Постанова

від 17.04.2025 по справі 904/2628/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2025 м. Дніпро Справа № 904/2628/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,

суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги Дочірнього підприємства Дніпропетровське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 2 Приватного акціонерного товариства «Млинмонтаж» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 (суддя Юзіков С.Г.) у справі № 904/2628/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада Інвест», м. Дніпро

до відповідача - 1 Дочірнього підприємства Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 Приватного акціонерного товариства «Млинмонтаж», м. Дніпро

відповідача - 2 - ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У червні 2024 року ТОВ «Рада Інвест» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів: 1 та 2 270931,13 грн боргу з відшкодування вартості предмету лізингу, оплати комісії та ціни викупу предмета лізингу, 36483,76 грн втрат від інфляції, 19929,00 грн - 4 % річних, 150448,86 грн - 30 % річних, 130396,35 грн пені, з мотивів неналежного виконання відповідачами Договору фінансового лізингу від 12.03.2021 № FL94-21-1004.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Дочірнього підприємства Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 ПрАТ «Млинмонтаж» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада Інвест» 220931,13 грн основного боргу, 36227,14 грн інфляційних втрат, 149400,25 грн 30 % річних, 19890,20 грн 4% річних, 129982,18 грн пені.

Стягнуто з Дочірнього підприємства Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 ПрАТ «Млинмонтаж» на користь ТОВ «Рада Інвест» 4173,23 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада Інвест» 4173,23 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 заяву ТОВ «Рада Інвест» - задоволено частково.

Стягнуто з ДП Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 ПрАТ «Млинмонтаж» на користь ТОВ «Рада Інвест» 9968,50 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада Інвест» 9968,50 грн витрат на правничу допомогу. У решті заяви позивача - відмовлено.

Заяву ДП Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 ПрАТ «Млинмонтаж» - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Рада Інвест» на користь ДП Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 ПрАТ «Млинмонтаж» 50,00 грн витрат на правничу допомогу. У решті заяви відповідача -1 відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції ДП Дніпропетровське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 2 ПрАТ «Млинмонтаж» оскаржує їх в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням Господарським судом Дніпропетровської області норм процесуального та матеріального права під час розгляду справи № 904/2628/24, зокрема формальним підходом до встановлення обставин справи, необґрунтованою відмовою у призначенні судової економіко-бухгалтерської експертизи, неврахуванням доводів відповідача щодо дії форс-мажорних обставин у період воєнного стану та невірним застосуванням положень цивільного законодавства щодо нарахування штрафних санкцій, що призвело до неправильного вирішення справи і зумовлює необхідність скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, не врахував доводи відповідача-1 та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової економіко-бухгалтерської експертизи. Така експертиза була необхідною для встановлення правильності розрахунку боргу, пені та відсотків, які вимагаються до стягнення. Відповідно до ст. 99 ГПК України, без спеціальних знань ці обставини не можуть бути з`ясовані. Внаслідок цього суд позбавив відповідача-1 можливості захистити свої права;

- суд помилково застосував ч. 2 ст. 625 ЦК України при нарахуванні 30% річних, хоча така санкція суперечить закону та не відповідає суті правовідносин. Згідно з приписами законодавства, відсотки за користування коштами мають обмеження в умовах дії воєнного стану. Так, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, забороняється нарахування штрафних санкцій і відсотків за прострочення, що настали в період воєнного стану;

- відповідач-1 доводив наявність форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок повномасштабного вторгнення РФ та підтверджені листом Торгово-промислової палати України. Ці обставини унеможливили своєчасне виконання грошових зобов`язань. Незважаючи на це, лізингоодержувач продовжує поступово виконувати умови договору. Суд без належного обґрунтування не взяв це до уваги;

- згідно з актом звірки, загальна сума сплачених платежів становить 1730083,60 грн із загального обсягу зобов`язання 1732601,60 грн, тобто основне зобов`язання майже повністю виконано. Однак суд не оцінив ці обставини належним чином;

- рішення суду не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, оскільки не є обґрунтованим та ухваленим на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що свідчить про порушення завдань господарського судочинства.

У зв`язку з викладеним, апелянт просить апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального і матеріального права та без урахування фактичних обставин справи, які мають істотне значення.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення зводяться до наступного:

Крім того, скаржник не погоджується з додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/2628/24, оскільки вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив засади розподілу судових витрат, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

У справі позовні вимоги було задоволено лише частково, проте суд стягнув із скаржника на користь позивача значну суму витрат на професійну правничу допомогу (по 9968,50 грн), одночасно безпідставно обмеживши компенсацію витрат Скаржника лише 50,00 грн, незважаючи на наявність усіх необхідних доказів понесених ним витрат у сумі 21000,00 грн. Такі дії свідчать про порушення принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд не надав належної оцінки наданим скаржником доказам реального надання юридичних послуг, зокрема: договору про правову допомогу, додаткової угоди з фіксованим гонораром, акту приймання-передачі послуг та платіжних документів. Усі витрати були документально підтверджені, їх необхідність обґрунтована, а розмір розумний і співмірний складності справи, що узгоджується із практикою Верховного Суду (справи № 910/4201/19, № 640/18402/19, № 755/9215/15-ц та інші).

Крім того, суд не дотримався правових позицій Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини, відповідно до яких для відшкодування витрат на правничу допомогу вони мають бути фактичними, необхідними та обґрунтованими, а суд не має права на власний розсуд змінювати розмір таких витрат без відповідного обґрунтування або клопотання іншої сторони.

З огляду на викладене, скаржник просить скасувати додаткове рішення в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення, яким здійснити їх розподіл у відповідності до закону, пропорційно до задоволених позовних вимог, з урахуванням наданих скаржником доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до спростування тверджень апелянта щодо порушень процесуального та матеріального права судом першої інстанції з урахуванням наступного:

по-перше, відмова у призначенні судової економіко-бухгалтерської експертизи була правомірною, оскільки клопотання відповідача-1 не містило жодних контраргументів чи прикладів помилкових розрахунків і носило ознаки затягування процесу;

по-друге, нібито неправильне застосування норми матеріального права є лише граматичною опискою, яка не вплинула на суть рішення;

по-третє, твердження про форс-мажор є бездоказовими, оскільки відповідач-1 не надав жодного сертифіката ТПП та не довів конкретних обставин, які б унеможливлювали виконання зобов`язань;

по-четверте, положення про заборону стягнення штрафних санкцій у період воєнного стану стосується виключно кредитних правовідносин і не застосовуються до договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами.

Щодо додаткового рішення, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив суму відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до пропорційно задоволених вимог, а позивач подав заперечення в належний спосіб.

Таким чином, рішення суду першої інстанції були ухвалені з дотриманням усіх вимог законодавства, є обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

12.03.2021 ТОВ «Рада Інвест» (Лізингодавець) та ДП Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 ПрАТ «Млинмонтаж» (Лізингоодержувач) уклали Договір фінансового лізингу № FL94-21-1004 (далі Договір), за п. 1.1. якого даний Договір регулює юридичні відносини між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем з фінансового лізингу предмету лізингу, що набутий у власність Лізингодавцем відповідно до встановленої Лізингоодержувачем Специфікації (Додаток 1).

З моменту підписання Лізингоодержувачем та Лізингодавцем акту приймання-передачі предмету лізингу, що є невід`ємною частиною даного Договору та/або на третій робочий день із дня письмового повідомлення Лізингодавцем Лізингоодержувача про доставку предмета лізингу, предмет лізингу вважається таким, що отриманий Лізингоодержувачем у лізинг від Лізингодавця на умовах, визначених даним Договором (п. 2.1. Договору).

Строк чинності даного Договору починається з дати його підписання та закінчується датою викупу або повернення предмету лізингу Лізингодавцеві згідно з розділом 12 даного Договору, за умови повного розрахунку по лізинговим та іншим платежам; або датою дострокового припинення дії даного Договору згідно з розділами 13, 14 та 15 даного Договору (п. 2.5. Договору).

Дата викупу або повернення предмету лізингу визначається в акті прийому-передачі (п. 2.6. Договору).

В подальшому Лізингоодержувач відшкодовує частину вартості предмета лізингу у складі лізингових платежів та здійснює викуп предмета лізингу згідно з виставленими йому рахунками у валюті України гривні (п. 2.7. Договору).

Відповідно до п. 2.9. Договору загальна ціна Договору з урахуванням викупу складається з загальної суми лізингових платежів, передбачених у Графіку платежів № 1, що є Додаток 3 до Договору фінансового лізингу № FL94-21-1004 від « 12» березня 2021 року. На дату укладання даного Договору його загальна ціна складає 1743207,00 (Один мільйон сімсот сорок три тисячі двісті сім гривень 00 копійок), з урахуванням ПДВ 232223,67 грн, що станом на 12.03.2021 за обмінним курсом погоджений сторонами 1 Евро = 33,1748 грн складає 52 546,12 Евро. Загальна ціна Договору може бути збільшена за умовами передбаченими розділом 12 даного Договору та/або збільшення Продавцем за договором купівлі-продажу № 12/03 від 12.03.2021 вартості предмета лізингу внаслідок:

- збільшення розміру або введення нових податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які безпосередньо впливають на вартість предмета лізингу;

- збільшення Продавцем ціни (вартості) предмета лізингу, згідно підстав, передбачених договором купівлі-продажу № 12/03 від 12.03.2021 предмета лізингу, у т.ч. в разі збільшення відпускної ціни заводу виробника, збільшення розмірів мита, збільшення курсів валюти. У вказаних випадках остаточна загальна вартість даного Договору визначається з урахуванням такого збільшення (збільшується на таку суму).

Згідно з п. 8.1. Договору склад лізингових платежів обумовлюється відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг», Податкового кодексу України та включає:

а) відшкодування частини вартості предмету лізингу;

b) сплату комісії згідно умов даного Договору.

Відповідно до п. 8.2. Договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві:

а) перший лізинговий платіж, як це визначено в Додатку 3, протягом трьох робочих днів після виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу;

b) лізингові платежі мають бути сплаченими згідно графіку платежів, визначеному в Додатку 3. Розрахунок на щомісячний платіж виставляється з 1 по 5 число кожного місяця. У будь-якому разі відсутність рахунку не звільняє Лізингоодержувача від своєчасної сплати щомісячного платежу. Якщо день виплати щомісячного лізингового платежу згідно графіку платежів збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, щомісячний платіж виплачується напередодні. Будь-які інші платежі, належні до сплати за цим Договором, мають бути сплачені протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків.

c) лізингові платежі та будь-які інші платежі, в тому числі компенсації по платежам, що понесені Лізингодавцем та підлягають відшкодуванню Лізингоодержувачем, належить до сплати за цим Договором, мають сплачуватись виключно на рахунок Лізингодавця, вказаний в цьому Договорі, або на рахунок Лізингодавця, вказаний у виставлених до оплати рахунках.

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що у разі прострочення здійснення лізингового платежу Лізингоодержувач сплачує:

a) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми чергового платежу, який був прострочений, за кожний день затримки платежу; при цьому сторони в порядку передбаченому ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України погодили збільшити строк нарахування неустойки за даним Договором до 3 (трьох) років;

b) 4 % (чотири) відсотки річних в порядку передбаченому ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України;

c) 30 % (тридцять) відсотків річних в порядку передбаченому ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 (шістдесяти) календарних днів;

d) будь-які витрати, сплачені Лізингодавцем для стягнення платежу.

Відповідно до п. 8.9. Договору усі платежі, отримані Лізингодавцем від Лізингоодержувача, зараховуються на погашення заборгованості Лізингоодержувача за несплачені ним щомісячні лізингові платежі, штрафні санкції, інші платежі, що підлягають сплаті, зазначені в даному Договорі у наступному порядку: 1) штрафні санкції; 2) пені; 3) інші відшкодування; 4) сплату комісії згідно умов даного Договору; 5) відшкодування частини предмету лізингу.

12.03.2021 позивач (Кредитор/Лізингодавець) та ОСОБА_1 (Поручитель) уклали Договір поруки № 119 (далі Договір поруки), за п. 1.1. якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Кредитором в повному обсязі солідарно з Лізингоодержувачем відповідати за виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед Кредитором, які впливають з умов Договору фінансового лізингу № FL94-21-1004 від 12.03.2021, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу № FL94-21-1004 від 12.03.2021 (надалі за текстом «Договір фінансового лізингу»), укладеного між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем.

Поручитель відповідає перед Кредитором всім своїм майном за виконання Лізингоодержувачем в повному обсязі зобов`язань по Договору фінансового лізингу, в тому числі у разі пред`явлення Кредитором вимог до Лізингоодержувача про дострокове виконання ним зобов`язань по Договору фінансового лізингу та/або дострокового розірвання Договору фінансового лізингу (п. 1.4. Договору поруки).

Кредитор має право вимагати виконання зобов`язань по Договору фінансового лізингу, як від Лізингоодержувача, так і від Поручителя, так і від них обох одночасно, тільки за умови порушення (невиконання або неналежного виконання) Лізингоодержувачем своїх договірних зобов`язань за Договором фінансового лізингу. У разі, якщо Кредитор не в повному обсязі отримає виконання зобов`язань по Договору фінансового лізингу від одного із солідарних боржників, то він має право вимагати недодержане від іншого боржника (п. 2.1. Договору поруки).

У випадку невиконання та/або неналежного виконання Лізингоодержувачем зобов`язань по Договорі фінансового лізингу Кредитор звертається до Поручителя з письмовим повідомленням про факт порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по Договору фінансового лізингу з викладенням змісту порушення, та з вимогою до Поручителя виконати забезпечення цим Договором зобов`язання за Лізингоодержувача, а поручитель зобов`язується виконати таку вимогу Кредитору протягом 10 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення (п. 3.1. Договору поруки).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20.03.2024, проте в будь-якому разі до повного виконання сторонами умов Договору (п. 5.3. Договору поруки).

12.03.2021 ТОВ «ФАВ Київ» (Продавець), ТОВ «Рада Інвест» (Покупець/Лізингодавець), ДП Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 ПрАТ «Млинмонтаж» (Лізингоодержувач) уклали Договір купівлі-продажу № 12/03 (далі Договір купівлі-продажу), за п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець оплатити, а Лізингоодержувач прийняти гідравлічний листозгинальний прес DENER (SX30135), гідравлічний прес SX30135 для обробки металів шляхом вигинання з числовим програмним керуванням ESA S630, серійний номер 12920 згідно Додатку № 1 (Специфікації), що є невід`ємною частиною цього Договору, (надалі - товар).

Придбання товару на умовах цього Договору здійснюється Покупцем для подальшої передачі в лізинг Лізингоодержувачу, відповідно до Договору фінансового лізингу № FL94-21-1004 від 12.03.2021 (надалі - Договір фінансового лізингу), укладеному між Лізингоодержувачем і Покупцем (п. 1.3. Договору купівлі-продажу).

Вартість товару, що поставляється за Договором становить 1393341,60 грн у тому числі ПДВ складає 232223,60 грн, що еквівалентно 42000,00 Євро. Загальна вартість Договору у гривні підлягає обов`язковій зміні, у разі збільшення/зменшення курсу іноземної валюти по факту оплати ціни товару Покупцем, та не потребує підписання додаткових угод (п. 2.2. Договору купівлі-продажу).

Відповідно до п. 2.3. Договору оплата товару здійснюється Покупцем на підставі даного Договору в наступному порядку:

2.3.1. 30 % від загальної вартості товару, Покупець зобов`язується перерахувати на рахунок Продавця протягом 3 банківських днів з дати сплати Лізингоодержувачем за Договором фінансового лізингу 100 % першого лізингового платежу.

2.3.2. решту в розмірі 70 % від ціни товару, покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок Продавця протягом 10 банківських днів, з моменту передачі документів відповідно до пунктів 3.2. даного Договору.

Продавець зобов`язаний передати Покупцю товар протягом 3 банківських днів при умові виконання Покупцем п. 2.3.1. Договору. Дострокова передача допускається (п. 3.1. Договору купівлі-продажу).

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами (п. 8.1. Договору купівлі-продажу).

29.03.2021 АТ «АБ «РадаБанк» (Кредитор/Банк) та ТОВ «Рада Інвест» (Позичальник) уклали Кредитний Договір № 5821/ЮКР/0 (далі Кредитний Договір), за змістом п. 1.1. якого Кредитор, за наявності вільних грошових коштів зобов`язується на умовах цього Договору, надати Позичальнику кредит у сумі 975000,00 грн зі сплатою процентів у розмірі 14 % річних, в розмірі та порядку, визначених даним Договором.

Позивач сплатив 1382736,60 грн за товар, що підтверджується платіжними інструкціями № 4766 від 16.03.2021 на суму 414 820,98 грн, № 4797 від 29.03.2021 на суму 967 915,62 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 16 від 29.03.2021 та акту приймання-передачі від 29.03.2021 ТОВ «ФАВ Київ» передав ТОВ «Рада Інвест» гідравлічний листозгинальний прес DENER (SX30135), гідравлічний прес SX30135 для обробки металів шляхом вигинання з числовим програмним керуванням ESA S630, загальною вартістю 1 382 736,60 грн.

Згідно з видатковою накладною № 72 від 29.03.2021 та акту прийому-передачі № 1 від 29.03.2021 позивач передав відповідачу-1 гідравлічний листозгинальний прес DENER (SX30135), гідравлічний прес SX30135 для обробки металів шляхом вигинання з числовим програмним керуванням ESA S630, загальною вартістю 1 382 736,60 грн.

29.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу № FL94-21-1004 від 12.03.2021, якою погодили графік лізингових платежів.

08.04.2021 АТ «АБ «РадаБанк» (Заставодержатель) та ТОВ «Рада Інвест» (Заставодавець) уклали Договір застави № 5821/ЮКР/0-РМ-1/02-1 (далі Договір застави), за п. 1.1. якого цей Договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з Кредитного договору № 5821/ЮКР/0 від 29.03.2021, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору № 5821/ЮКР/0 від 29.03.2021 (надалі Основний договір), укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем, за умовами якого Заставодержатель надає Заставодавцю кредит у сумі 975 000,00 грн на строк по 28.03.2024 та на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання, а Заставодавець зобов`язується повернути кредит, сплатити нараховані проценти, комісію та штрафні санкції в строки та на умовах, передбачених основним Договором та цим Договором.

У відповідності до даного Договору Заставодержатель має право у випадку невиконання Заставодавцем своїх зобов`язань за Основним Договором та невиконання Заставодавцем своїх зобов`язань за цим Договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах.

Відповідно до п. 1.2. Договору в забезпечення виконання Заставодавцем зобов`язань, вказаних у п. 1.1. цього Договору, Заставодавець на умовах, передбачених цим Договором, передає у заставу належне йому рухоме майно, а саме: Гідравлічний листозгинальний прес DENER (SX30135), гідравлічний прес SX30135 для обробки металів шляхом вигинання з числовим програмним керуванням ESA S630, серійний номер 12920, 2020 року випуску.

За твердженням позивача, відповідач-1 свої зобов`язання перед позивачем за Договором фінансового лізингу виконував несвоєчасно та не в повному обсязі. За період з 15.03.2021 по 05.06.2024 згідно Графіку платежів № 1 в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.03.2021 до Договору фінансового лізингу відповідач-1 сплатив на користь позивача в рахунок відшкодування вартості об`єкту лізингу та оплати комісії грошові кошти на загальну суму 1421670,47 грн.

13.05.2024 позивач направив відповідачу-1 вимогу № 09/05-01 від 09.05.2024 про погашення заборгованості за Договором фінансового лізингу № FL94-21-1004 від 12.03.2021, в якій вимагав, у 7-ми денний строк від дня пред`явлення цієї вимоги у повному обсязі сплатити прострочену заборгованість за лізинговими платежами за Договором фінансового лізингу в сумі 270931,13 грн, з урахуванням ціни викупу 1200,00 грн, а також сплатити: 34978,51 грн інфляційне збільшення, 19136,69 грн 4 % річних, 143950,86 грн 30 % річних, 198600,23 грн пені.

13.05.2024 позивач направив відповідачу-2 повідомлення № 09/05-02 від 09.05.2024 згідно з Договором поруки № 119 від 12.03.2021 за Договором фінансового лізингу № FL94-21-1004 від 12.03.2021, в якому вимагав, у 10-ти денний строк від дати отримання цього повідомлення у повному обсязі сплатити прострочену заборгованість за лізинговими платежами за Договором фінансового лізингу у сумі 270 931,13 грн, з урахуванням ціни викупу 1 200,00 грн, а також сплатити: 34 978,51 грн інфляційного збільшення, 19 136,69 грн 4 % річних, 143 950,86 грн 30 % річних, 198 600,23 грн пені.

За даними позивача, зазначені вимога та повідомлення залишені відповідачами без відповіді та задоволення.

На неповернуті відповідачем -1 кошти позивач, з посиланням на ст. 625 ЦК України, нарахував; 36 483,76 грн індекс інфляції за період з квітня 2022 року по травень 2024 року; з посиланням на п. 8.5. Договору лізингу нарахував 150 448,86 грн 30 % річних за період з 21.03.2023 по 10.06.2024; 19 929,00 грн 4 % річних за період з 21.03.2023 по 10.06.2024; пені за період з 21.11.2022 по 10.06.2024 на суму 130 396,35 грн. Всі нарахування проводилися окремо за кожним платежем.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Лізинг - це договір, за яким майно передається у користування за плату (ст. 806 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 554 ЦК України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Відповідно до ст. 13, 74 - 79, 86 ГПК України, кожна сторона зобов`язана доводити обставини, на які вона посилається, а суд оцінює докази з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, керуючись внутрішнім переконанням.

Апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу у справі за позовом ТОВ «Рада Інвест» до ДП Дніпропетровського СБМУ № 2 ПрАТ «Млинмонтаж» (Відповідач-1) та ОСОБА_1 (Відповідач-2) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, встановив наступне.

12.03.2021 між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір фінансового лізингу № FL94-21-1004, відповідно до якого позивач передав у користування гідравлічний прес вартістю 1382736,60 грн. Того ж дня між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, яким відповідач-2 взяв на себе зобов`язання відповідати за виконання основного договору.

29.03.2021 сторони підписали додаткову угоду, в якій погодили графік лізингових платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 протягом 2021 2024 років частково виконував зобов`язання, однак допустив прострочення платежів, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем. Станом на травень 2024 року залишок боргу склав 270931,13 грн. Із цієї суми 50000,00 грн відповідач-1 сплатив вже після звернення позивача з позовом, що підтверджується платіжною інструкцією № 254 від 19.06.2024.

Відповідач-1 у своїх запереченнях послався на наявність форс-мажорних обставин, зокрема на введення воєнного стану. Однак, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, відповідних доказів на підтвердження цих обставин, зокрема сертифікату Торгово-промислової палати, не надано. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт воєнного стану не свідчить про неможливість виконання зобов`язань без індивідуального підтвердження його впливу на діяльність боржника.

Відповідач-2, як поручитель, заперечень не подав і не надав доказів спростування вимог позивача, тому, відповідно до ст. 554 ЦК України, має нести солідарну відповідальність разом із основним боржником у межах пред`явлених вимог.

Місцевий господарський суд, встановивши факт неналежного виконання відповідачем-1 зобов`язань за Договором, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат, 4% річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України), 30% річних (ч. 2 ст. 536 ЦК України) та пені. Водночас, перевіривши розрахунки позивача, суд виявив арифметичні помилки, тому здійснив самостійний перерахунок відповідно до чинного законодавства та постанови Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

У результаті перерахунку, до стягнення підлягають: 220931,13 грн основного боргу (з урахуванням сплаченої частини), 36227,14 грн інфляційних втрат, 149400,25 грн 30% річних, 19890,20 грн 4% річних, 129982,18 грн пені. Решта позовних вимог залишена без задоволення.

Враховуючи часткову сплату відповідачем-1 суми 50000,00 грн після звернення до суду, провадження у цій частині закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції як такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, обґрунтовані наданими сторонами доказами та зроблені з дотриманням принципу змагальності.

Доводи апелянта про формальний підхід до розгляду справи та необґрунтовану відмову судом в призначенні судової економіко-бухгалтерської експертизи, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлення розміру заборгованості та розрахунок штрафних санкцій є питаннями, які не потребують спеціальних знань, а відповідно до норм ГПК України, такі питання можуть бути з`ясовані на основі письмових доказів, представлених сторонами. Судом першої інстанції було достатньо наданих позивачем доказів, зокрема, платіжних документів та розрахунків, для встановлення розміру заборгованості. Відмова в призначенні експертизи була обґрунтована необхідністю вирішення справи без додаткових витрат часу та коштів. При цьому апелянтом конкретно не зазначено в чому полягають помилки в розрахунку позивачем суми позову, а також не наведено свій контррозрахунок суми позову.

Доводи апелянта стосовно помилкового застосування місцевим господарським судом нормативних приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України при нарахуванні 30% річних, колегія суддів відхиляє, адже нарахування 30% річних є законним, оскільки воно передбачене умовами договору та є частиною угоди сторін. Помилка в нарахуванні 30% річних, пов`язана з опискою у нормі матеріального права (застосуванню, згідно умов договору підлягає норма ч. 2 ст. 536 ЦК України), не вплинула на суть рішення. Позивач правильно зазначає, що дана помилка є граматичною, оскільки в контексті справи було застосовано правильний розмір штрафної санкції відповідно до умов договору та чинного законодавства. Помилка, допущена судом в формулюванні норми права не змінює її суті.

Доводи апелянта про вплив форс-мажорних обставин, що виникли через повномасштабне вторгнення РФ, колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідач-1 не надав достатніх доказів щодо впливу цих обставин на виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги як безпідставні та не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі. Справедливість рішення не порушена, а тому воно є законним та обґрунтованим.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

18.10.2024 позивач подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про розподіл судових витрат.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 01.05.2024 Адвокатське бюро «Пітюренко Євгенія Валерійовича» (Бюро) та ТОВ «Рада Інвест» (Клієнт) уклали Договір № 01/05/24 про надання правової допомоги, згідно з яким Бюро зобов`язується здійснювати адвокатську діяльність, включаючи представництво інтересів Клієнта в судах, державних органах та інших установах, відповідно до чинного законодавства України. Права і обов`язки Бюро визначаються письмовими або усними заявками Клієнта, а також за ініціативою Бюро у разі потреби.

Клієнт надає Бюро повноваження бути його представником у різних органах, включаючи суди. Правова допомога надається за умовами, визначеними актами приймання-передачі, що підписуються сторонами, і оплата здійснюється не пізніше десяти числа наступного місяця за надані послуги.

01.05.2024 сторони уклали додаткову угоду № 1 до цього договору, де Клієнт доручив Бюро надання правової допомоги у зв`язку з невиконанням контрагентами своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу. Орієнтована вартість послуг становила 20000 грн, що може змінюватися в залежності від обсягу і складності наданих послуг.

За результатами правової допомоги були підписані акти приймання-передачі послуг (від 31.07.2024, 30.09.2024 та 16.10.2024), в яких зазначено, що Клієнт отримав послуги з правового аналізу, підготовки позову, а також представництва інтересів у судових засіданнях. Загальна сума сплачена Клієнтом за надані послуги склала 20000 грн, що підтверджено платіжними інструкціями.

Відповідач не заперечував розмір витрат на правову допомогу, заявлених позивачем.

Водночас, суд також встановив, що 05.02.2024 між Дочірнім підприємством Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 ПрАТ «Млинмонтаж» (Клієнт) та фізичною особа-підприємець, адвокатом Мальцевим Вадимом Петровичем, укладено Договір № 05-02/БП/2024.

Згідно з умовами укладеного Договору, адвокат зобов`язався надати правову допомогу Клієнтові, що включає складання процесуальних документів, участь у судових засіданнях, подання заяв і скарг, а також інші дії, визначені сторонами, а Клієнт зобов`язався сплачувати гонорар за надані послуги відповідно до окремих додаткових угод та рахунків.

28.06.2024 між Клієнтом та Адвокатом підписано Додаткову угоду № 2, яка встановила порядок оплати юридичних послуг у зв`язку зі спором про стягнення заборгованості з Клієнта на користь ТОВ «Рада Інвест», включаючи індексацію боргу, 4% і 30% річних, пеню та інші витрати. Вартість послуг була визначена в сумі 20000 грн за підготовку процесуальних документів і 1000 грн за кожне судове засідання. Оплата здійснюється Клієнтом за узгодженими сумами гонорару.

21.10.2024 було підписано акт приймання-передачі послуг, за яким Адвокат надав Клієнту послуги, що включали складання процесуальних документів та участь у судових засіданнях. Вартість наданих послуг становила 21000 грн без ПДВ. Клієнт здійснив оплату частинами на загальну суму 21000 грн, підтверджену платіжними інструкціями.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обидві сторони витратили кошти на правову допомогу, яка є необхідною для здійснення їхніх прав та інтересів у судовому процесі. З огляду на це, суд вирішив розподілити судові витрати відповідно до фактичних витрат кожної із сторін на правову допомогу.

Позиція позивача та відповідача щодо розміру витрат не викликала заперечень, і суд ухвалив рішення про часткове відшкодування витрат на правову допомогу в межах визначених судом меж.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що обидві сторони понесли витрати на правову допомогу у розмірі, який відповідає наданим послугам, та ухвалив рішення про частковий розподіл цих витрат з урахуванням наданих актів та документів.

При цьому, місцевий господарський суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування місцевий господарський суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 по справі № 910/9714/22, згідно з якою, заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може ототожнюватися з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Перевіривши заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу, суд визнав, що заявлені позивачем витрати відповідають принципам співмірності та розумності судових витрат, критеріям реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності.

Перевіряючи витрати на правничу допомогу заявлені відповідачем-1, судом першої інстанції було враховано, що в клопотанні про призначення експертизи при вирішенні спору було відмовлено, а тому заявлені відповідачем-1 витрати є завищеними.

При цьому, при розподілі заявлених сторонами витрат, судом також було враховано, що позов задоволено частково і тому, виходячи з положень ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладено на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

За розрахунком суду з відповідачів на користь позивача стягненню підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 19937,00 грн, а з позивача на користь відповідача-1 в сумі 50,00 грн. Решта витрат сторін на правничу допомогу не підлягає розподілу.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, адже додаткове рішення від 28.10.2024 у справі не суперечить принципам розподілу судових витрат, визначеним ГПК України. Суд першої інстанції правильно застосував критерії пропорційності при визначенні судових витрат.

Оцінюючи надані скаржником документи, суд зважав на фактичні обставини справи, оцінив подані сторонами докази, враховуючи складність справи, час, витрачений на її розгляд, і значення справи для сторін та відповідно розподілив витрати з урахуванням задоволених вимог позову.

Доводи скаржника щодо нереальності чи необхідності витрат не підтверджують наявності правових підстав для коригування додаткового рішення суду першої інстанції. Розмір витрат, стягнутих на користь позивача, відповідає принципам справедливості та розумності витрат.

Таким чином, додаткове рішення суду про розподіл судових витрат є законним і обґрунтованим, а апеляційні доводи не є достатніми для зміни або скасування додаткового рішення у справі.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права під час постановлення оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення не підлягають зміні або скасуванню.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства Дніпропетровське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 2 Приватного акціонерного товариства «Млинмонтаж» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/2628/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство Дніпропетровське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 2 Приватного акціонерного товариства «Млинмонтаж».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.04.2025.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов