Рішення

від 15.04.2025 по справі 907/1082/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

15 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/1082/24

За позовом Закарпатського обласного центру зайнятості, м. Ужгород Закарпатської області

з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства Державний ощадний банк України, м. Київ в особі філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Фізичної особи підприємця Чепака Максима Івановича, м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення коштів мікрогранту в розмірі 250 000 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Мацнєва О.В.

представники:

Позивача без виклику

Відповідача без виклику

Третьої особи без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Закарпатський обласний центр зайнятості, м. Ужгород Закарпатської області звернувся до суду з позовом до відповідача Фізичної особи підприємця Чепака Максима Івановича, м. Мукачево Закарпатської області про стягнення коштів мікрогранту в розмірі 250 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.01.2025 відкрито провадження у справі №907/1082/24 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Акціонерне товариство Державний ощадний банк України, м. Київ в особі філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України, м. Ужгород Закарпатської області. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 14.02.2025. Встановлено третій особі строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали.

Ухвалою суду від 14.03.2025 судове засідання по розгляду справи №907/1082/24 відкладено на 15.04.2025 без виклику уповноважених представників спору.

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 14.01.2025 про відкриття провадження у справі №907/1082/24 та ухвала суду від 14.03.2025) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22 та від 04.11.2024 у справі №910/2552/23.

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі Нун`єш Діаш проти Португалії від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі №906/638/22.

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі позивач покликається на те, що 27.09.2023 за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг Дія з метою отримання коштів мікрогранту на власну справу відповідачем ФОП Чепаком М.І. подана заява №775CQY від 27.09.2023 з доданим до неї бізнес-планом.

Позивач вказує, що відповідно до наказу Державного центру зайнятості №191 від 14.11.2023 Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу вирішено надати мікрогранти 1850 отримувачам у сукупному розмірі 434 481 017 грн, у тому числі, й відповідачу на суму 250 000 грн.

В подальшому, як стверджує позивач, між ним та ФОП Чепаком М.І. було укладено Договір про надання мікрогранту (шляхом підписання відповідачем 21.11.2023 заяви про приєднання до останнього), на підставі якого уповноваженим банком (третьою особою у справі) перераховано відповідачу кошти мікрогранту в розмірі 250 000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022 Деякі питання надання грантів бізнесу, та умов укладеного між сторонами Договору від 21.11.2023, що є підставою для повернення виплачених ФОП Чепаку М.І. коштів мікрогранту, а саме, невиконання відповідачем обов`язкової умови щодо створення двох робочих місць протягом шести місяців із дня зарахування коштів мікрогранту та непрацевлаштування на них осіб.

У підтвердження наведених обставин позивач посилається на відомості, які містяться у складеному працівником Мукачівської філії Закарпатського обласного центру зайнятості акті перевірки дотримання умов договору мікрогранту №23 від 03.06.2024 за період із 05.12.2023 по 03.06.2024.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну юридичну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27.09.2023 Фізична особа підприємець Чепак Максим Іванович (відповідач у справі) звернувся через Єдиний державний вебпортал електронних послуг Дія із заявою №775CQY на отримання гранту на власну справу у розмірі 250 000 грн.

Згідно з інформацією, зазначеною відповідачем у вищевказаній заяві, фактичне місце провадження діяльності останнього розташоване за адресою: вул. Волошина, будинок 10, приміщення 1, с. Павшино, Мукачівський район, Закарпатська область.

Водночас відповідно до відомостей бізнес-плану, долученого відповідачем до заяви №775CQY від 27.09.2023, основна ідея останнього полягала у розширенні існуючого бізнесу з переробки пластику, для розвитку якого необхідні кошти на придбання обладнання фрикційної мийки вартістю 250 000 грн.

На підставі наказу Державного центру зайнятості №191 від 14.11.2023 Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу вирішено надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 1850 отримувачам на загальну суму 434 481 017 грн, із них 280 отримувачам, які набрали найбільшу сукупну кількість балів, в межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, та подали заяви в період із 25.09.2023 по 08.10.2023, - на суму 65 764 742 грн, згідно з Додатком №10, в якому за порядковим номером 193 значиться заява відповідача №775CQY з підсумковим скоринговим балом 174 та сумою гранту 250 000 грн.

21.11.2023 ФОП Чепаком Максимом Івановичем подано заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості (www.dcz.gov.ua), та форма якого затверджена наказом Міністерства економіки України №1969 від 06.07.2022 (з подальшими змінами).

За змістом преамбули Договору про надання мікрогранту (далі за текстом Договір), цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ Ощадбанк Заяви про приєднання до умов цього Договору в порядку, передбаченому цим Договором (далі Договір), який укладається між Державним центром зайнятості (далі ДЦЗ), в особі директора Державного центру зайнятості Жовтяк Юлії Сергіївни, яка діє на підставі Положення про Державний центр зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.03.2021 №645, та наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 17.03.2021 №36-п Про призначення Жовтяк Ю.С., з однієї сторони та суб`єктом господарювання (далі отримувач), з іншої сторони, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього Договору у визначеному в ньому порядку, які спільно іменуються як сторони, а кожний окремо як сторона. При укладанні цього Договору ДЦЗ діє на виконання договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, ДЦЗ та АТ Ощадбанк, договору про взаємодію, укладеного між ДЦЗ та АТ Ощадбанк (далі разом - договори про взаємодію) та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 (далі Порядок).

На виконання цього Договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладання, отримувачу відповідно до Порядку та договорів про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку, визначених умовами цього Договору (розділ ІІ Договору).

Пунктами 1 та 2 розділу ІІІ Договору передбачено, що розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього Договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у Заяві про приєднання. При цьому загальна вартість реалізації бізнес-плану може перевищувати суму мікрогранту та передбачати також фінансування за рахунок власних коштів отримувача. Мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього Договору та передбачені бізнес-планом.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV Договору про надання мікрогранту, використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача).

За умовами п. 1, 2 та 3 розділу IV Договору, використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього Договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача). Отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому.

Згідно з п. 8 розділу IV Договору, для підтвердження цільового використання мікрогранту ДЦЗ через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов Договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем Договору мікрогранту або до повного виконання обов`язкової умови Договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, витрачені кошти протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Відповідно до п. 1 та 3 розділу V Договору, обов`язковою умовою Договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім`я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов`язкової умови Договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи. Конкретні цілі використання коштів мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 2 розділу V цього Договору, зазначаються отримувачем в бізнес-плані. Використання коштів мікрогранту на покриття інших витрат забороняється.

Пунктом 2 розділу VІ Договору визначено, що отримувач зобов`язується, зокрема: - використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим Договором; - виконати обов`язкову умову, визначену Порядком; - не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього Договору; - з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього Договору надавати ДЦЗ (відповідному регіональному, міському, районному, міськрайонному центру зайнятості або відповідній філії регіональних центрів зайнятості, центральним та/або місцевим органам влади (у разі їх залучення)), доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створення робочих місць, протягом трьох років з дня укладення договору або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку; - повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі у разі невиконання обов`язкової умови; - до виконання умов цього Договору не відчужувати обладнання, придбане за кошти мікрогранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього Уповноваженим банком відповідно до договору застави); - повідомити ДЦЗ щодо повернення суми мікрогранту у разі невиконання обов`язкових умов.

Водночас за змістом п. 4 розділу VІ Договору, ДЦЗ має право: - через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов Договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в Уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови Договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку відповідно до Порядку; - вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо; - вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей Договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком.

Згідно з п. 6, 8 розділу VII Договору, у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.

Цей Договір набирає чинності з дня його укладання у порядку, визначеному розділом ХІІІ цього Договору, та діє до повного виконання зобов`язань сторін, передбачених цим Договором (п. 1 розділу XIV Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору уповноваженим банком АТ Ощадбанк в особі філії Закарпатського обласного управління АТ Ощадбанк 05.12.2023 було зараховано кошти мікрогранту в сумі 250 000 грн на розрахунковий рахунок відповідача, свідченням чого є наявна в матеріалах справи банківська виписка за період із 23.11.2023 по 14.05.2024.

В подальшому, 03.06.2024 працівником Мукачівської філії Закарпатського обласного центру зайнятості було здійснено за період з 05.12.2023 по 03.06.2024 моніторинг та контроль виконання умов укладеного з ФОП Чепаком Максимом Івановичем Договору про надання мікрогранту шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності останнього (вул. Волошина, будинок 10, приміщення 1, с. Павшино, Мукачівський район, Закарпатська область).

За результатами означеної перевірки уповноваженим працівником позивача у присутності відповідача складено акт №23 від 03.06.2024, в якому, зокрема, зафіксовано невиконання ФОП Чепаком М.І. обов`язкової умови Договору, що знайшло свій вияв у нестворенні 2 робочих місць та непрацевлаштуванні на них осіб протягом шести місяців із дня зарахування коштів на рахунок отримувача мікрогранту.

Із матеріалів справи вбачається, що акт перевірки дотримання умов договору мікрогранту №23 від 03.06.2024 підписаний із боку відповідача без будь-яких зауважень, заперечень чи пояснень.

У зв`язку із невиконанням ФОП Чепаком М.І. обов`язкової умови Договору мікрогранту в частині створення 2 робочих місць та працевлаштування на них осіб у 6-місячний строк із дня зарахування на його рахунок коштів мікрогранту, Закарпатським обласним центром зайнятості 10.06.2024 було видано наказ №156 Про повернення коштів отримувачем мікрогранту, згідно з яким відповідачу наказано протягом одного місяця повернути в повному обсязі одержану суму мікрогранту на рахунок Уповноваженого банку, з якого здійснювалось відповідне зарахування.

Неповернення відповідачем отриманого мікрогранту в розмірі 250 000 грн зумовило підстави для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з ФОП Чепака М.І. означеної суми грошових коштів на рахунок Уповноваженого банку АТ Ощадбанк в особі філії Закарпатського обласного управління АТ Ощадбанк у примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності (ч. 1 ст. 12 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Господарського кодексу України, підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб`єктів господарювання визначаються законом.

За положеннями ст. 48 Господарського кодексу України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.

За приписами ч. 1, 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб`єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб`єктів малого підприємництва, у тому числі до суб`єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва. Суб`єктами мікропідприємництва, зокрема, є фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України (абз. 1 3 ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 3 Закону України Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні передбачено, що метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб`єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб`єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні, державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Державна підтримка суб`єктів малого і середнього підприємництва та об`єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб`єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу (ч. 1 ст. 15 Закону України Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні).

Відповідно до ст. 16 Закону України Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні, надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва.

Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Абзацами 1, 2, 3 пункту 1 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022 (тут і надалі в редакції, чинній на момент підписання відповідачем заяви про приєднання до Договору про надання мікрогранту від 21.11.2023) (далі Порядок), регламентовано, що цей Порядок визначає: - умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант); - механізм використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття для надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу та коштів, передбачених Мінекономіки за бюджетною програмою Надання грантів для створення або розвитку бізнесу для надання безповоротної державної допомоги отримувачу у формі мікрогранту.

Метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: - Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); - державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки Фонд підтримки малого та середнього бізнесу, відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті (абз. 4 7 п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 2 Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.

Згідно з абз. 3 п. 4 Порядку, розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50 000 гривень та не перевищує 250 000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком.

Абзацами 1, 2 пункту 5 Порядку визначено, що мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат, як, зокрема, придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави).

За змістом п. 6 Порядку визначено, що надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ Ощадбанк (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1). Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 2).

Заяву на отримання мікрогранту (далі - заява) подають отримувачі, зокрема, фізичні особи - підприємці - громадяни України; які станом на дату подання заяви фактично не перебувають та не провадять господарську діяльність на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації; які не провадять господарську діяльність на території Російської Федерації та Республіки Білорусь; які не віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію указами Президента України щодо застосування персональних (спеціальних) економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України Про санкції; щодо яких не порушено справи про банкрутство та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації; які не є кредитними організаціями, страховими організаціями, інвестиційними фондами, недержавними пенсійними фондами, професійними учасниками ринку цінних паперів, ломбардами; які не здійснюють виробництво та/або реалізацію зброї, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, обмін валют; щодо яких відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності за корупційне правопорушення (абз. 1, 3, 5 11 п. 8 Порядку).

Абзацами 1, 2, 3 пункту 9 Порядку визначено, що заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача. Заява формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10 і 11 цього Порядку. Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Невід`ємним додатком до заяви є бізнес-план, форма якого визначається Мінекономіки.

Відповідно до абз. 7 п. 9 Порядку, мікрогрант надається отримувачу одноразово.

Уповноважений банк в установленому порядку та строках перераховує кошти на рахунки отримувачів згідно з договором про взаємодію. Мікрогрант надається у безготівковій формі (п. 12 Порядку).

Згідно з п. 17 Порядку, рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.

За змістом абз. 32 п. 19 Порядку, у разі відсутності підстав для відмови у наданні мікрогранту Державний центр зайнятості ухвалює рішення, яке оформлюється наказом, про надання мікрогрантів отримувачам, які набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки.

Відповідно до абз. 1 3 п. 20 Порядку, для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім`я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов`язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача.

У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості (абз. 7, 14 п. 20 Порядку).

За положеннями абз. 1, 8, 9 п. 21 Порядку, Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.

Відповідно до абз. 12, 14 п. 21 Порядку, для реалізації умов цього Порядку інформація про працевлаштування осіб на нові робочі місця, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплаченого за працевлаштованих на умовах, визначених цим Порядком, працівників подається Пенсійним фондом України. Тип та структура електронних даних, що передаються та приймаються, процедури взаємодії інформаційних систем та зміни до них, форма журналів обліку запитів та відповідей визначаються Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України шляхом прийняття спільних рішень, які оформлюються окремими протоколами, підготовленими на підставі цього Порядку.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ФОП Чепак М.І. за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг Дія звернувся до позивача із заявою №775CQY від 27.09.2023 та долученим до неї бізнес-планом із метою отримання мікрогранту на ведення власної справи у розмірі 250 000 грн, а також задекларував відомості про те, що ним буде працевлаштовано двох працівників.

Водночас на виконання вимог п. 21 Порядку працівником Мукачівської філії Закарпатського обласного центру зайнятості проведено перевірку дотримання умов Договору мікрогранту ФОП Чепаком М.І. за період із 05.12.2023 по 03.06.2024, за результатами якої в акті перевірки №23 від 03.06.2024 зафіксовано нестворення відповідачем 2 робочих місць та непрацевлаштування на них осіб протягом шести місяців із дня зарахування коштів на рахунок отримувача мікрогранту.

Означені обставини додатково підтверджуються наявним у матеріалах справи листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №0700-0704-5/65526 від 28.10.2024 з наведеному в ньому інформацією про те, що 29.07.2024 ФОП Чепак М.І. подав об`єднаний звіт по ЄСВ за 2 квартал 2024 року із типом Звітний, у якому зазначив дату прийому на роботу працівника Чепак К.І. 04.06.2024; 08.07.2024 останнім подано повідомлення про прийняття на роботу працівника Касинця Ю.М. із вказаною в такому датою прийому 06.07.2024.

Наведене в сукупності свідчить про те, що в період із 05.12.2023 по 03.06.2024 відповідач не виконав обов`язкової умови договору мікрогранту, тобто не створив протягом шести місяців із дня зарахування уповноваженим банком коштів на його рахунок двох робочих місць та не працевлаштував на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, пунктами 6 і 8 розділу VII укладеного між сторонами спору Договору мікрогранту встановлено, що у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.

Таким чином, сторони договору встановили відповідальність за невиконання умов останнього шляхом добровільного повернення отримувачем суми мікрогранту в повному обсязі або ж, у протилежному випадку, - стягнення з останнього відповідних грошових коштів у судовому порядку.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не навів суду будь-яких спростувань доводів, викладених позивачем у позові, як і не надав доказів повернення ним отриманих коштів мікрогранту в добровільному порядку, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів мікрогранту в розмірі 250 000 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3750 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Чепака Максима Івановича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) кошти мікрогранту в розмірі 250 000 грн (Двісті п`ятдесят тисяч гривень) на рахунок уповноваженого банку: отримувач: АТ Ощадбанк; код отримувача: 00032129; надавач платіжних послуг отримувача: АТ Ощадбанк; рахунок отримувача: UA683004650000029093142000001.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Чепака Максима Івановича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Закарпатського обласного центру зайнятості, вул. Новака, будинок 45, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02771546) суму 3750 грн (Три тисячі сімсот п`ятдесят гривень) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 28.04.2025.

Суддя Л.І. Пригара