Рішення

від 29.04.2025 по справі 907/122/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/122/25

Суддя господарського суду Худенко А.А.

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.,

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», с. Павлів Червоноградського району Львівської області,

до відповідача Приватного підприємства «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», с. Кам`яниця Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 1 708 296,71 грн збитків,

представники:

Позивача Боровець М.С., адвокат, ордер серії ВС №1323970 від 23.01.2025

(в режимі відео конференції)

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», с. Павлів Червоноградського району Львівської області звернулось з позовом до відповідача Приватного підприємства «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», с. Кам`яниця Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 1 708 296,71 грн збитків.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області суду від 07.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін, підготовче засідання призначено на 05.03.2025.

В подальшому, підготовче засідання у справі 05.03.2025 відкладалось з підстав наведених в ухвалі про його відкладення.

Ухвалою Господарського суду від 02.04.2025 за участю уповноваженого представника позивача, закрито підготовче провадження у справі №907/122/25, призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 29.04.2025.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 29.04.2025 не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

У ході судового розгляду відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та не подав суду відзив на позовну заяву

Відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами Договором поставки №ПМ-153-03/23 від 13.03.2023, а саме в частині виконання п. 10.12. Договору, а також на порушення останнім вимог Податкового кодексу України в частині складання та реєстрації у встановленому законом порядку.

Позивач звертає увагу суду, що внаслідок неправомірних дій відповідача, він був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 708 296,71 грн.

Відтак, означене спричинило понесення позивачем збитків у розмірі 1 708 296,71 грн, які заявлені до стягнення з відповідача в судовому порядку.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано в його електронний кабінет в системі ЄСІТС), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Між Приватним підприємством «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», як покупцем 13.03.2023 укладено Договір №ПМ-153-03/23.

Зі змісту вказаного Договору вбачається, що постачальник зобов`язується на протязі дії Договору поставляти покупцеві товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості, якості, строки і на умовах цього Договору та додатків до нього, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар (п. 1.1. Договору)

Згідно з п. 2.1. Договору, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення (заявки) покупця, направленого на адресу постачальника, з зазначенням чіткого асортиментного переліку та кількості товару, який покупець має намір придбати.

Після отримання замовлення від покупця сторони погоджують специфікацію та/або видаткову накладну з вказаним найменуванням, характеристикою, ціною за одиницю товару, кількістю товару, термінами та умовами поставки, гарантійним терміном та ін., яка з моменту підписання сторонами є підтвердженням виконання замовлення (п. 2.3. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що загальна сума Договору складається з суми вартостей фактично поставленого відповідно до умов цього Договору товару згідно видаткових накладних.

Передача товару та перехід права власності від постачальника покупцю здійснюється відповідальними особами за товаророзпорядчими документами (видатковою накладною), в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору, розрахунки за даним Договором між постачальником та покупцем здійснюються у гривнях, на умовах 100% післяплати протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару, якщо інші умови не зазначені в специфікації та/або видатковій накладній. Зобов`язання покупця щодо оплати вважаються виконаними з дати списання грошових коштів обслуговуючим банком постачальника, перерахованих покупцем у якості оплати на поточний рахунок постачальника.

Цей Договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2023. Припинення дії цього Договору звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим Договором в повному обсязі (п. 9.1. Договору). Однак, у випадку якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати Договір до моменту закінчення його терміну дії, то цей Договір вважається продовженим на наступний рік ( п.9.2. Договору).

Водночас, як вбачається з п. 10.12. Договору, постачальник зобов`язаний здійснити реєстрацію податкових накладних, а також розрахунку коригування до податкової накладної в разі зменшення суми вартості предмету Договору у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку та в спосіб визначений чинним законодавством України.

Сторони домовились також, що у випадку не здійснення постачальником реєстрації податкових накладних, а також розрахунку коригування до податкової накладної в разі зменшення суми вартості предмета Договору, зобов`язання покупця перед постачальником по його оплаті зменшується на суму коштів, еквіваленту сумам податку на додану вартість, вказаних у відповідних незареєстрованих накладних та/або розрахунку коригування до податкової накладної (п. 10.13. Договору).

Крім цього, п. 10.14 Договору встановлено, що у випадку визнання податковим органом та/або рішенням суду неправомірно сформованого податкового кредиту покупцем по податкових накладних постачальника в тому числі, але не обмежуючись визнання постачальника транзитером, надання постачальником невірної податкової накладної, анулювання (відміною) реєстрації платника ПДВ постачальника, або виключенням постачальника з реєстру платників податку на додану вартість (в тому числі анулювання свідоцтва платника ПДВ), а також в разі коли покупцем не застосовувався п.10.13. Договору при не здійснений постачальником реєстрації податкових накладних, розрахунку коригування до палаткової накладної в разі зменшення суми вартості предмета Договору, постачальник протягом 7 (семи) календарних днів з моменту пред`явлення покупцем мотивованої претензії зобов`язується відшкодувати покупцю всі пов`язані у зв`язку з цим збитки, в тому числі оплатити грошові кошти в розмірі суми податку на додану вартість, на яку покупцю зменшено податковий кредит, зменшені витрати в податковому обліку, донараховані податки та штрафні санкції, накладені контролюючими органами.

На виконання умов Договору відповідачем поставлено, а позивачем, у свою чергу, отримано товар сукупною вартістю 10 055 353,91 грн (у тому числі ПДВ у розмірі 1 675 892,32 грн), що підтверджується підписаними сторонами спору видатковими накладними №321 від 26.04.2023 на суму 554 956,40 (в т.ч. ПДВ в розмірі 92 492,73 грн), №322 від 26.04.2023 на суму 751 034,16 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 125 172,36 грн), №323 від 26.04.2023 на суму 538 218,61 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 89 703,10 грн), №324 від 26.04.2023 на суму 245 984,04 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 40 997,34 грн), №325 від 26.04.2023 на суму 88 998,84 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 14 883,14 грн), №326 від 26.04.2023 на суму 1189,80 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 198,30 грн), №327 від 26.04.2023 на суму 3523,80 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 587,30 грн), №338 від 27.04.2023 на суму 186 345,60 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 31 057,60 грн), №339 від 27.04.2023 на суму 502 950,78 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 83 825,13 грн), №340 від 27.04.2023 на суму 610 303,84 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 101 717,31 грн), №351 від 03.05.2023 на суму 199 446,11 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 33 241,02 грн), №352 від 03.05.2023 на суму 17 037,60 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 2839,60 грн), №353 від 03.05.2023 на суму 40 832,64 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 6805,44 грн), №354 від 03.05.2023 на суму 337 701,48 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 56 283,58 грн), №468 від 05.06.2023 на суму 1 810 456,42 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 301 742,74 грн), №479 від 08.06.2023 на суму 109 426,32 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 18 237,72 грн), №480 від 08.06.2023 на суму 419 983,44 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 69 997,24 грн), №481 від 08.06.2023 на суму 71 440,20 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 11 906,70 грн), №482 від 08.06.2023 на суму 1 035 476,40 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 172 579,40 грн), №483 від 08.06.2023 на суму 172 692 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 28 782 грн), №484 від 08.06.2023 на суму 549 514,86 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 91 585,82 грн), №500 від 16.06.2023 на суму 1 211 509,21 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 201 918,20 грн), №598 від 12.07.2023 на суму 596 331,36 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 99 388,56 грн)

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено рахунку на оплату на загальну суму 11 650 923,60 грн (в тому числі ПДВ у розмірі 1 917 821,61 грн), а саме: №344 від 10.03.2023 на суму 610 303,84 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 101 717,31 грн); №575 від 11.04.2023 на суму 491 071,66 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 81 845,28 грн); №576 від 11.04.2023 на суму 172 692 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 28 782 грн); № 577 від 11.04.2023 на суму 512 321,03 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 85 386,84 грн); №578 від 11.04.2023 на суму 834 500,26 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 139 083,38 грн); №579 від 11.04.2023 на суму 1 309 985,15 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 218 330,86 грн); №592 від 12.04.2023 на суму 181 608 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 30 268 грн); №593 від 12.04.2023 на суму 648,72 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 108,12 грн); №594 від 12.04.2023 на суму 692 390,40 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 115 398,40 грн); №595 від 12.04.2023 на суму 271 076,88 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 45 179,48 грн); №624 від 18.04.2023 на суму 107 928 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 17 988 грн); №625 від 18.04.2023 року на суму 222 896,88 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 37 149,48 грн); №626 від 18.04.2023 на суму 118,98 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 19,83 грн); №627 від 18.04.2023 на суму 554 337,28 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 92 389,55 грн); №656 від 21.04.2023 на суму 10 992 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 1832 грн); №657 від 21.04.2023 на суму 11 844 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 1974 грн); №666 від 24.04.2023 на суму 203 630,40 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 33 938,40 грн); №667 від 24.04.2023 на суму 500 000,64 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 83 333,44 грн); №668 від 24.04.2023 на суму 102 578,40 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 17 096,40 грн); №671 від 24.04.2023 на суму 672 562,80 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 112 093,80 грн); №672 від 24.04.2023 на суму 977 001,60 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 162 833,60 грн); №901 від 24.05.2023 на суму 1 644 074,48 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 274 012,41 грн); №941 від 29.05.2023 на суму 387 684 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 64 614 грн); №973 від 31.05.2023 на суму 1 178 676,19 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 196 446,03 грн).

В свою чергу позивачем як покупцем перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 10 249 780,25 грн (з врахуванням ПДВ), що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями: №1С5474 від 23.03.2023 на суму 588 556,17 грн; №1С6059 від 04.04.2023 на суму 21 747,67 грн; №1С6753 від 14.04.2023 на суму 1 005 292,48 грн; №1С6878 від 18.04.2023 на суму 648,72 грн; №1С6916 від 19.04.2023 на суму 226 342,44 грн; №1С7029 від 20.04.2023 на суму 54 082,98 грн; №1С7107 від 21.04.2023 на суму 734 812,28 грн; №1С7180 від 24.04.2023 на суму 654 992,58 грн; №1С7440 від 27.04.2023 на суму 74 125,20 грн; №1С7506 від 28.04.2023 на суму 1 278 412,92 грн; №1С7933 від 08.05.2023 на суму 3945,90 грн; №1С8029 від 09.05.2023 на суму 6045,60 грн; №1С8282 від 12.05.2023 на суму 681 823,32 грн; №1С8298 від 12.05.2023 на суму 876 171,68 грн; №1С8642 від 18.05.2023 на суму 86 346 грн; №1С9138 від 25.05.2023 на суму 488 500,80 грн; №1С9157 від 25.05.2023 на суму 822 037,24 грн; №1С9365 від 30.05.2023 на суму 954 925,76; №1С9504 від 01.06.2023 на суму 783 180,10 грн; №1С10816 від 21.06.2023 на суму 822 037,24 грн; №1С14280 від 07.08.2023 на суму 85 753,17 грн.

Так, за твердженням позивача, в результаті здійснення господарських операцій із поставки товару та оформлення відповідних видаткових накладних відповідачем не виконано умови п. 10.12. Договору в частині реєстрації податкових накладних у ЄРПН, що, у свою чергу, позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 708 296,71 грн.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відтак, позивач вказує на наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача суму 1 708 296,71 грн збитків, понесених внаслідок нереалізації встановленого Податковим кодексом України права на зменшення податкового зобов`язання зі сплати ПДВ.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

За змістом приписів ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Тобто збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21 та в постановах Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 15.06.2023 у справі №914/2524/21, від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 та від 02.05.2024 у справі №910/155/23.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанови Великої Палати Верховного суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та від 01.03.2023 у справі №925/556/21).

Підпунктами 14.1.178., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підп. «а» п. 198.1., п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу абз. 1 та 3 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 1 п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом абз. 1 п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 (далі Порядок) (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569, або обчислену відповідно до пункту 2001.9 статті 2001 Податкового кодексу України (п. 3 Порядку).

Абзацом 1 пункту 5 Порядку унормовано, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 193.1 статті 193 ПК України ставки податку з ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по визначеним цим пунктом операціях.

За приписами абз. 1 п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абз. 1 п. 201.7 ст. 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз. 1, 2, 3, 5 п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України).

Аналіз вищевикладених норм чинного законодавства дозволяє дійти до висновку про те, що саме на продавця (постачальника) товару покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 19.04.2023 у справі №906/824/21, від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 та від 02.05.2024 у справі №910/155/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Наведене дозволяє дійти висновку про те, що виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник, продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

У постанові від 07.06.2023 у справі №916/334/22 Верховним Судом сформульовано правовий висновок про те, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22.

Як зазначалось судом попередньо, відповідачем на виконання умов Договору поставки №ПМ-153-03/23 від 13.03.2023 було поставлено позивачеві товар на загальну суму 10 055 353,91 грн (у тому числі ПДВ у розмірі 1 675 892,32 грн), вартість якого останнім оплачена в розмірі 10 249 780,25 грн (з врахуванням ПДВ), з врахуванням виставлених рахунків на оплату на загальну суму 11 650 923,60 грн (в тому числі ПДВ у розмірі 1 917 821,61 грн).

Водночас у пункті 10.12. Договору сторони дійшли згоди про те, що постачальник зобов`язаний здійснити реєстрацію податкових накладних, а також розрахунку коригування до податкової накладної в разі зменшення суми вартості предмету Договору у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку та в спосіб визначений чинним законодавством України.

Відтак, за результатами здійснених поставок товарів та оформлення відповідних видаткових накладних відповідач на підставі вищевказаних положень Податкового кодексу України та з урахуванням умов п. 10.12 Договору був зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні із дати виникнення в нього податкових зобов`язань із ПДВ. Натомість, суми ПДВ, які позивач сплатив відповідачеві у складі оплати поставленого останнім товару, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді у встановленому податковим законодавством порядку.

За встановлених судом обставин, не спростованих відповідачем належними і допустимими доказами, Приватне підприємство «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД» покладеного на нього Податковим кодексом України та п. 10.12. Договору обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконало, і вказане, у свою чергу, позбавило позивача права включити сплачені ним суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд висновує, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Враховуючи вищевказані обставини, здійснивши власний арифметичний розрахунок, та враховуючи те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявленого позову, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 1 708 296,71 грн збитків є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 20 499,56 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Приватного підприємства «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», вул. Ужанська, будинок 105, с. Камяниця, Ужгородський район, Закарпатська область, 89114 (код ЄДРПОУ: 44503991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», пр. Юності, будинок 39, с. Павлів, Шептицький район, Львівська область, 80250 (код ЄДРПОУ: 36153189) суму 1 708 296,71 грн (Один мільйон сімсот вісім тисяч двісті дев`яносто шість гривень 71 коп) збитків, а також 20 499,56 грн (Двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 56 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2025

Суддя А.А. Худенко