Постанова

від 29.04.2025 по справі 910/14311/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2025 р. Справа№ 910/14311/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 29.04.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 (повний текст складено і підписано 24.02.2025)

у справі № 910/14311/24 (суддя І.В. Алєєва)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро - Полтава»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 548 428, 23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 452 027,16 грн. за поставлену у жовтні 2021 року, а також у періоди з лютого 2022 року по грудень 2023 року та з лютого 2023 року по грудень 2023 за договором № 14012/01 від 29.08.2017, але неоплачену у повному обсязі електричну енергію, а також нарахованих за порушення строків оплати такої електричної енергії 3 % річних в сумі 23 479,55 грн. та інфляційних втрат в сумі 72 921,52 грн.

Також у позові позивач просив, на підставі ст. 238 ГПК України зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування 3 % річних на суму основного боргу до моменту повної оплати бору, з урахуванням приписів законодавства України.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- виходячи з встановленого чинним законодавством алгоритму розрахунків, обов`язок відповідача щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою НЕК «Укренерго» послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії із альтернативних джерел у відповідному розрахунковому періоді, що свідчить про те, що строк виконання відповідачем свого зобов`язання перед позивачем визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а до настання такої події такий строк не закінчився;

- отже, враховуючи що за спірні періоди НЕК «Укренерго» не сплатило відповідачу 100% вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії із альтернативних джерел, зобов`язання відповідача перед позивачем за вказані періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли;

- під час дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022, розрахунки з оплати електричної енергії за спірним договором мають здійснюватися з врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, наказу від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та наказу від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» та зазначив про те, що вказана позиція підтверджена висновками, які викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2024 по справі № 910/4439/23;

- станом на 26.12.2024 позивач має перед відповідачем заборгованість за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця та вартості відхилення в сумі 4 026,91 грн., що підтверджується оборотами рахунків 3618 та 36181, а постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення». Вказане, за твердженням відповідача, свідчить про те, що оскільки у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця та вартості відхилення в сумі 4 026,91 грн., в силу положень абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, позовні вимоги в частині стягнення 4 026,91 грн. не підлягають задоволенню.

Також відповідач зауважив на тому, що наявні підстави для зменшення розміру 3 % річних та, з огляду на вказане, просив у разі, якщо суд дійде до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат до 1 грн. від стягнутої суми.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/14311/24 позов задоволено повністю.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленої позивачем у спірні періоди за договором № 14012/01 від 29.08.2017 електричної енергії у визначеній позивачем сумі, з огляду на що позивач має право на стягнення як вартості такої електричної енергії, та і нарахованих за несвоєчасне виконання обов`язку по її сплаті 3 % річних та інфляційних втрат у визначених позивачем розмірах.

Суд першої інстанції визнав безпідставними:

- доводи відповідача щодо зменшення нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, зазначивши, що відповідачем не наведено переконливих обставин неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), врахувавши при цьому принципи справедливості, добросовісності та розумності;

- вимоги клопотання позивача щодо зазначення в рішенні суду на підставі ст. 238 ГПК України про нарахування 3 % річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду та роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості, оскільки вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, так як це прямо суперечить імперативним приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України, принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення. Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об`єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо (п. 125, 126 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 № 910/14524/22).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/14311/24 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що:

- підстави для стягнення інфляційних втрат відсутні, так як у відповідності до положень Закону України «Про альтернативні джерела енергії» на НКРЕП покладено обов`язок здійснення щоквартального перерахунку «зеленого» тарифу з приведенням його розміру у відповідність в національній валюті за середнім офіційним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання. Вказане свідчить про те, що відсутні підстави вважати, що в результаті знеціненні гривні внаслідок інфляційних процесів позичав було завдано збитків у заявленому розмірі інфляційних нарахувань, оскільки захист майнових прав та інтересів виробників, пов`язаний з знеціненням гривні внаслідок інфляційних процесів, визначений спеціальними нормами, та здійснюється у спосіб, який є відмінним від механізму, визначеного у ч. 2 ст. 625 ЦК України;

- у спірних правовідносинах наявні обставини непереборних сили (дія воєнного стану), що унеможливлює стягнення як основного боргу, так і 3 % річних та інфляційних втрат.

Також у апеляційній скарзі відповідач просив відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі.

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 справу № 910/14311/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/14311/24; апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/14311/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

24.03.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додані докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/14311/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/14311/24 призначено до розгляду на 29.04.2025 об 11 год. 00 хв., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14311/24.

28.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 вказану заяву задоволено.

08.04.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, а також додатково зауваживши на тому, що:

- ані укладений між сторонами договір, ані Порядок № 641 не містять положень про те, що у випадку неотримання коштів відповідачем від ОСП (НЕК «Укренерго»), строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження таких коштів, що свідчить про те, що положення вказаного порядку жодним чином не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії по договору №2121/02/21 від 25.08.2021;

- посилання відповідача на те, що розрахунки з оплати електричної енергії за спірним договором мають здійснюватися з повним врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом», є безпідставними;

- враховуючи факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленої електричної енергії, позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати;

- відсутні підстави як для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, так і для звільнення відповідача від їх сплати.

24.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріли цієї справи.

Розпорядженням в. о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 № 09.1-08/1075/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14311/24 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 28.04.2025 по 11.05.2025 включно.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 справа № 910/14311/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2024 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Коробенко Г.П.) апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/14311/24, сторони повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/14311/24 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 29.04.2025 об 11 год. 00 хв.

Станом на 29.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

29.08.20217 Державне підприємство «Енергоринок» та позивач уклали договір № 14012/01 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що за цим договором позивач зобов`язується продати, а Державне підприємство «Енергоринок» зобов`язується купити електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

08.07.2019 позивач, Державне підприємство «Енергоринок» та відповідач уклали додаткову угоду № 401/01, у якій, серед іншого, погодили в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок»» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець»».

В подальшому між сторонами укладено декілька додаткових угод до Договору, а саме від 27.12.2019 №1652/01, від 14.02.2020 №255/01/20, від 20.03.2020 № 561/01/20, від 05.03.2021 № 1091/01/21, від 14.07.2023 № 2422/07/23, від 25.01.2024 № 456/07/24.

За умовами п. 1.1. Договору (тут і далі в редакції додаткової угоди №561/01/20 від 20.03.2020) за цим договором позивач (продавець за «зеленим» тарифом) зобов`язується продавати, а відповідач (гарантований покупець) зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі Порядок № 2804).

В п. 2.3 Договору узгоджено, що позивач зобов`язується продавати, а відповідач зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Відповідно до п. 3.1 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку № 2804 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку № 2804.

В п. 2.5 Договору встановлено, що вартість електричної енергії, купленої відповідачем у позивача у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку № 2804 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

25.01.2024 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 456/07/24, якою глави 1- 8 вищевказаного договору замінено главами 1- 9 у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1. Договору (у редакції додаткової угоди № 456/07/24 від 25.01.2024) продавець зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та чинного законодавства України, у тому числі Порядку № 641.

Сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору (п. 2.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 456/07/24 від 25.01.2024)).

За змістом положень п.п. 2.2.- 2.3. Договору (у редакції додаткової угоди від 26.01.2024) купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи гарантованого покупця. Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком № 641, у національній валюті України (пункти 2).

Пунктом 4.1. Договору (у редакції додаткової угоди № 456/07/24 від 25.01.2024) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

Підпунктом 2 п. 4.4. Договору (у редакції додаткової угоди № 456/07/24 від 25.01.2024) передбачено, що відповідач зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію, а пп. 2 п. 4.4. - що відповідач зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору, позивачем за спірний період: жовтня 2021 року, лютого 2022 по грудень 2022 року, лютого 2023 по жовтень 2023 року, здійснено постачання на користь відповідача електричної енергії, виробленої позивачем, як суб`єктом господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, що підтверджується відповідними актами купівлі - продажу електроенергії, підписаними між сторонами без зауважень (в тому числі за шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів - КЕП), а саме: від 31.10.2021 на суму 49 167,80 грн., від 28.02.2022 на суму 30 216,53 грн., від 31.03.2022 на суму 67 909,20 грн., від 30.04.2022 на суму 57 048,20 грн. від 31.05.2022 на суму 105 024,97 грн., від 30.06.2022 на суму 111 111,84 грн., від 31.07.2022 на суму 105 466,48 грн., від 31.08.2022 на суму 86 199,24 грн., від 30.09.2022 на суму 46 817,09 грн., від 31.10.2022 на суму 50 152,31 грн., від 30.11.2022 на суму 10 247,36 грн., від 31.12.2022 на суму 6 034,40 грн., від 28.02.2023 на суму 30 740,23 грн., від 31.03.2023 на суму 64 273,69 грн., від 30.04.2023 на суму 69 935,99 грн., від 31.05.2023 на суму 135 233,48 грн., від 30.06.2023 на суму 132 021,65 грн., від 31.07.2023 на суму 131 767,14 грн., від 30.09.2023 на суму 100 723,04 грн., від 31.10.2023 на суму 45 235,66 грн., а всього на суму 1 435 326,30 грн.

За умовами пунктів 3.1.- 3.3. Договору (у редакції додаткової угоди № 456/07/24 від 25.01.2024) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку № 641. Розрахунок за куплену відповідачем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Сторони при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої відповідачем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку № 641.

Отже, порядок розрахунків між сторонами за Договором врегульовано Порядком № 641.

Згідно з п. 10.1 Порядку № 641 (в редакції, яка була чинна станом на жовтень 2021 року) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку № 641 передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Отже, виходячи зі змісту Договору та Порядку №641, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги.

З 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 та відповідно до п. 11.4 якого гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Рішеннями НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем у наступні періоди:

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 №1117 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року»;

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 №1190 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року»;

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2023 №473 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року»;

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.04.2024 №858 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні, лютому та липні - вересні 2023 року»;

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.05.2024 №896 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року»;

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.05.2024 № 946 Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні - листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року»;

Позивач вказує на те, що строки виконання відповідачем зобов`язання зі 100% оплати за поставлену електричну енергію по Договору за визначені вище періоди, є таким, що настали, однак, відповідач взяті на себе за договором зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої спірні періоди електричної енергії виконав неналежним чином, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем по Договору з урахуванням часткових оплат, становить 452 027,16 грн.

Позивач зазначає про те, що з урахуванням норм права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку позивачем електричної енергії у наступні строки:

- Жовтень 2021, Лютий 2022, Березень 2022, Квітень 2022, Травень 2022, Червень 2022 до 14.09.2022 (включно);

- Липень 2022 до 23.09.2022 (включно);

- Серпень 2022 до 17.03.2023 (включно);

- Вересень 2022, Жовтень 2022, Листопад 2022 до 22.05.2024 (включно);

- Грудень 2022 до 16.05.2024 (включно);

- Лютий 2023 до 07.05.2024 (включно);

- Березень 2023, Квітень 2023, Травень 2023, Червень 2023 до 16.05.2024 (включно);

- Липень 2023, Вересень 2023до 07.05.2024 (включно);

Жовтень 2023 до 22.05.2024 (включно).

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 452 027,16 грн., 3 % річних в сумі 23 479,55 грн. та інфляційних втрат в сумі 72 921,52 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, на виконання умов Договору, позивачем за спірний період: жовтня 2021 року, лютого 2022 по грудень 2022 року, лютого 2023 по жовтень 2023 року, здійснено постачання на користь відповідача електричної енергії, виробленої позивачем, як суб`єктом господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, що підтверджується відповідними актами купівлі - продажу електроенергії, підписаними між сторонами без зауважень (в тому числі за шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів - КЕП) на загальну суму 1 435 326,30 грн.

З огляду на дати прийняття НКРЕКП відповідних постанов щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а також враховуючи редакції Порядку № 641, які діяли станом на дати затвердження, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої у спірні періоди електричної енергії настав, проте такий обов`язок був виконаний останнім не у повному обсязі внаслідок чого заборгованість в сумі 452 027,16 грн.

Як встановлено вище, відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що під час дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022, розрахунки з оплати електричної енергії за Договором мають здійснюватися з врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, наказу від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та наказу від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом».

Щодо вказаного колегія суддів зазначає таке:

- станом на дату настання строку оплати за заявлені позивачем періоди (наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність;

- наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року «Про розрахунки з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 вказаного порядку, проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку №641;

- саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим тарифом» №206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу;

- саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену за договором електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору і законодавства України, у тому числі Порядку №641;

- в матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до Договору в частині розрахунків за спірний період років, тоді як саме цим договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Слід зауважити і на наступному.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 зазначив, що накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» не звільняють ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару; не змінюють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати придбаної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом 3 робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Колегія суддів також приймає до уваги постанову Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, в якій Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 не звільняють ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару; не змінюють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати придбаної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом 3 робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Також слід зауважити на тому, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2024 у справі № 910/3126/23, серед іншого, відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про передачу справи № 910/3126/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про передачу справи № 910/3126/23 на розгляд палати/об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У вказаній ухвалі касаційний суд встановив, що правова позиція щодо застосування норм права та наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 у правовідносинах між сторонами у період дії воєнного стану в Україні (особливого періоду в розумінні положень ст. 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») є однаковою.

Слід зазначити і про те, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 викладені наступні правові висновки:

- об`єднана палата погоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, згідно з якими положення Наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641;

- об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22;

- оскільки, за висновками об`єднаної палати, положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641;

- Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та у постанові від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 зазначив, що у Наказі №140 та №206: мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»; наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару; наказ не змінює обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

- Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

1) Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

2) накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

При цьому колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на те, що його позиція щодо того, що під час дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022, розрахунки з оплати електричної енергії за договором № 1505/01/20 від 15.06.2020 мають здійснюватися з врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, наказу від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та наказу від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом», підтверджена висновками, які викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2024 по справі № 910/4439/23, так як вказане спростовується змістом вказаної постанови.

Також не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за «зеленим» тарифом, оскільки вартість значно вища ніж ціна за якою відповідач здійснює її подальший продаж та те, що на даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги, з огляду на що не може своєчасно та в повному обсязі виконувати свої поточні зобов`язання перед постачальниками універсальних послуг та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом.

З вказаного приводу колегія судів зазначає про те, що

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як умовами Договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов`язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за «зеленим» тарифом, оскільки вартість значно вища ніж ціна за якою відповідач здійснює її подальший продаж та те, що на даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, положення чинного законодавства (ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України) визначають підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, проте не надають боржнику право у випадку наявності відповідних підстав відстрочити виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, а відтак при визначенні строку оплати слід виходити саме з погоджених сторонами у Договорі умов.

До того ж слід зазначити, що:

- пункт 11.4. Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання відповідачем коштів від оператора системи передач (НЕК «Укренерго»), строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження таких коштів, а відтак положення вказаного Порядку № 641 жодним чином не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами;

- у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до Договору в частині встановлення іншого порядку проведення розрахунків за спірний період в залежності від обсягу відповідачем коштів від оператора системи передач (НЕК «Укренерго»), тоді як саме Договором (у редакції відповідних додаткових угод) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

Вказаним спростовуються твердження відповідача про те, що чинним законодавством встановлений алгоритм розрахунків згідно з яким обов`язок відповідача щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою НЕК «Укренерго» послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії із альтернативних джерел у відповідному розрахунковому періоді.

Щодо посилань відповідача на те, що станом на 26.12.2024 позивач має перед відповідачем заборгованість за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця та вартості відхилення в сумі 4 026,91 грн., що підтверджується оборотами рахунків 3618 та 36181, а постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення». Вказане, за твердженням відповідача, свідчить про те, що оскільки у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії, в силу положень абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, позовні вимоги в частині стягнення 4 026,91 грн. не підлягають задоволенню, слід зазначити наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідач має право припинити свої зобов`язання перед позивачем за спірний період шляхом зарахування зустрічних вимог, проте вказане, відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України, здійснюється за відповідною заявою, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача із відповідною заявою про припинення зобов`язання відповідача з оплати боргу за Договором у спірні періоди на суму 4 026,91 грн., а відтак підстави для зменшення розміру боргу у цій справі на вказану суму відсутні.

При цьому відповідач не позбавлений права в судовому порядку стягнути з позивача 4 026,91 грн. в межах окремого позовного провадження.

Колегія суддів зазначає про те, що, наявних у матеріалах справи станом на дату прийняття оскаржуваного рішення доказів підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену спірні періоди електричну енергію становила 452 027,16 грн., а строк виконання обов`язку по сплаті вказаних коштів станом на дату звернення позивача до суду цим позовом вже настав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 452 027,16 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 23 479,55 грн. та інфляційних втрат в сумі 72 921,52 грн., слід зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленої у жовтні 2021 року електричної енергії, позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

Колегія суддів перевіривши виконані позивачем розрахунки визнає їх арифметично вірними.

При цьому, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про те, що наявні підстави для звільнення його від нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат, так як відповідачем не було порушено визначений наказами Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» порядок розрахунків.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст.. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що обставини у справі № 910/14311/24 та справі № 902/417/18 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

При цьому, у цій справі № 910/14311/24 сторони в Договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України.

В свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст. 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г(927/1074/20).

Колегія суддів зазначає про те, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Про зазначене вказала й об`єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

В ухвалі від 18.12.2024 у справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України та заначила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування ст. 625 ЦК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних.

Отже, колегія суддів зазначає про те, що суд за певних обставин може зменшувати розмір і процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

У обґрунтування наявності підстав для зменшення 3 % річних відповідач послався на те, що він зобов`язаний діяти, в тому числі, відповідно до нормативно-правових актів Міністерства енергетики України (тобто фактично вважає, що строк виконання ним зобов`язання зі сплати ще не настав, проте таки доводам колегією суддів вже надано оцінку - примітка суду).

Також колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру 3 % річних відсутні. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Також безпідставними є і твердження відповідача про те, що підстави для стягнення інфляційних втрат відсутні, так як у відповідності до положень Закону України «Про альтернативні джерела енергії» на НКРЕП покладено обов`язок здійснення щоквартального перерахунку «зеленого» тарифу з приведенням його розміру у відповідність в національній валюті за середнім офіційним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання. Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що відсутні підстави вважати, що в результаті знеціненні гривні внаслідок інфляційних процесів позичав було завдано збитків у заявленому розмірі інфляційних нарахувань, оскільки захист майнових прав та інтересів виробників, пов`язаний з знеціненням гривні внаслідок інфляційних процесів, визначений спеціальними нормами, та здійснюється у спосіб, який є відмінним від механізму, визначеного у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів зазначає про те, що вказані вище твердження відповідача спростовуються змістом як наведених ним нормативних актів, так і іншими положеннями чинного законодавства.

Щодо посилань відповідача на те, що у спірних правовідносинах наявні обставини непереборних сили (дія воєнного стану), що унеможливлює стягнення як основного боргу, так і 3 % річних та інфляційних втрат

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, за змістом положень чинного законодавства наявність обставин непереборної сили є підставою саме для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, проте не свідчить про можливість відстрочення виконання самого зобов`язання.

Також слід зазначити про таке.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

Отже правові підстави для звільнення відповідача від сплати основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання обов`язку по сплаті основного боргу відсутні.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення з 3 % річних в сумі 23 479,55 грн. та інфляційних втрат в сумі 72 921,52 грн. залишається без змін.

Колегія суддів зазначає про те, що сторонами рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання позивача щодо зазначення в рішенні суду на підставі ст. 238 ГПК України про нарахування 3 % річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду не оскаржується.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/14311/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/14311/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/14311/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 29.04.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Г.П. Коробенко

О.О. Хрипун