Постанова

від 10.04.2025 по справі 910/6828/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2025 р. Справа№ 910/6828/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від скаржника: Сєдой О.О. згідно ордера

від боржника: Кривошей Ю.І. згідно ордера

від АТ "Укргазбанк": Бабенко А.І. згідно виписки з ЄДР

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 року

у справі №910/6828/24 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нексттрейд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 року у справі №910/6828/24, зокрема, визнано кредитором ТОВ "Нексттрейд" - ПАТ АБ "Укргазбанк" на загальну суму 806561775,00 грн., з яких: 806419495,00 грн. - основний борг (четверта черга); 102280,00 грн. - судові витрати ( перша черга); 40000,00 грн. - штраф (шоста черга); відмовлено ОСОБА_2 у визнанні кредитором боржника на загальну суму 744 495,62 грн.; відмовлено ТОВ "Фінансова компанія "Юніос" у визнанні кредитором боржника на загальну суму 22 5748 56,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 року у даній справі в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 744 495,62 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника на суму 744495,62 грн. та судовий збір у розмірі 6056,00 грн. та віднести заявлені вимоги до наступної черги: 6056,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 744495,62 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді: Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 20.01.2025 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі №910/6828/24, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6828/24.

06.02.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/6828/24/685/25 від 04.02.2025 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 17.02.2025 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 року у справі №910/6828/24, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 10.04.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу АТ "Укргазбанк" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представники скаржника та боржника в судовому засіданні 10.04.2025 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник АТ "Укргазбанк" в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

10.04.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду від 16.12.2024 у даній справі в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором ТОВ "Нексттрейд" на суму 744495,62 грн. - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення вказаних кредиторських вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 45 наведеного кодексу, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Згідно ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

- дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/6828/24 про банкрутство ТОВ "Нексттрейд", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 03.10.2024 року за заявою АТ "Укргазбанк". Повноваження розпорядника майна боржника виконує арбітражний керуючий Ковальчук М.М.

Відповідне оголошення про відкриття відносно ТОВ "Нексттрейд" справи про банкрутство офіційно оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України 04.10.2024 року за №74220.

28.10.2024, тобто в межах ст. 45 КУзПБ строку, до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 738439,62 грн., яку мотивовано наявністю заборгованості боржника перед кредитором за договором права регресної вимоги №06/03/2023 від 06.03.2023.

На підтвердження грошових вимог ОСОБА_1 надано суду копії:

- Договору №362/2020/РівнОД-КБ-ГКД-39 про заставу майнових прав (грошових коштів за договором банківського строкового вкладу) від 06.03.2023;

- Додаткової угоди №3 до Договору №362/2020/РівнОД-КБ-ГКД-39 про заставу майнових прав (грошових коштів за договором банківського строкового вкладу) від 06.03.2023 року;

- Договору права регресної вимоги №06/03/2023 від 06.03.2023;

- додаткової угоди №1 від 17.01.2024;

- додаткової угоди №2 від 20.01.2024;

- вимоги в порядку регресу від 20.11.2023;

- вимоги в порядку регресу від 01.03.2024;

- вимоги в порядку регресу від 15.07.2024;

- вимоги в порядку регресу від 05.08.2024;

- платіжної інструкції №145 від 17.01.2024;

- платіжної інструкції №248 від 04.03.2024;

- платіжної інструкції №445 від 06.08.2024;

- платіжної інструкції №449 від 30.08.2024;

- платіжної інструкції №452 від 09.09.2024;

- Платіжної інструкції №453 від 01.10.2024;

- Платіжної інструкції №568 від 01.10.2024;

- Платіжної інструкції №571 від 02.10.2024.

Додатково до письмових пояснень на заперечення ініціюючого кредитора щодо грошових вимог ОСОБА_1 заявником додано вимоги в порядку регресу з відповідними доказами їх отримання ТОВ "Нексттрейд", в тому числі і вимога від 30.09.2024 року на суму 738 439,62 грн.

