Постанова від 17.04.2025 по справі 908/1419/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2025 м. Дніпро Справа № 908/1419/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024 у справі № 908/1419/24 (суддя Дроздова С.С.), повний текст рішення складено 09.10.2024

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп», м. Київ

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Макштехконструкція», м. Київ

про визнання недійсним договір купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

09.05.2024 Запорізька міська рада сформувала в системі «Електронний суд» позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Маштехконструкція» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (будівлі прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м.) від 27.10.2023, укладеного між ТОВ «Промактив Груп» та ТОВ «Маштехконструкція», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1205 від 27.10.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31308823101, номер відомостей про речове право 52298409).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/1419/24 позовні вимоги Запорізької міської ради до ТОВ «Промактив Груп», ТОВ «Маштехконструкція» задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (будівлі прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м.) від 27.10.2023, укладений між ТОВ «Промактив Груп» та ТОВ «Маштехконструкція», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1205 від 27.10.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31308823101, номер відомостей про речове право 52298409).

Стягнуто з ТОВ «Промактив Груп» на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову у сумі 1816,80 грн.

Стягнуто з ТОВ «Промактив Груп» на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову в сумі 1816,80 грн.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

ТОВ «Промактив Груп» не погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024 у справі № 908/1419/24, вважає його незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та подало апеляційну скаргу до Центрального апеляційного господарського суду. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недійсність договору купівлі-продажу будівлі прохідної № 42, укладеного 27.10.2023 між ТОВ «Промактив Груп» та ТОВ «Маштехконструкція», без належного дослідження і оцінки усіх істотних обставин справи.

Зокрема, суд безпідставно залишив поза увагою докази, подані відповідачем-1, які свідчать про законність укладення правочину та відсутність порушення прав чи інтересів позивача. Позивач не довів, у чому саме полягає порушення його майнових прав у зв`язку з укладенням договору, а також не надав доказів на підтвердження неможливості виконання гіпотетичних зобов`язань з боку відповідача-1, зокрема, у вигляді постанов виконавця чи інших документів.

У матеріалах справи наявні обґрунтовані докази того, що на момент укладення договору ТОВ «Промактив Груп» не мало заборгованості перед позивачем, майно не відчужувалося на користь пов`язаної особи, а сам договір мав оплатний характер вартість продажу була визначена відповідно до балансової оцінки об`єкта з урахуванням його фізичного стану. Крім того, позивач не подав жодного експертного висновку щодо невідповідності продажної ціни ринковій, хоча тягар доказування цього відповідно до ст. 74 ГПК України покладається саме на сторону, яка це стверджує.

На підтвердження платоспроможності ТОВ «Промактив Груп» після укладення договору свідчить наявність іншого майна на балансі на суму понад 149 млн грн, що виключає мету ухилення від виконання зобов`язань та відсутність активів для потенційного стягнення.

Суд першої інстанції також не врахував правову позицію Верховного Суду, яка набула сталого характеру у справах цієї категорії, зокрема щодо критеріїв фраудаторності правочину, які у даному випадку відсутні.

У зв`язку з наведеним ТОВ «Промактив Груп» просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Запорізької міської ради в повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та його узагальнені доводи.

Позивач вважає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення процесуальних норм не мають підстав, оскільки всі процесуальні питання були належним чином врегульовані згідно з вимогами ГПК України.

Відповідач-2 не брав участі в судових засіданнях та не висловлював своєї позиції по суті справи, що вказує на використання юридичної особи виключно для укладення оспорюваного правочину, що є важливим аспектом у контексті фраудаторності угод.

Позивач наголошує, що оспорюваний правочин є фраудаторним, оскільки укладався з метою ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами, зокрема для виведення майна з-під арешту, що підтверджується заборгованістю та судовим рішенням про стягнення орендної плати.

Правочини, що укладаються з метою завдати шкоди іншій особі або ухилитися від виконання зобов`язань, є недійсними. У даному випадку правочин був укладений із метою уникнення виконання судового рішення про стягнення заборгованості, порушує принцип добросовісності, що є основною засадою цивільного законодавства.

Оспорюваний правочин був використаний для приховування справжнього наміру сторін та завдання шкоди позивачу, що є очевидним зловживанням правом і повинно бути підставою для визнання договору недійсним.

Ціна в оспорюваному договорі значно занижена. Оціночна вартість об`єкта нерухомості становить 13 959 983,34 грн, в той час як ціна продажу за договором лише 46 617,56 грн без ПДВ, що свідчить про істотне заниження ціни та можливе ухилення від сплати належного ПДВ.

Відсутність у відповідача-2 іншого майна, окрім того, що було придбано через оспорювані договори, може свідчити про фіктивність угоди, спрямованої на приховування майна від стягнення заборгованості.

За значною заборгованістю відповідача-1 перед місцевим бюджетом стоїть ймовірність, що укладення договору за неприйнятною ціною було спричинене фінансовими проблемами відповідача.

Згідно з документами, наданими ГУ ДПС України та департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, підтверджується факт несплати орендної плати за землю, що є порушенням зобов`язань з боку відповідача.

Враховуючи викладене, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Промактив Груп» без задоволення.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

01.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» через аукціон з реалізації майна боржника банкрута ПАТ «Завод Напівпровідників» набуло право власності на майновий комплекс, який складається із нерухомого майна в кількості 71 одиниця, які розташовані на 21 земельній ділянці, що мають спільну поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» стало власником майна загальною вартістю (ринковою) 136 681 543,20 грн.

Згідно свідоцтва від 01.04.2021, виданого державним нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М., державний нотаріус посвідчує, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» на праві власності належить нерухоме майно (згідно переліку), що раніше належало ПАТ «Завод напівпровідників». Об`єкти нерухомості, зазначені в цьому свідоцтві, розташовані, зокрема на земельних ділянках кадастровий номер: 2310100000:02:018:0039.

Державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» на об`єкти нерухомості з вищезазначеною адресою проведено 01 та 02 квітня 2021 року, що підтверджується Інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 372348883 від 02.04.2024.

Позивач зазначив, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» на облік в ГУ ДПС в Запорізькій області не стало, договори оренди земельних ділянок не уклало, орендну плату за користування земельними ділянками, що належать територіальній громаді м. Запоріжжя не сплачує.

13.10.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення у справі № 908/2646/23 про стягнення із відповідача на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати у сумі 307 061,21 грн. Рішення набрало законної сили та було виконане в примусовому порядку. На вказане рішення відповідачем було подано апеляційну скаргу. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 без змін.

27.10.2023 ТОВ «Промактив Груп» уклало щонайменше 5 угод з відчуження нерухомого майна на користь ТОВ «Маштехконструкція», що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2310100000:02:026:0008 (дві угоди), 2310100000:02:018:0109, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:026:0009 (копії угод додаються).

Предметом спору за даною позовною заявою є договір купівлі-продажу нерухомого майна (будівлі прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м), посвідчений Ляшенко В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1205 від 27.10.2023.

Позивач вважає, що є наявні підстави вважати вищевказаний договір фіктивним через такі характеристики: момент вчинення правочинів, ціна договорів, відсутність у відповідача-2 іншого нерухомого майна, окрім придбаного за вищевказаним договором, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

5. Обставини, за наявності яких колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача-1 у справі та скасування рішення суду першої інстанції по даній справі.

Об`єктом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Запорізької міської ради до ТОВ «Промактив Груп», ТОВ «Маштехконструкція про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна з підстав його фраудаторності.

Предметом апеляційного оскарження є встановлення дотримання місцевим господарським судом норм матеріального права під час вирішення питання належності спірного правочину до фраудаторних угод.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц зазначила про можливість визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово зауважував, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд у постанові від 17.08.2022, прийнятій за результатами розгляду справи № 914/2252/20 (914/2523/21), зазначив, що формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторними правочинами у цивілістичній доктрині останніх років в українській судовій практиці називають правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів добросовісності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Цивільний кодекс України не містить окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 12.01.2022 у справі № 910/429/20.

Верховний Суд в постанові від 18.02.2025 у справі № 916/5751/23 визначив такі критерії для кваліфікації договору як фраудаторного:

- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

- відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

- майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з`ясування при доведенні фраудаторності, тому й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, оскільки це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

Верховний Суд сформував усталену судову практику про можливість оскарження фраудаторного правочину особою, яка не є стороною правочину, чиї майнові інтереси порушує правочин, якщо ця особа доведе, що власник майна уклав договір та відчужив за ним майно, свідомо погіршивши свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором та зазначив, що належним способом захисту прав чи інтересів відповідного кредитора є повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення ситуації, яка існувала до цього.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин які підтвердять або спростують твердження позивача стосовно вчинення спірного правочину з порушенням принципу добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами, що спричинило шкоду позивачу, який є кредитором відповідача-1 за договорами оренди земельних ділянок, тобто суду необхідно встановити чи спростувати наявність у зазначеному правочині ознак фраудаторності.

Апеляційний господарський суд зазначає, що основним доводом скаржника є те, що місцевий господарський суд не врахував момент вчинення спірного правочину, який здійснено після початку Запорізькою міською радою претензійно-позовної роботи по стягненню з ТОВ «Промактив Груп» заборгованості за користування землями комунальної форми власності.

Господарським судом встановлено, що ТОВ «Промактив Груп» на час укладення спірного правочину мало у власності нерухоме майно загальною вартістю 136681543,20 грн, розташоване на двадцяти одній земельній ділянці, стягнення заборгованості за використання деяких з них стало предметом позовів у справах № 908/2646/23, № 908/3288/23, № 908/3290/23, № 908/962/24, 908/755/24, № 908/814/24, № 908/3289/23, № 908/1149/24, № 908/1150/24.

Апеляційний господарський суд зазначає, що на момент укладення 27.10.2023 спірного правочину, в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала лише одна справа про стягнення з ТОВ «Промактив Груп» на користь Запорізької міської ради заборгованості з орендних платежів за одну земельну ділянку справа № 908/2646/23, рішення у якій ухвалено 13.10.2023, а наказ на його примусове виконання видано 16.11.2023.

Зазначеним рішенням господарського суду з ТОВ «Промактив Груп» стягнуто на користь Запорізької міської ради 307061,21 грн, водночас вартість майна, відчуженого за спірним правочином становить 46617,56 грн, а загальна вартість належного відповідачу-1 майна становила 136681543,20 грн, тобто у нього залишилася достатня кількість майна, за рахунок якого могло бути виконане згадуване рішення суду.

Таким чином, такі критерії як відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості та його відчуження після пред`явлення позову, необхідні для кваліфікації договору як фраудаторного, у даному випадку відсутні, у зв`язку з чим апеляційний господарський доходить висновку, що момент вчинення спірного правочину у даному не може вважатися ознакою фраудаторності цього правочину.

Також відсутні й інші критерії, притаманні фраудаторним правочинам, такі як безоплатне відчуження майна, чи то його відчуження на користь пов`язаної особи, або відсутність іншого майна за рахунок якого може бути погашена заборгованість, оскільки майно за спірним правочином відчужене не безоплатно, не на користь пов`язаної особи, а після його відчуження у відповідача-1 залишалося майно, вартість якого становила щонайменше 136634925,64 грн (136681543,20 грн 46617,56 грн).

З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд доходить висновку, що відчуження відповідачем-1 із майнового комплексу, який складається із 71-ї одиниці нерухомого майна, однієї одиниці нерухомого майна, не спричинила неспроможність останнього погасити наявну заборгованість перед позивачем.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо моменту вчинення спірного правочину, апеляційний господарський суд зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/3706/23, згідно з якими вимога боржнику утримуватися від здійснення будь-яких господарських операцій, зокрема з реалізації належного йому майна, за умов існування невиконаних зобов`язань лише з метою запобігання можливим його зловживанням є непропорційною та надмірною, а також такою, що призводить до втручання у господарську діяльність боржника.

Таким чином, пред`явлення позивачем до відповідача-1 інших позовів після вчинення спірного правочину, не може свідчити про його фраудаторність, оскільки, як правильно зазначив місцевий господарський суд, суд не захищає інтереси позивача «на майбутнє».

Визначальним при вирішенні даного спору суд вважає ту обставину, що на момент спірного правочину та інших правочинів, з чим пов`язує фраудаторність позивач, у відповідача перебувало у власності майно балансова вартість якого, станом на 27.06.2024, складало 149528053,56 грн, що повністю спростовує доводи позивача про неможливість виконання рішення суду.

Крім того, позивач має процесуальну можливість у разі предявлення позову щодо майнових вимог до відповідача, скористатись передбаченими ГПК України заходами щодо забезпечення позову, зокрема щодо накладення арешту або заборони відчуження спірного майна.

Інший підхід до вирішення спору у даній ситуації повністю нівелює передбачене законодавством право власника майна на свій розсуд розпоряджатися цим майном.

Крім того, колегія зазначає, що належним способом захисту прав чи інтересів позивача (не сторони за спірним правочином) у даному випадку є повернення сторін спірного правочину у первісний стан, тобто відновлення ситуації, яка існувала до цього (Постанова Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 916/5751/23).

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, наданим відповідачем-1, які свідчать про платоспроможність товариства після укладення спірного договору та наявність на його балансі іншого нерухомого майна значної вартості. Цей факт спростовує ключовий критерій фраудаторності створення боржником стану неплатоспроможності шляхом відчуження майна. Крім того, спірний договір мав оплатний характер, укладений не з пов`язаною особою, що виключає наявність фіктивного характеру правочину.

Позивач не довів наявності шкоди своїм майновим інтересам, яка б прямо випливала з укладення спірного договору. У матеріалах справи відсутні докази неможливості виконання зобов`язань відповідачем-1, ані постанов виконавця, ані доказів про вичерпання можливостей для примусового стягнення.

Факт укладення боржником договору за наявності зобов`язань не є автоматично підставою для визнання такого договору недійсним, якщо відсутні ознаки зловживання правом чи мети завдати шкоди кредитору. У даній справі відсутні ключові ознаки фраудаторності, зокрема: безоплатність, пов`язаність сторін, момент вчинення угоди після винесення рішення та відсутність іншого майна.

З огляду на встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги ТОВ «Промактив Груп» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024 слід вважати таким, що ухвалене без належної оцінки всіх суттєвих обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 30.0792024 по даній справі з прийняттям нового рішення про відмову Запорізькій міській раді в задоволенні позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Запорізьку міську раду.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024 у справі № 908/1419/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову Запорізькій міській раді в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Запорізької міської ради (69105, Запорізька область, місто Запоріжжя, Проспект Соборний, будинок 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» (01010, місто Київ, вулиця Левандовська, буд. 3А, кабінет 314, код ЄДРПОУ 43746308) 3633,60 грн (Три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача Запорізьку міську раду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.04.2025.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов