Ухвала

від 29.04.2025 по справі 907/256/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" квітня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/256/25

Керівника Тячівської окружної прокуратури, м. Тячів Закарпатської області в інтересах держави в особі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород Закарпатської області

про визнання недійсними Додаткових угод б/н від 26.03.2021, №2 від 29.06.2021, №4 від 30.07.2021, №8 від 05.11.2021, №10 від 27.12.2021 до Договору постачання електричної енергії споживачу №220159 від 19.02.2021 та стягнення грошових коштів у сумі 85 661,83 грн,

Представники сторін, що з`явились у судове засідання:

від прокуратури Андрейчик А.М., прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Тячівської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про визнання недійсними Додаткових угод б/н від 26.03.2021, №2 від 29.06.2021, №4 від 30.07.2021, №8 від 05.11.2021, №10 від 27.12.2021 до Договору постачання електричної енергії споживачу №220159 від 19.02.2021 та стягнення грошових коштів у сумі 85 661,83 грн, покликаючись на положення ст. 6, 16, 203, 215, 216, 236, 632, 638, 669, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 4, 20, 27, 29, 49, 53, 136, 137, 162, 208 Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі».

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача через підсистему Електронний суд надіслав клопотання б/н від 24.03.2025 за змістом якого просить зупинити провадження у справі №907/256/25 за позовом Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тересвянської селищної ради до ТОВ «Закарпаттяенергозбут» про визнання недійсним додаткових угод до Договору та стягнення коштів, до прийняття рішення Великої Палатою Верховного Суду у справі за №920/19/24.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2025 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/256/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 29.04.2025.

Розглядаючи клопотання представника відповідача про зупинення справи до прийняття рішення Великої Палатою Верховного Суду у справі за №920/19/24, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі, з огляду на таке.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики, виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").

Пунктом 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

В силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абзац 1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 постановлено прийняти до розгляду справу N 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 12 год 00 хв 21.05.2025.

За висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, використання законодавцем конструкції "або" фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у порівнянні не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а й з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару. Отже, законодавець не обмежив будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому законодавець не дозволяє сторонам (незалежно від предмета закупівлі) збільшувати загальну суму договору про закупівлю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що за умов коливання цін на товари (зокрема, електричну енергію) постачальник може ініціювати внесення змін щодо ціни за одиницю товару, втім таке збільшення не має перевищувати 10 % ціни за одиницю товару, встановленої у договорі або додаткових угодах до нього щодо збільшення ціни за одиницю товару. Втім така зміна ціни за одиницю товару не має призвести до збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю, а факт коливання ціни товару на ринку має бути належним чином доведений.

Також, стверджуючи про наявність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на необхідність дотримання принципу належного урядування, який має сприяти юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Так, у контексті зазначеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на зміст листа Міністерства економіки України від 27.10.2016 N 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" (щодо застосування пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" до внесення змін Законом N 114-IX) та додатка 1 до листа Міністерства економіки України від 24.11.2020 N 3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю" (щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону N 114-IX), з яких убачається, що позиція Міністерства економіки України (як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, з публічних закупівель) зводиться до того, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару; розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби? від останньої зміни ціни та кількості.

З огляду на наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду робить висновок, що учасники публічних закупівель фактично мають два варіанти поведінки, що у свою чергу не забезпечують дотримання принципу належного урядування з огляду на їх непослідовність:

1) запропонований Міністерством економіки України, а саме що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

2) висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі N 922/2321/22, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав за необхідне зазначити, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану згідно з Указом Президента України N 61/2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.10.2022 N 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування".

З урахуванням змісту положень наведеної постанови наразі надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив`язки до обмеження у 10 %).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.

В підготовчому засіданні прокурор вказала, що позовні вимоги прокурора грунтуються не тільки через збільшення ціни за одиницю товару більше 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку а і через недоведеність коливань ціни такого товару на ринку тому на думку прокурора не має необхідності зупинення справи до завершення перегляду судового рішення у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі за №920/19/24.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України можливе лише на стадії підготовчого провадження.

Відтак, враховуючи підстави даного позову, висновки об`єднаної палати у справі будуть мати значення при вирішенні справи № 920/19/24 і також підлягають застосуванню у даному спорі, який виник із подібних правовідносин.

Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 920/19/24 та виготовлення повного тексту відповідної постанови.

Керуючись статтями 182, 185, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Зупинити провадження у справі № 907/256/25 до завершення перегляду судового рішення у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 920/19/24.

2. Зобов`язати сторони, після усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у даній справі, письмово повідомити про це суд з прикладенням відповідних доказів.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку до Західного апеляційного господарського суду.

4. Копії ухвали направити учасникам справи

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.04.2025.

Суддя А.А. Худенко