Боржник у поданому відзиві на заяву грошові вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі та надав суду копії:

- Договору №01/2022 ФД/2 про надання поворотної фінансової допомоги від 18.01.2022 та додаткової угоди №1 від 01.12.2022;

- платіжного доручення №57 від 18.01.2022;

- Договору 02/2022 ФД/4 про надання поворотної фінансової допомоги від 08.02.2022 та додаткової угоди №1 від 01.12.2022;

- платіжне доручення №183 від 08.02.2022;

- Договору №02/2022 ФД/8 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.04.2022 та додаткової угоди №1 від 01.12.2022;

- платіжного доручення №526 від 21.04.2022;

- Договору №08/2022 ФД/9 про надання поворотної фінансової допомоги від 01.08.2022 та додаткової угоди №1 від 01.12.2022;

- платіжне доручення №949 від 01.08.2022;

- Договір №10/2022 ФД/10 про надання поворотної фінансової допомоги від 18.10.2022 та додаткової угодо №1 від 01.12.2022;

- платіжного доручення №1256 від 18.10.2022;

- Договір №03/2023 ФД/1 про надання поворотної фінансової допомоги від 03.03.2023;

- платіжного доручення №223 від 03.03.2023;

- Договору про переведення боргу №30/06/2022 від 30.06.2022;

- Договір №20/11/2023 про припинення зобов`язання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог від 20.11.2023.

Арбітражним керуючим Ковальчуком М.М., в свою чергу, у повідомленні від 05.11.2024 року №02-34/1026 заявлені вимоги відхилені повністю.

За наслідками розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 року у справі №910/6828/24, зокрема, відмовлено ОСОБА_2 у визнанні кредитором ТОВ "Нексттрейд" на загальну суму 744 495,62 грн.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 та визнання його вимог до боржника.

Згідно ч. 3 ст. 47 КУзПБ ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

ОСОБА_2 з даною ухвалою суду в частині відмови у задоволенні його заяви з грошовими вимогами до боржника не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду в частині наслідків розгляду його заяви про відмову у визнанні кредиторських вимог до боржника, то у відповідності до ст. 269 ГПК України ухвала суду першої інстанції переглядається лише в цій частині.

В іншій частині ухвала місцевого господарського суду не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали в оскаржуваній частині, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вбачає підстави для скасування ухвали з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2020 року між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Нексттрейд" був укладений генеральний кредитний договір №362/2020/РівнОД-КБ-ГКД (з наступними змінами та додатковими договорами до нього, зокрема, додатковим договором №362/2020/ РівнОД-КБ-ГКД-НА8 про відкриття та обслуговування непокритого акредитива від 06.03.2023 року), згідно з яким ТОВ "Нексттрейд" зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі, повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування кредитними коштами, сплатити комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати АБ "Укргазбанк" всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання ТОВ "Нексттрейд" умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

03.03.2023 року ОСОБА_1 розмістив 142 000 000,00 грн. на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АБ "Укргазбанк" у відповідності з умовами договору банківського строкового вкладу №032/03/23/100.

06.03.2023 року між АБ "Укргазбанк" (надалі - Заставодержатель) та ОСОБА_1 (надалі - Заставодавець) було укладено Договір №362/2020/РівнОД-КБ-ГКД-39 про заставу майнових прав (грошових коштів за договором банківського строкового вкладу) з наступними змінами, яким забезпечує всі вимоги Заставодержателя, які випливають з генерального кредитного договору №362/2020/РівнОД-КБ-ГКД від 23.12.2020 року з наступними змінами та додатковими договорами до нього, зокрема, додатковим договором №362/2020/РівнОД-КБ-ГКД-НА8 про відкриття та обслуговування непокритого акредитива від 06.03.2023 року.

Відповідно до п. 1.2. Договору Заставодавець надає в заставу Заставодержателю право вимоги грошових коштів у сумі вкладу (масі) 142000000,00 грн. та процентів на вклад, що будуть нараховані на суму вкладу.

Згідно Розділу 2 цього Договору виконання зобов`язань, забезпечених заставою, вважається виконання ТОВ "Нексттрейд" зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі. Заставодержатель набуває право вимоги по договору банківського строкового вкладу в разі невиконання ТОВ "Нексттрейд" забезпечених цим Договором зобов`язань по кредитному договору в повному обсязі або в частині у встановлені кредитним договором строки.

06.03.2023 року між ОСОБА_1 (надалі - Сторона-1, Кредитор) та ТОВ "Нексттрейд" (надалі - Сторона-2, Боржник) було укладено Договір права регресної вимоги №06/03/2023 (надалі - Договір) з додатковими угодами №1 від 17.01.2024 та №2 від 20.01.2024.

Згідно п.5 Договору Сторона-2, на підставі письмової вимоги в порядку регресу Сторони-1, зобов`язана здійснити повернення коштів, у розмірі та в строки, які передбачені у вимозі, однак не пізніше, ніж протягом 60-ти робочих днів з дня отримання письмової вимоги про повернення коштів в порядку регресу.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг з 06.03.2023 та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього Договору Сторонами.

У зв`язку з невиконанням ТОВ "Нексттрейд" своїх зобов`язань перед ПАТ АБ "Укргазбанк" за генеральним кредитним договором №362/2020/РівнОД-КБ-ГКД, останнім 17.11.2023 було списано з депозитного рахунку ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 142 000 000,00 грн. та 886 920,46 грн. процентів на вклад.

Приймаючи судове рішення, місцевий суд не взяв до уваги долучену ОСОБА_1 разом із заявою про визнання кредиторських вимог додаткову угоду №2 від 20.01.2024 до Договору права регресної вимоги, згідно з якої до суми грошових вимог, крім суми вкладу (142 000 000,00 грн.) додана також сума списаних процентів на вклад (886 920,46 грн.).

Таким чином, загальна сума списаних грошових вимог з рахунку ОСОБА_1 становить 142 886 920,46 грн.

Вказані обставини підтверджується доданою до апеляційної скарги випискою по особовому рахунку ТОВ "Нексттрейд" за період з 17.11.2023 року по 17.11.2023 року.

При цьому, вказаний документ не був наданий суду першої інстанції, оскільки факт списання коштів банком ані заявником, ані боржником не оспорювався, а судом першої інстанції вимога у наданні такого документу не ставилась.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що кредитором заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи з метою спростування відповідних заперечень АБ "Укргазбанк" з наданням доказів на підтвердження власної позиції, однак судом було відмовлено у задоволенні такого клопотання.

Натомість стверджуючи, що фактичне списання усієї суми відбулося значно пізніше, банком, в свою чергу, не було надано доказів щодо конкретної дати списання коштів із рахунків боржника та кредитора.

Суд першої інстанції, погоджуючись в ухвалі із твердженням банку, також не встановив конкретну дату списання вкладів із рахунків боржника та кредитора та, як наслідок, беручи до уваги лише пояснення банку, дійшов висновку щодо безпідставності вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Нексттрейд" та, відповідно, відсутності підстав для укладення Договору про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Беручи до уваги наведені вище обставини щодо обов`язку доведення належними доказами своїх кредиторських вимог, а також сталу судову практику щодо розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів, колегія суддів вважає, що прийняття та розгляд додаткових доказів у підтвердження обґрунтованості грошових вимог конкурсних кредиторів на стадії апеляційного перегляду справи в порядку ст. 269 ГПК України має бути здійснено з дотримання принципу диспозитивності.

Так, за змістом частин 2 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - заявника кредиторських вимог).

Тобто, відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Враховуючи вище вищевикладене, оскільки скаржником в даному випадку наведено достатнє та належне обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження додаткових доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, з метою повного, всебічного, об`єктивного та справедливого розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про прийняття такого доказу в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт списання банком з депозитного рахунку ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 142 000 000,00 грн. та 886 920,46 грн. процентів на вклад в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Нексттрейд", ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Нексттрейд" на підставі Договору права регресної вимоги №06/03/2023 з вимогами про повернення коштів в порядку регресу, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- 20.11.2023 року на суму 505 000,00 грн.;

- 01.03.2024 року на суму 505 000,00 грн.;

- 15.07.2024 року на суму 12 920 350,00 грн.;

- 05.08.2024 року на суму 14 000 000,00 грн.

ТОВ "Нексттрейд" погашено заборгованість за Договором права регресної вимоги №06/03/2023 від 06.03.2023 року на суму 27 930 350,00 грн., а саме:

- 17.01.2024 року платіжною інструкцією №145 у сумі 505 000,00 грн.;

- 04.03.2024 року платіжною інструкцією №248 у сумі 505 000,00 грн.;

- 06.08.2024 року платіжною інструкцією №445 у сумі 2 000 000,00 грн.;

- 30.08.2024 року платіжною інструкцією №449 у сумі 10 220 350,00 грн.;

- 09.09.2024 року платіжною інструкцією №452 у сумі 700 000,00 грн.;

- 01.10.2024 року платіжною інструкцією №453 у сумі 13 000 000,00 грн.;

- 01.10.2024 року платіжною інструкцією №568 у сумі 500 000,00 грн.;

- 02.10.2024 року платіжною інструкцією №571 у сумі 500 000,00 грн.

Твердження суду про те, що ОСОБА_1 не надано доказів направлення на адресу боржника будь-яких письмових вимог у порядку, визначеному Договором права регресної вимоги, судова колегія вважає помилковими, оскільки, по-перше, факт направлення та отримання боржником вимог в порядку регресу підтверджується фактом здійсненням оплати останнім даних вимог, а по-друге, договором не передбачено порядок щодо способу направлення вимог, а тому дані вимоги були надані ТОВ "Нексттрейд" нарочно та зареєстровані останнім у журналі обліку вхідної кореспонденції (т.4, арк.с. 69-73), як найбільш оптимальний спосіб обміну кореспонденції, який було обрано сторонами правочину.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, протягом 2022-2023 років ТОВ "Нексттрейд" надавало ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу, а саме:

- 18.01.2022 року сторонами укладено Договір №01/2022 ФД/2 про надання поворотної фінансової допомоги на суму 9 832 500,00 грн., за яким ТОВ "Нексттрейд" є позикодавцем, ОСОБА_1 - позичальником. Строк повернення допомоги становить 30 днів з моменту пред`явлення вимоги Позикодавцем. Строк дії Договору - 31.12.2022 року. Додатковою угодою №1 від 01.12.2022 року сторони пролонгували строк дії договору до 31.12.2023 року. ТОВ "Нексттрейд" виконало свої зобов`язання по договору в частині сплати фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №57 від 18.01.2022 року.

- 08.02.2022 року сторонами укладено Договір №01/2022 ФД/4 про надання поворотної фінансової допомоги на суму 42 338 053,00 грн., за яким ТОВ "Нексттрейд" є позикодавцем, ОСОБА_1 - позичальником. Строк повернення допомоги становить 30 днів з моменту пред`явлення вимоги Позикодавцем. Строк дії Договору - 31.12.2022 року. Додатковою угодою №1 від 01.12.2022 року сторони пролонгували строк дії договору до 31.12.2023 року, ТОВ "Нексттрейд" виконало свої зобов`язання по договору в частині сплати фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №183 від 08.02.2022 року.

21.04.2022 року сторонами укладено Договір №04/2022 ФД/8 про надання поворотної фінансової допомоги на суму 150 000,00 грн., за яким ТОВ "Нексттрейд" є позикодавцем, ОСОБА_1 - позичальником. Строк повернення допомоги становить 30 днів з моменту пред`явлення вимоги Позикодавцем. Строк дії Договору - 31.12.2022 року. Додатковою угодою №1 від 01.12.2022 року сторони пролонгували строк дії договору до 31.12.2023 року. ТОВ "Нексттрейд" виконало свої зобов`язання по договору в частині сплати фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №526 від 21.04.2022 року.

01.08.2022 року Сторонами укладено Договір №08/2022 ФД/9 про надання поворотної фінансової допомоги , на суму 200 000,00 грн. за яким ТОВ "Нексттрейд" є позикодавцем, ОСОБА_1 - позичальником. Строк повернення допомоги становить 30 днів з моменту пред`явлення вимоги Позикодавцем. Строк дії Договору - 31.12.2022 року. Додатковою угодою №1 від 01.12.2022 року сторони пролонгували строк дії договору до 31.12.2023 року. ТОВ "Нексттрейд" виконало свої зобов`язання по договору в частині сплати фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №949 від 01.08.2022 року.

18.10.2022 року сторонами укладено Договір №10/2022 ФД/10 про надання поворотної фінансової допомоги на суму 350 000,00 грн., за яким ТОВ "Нексттрейд" є позикодавцем, ОСОБА_1 - позичальником. Строк повернення допомоги становить 30 днів з моменту пред`явлення вимоги Позикодавцем. Строк дії Договору - 31.12.2022 року. Додатковою угодою №1 від 01.12.2022 року сторони пролонгували строк дії договору до 31.12.2023 року. ТОВ "Нексттрейд" виконало свої зобов`язання по договору в частині сплати фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №1256 від 18.10.2022 року.

03.03.2023 року сторонами укладено Договір №03/2023 ФД/1 про надання поворотної фінансової допомоги, на суму 10 000 000,00 грн., за яким ТОВ "Нексттрейд" є позикодавцем, ОСОБА_1 - позичальником. Строк повернення допомоги становить 30 днів з моменту пред`явлення вимоги Позикодавцем. Строк дії Договору - 31.12.2022 року. Додатковою угодою №1 від 01.12.2022 року сторони пролонгували строк дії договору до 31.12.2023 року. ТОВ "Нексттрейд" виконало свої зобов`язання по договору в частині сплати фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №223 від 03.03.2023 року. Позичальником було повернуто 7 672 975 грн., а тому фактична сума боргу складає 2 327 025,00 грн.

Отже, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Нексттрейд" за договорами поворотної фінансової допомоги становила 55 197 578,00 грн.

Також, 30.06.2022 року між ТОВ "Нексттрейд" як Кредитором, ОСОБА_3 , як Первісним Боржником, та ОСОБА_1 як Новим Боржником, було укладено Договір про переведення боргу, яким регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із Договорів: №01/2022 ФД/1 від 18.01.2022; №01/2022 ФД/3 від 08.02.2022; №01/2022 ФД/5 від 24.02.2022; №04/2022 ФД/7 від 14.04.2022; №04/2022 ФД/9 від 06.05.2022, укладених між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменується "Основні договори").

Згідно з п.2 Договору Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 59 020 553,00 грн., що виник на підставі Основних договорів. Новий боржник зобов`язаний сплатити зазначену суму Кредитору на умовах визначених в Основних договорах.

Відповідно до п. 9 Договору строк цього Договору починає свій перебіг з 30.06.2022 року та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього Договору Сторонами.

Тобто, з дати підписання вищенаведеного Договору ОСОБА_1 став новим боржником за Договорами: №01/2022 ФД/1 від 18.01.2022 року; №01/2022 ФД/3 від 08.02.2022 року; №01/2022 ФД/5 від 24.02.2022 року; №04/2022 ФД/7 від 14.04.2022 року; №04/2022 ФД/9 від 06.05.2022 року та взяв на себе зобов`язання перед "Нексттрейд" на суму 59 020 553,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Нексттрейд" становила 114 218 131,00 грн., з яких: 55 197578,00 грн. - борг згідно з договорами поворотної фінансової допомоги та 59 020 553,00 грн. - борг за Договором про переведення боргу.

Оскільки 17.11.2023 (після списання банком суми застави та процентів на вклад) у ТОВ "Нексттрейд" виникла заборгованість перед ОСОБА_1 за Договором регресної вимоги №06/03/2023 від 06.03.2023 року у сумі вкладу у 142 000 000,00 грн. та 886 920,46 грн. процентів на вклад, а у ОСОБА_1 була наявна заборгованість у загальному розмірі 114 218 131,00 грн., сторони дійшли згоди здійснити зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 114218131,00 грн., у зв`язку з чим 20.11.2023 року підписали Договір №20/11/2023 про припинення зобов`язання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.

Згідно п.3 даного договору сторони погодили, що у ТОВ "Нексттрейд" перед ОСОБА_1 залишається непогашеною частина зобов`язання за Договором права регресної вимоги №06/03/2023 від 06.03.2023 року на суму 28668789,62 грн.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, вказані вище договори наразі є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а отже дані правочини є правомірними, законними та такими, що породжують взаємні права та обов`язкові до виконання зобов`язання.

В подальшому, після зарахування однорідних зустрічних вимог, ТОВ "Нексттрейд" на підставі відповідних вимог кредитора протягом 2023-2024 років частково погасило заборгованість за Договором регресної вимоги у загальному розмірі 27 930 350,00 грн., про що було встановлено судом вище, внаслідок чого залишок заборгованості склав 738 439,62 грн.

На виконання п.5 Договору права регресної вимоги кредитором нарочно надано відповідну вимогу від 30.09.2024 року ТОВ "Нексттрейд" на суму 738439,62 грн., яку зареєстровано у журналі обліку вхідної кореспонденції боржника 01.10.2024 року.

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки боржник зобов`язаний здійснити повернення коштів не пізніше, ніж протягом 60-ти робочих днів з дня отримання письмової вимоги про повернення коштів в порядку регресу, то отримання такої вимоги 01.10.2024 року свідчить про те, що відповідний обов`язок у боржника виник саме до порушення відносно нього 03.10.2024 року провадження у справі про банкрутство, а тому такі вимоги є конкурсними, що спростовує відповідні доводи банку, наведені у запереченнях на заяву ОСОБА_1 .

Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt").

Вищенаведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у своїй постанові від 30.11.2021 року по справі №910/21182/15 (910/16832/19).

За ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, переглянувши в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції в частині наслідків розгляду заяви ОСОБА_1 , дослідивши заяву кредитора на підставі належних та допустимих доказів, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням вважає, що надані кредитором та наявні у справі докази у їх сукупності на підтвердження заявлених кредиторських вимог є більш вірогідними, ніж докази на підтвердження протилежних доводів як арбітражного керуючого, так і інших кредиторів щодо необґрунтованості таких вимог.

Господарський суд міста Києва наведених вище фактичних обставин справи у їх сукупності, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм процесуального права, що, в свою чергу, призвело до ухвалення помилкового судового рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 кредитором ТОВ "Нексттрейд".

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам сторін та встановлено неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника прийнято з порушенням норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом, а відтак наявні підстави для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нового про задоволення грошових вимог ОСОБА_1 до боржника на суму 744495,62 грн., з яких: 6 056,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 738 439,62 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 року у справі №910/6828/24 задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 року у справі №910/6828/24 в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 744 495,62 грн. скасувати.

3.Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким визнати ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 744 495,62 грн., з яких: 6 056,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 738 439,62 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

4.Зобов`язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М.М. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

5.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

6.Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 29.04.2025 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко