Постанова

від 14.04.2025 по справі 920/1196/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2025 р. Справа№ 920/1196/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Ходаківської І.П.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 14.04.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" про ухвалення додаткового рішення у справі

за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України""

на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2024

у справі №920/1196/24 (суддя - Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД"

до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України""

про стягнення 922 637,31 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

25.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №920/1196/24, у якій заявник просить стягнути з Дочірнього Підприємства "Сумський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 31931024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" (код ЄДРПОУ 40182138) понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 115 638,80 грн (сто п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 80 копійок).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" про ухвалення додаткового рішення у справі №920/1196/24 у судовому засіданні на 14.04.2025.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представники позивача та відповідача не з`явилися в судове засідання 14.04.2025, про дату, час та місце проведення судового засідання не повідомлені належним чином.

14.04.2025 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника останнього.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"" (далі - відповідач, скаржник) 922 637,31 грн боргу, з яких: 811 408 грн заборгованість за оплату поставленого товару, 5936,00 грн пені, 281,00 грн штрафу. 94 980,00 грн забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі безвідсоткового депозиту в розмірі 1% від суми договору, 10068,31 грн за протиправне притримання забезпечення (з яких: 6021,82 грн інфляційне збільшення і 4046,49 грн 3% річних).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.12.2024 у справі №920/1196/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" 811 408,00 грн. основного боргу, 94 980,00 грн. забезпечення виконання зобов`язань за договором, 0,81 грн. штрафу, а також 13 595,83 грн. судового збору. В іншому відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2024 у справі №920/1196/24 у частині стягнення з відповідача 94 980,00 грн. забезпечення виконання зобов`язань за договором та відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"" на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2024 у справі №920/1196/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2024 у справі №920/1196/24 залишено без змін. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишено за Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розподіл судом інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наголошено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 1 статті 1312 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» (як клієнтом) та адвокатом Скирдою Владиславом Євгеновичем було укладено договір № 11/07/2024 від 11 липня 2024року.

У подальшому, у зв`язку із поданням апеляційної скарги, між ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» та адвокатом Скирдою Владиславом Євгеновичем було укладено додаткову угоду №1 від 03 лютого 2025 року.

Відповідно до Додаткової угоди: « 1. Сторони погодились, що у зв`язку із поданням апеляційної скарги Дочірнім підприємством «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»» на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2024 у справі №920/1196/24, існує необхідність представництва інтересів Клієнтів відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони погодились, що сума Винагороди, що підлягає оплаті Клієнтом за надані послуги щодо участі та представництві позиції Клієнта в судовому засіданні, становитиме 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень Сторони погодились, що сума Винагороди, що підлягає оплаті Клієнтом відповідно до положень пункту 6.4. Договору, у зв`язку із поданням Апеляційної скарги, підлягає оплаті у разі залишення апеляційним судом Апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.».

Відповідно до розділу 6 договору між клієнтами та адвокатом була встановлено плата, яку клієнти мають сплатити на користь адвоката, як «гонорар успіху».

« 6.2. Сторони домовились, що Клієнти мають сплатити розмір грошового гонорару Виконавця, що підлягає оплаті Клієнтом після подання Виконавцем до суду позову до Дочірнього Підприємства «Сумський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» про стягнення заборгованості за договором поставки (купівлі-продажу) товару № 1512/22 від 15.12.2022 року в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень з урахуванням податку 5%.

Ця сума підлягає оплаті протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання виставленого Виконавцем рахунку.

6.3. Вартість участі виконавця в одному судовому засідання становить 500 доларів США або 20 000 гривень без ПДВ.

6.4. Розмір грошового гонорару Виконавця, що підлягає оплаті Клієнтом за успішне виконання Завдання 1 становить 10% (десять відсотків) від розміру задоволених судом вимог за позовом. Ця сума підлягає оплаті протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання виставленого Виконавцем рахунку, який буде виставлено після остаточного набрання законної сили судовим рішенням.».

У подальшому Додатковою угодою №1 було вирішено: « 3. Сторони погодились, що сума Винагороди, що підлягає оплаті Клієнтом відповідно до положень пункту 6.4. Договору, у зв`язку із поданням Апеляційної скарги, підлягає оплаті у разі залишення апеляційним судом Апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.».

Згідно до акту приймання-передачі послуг №24/3 від 24.03.2025 - ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» було прийнято, а адвокатом було надано послуги на загальну суму 115 638,80 грн.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява №19336/04, §268)).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд зазначає, що існування обставин, які є підставами для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, зацікавлена сторона (в даному випадку - відповідач) доводить суду належними та допустимими доказами при поданні заяви про зменшення розміру адвокатських витрат.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання заперечень щодо розміру судових витрат.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, в постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

У контексті вищевикладеного колегія суддів, надаючи правову оцінку заяві про ухвалення додаткового рішення, зазначає таке.

Сума, яку позивач просить стягнути з відповідача складається, з:

- Підготовка та представництво інтересів Замовника під час судовому розгляду в апеляційному суді, участь в судовому засіданні 17 березня 2025 року - 25 000,00 грн;

- Оплата гонорару успіху адвоката за надані юридичні послуги відповідно до пункту 6.4. Договору із врахуванням Додаткової угоди - 90 638, 80 грн.

Щодо гонорару успіху, колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до п. 6.4. Договору розмір грошового гонорару Виконавця, що підлягає оплаті Клієнтом за успішне виконання Завдання 1 становить 10% (десять відсотків) від розміру задоволених судом вимог за позовом. Ця сума підлягає оплаті протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання виставленого Виконавцем рахунку, який буде виставлено після остаточного набрання законної сили судовим рішенням.

Згідно з п. 1.1.1. Договору під завданням 1 розуміється підготовка та подання позову від імені позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки (купівлі-продажу) товару №1512/22 від 15.12.2022.

Тобто, пунктом 6.4. договору передбачено оплату 10% (десять відсотків) від розміру задоволених судом вимог за послуги надані при розгляді справи саме в суді першої інстанції, а не під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача 94 980,00 грн. забезпечення виконання зобов`язань за договором.

Як зазначалось колегією суддів вище, що в подальшому пунктом 3 Додаткової угоди №1 було вирішено, що сума Винагороди, що підлягає оплаті Клієнтом відповідно до положень пункту 6.4. Договору, у зв`язку із поданням Апеляційної скарги, підлягає оплаті у разі залишення апеляційним судом Апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що хоча пунктом 3 Додаткової угоді і було відтерміновано виплату Винагороди, що підлягає оплаті Клієнтом відповідно до положень пункту 6.4. Договору, у зв`язку із поданням апеляційної скарги, у разі залишення апеляційним судом апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, проте, правова природа такої правничої допомоги залишилась незмінною, тобто, такою, що була надана в суді першої інстанції, і колегія суддів не вбачає за можливе вирішувати питання щодо стягнення судових витрат за правничу допомогу надану в суді першої інстанції, при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за підготовку та представництво інтересів Замовника під час судового розгляду в апеляційному суді, участь в судовому засіданні 17 березня 2025 року - 25 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 14.04.2025 судове засідання розпочалось о 12 год. 14 хв. та закінчилось о 12 год. 26 хв., тобто, судове засідання тривало 12 хвилин з врахуванням переходу до стадії ухвалення судового рішення.

Тобто, позивач просить стягнути з відповідача 25 000,00 грн. витрат правничої допомоги за апеляційний перегляд оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача 94 980,00 грн. забезпечення виконання зобов`язань за договором, фактично, за одне судове засідання, яке тривало 12 хвилин.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, колегія суддів констатує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує про невідповідність витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та доходить висновку про зменшення цієї суми, у зв`язку із чим із відповідача/скаржника на користь позивача підлягає стягненню 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" у справі № 920/1196/24 підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1196/24 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»» (код за ЄДРПОУ 31931024; вул. Роменська, буд. 79/2, м. Суми, 40002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" (код за ЄДРПОУ 40182138; вул. Ламана, буд. 19, м. Дніпро, 49000) 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. В іншій частині в задоволенні заяви - відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

5. Матеріали справи № 920/1196/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 28.04.2025. (після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді І.П. Ходаківська

В.В. Андрієнко