу вже після відкриття провадження у даній справі.

Отримання відповідачем відповідного сертифікату засвідчує настання для нього форс-мажорних обставин, які лише додатково підтверджують неможливість використання ним орендованого майна.

Щодо посилання скаржника висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі № 911/3067/20 та у даній справі не є побідними, оскільки наведена скаржником постанова Верховного Суду ухвалена до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, стосується правовідносин, які виникли із договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а неможливість використання орендованого майна була викликана запровадженням на території Україну карантину через коронавірус.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача орендних платежів за договором.

Водночас, враховуючи звільнення відповідача від сплати нарахованої позивачем плати за договором, позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних також задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у справі № 916/5118/24 - без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська