Рішення

від 21.04.2025 по справі 906/741/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/741/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,

секретар судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кисельов А.Ю. - ордер серія АІ №1644050 від 27.06.2024 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб на стороні позивача: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДП ГРУП"

до Oceaanixx Trading Makine Ticaret ve Sanayi Anonim Sirketi

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Козловець Ольги Сергіївни,

Фізичної особи-підприємця Яринчука Сергія Юрійовича;

Фізичної особи-підприємця Мельника Віктора Тимофійовича

про стягнення 4818682,89 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДП ГРУП" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Oceaanixx Trading Makine Ticaret ve Sanayi Anоnim Sirketi про стягнення 4796141,57 грн, з яких 109063,29 доларів США, що є еквівалентом 4410965,66 грн, 131627,32 грн пені, 91945,92 грн 3% річних та 161602,67 грн інфляційних втрат.

Окрім того, позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ФОП Козловець О.С., ФОП Яринчука С.Ю., ФОП Мельника В.Т. - перевізників, які здійснили поставку товару відповідачу, оскільки рішення у цій справі може вплинути на їхні права та обов`язки (а.с.9-10).

Ухвалою суду від 08.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

12.07.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 12.07.2024 (з додатками), у якій останній зазначив, що в прохальній частині позовної заяви у заявленій до стягнення сумі основного боргу було допущено технічну помилку, а саме неправильно вказано "109063,29 дол. США" замість вірної "109053,29 дол. США", з урахуванням чого здійснено перерахунок заборгованості та заявлено до стягнення з відповідача 4818682,89 грн, з яких 109053,29 дол. США основного боргу, що є еквівалентом 4433506,98 грн, 131627,32 грн пені, 91945,92 грн 3% річних та 161602,67 грн інфляційних втрат (а.с.68-75).

Ухвалою суду від 17.07.2024, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ФОП Козловець О.С., ФОП Яринчука С.Ю., ФОП Мельника В.Т., призначено підготовче засідання на 27.01.2025 та визначено резервні дати підготовчих засідань на 10.02.2025, 24.02.2025, 10.03.2025; призначено дату судового засідання для розгляду справи по суті на 24.03.2025 та визначено резервні дати судових засідань для розгляду справи по суті на 07.04.2025, 21.04.2025.

Ухвалою суду від 10.03.2025, зокрема, закрито підготовче провадження та призначено справу №906/741/24 до судового розгляду по суті.

20.03.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі від 19.03.2025, у яких повідомлено про неможливість подання для огляду суду оригіналів документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у зв`язку з їх вилученням під час проведення слідчих дій в межах кримінального провадження №42023000000000508 від 27.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2, ч.1 ст.367 КК України; зазначено, що оригінали спірних міжнародних товарно-транспортних накладних знаходяться у відповідача (а.с.108-126).

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце їх проведення повідомлявся належним чином шляхом направлення до центрального органу Республіки Туреччина судового доручення про вручення документів Oceaanixx Trading Makine Ticaret ve Sanayi Anоnim Sirketi у справі №906/741/24 в порядку, передбаченому угодою між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, ратифікованою відповідно до Закону України "Про ратифікацію Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах" від 05.07.2001 №2605-III, яка набрала чинності 02.05.2004, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с.89, 96-97, 103, 136-137).

Окрім того, документи щодо розгляду даної справи в нотаріально засвідченому перекладі надсилалися відповідачу на адресу електронної пошти: request@oceaanixx.com, зазначену у позовній заяві (а.с.90, 102).

Також позовну заяву вих.№786/24 від 02.07.2024 з додатками та заяву про усунення недоліків від 12.07.2025 з додатками позивач направляв самостійно безпосередньо на адресу відповідача (а.с.14, 18 на звороті, 71).

09.04.2025 до суду від ЦМУ МЮ (м.Київ) надійшли документи, складені в ході виконання на території Республіки Туреччина доручення Господарського суду Житомирської області щодо вручення судових документів, якими підтверджено вручення документів у справі №906/741/24 представнику Oceaanixx Trading Makine Ticaret ve Sanayi Anоnim Sirketi 27.12.2024 (а.с.138-142).

Треті особи, яким ухвали суду у даній справі направлялися рекомендованим листом за адресами, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та в електронній формі на адреси електронної пошти (а.с.91-95, 104-107, 127-135), з огляду на приписи ст.ст.120, 242 ГПК України, вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд даної справи та призначені судові засідання.

Судом в межах наданих йому повноважень були створені всі належні умови в реалізації учасниками судового процесу прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Враховуючи той факт, що відповідач і треті особи належним чином повідомлялися про розгляд даної справи в Господарському суді Житомирської області, явка їх представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка не перешкоджає розгляду справи, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності останніх за наявними матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

У засіданні 21.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати за відвантажений та поставлений товар згідно з умовами контракту №НВ 25/05/23 TR від 25.05.2023 та додатків до нього (а.с.1-12).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, жодних заперечень з приводу викладених у позовній заяві обставин не повідомив, хоча мав об`єктивну можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати докази в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених вимог.

Треті особи письмових пояснень щодо позову або відзиву відповідно до ст.168 ГПК України не подали.

У судовому засіданні 21.04.2025 представник позивача підтримав заявлені вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача, заявив, що докази останніх будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25.05.2023 між ТОВ "ОДП ГРУП" (далі - постачальник) та "В2 Trading Makine Ticaret ve Sanayi Anоnim Sirketi" (далі - покупець) укладено контракт №НВ 25/05/23 TR (далі - контракт) (а.с.19-21), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно з умовами цього контракту товар, відповідно до додатків на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Найменування, кількість та ціна товару вказується у додатках на кожну партію товару. Усі додатки є невід`ємною частиною цього контракту (п.2.1 контракту).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 контракту, відвантаження кожної партії товару за цим контрактом здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту підписання контракту. Товар постачається на умовах та відповідно до додатків на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною цього контракту. Місце відвантаження: склад постачальника за адресою: Україна, 11706, Житомирська обл., м. Звягель, вул. Київська, 48. Датою постачання товару вважається дата передачі товару постачальником у розпорядженню покупця на умовах відповідно до додатків, що є невід`ємною частиною цього контракту, що означає: «Постачальник виконав своє зобов`язання з постачання товару, передавши товар перевізнику в зазначеному місці» та підтверджується датою штемпеля на товаротранспортній накладній.

У п.3.3 контракту визначено, що постачання товару здійснюється автомобільним транспортом. Відвантаження та постачання обладнання може здійснюватися частинами (окремими частинами). При доставці товару (окремої частини) покупцю передаються такі документи: оригінал рахунку у 3-х примірниках; пакувальний лист у 3-х примірниках; оригінал товаротранспортної накладної міжнародного вантажного сполучення (CMR).

Згідно з п.п.4.1, 4.2 контракту, вартість контракту визначається загальною вартістю додатків до контракту на кожну партію/постачання товару, які є невід`ємною частиною контракту. Умови оплати визначаються відповідно також у кожному додатку.

Валюта контракту - долар США. Валюта платежів - долар США (п.4.5 контракту).

За змістом п.п.5.1, 5.2 контракту, приймання товару покупцем здійснюється у пункті постачання товару на умовах відповідно до додатків, які є невід`ємною частиною цього контракту відповідно до товаросупровідних документів (CMR та пакувальних листів). У разі відсутності рекламацій від покупця протягом 30 календарних днів вважається, що товар поставлено у повному обсязі.

За порушення покупцем термінів оплати, встановлених п.4.2 цього контракту, більш ніж на 70 календарних днів покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,02% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 16% від загальної суми цього контракту (п.8.1 контракту).

Цей контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії контракту до 31 грудня 2025 року, за умови виконання сторонами всіх зобов`язань, передбачених цим контрактом. У разі невиконання або неповного виконання своїх зобов`язань будь-якої із сторін термін дії контракту пролонгується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строки виконання сторонами зобов`язань щодо оплати та постачання обладнання відповідно до розділів контракту №3 та 4 встановлюються в межах строку дії контракту (п.11.1 контракту).

Додатковою угодою №1 від 19.06.2023 до контракту сторони погодили змінити найменування покупця в контракті №25/05/23 TR від 25.05.2023 та всіх супровідних документах, які є невід`ємними частинами цього контракту, та читати їх у редакції: «Oceaanixx Trading Makine Ticaret ve Sanayi Anоnim Sirketi». Усі інші умови контракту залишаються незмінними (а.с.22).

Відповідно до умов контракту між сторонами було підписано відповідні додатки:

- додаток №6-33 від 24.08.2023 щодо постачання товару (частина обладнання для утримання та вирощування птиці у розібраному вигляді, в т.ч. частина клітинної батареї, частина системи яйцезбору) на суму 56257,16 дол. США (а.с.23);

- додаток №11-38 від 06.12.2023 щодо постачання товару (частина обладнання для утримання та вирощування птиці у розібраному вигляді, в т.ч. частина кліткової батареї) на суму 59537,62 дол. США (а.с.31);

- додаток №12-39 від 13.12.2023 щодо постачання товару (частина обладнання для утримання та вирощування птиці у розібраному вигляді, в т.ч. частина кліткової батареї, транспортер збору птиці) на суму 47231,73 дол. США (а.с.37).

У вказаних додатках сторонами погоджено умови оплати, за якими платіж у розмірі 100 % вартості додатку здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів до дати відвантаження. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Також визначено, що постачання здійснюється на умовах: FCA-Україна, 11706, Житомирська обл., м. Звягель, вул. Київська, 48 (згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів, далі - Інкотермс).

Так, відповідно до додатка №6-33 від 24.08.2023, 24.08.2023 постачальник передав перевізнику ФОП Koзловець Ользі Сергіївні (транспортні засоби НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) товар загальною вартістю 56257,16 дол. США, про що свідчать рахунок-фактура №НВ25/05/23TR-6-33 від 24.08.2023, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №287364 від 24.08.2023, вантажно-митна декларація (форма МД-2) №UA/0033063942 від 24.08.2023, пакувальний лист №6-33 (а.с.24-28).

Відповідно до додатка №11-38 від 06.12.2023, 06.12.2023 постачальник передав перевізнику ФОП Яринчуку Сергію Юрійовичу (транспортні засоби НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) товар загальною вартістю 59537,62 дол. США, про що свідчать рахунок-фактура №НВ25/05/23TR-11-38 від 06.12.2023, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №1164432 від 06.12.2023, вантажно-митна декларація (форма МД-2) №UA/0033063942 від 07.12.2023, пакувальний лист №11-38 (а.с.32-36).

Відповідно до додатка №12-39 від 13.12.2023, 13.12.2023 постачальник передав перевізнику ФОП Мельнику Віктору Тимофійовичу (транспортні засоби НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ) товар загальною вартістю 47231,73 дол. США, про що свідчать рахунок-фактура №НВ25/05/23TR-12-39 від 13.12.2023, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) б/н від 13.12.2023, вантажно-митна декларація (форма МД-2) №UA/0033063942 від 14.12.2023, пакувальний лист №12-39 (а.с.38-42).

Слід зауважити, що спірні міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) не містять підпису вантажоодержувача, при цьому містять підписи та штампи перевізників: ФОП Козловець О.С., ФОП Яринчука С.Ю., ФОП Мельника В.Т. У вантажно-митних деклараціях проставлені відмітки митного органу.

12.12.2023 відповідач здійснив часткову оплату за обладнання згідно рахунка (інвойс) №НВ25/05/23TR-6-33 від 24.08.2023 на суму 53973,22 дол. США, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а.с.29-30). Інших платежів здійснено не було.

Відтак за відповідачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 109053,29 дол. США (2283,94 дол. США за додатком №6-33 + 59537,62 дол. США за додатком №11-38 + 47231,73 дол. США за додатком №12-39).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №93 від 31.05.2024 щодо сплати вказаної суми боргу протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї претензії (а.с.43-50), однак ні відповіді, ні коштів не отримав.

Оскільки відповідач вимогу позивача не виконав, суму заборгованості за поставлений товар у добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду та, крім 109053,29 дол. США основного боргу, що є еквівалентом 4433506,98 грн, просив стягнути з відповідача 131627,32 грн пені, відповідно до п.8.1 контракту, 91945,92 грн 3% річних та 161602,67 грн інфляційних втрат, відповідно до ст.625 ЦК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.22 ГПК України, спір, який належить до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Статтею 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" унормовано, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону).

Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди (ч.1 ст.7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

Сторони в п.п.9.2, 9.3 контракту погодили, у разі якщо розбіжності та суперечки не можуть бути вирішені шляхом переговорів, будь-яка суперечка, що виникає за цим контрактом або у зв`язку з ним, підлягає передачі на розгляд та остаточний дозвіл до Арбітражного суду Торгово-промислової палати країни відповідача. Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду та вирішення спору застосовуватиметься Регламент Арбітражного суду Торгово-промислової палати країни відповідача.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Аналогічні положення закріплені і у п.7 ч.1 ст.226 ГПК України, відповідно до якого суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що:

- суди можуть приймати до свого провадження та розглядати справи з іноземним елементом, однак наведене не стосується тих випадків, коли між сторонами спору укладено арбітражну угоду, яка є дійсною, не втратила чинність та щодо якої не встановлено неможливості її виконання, оскільки суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, зобов`язаний, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Подібну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16 та Касаційним господарським судом у постановах від 01.04.2019 зі справи №910/4272/18, від 24.07.2019 у справі №904/3096/18.

Отже при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст.226 ГПК України, господарському суду необхідно встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.

Наведені у п.7 ч.1 ст.226 ГПК України та ч.1 ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" норми передбачають саме імперативний обов`язок суду залишити позов без розгляду не просто по факту, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, а саме, якщо будь-яка із сторін цієї угоди, зокрема і відповідач, попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору і не пізніше початку розгляду справи по суті.

Тобто, фактично законодавець дає сторонам можливість як за волевиявленням всіх сторін укласти арбітражу угоду, так і за їх спільним волевиявленням змінити арбітражну підсудність та розглядати справу у відповідному господарському суді України, яке виражається в тому, що одна зі сторін угоди передає спір до такого суду і жодна зі сторін вказаної арбітражної угоди не заявляє заперечень проти цього до подання своєї першої заяви щодо суті спору і до початку розгляду справи по суті.

Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2020 у справі №908/2743/18.

Отже наявність арбітражної угоди (застереження) сама по собі не виключає можливість розгляду судом спору, що підсудний судам України у випадках, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що арбітражна угода про передачу спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації особою права на захист своїх прав. У зв`язку з викладеним, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до арбітражного суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/17031/17).

Відповідачем у даній справі є іноземний суб`єкт господарювання - Oceaanixx Trading Makine Ticaret ve Sanayi Anonim Sirketi (Istanbul, Turkiye), нерезидент України, інформація щодо наявності у якого офіційно зареєстрованого представництва на території України у суду відсутня.

Відповідно до ст.365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1 ст.366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у ст.20 ГПК України, згідно з п.1 ч.1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди України можуть розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; якщо дія або подія, що стали підставою для подання позову мала місце на території України.

Приймаючи до уваги наведені вище норми чинного законодавства України та правові позиції Верховного Суду, враховуючи відсутність заперечень відповідача проти вирішення спору в господарському суді, а також те, що місцем укладання контракту №HB25/05/23TR від 25/05/2023 є м. Звягель, Україна, відвантаження товару за умовами контракту та додатків до нього здійснюється також на території України, виходячи з принципу верховенства права, даний спір підвідомчий Господарському суду Житомирської області.

Згідно з приписами ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За приписами ст.ст.526, 525 ЦК України, які кореспондуються з ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Укладений між сторонами контракт, на підставі якого виникли спірні правовідносини, за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.662, 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч.1 ст.693 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч.1 ст.614 ЦК України).

Досліджені судом обставини справи свідчать про те, що позивач свої зобов`язання з поставки товару відповідно до умов контракту та додатків до нього виконав, передавши у визначеному місці відвантаження товар перевізникам, що підтверджується їх підписами та штемпелями на міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) (пп.3.2.1 п.3.1 контракту) й відмітками митного органу на вантажно-митних деклараціях. Про поставку товару у повному обсязі вказує і відсутність рекламацій від відповідача (п.5.2 контракту).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовився від прийняття товару, зокрема, у зв`язку з його невідповідністю умовам контракту та додатків до нього, вимогам щодо комплектності, асортименту, кількості, якості товару чи недостатністю, неналежним оформленням товаросупровідних документів. Будь-які зауваження щодо порушення постачальником договірних зобов`язань з боку відповідача відсутні.

Треті особи під час розгляду справи не заперечили обставин прийняття до перевезення товару, зазначеного в спірних міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), та передачі цього товару вантажоодержувачу - Oceaanixx Trading Makine Ticaret ve Sanayi Anоnim Sirketi.

Більше того, як було зазначено вище, в матеріалах справи знаходяться докази часткової оплати відповідачем спірної партії товару, що додатково підтверджує наявність договірних відносин між сторонами та визнання зобов`язань, факт поставки та прийняття товару.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування наведених позивачем підстав позову та заявлених до нього вимог.

Суд констатує, що відсутність підпису покупця на спірних міжнародних товарно-транспортних накладних, з огляду на усі інші обставини, встановлені при розгляді даної справи у їх сукупності, та наявні в матеріалах справи докази, не спростовує факту постачання відповідачу товару згідно умов контракту та додатків до нього.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 13.10.2021 №923/1379/20).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги принцип змагальності сторін та стандарт переваги більш вагомих доказів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 109053,29 дол. США основного боргу, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.06.2024 становить 4433506,98 грн, є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, п.8.1 контракту передбачено, що за порушення покупцем термінів оплати, встановлених п.4.2 цього контракту, більш ніж на 70 календарних днів покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,02% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 16% від загальної суми цього контракту.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постановах Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

У ч.2 ст.625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі 373/2054/16-ц).

Відтак при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Поряд із цим, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі №6-284цс17. Такий висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того, цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №130/1058/16, від 23.10.2019 у справі №369/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі №638/4106/16-ц, від 20.02.2019 у справі №638/10417/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №905/192/18, від 16.03.2021 у справі №905/392/20, від 08.12.2022 у справі №921/542/20.

Отже індексація не застосовується, а передбаченні ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати не нараховуються у разі прострочення зобов`язання, визначеного в іноземній валюті.

Враховуючи вищевикладене і те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов контракту в частині зобов`язання з оплати вартості поставленого товару у повному обсязі в обумовлений строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування відповідальності у вигляді пені та 3% річних. Інфляційні втрати у даному випадку не нараховуються з огляду на прострочення зобов`язання, визначеного в іноземній валюті, розрахунок позивачем суми інфляційних не приймається судом до уваги.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок пені та 3% річних, суд встановив, що позивачем здійснено нарахування на суму боргу в національній валюті окремо щодо кожного простроченого зобов`язання, тобто окремо за кожним додатком до контракту, з урахуванням здійсненої 12.12.2023 часткової оплати: 3% річних - з наступного дня від дати відвантаження відповідної партії товару перевізнику до 24.06.2024, пеню - з 71-го дня прострочення від дати відвантаження відповідної партії товару перевізнику у розмірі 0,02% від несвоєчасно сплаченої суми до 02.05.2024 за додатком №6-33 та до 24.06.2024 за додатками №11-38, №12-39 (а.с.51-52).

Відповідач не надав власного контррозрахунку з обґрунтуванням його правильності та повноти на спростування розрахунку, наданого позивачем.

З аналізу вищевстановлених обставин та наявних у справі доказів, на яких ґрунтуються розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що нарахування відповідачу пені у розмірі 131627,32 грн та 3% річних у розмірі 91945,92 грн є необґрунтованими і такими, що не відповідають умовам контракту та вимогам чинного законодавства.

Зі змісту п.8.1 контракту слідує, що пеня нараховується за порушення термінів оплати б і л ь ш н і ж н а 7 0 к а л е н д а р н и х д н і в, тобто за прострочення 71 календарний день і більше, у розмірі 0,02% в і д н е с в о є ч а с н о с п л а ч е н о ї с у м и, а тому нарахування слід здійснювати з 72-го дня прострочення зобов`язання з оплати відповідної партії товару на суму боргу в іноземній валюті за кожен день прострочення, але не більше 16% від загальної суми контракту. Отже пеня обраховується за додатком №6-33 від 24.08.2023 з 04.11.2023 до 11.12.2023 на суму 56257,16 дол.США, з 12.12.2023 до 02.05.2024 на суму 2283,94 дол.США; за додатком №11-38 від 06.12.2023 - з 16.02.2024 до 24.06.2024 на суму 59537,62 дол.США; за додатком №12-39 від 13.12.2023 - з 23.02.2024 до 24.06.2024 на суму 47231,73 дол.США.

Нарахування 3% річних, з огляду на п.4.5 контракту, яким визначено, що валютою контракту є долар США, валютою платежів є долар США, та висновок суду щодо задоволення позову в частині вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 109053,29 дол. США, здійснюється від простроченої суми в іноземній, а не національній валюті.

З урахуванням викладеного, суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» здійснив власний перерахунок, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце порушення грошового зобов`язання, зважаючи на встановлені обставини прострочених сум оплат та здійснення відповідачем часткової оплати, дійшов висновку, що правомірним та обґрунтованим є нарахування відповідачу пені у розмірі 3202,75 дол. США (за офіційним курсом НБУ станом на 26.06.2024 - 130206,20 грн) та 3% річних у розмірі 2273,19 дол. США (за офіційним курсом НБУ станом на 26.06.2024 - 92415,40 грн), які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Станом на час розгляду справи по суті та ухвалення даного рішення доказів проведення розрахунків між сторонами суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 109053,29 дол. США основного боргу, 3202,75 дол. США пені та 2273,19 дол. США 3% річних; у задоволенні решти позову відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.123, п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 69841,93 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу станом на момент ухвалення даного рішення судом не розглядається у зв`язку з відсутністю доказів їх понесення.

Водночас суд звертає увагу, що позивач при поданні даного позову про стягнення 4818682,89 грн сплатив судовий збір у загальній сумі 72286,34 грн згідно з платіжною інструкцією №0.0.3729081183.1 від 26.06.2024 та квитанцією ID: 5631-1814-3150-5994 від 11.07.2024 (а.с.13, 70), у той час коли слід було сплатити 72280,24 грн судового збору (4818682,89 х 1,5%), у зв`язку з чим має місце переплата на суму 6,10 грн, яку позивач має право повернути з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі подання відповідного клопотання.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Oceaanixx Trading Makine Ticaret ve Sanayi Anonim Sirketi (Huzur Mah. Azerbaycan Cad. Skyland Istanbul, No:4, B Block, Kat:17, Ofis No.249 Sariyer, Istanbul, Turkiye, податковий ідентифікаційний номер 127 109 48 84) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДП ГРУП" (вул. Київська, буд. 48, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11706, ідентифікаційний код 33063942) 109053,29 доларів США основного боргу, 3202,75 доларів США пені, 2273,19 доларів США 3% річних та 69841,93 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.04.25

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

- представнику позивача (до ел.каб.);

- відповідачу - оголошення на вебсайті судової влади України + на ел.пошту: request@oceaanixx.com;

2 - третій особі ФОП Козловець Ольга Сергіївна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) (рек.) + ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

3 - третій особі ФОП Яринчук Сергій Юрійович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) (рек.) + ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

4 - третій особі ФОП Мельник Віктор Тимофійович (с. Будки, Маневицький р-н, Волинська обл., 44641, РНОКПП НОМЕР_9 ) (рек.) + ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5